Рішення № 128665449, 01.07.2025, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/22024/24

Провадження №: 2/755/366/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" липня 2025 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:

Головуючого судді - Хромової О.О.

при секретарі - Бовкун М.В.

за участі:

представника позивача - адвоката Хоруженко В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва, в загальному позовному провадженні, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, третя особа - державний нотаріус Сьомої київської державної нотаріальної контори Паньшина Олена Валеріївна, про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом до Киїської міської ради, третя особа - державний нотаріус Сьомої київської державної нотаріальної контори Паньшина О.В., у якому просила визначити додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини за законом після смерті батька ОСОБА_2 , який помер

ІНФОРМАЦІЯ_1 , терміном в три місяці з моменту набрання рішенням суду законної сили.

На обґрунтування позовних вимог зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_2 . Після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої входить квартира АДРЕСА_1 . Позивач є спадкоємцем після смерті батька. Нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки ОСОБА_1 пропустила строк для подачі заяви про прийняття спадщини, про що видано відповідно постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

ОСОБА_1 не звернулася у встановлений законом строк із заявою про прийняття спадщини після смерті батька, оскільки перебувала у стані, що виключав можливість реалізації її прав через важкий стан здоров`я. У зв`язку із перенесеним інсультом батько позивача мав інвалідність та особливі потреби, не мав змоги самостійно рухатися близько 15 років, до дня смерті, не здатний до самообслуговування. Був обмежений у здатності рухатися, порушення пам`яті та мови. Після довготривалого догляду за батьком стан здоров`я позивача погіршився, що призвело до тривалої хвороби та пропуску встановленого законом строку для прийняття спадщини. 09 листопада 2023 року у зв`язку із швидкою втомлюваністю, зниженням обсягу пам`яті, порушеннями сну, складністю концентрації уваги, початком симптоматики панічних атак, позивач здійснила виклик екстреної медичної допомоги. Спеціалістами призначено препарати першої допомоги та рекомендовано екг-контроль та подальше звернення до профільних спеціалістів. Для визначення діагнозу та призначення відповідного лікування. Позивач звернулася до сімейного лікаря, пройшла обстеження, однак її стан погіршився, в тому числі з урахуванням психологічно напруженої ситуації в Україні, рекомендовано термінову госпіталізацію. Тому з 30 листопада 2023 року по 23 грудня 2023 року позивач перебувала на стаціонарному лікуванні, їй встановлено діагноз: гіпертонічна хвороба серця 2 ступеня зі збереженою фракцією викиду лівого шлуночка, також діагностовано патологію вестибулярного апарату та порушення його функцій, астеноневротичний синдром з втратою свідомості (виникає при виснаженні нервової системи та емоційній втомі, дратівливістю та нервовою збудливістю з апатією), остеохондроз шийного відділу хребта та правобічний вузловий зоб 1 ступеня. Призначено довготривале лікування, рекомендовано нагляд та спостереження сімейного лікаря, кардіолога, вертебролога, нейрохірурга та ендокринолога. Однак, через місяць після проходження лікування в лікарні самопочуття знову погіршилося, відбулося загострення хвороби, піднявся тиск. 29 січня

2024 року та 06 лютого 2024 року позивач отримала консультацію кардіолога та нову схему лікування. Паралельно пройшла обстеження у ендокринолога, невропатолога та вертебролога. Складність запису через нову медичну систему до профільних спеціалістів спричинила довго тривалість процесу запису на прийом. Майже весь період до моменту звернення до нотаріуса позивач не могла самостійно пересуватися, відвідувати органи нотаріату та інші установи. Крім того, хвороба вимагала постійного лікування та реабілітації, що значно обмежило можливість здійснення будь-яких юридичних дій. Проблема зі здоров`ям залишається актуальною, після часткової стабілізації свого стану на початку жовтня 2024 року позивач змогла продовжити вирішення питань, пов`язаних із прийняттям спадщини.

Оскільки перелічені обставини створили істотні труднощі для позивача, ОСОБА_1 просила вважати їх поважними причинами для пропущення строку. З огляду на нестабільність стану її здоров`я, враховуючи низку інших обставин у країні, які також створюють перешкоди як нормальному функціонуванню органів нотаріату, так і можливостям позивача для звернення до таких органів, достатнім додатковим строком для звернення із заявою про прийняття спадщини вважає строк, що становить три місяці.

З огляду на викладене позов просила задовольнити.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 19 грудня 2024 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 18 лютого 2025 року на 12 год. 30 хв., до складу учасників справи залучено третю особу, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - державного нотаріуса Сьомої київської державної нотаріальної контори Паньшину О.В., учасникам справи роз`яснено процесуальні права та встановлено процесуальні строки. Позивача зобов`язано надіслати на адресу третьої особи копію позовної заяви з додатками та докази направлення надати на адресу суду.

23 грудня 2024 року до суду надійшло клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Хоруженка В.А., про долучення доказів. На виконання вимог ухвали від 19 грудня 2024 року надано докази надсилання копії позовної заяви з додатками третій особі.

24 грудня 2024 року представник відповідача Київської міської ради - Стремецька А.О., особисто ознайомилася з матеріалами цивільної справи № 755/22024/24.

07 січня 2025 року до суду повторно надійшло клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Хоруженка В.А., про долучення доказів. Повторно надано докази надсилання копії позовної заяви з додатками третій особі.

14 січня 2025 року до суду надійшла заява Сьомої Київської державної нотаріальної контори Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про розгляд справи за відсутності представника третьої особи.

18 лютого 2025 року протокольною ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва, без участі учасників справи, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 01 квітня 2025 року на 10 год. 30 хв.

Відповідно до розпорядження керівника апарату Дніпровського районного суду міста Києва Коровича О.С. від 20 березня 2025 року № 173 щодо проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 березня 2025 року, справу передано на розгляд судді Хромовій О.О.

В порядку автоматизованого розподілу справ між суддями заяву передано на розгляд судді Хромовій О.О.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 04 квітня 2025 року справу прийнято до провадження судді Хромової О.О., розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 13 травня 2025 року на 15 год. 00 хв.

29 квітня 2025 року представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Хоруженком В.А., подано заяву про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 02 травня 2025 року задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Хоруженка В.А., постановлено судові засідання у справі проводити в режимі відеоконференції.

13 травня 2025 року у підготовчому засіданні представник позивача - адвокат Хоруженко В.А., позов підтримав, зазначив, що заяв та клопотань по справі не має. Проти закриття підготовчого засідання та призначення справи до судового розгляду не заперечував.

Відповідач - Київська міська рада, свого представника у підготовче засідання не направили, про день, час та місце проведення підготовчого засідання повідомлялися належним чином, про причини неявки не повідомили. Правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалися.

Третя особа - державний нотаріус Сьомої київської державної нотаріальної контори Паньшина О.В., у підготовче засідання не з`явилася, про день, час та місце проведення підготовчого засідання повідомлялася належним чином. У заяві від 14 січня 2025 року розгляд справи просила здійснювати за відсутності свого представника. Правом на подання письмових пояснень по суті справи не скористалась.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста києва від 13 травня 2025 року закрито підготовче проваджння у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 01 липня 2025 року на

12 год. 30 хв., встановлено загальний порядок дослідження доказів.

19 травня 2025 року через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС до суду надійшло клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Хоруженка В.А., про долучення доказів, до якого долучено копію ордеру від 19 травня 2025 року серії АА № 1511009 на надання правничої допомоги на ОСОБА_1 у Дніпровському районному суді міста Києва.

01 липня 2025 року у судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Хоруженко В.А., позов підтримав та просив задовольнити, надав пояснення, аналогічні до викладених у позовній заяві. Підтримав, що причиною пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини слугувало погіршення стану здоров`я позивача та подальша госпіталізація до медичного закладу.

Відповідач - Київська міська рада, свого представника у судове засідання не направила, про день, час та місце проведення підготовчого засідання повідомлялися належним чином, про причини неявки не повідомили. Правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалися.

Третя особа - державний нотаріус Сьомої київської державної нотаріальної контори

Паньшина О.В., у судове засідання не з`явилася, про день, час та місце проведення судового засідання повідомлялася належним чином. У заяві від 14 січня 2025 року розгляд справи просила здійснювати за відсутності свого представника. Правом на подання письмових пояснень по суті справи не скористалась.

Суд, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши всі обставини, прийшов до таких висновків.

До матеріалів справи долучено копію паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого Дніпровським РВ ГУДМС України в місті Києві 23 лютого 2016 року, що належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Наявний штамп про реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 . Також надано копію картки платника податків ОСОБА_1 .

Відповідно до свідоцтва про народження від 25 листопада 1989 року серії НОМЕР_2 , вданого Дніпровським ЗАГС, ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що 25 листопада 1989 року в книзі реєстрації актів про народження вчинено запис № 3566. Батьками зазначені ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .

Зі свідоцтва про шлюб від 30 січня 2016 року серії НОМЕР_3 , виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві, встановлено, що 30 січня 2016 року зареєстровано шлюб ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що 30 січня 2016 року складено відповідний актовий запис № 103.

Таким чином, з матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є донькою ОСОБА_2 .

Відповідно до свідоцтва про смерть від 21 вересня 2023 року серії НОМЕР_4 , виданого Дніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , помер ІНФОРМАЦІЯ_6 у віці 53 років, про що 21 вересня 2023 року складено відповідний актовий запис № 1907.

Зі свідоцтва про право на спадщину за законом від 21 грудня 2006 року, посвідченого державним нотаріусом П`ятнадцятої київської державної нотаріальної контори Колодій Г.М., зареєстровано в реєстрі за № 2-3001, встановлено, що спадкоємцем майна ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_7 , є її син - ОСОБА_2 .. Спадкове майно, на яке видано вказане свідоцтво, складається з квартири АДРЕСА_1 .

Вказане свідоцтво про право на спадщину містить реєстраційний напис від 10 січня 2007 року № 6666 про реєстрацію в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна на праві приватної власності за ОСОБА_2 .

З постанови державного нотаріуса Сьомої Київської державної нотаріальної контори Паньшиної О.В. про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 12 жовтня 2024 року № 215502-31, встановлено, що розглянувши документи, що знаходяться в спадковій справі № 462/2024 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_2 , який був зареєстрований за адресою:

АДРЕСА_3 , та документи, подані ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , нотаріусом встановлено, що спадкоємець ОСОБА_1 звернулася до нотаріальної контори вже після спливу терміну, пропустивши тим самим строк для прийняття спадщини, та доказів постійного проживання разом з померлим на час смерті не надала. Тому, нотаріусом постановлено відмовити ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майно, яке належало померлому ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_2 .

Також в матеріалах справи міститься копія довідки КНП «Центр ЕМД та МК» (відділення ЕМ(ш)Д № 11) від 09 листопада 2023 року про виклик до пацієнта ОСОБА_1 з інформацією про обстеження та про надані рекомендації.

Згідно виписки із медичної картки стаціонарного хворого № 4255, складеної КНП «Київська міська клінічна лікарня № 11» ВО Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3, знаходилася на стаціонарному лікуванні з 30 листопада

2023 року по 23 листопада 2023 року. Діагноз: гіпертонічна хвороба ІІ ступеня, ризик 2 (незначний), серцева недостатність 0 стадії зі збереженою фракцією викиду лівого шлуночка, дисциркуляторна енцефалопатія І-ІІ ступеня з вестібулопатією, астеноневротичний синдром з стратою свідомості в анамнезі, остеохондроз шийного відділу хребта, правобічний вузловий зоб І ступеню. Рекомендовано спостереження сімейного лікаря, кардіолога за місцем проживання, нагляд вертебролога, нейрохірурга, ендокринолога, дієта та призначено медикаментозну терапію.

Також з матеріалів справи встановлено, що 29 січня 2024 року та 06 лютого 2024 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3, отримала консультації кардіолога у КНП «Консультативно-діагностичний центр Дніпровського району міста Києва», про що свідчать консультаційні висновки профільних спеціалістів від 29 січня 2024 року та від 06 лютого 2024 року.

Згідно із частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Зміст статті 89 ЦПК України визначає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).

Таким чином, за загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Стаття 1258 ЦК України визначає, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

За статтею 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

За правилами частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Подання заяви про прийняття спадщини є дією, яку повинен вчинити спадкоємець, який бажає прийняти спадщину тоді, коли такий спадкоємець не проживав на час відкриття спадщини постійно зі спадкодавцем. Відповідно, пропустити строк на прийняття спадщини може спадкоємець, який постійно не проживав на час відкриття спадщини зі спадкодавцем.

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Пропуск такого строку позбавляє спадкоємця можливості прийняти спадщину через нотаріальну контору, який пропущено з поважних причин, і потребує пред`явлення ним позову про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини.

Наведені положення у повній мірі відповідають правовій позиції, висловленій Верховним Судом України в постанові від 06 лютого 2013 року в справі № 6-167цс12.

Відповідно до частини першої статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України.

Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними. Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Верховний Суд в постанові від 20 жовтня 2021 року у справі № 405/7111/19-ц (провадження

№ 61-10591св21) виклав правовий висновок, згідно якого при оцінці наявності поважних причин для визначення додаткового строку на прийняття спадщини, суди повинні розмежовувати два періоди та оцінювати наявність об`єктивних, непереборних перешкод для реалізацією особою права на прийняття спадщини. Перший період - період визначений законом для прийняття спадщини (6 місяців від дня відкриття спадщини), а другий період - від дня закінчення шестимісячного строку для прийняття спадщини до дня звернення до суду із позовом при визначенні додаткового строку для прийняття спадщини.

Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.

Враховуючи викладене, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Поважними причинами пропуску строку, з урахуванням конкретних фактичних обставин справи, можуть визнаватись, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України, тощо.

Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, проживання у спадковому майні після відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.

Крім того, оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.

Подібних висновків, дійшов Верховний Суд України у постановах від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17 та Верховний Суд у постановах від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17, від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16, від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18, від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18.

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , помер

ІНФОРМАЦІЯ_6 , про що свідчить відповідне свідоцтво про смерть, що міститься в матеріалах справи.

Таким чином, встановлений законом шестимісячний строк для подачі заяви про прийняття спадщини тривав до 21 березня 2024 року.

Суд враховує, що позивач 09 листопада 2023 року здійснила виклик швидкої медичної допомоги, а у період з 30 листопада 2023 року по 23 грудня 2023 року перебувала на стаціонарному лікуванні. Додатково зверталася за отриманням консультацій до профільного спеціаліста 29 січня

2024 року та 06 лютого 2024 року.

Факт перебування на лікуванні в закладі охорони здоров`я у всіх випадках не може вважатися безумовною підставою для визначення додаткового строку. Важливими у цьому аспекті є тривалість стаціонарного лікування та ступінь захворювання.

Водночас, перебування на амбулаторному лікуванні у період з 30 листопада 2023 року по

23 грудня 2023 року не може розцінюватися як поважна причина пропуску для прийняття спадщини, оскільки як до вказаного періоду, так і після нього, позивач не була позбавлена можливості звернутися до будь-якого нотаріуса з метою прийняття спадщини після смерті батька, однак цього не зробила. Суд також враховує, що позивач та спадкодавець проживали в межах одного населеного пункту - міста Київ, на невеликій відстані.

Викладене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від

17 серпня 2023 року по справі № 626/274/22.

У постанові від 13 квітня 2022 року у справі № 373/118/20 (провадження № 61-20156св21) Верховний Суд дійшов висновку, що нетривале перебування позивача на амбулаторному, а не стаціонарному лікуванні не є у розумінні частини третьої статті 1272 ЦК України тими перешкодами, які унеможливлювали звернення позивача до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини як за місцем знаходження спірного майна, так і за місцем свого проживання. Отже, у позивача не було об`єктивних, непереборних, істотних труднощів подати заяву про прийняття спадщини у встановлений законом строк, у зв`язку з чим Верховний Суд скасував оскаржувані судові рішення та ухвалив нове про відмову в задоволенні позову.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 148/2003/20 (провадження

№ 61-404св22) зазначено, що позивач посилався на такі причини пропуску шестимісячного строку звернення до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини: хвороба; постійне проживання за кордоном у Федеративній Республіці Німеччині; наявність встановлених жорстких карантинних обмежень, в результаті чого установи та організації у цій країні не працювали. Верховний Суд погодився з висновками суду апеляційної інстанції про те, що наведені обставини не є поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини, оскільки не пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Під час шестимісячного строку, встановленого для подання заяви про прийняття спадщини, позивач перебував на лікарняному 30 календарних днів та 10 календарних днів. Тож суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивач не був позбавлений можливості в інший час протягом зазначеного шестимісячного строку надіслати поштою до нотаріальної контори заяву (повідомлення, телеграму) про прийняття спадщини чи подати відповідну заяву або надіслати її консулу. Доказів того, що позивач за станом здоров`я фізично не міг цього зробити до суду не надано.

У постанові від 28 лютого 2018 року у справі № 153/3/16-ц (провадження № 61-6815св18) Верховний Суд погодився з висновками суду апеляційної інстанції про те, що зазначені позивачем причини пропуску строку для звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті батька не можуть бути визнані поважними, оскільки вони не пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для нього на вчинення цих дій. Позивач не зазначив, що перешкоджало йому подати заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини засобами поштового зв`язку.

Важливим під час вирішення питання про надання особі додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини також є факт прийняття спадщини іншими спадкоємцями за законом, оскільки в такому разі може відбутися втручання у право власності інших осіб, порушення принципу правової визначеності стосовно особи, яка добросовісно реалізувала власні цивільні права. Наведене зумовлює потребу в дотриманні принципу «пропорційності» втручання у права спадкоємців, які прийняли спадщину.

Принцип пропорційності тісно пов`язаний з принципом правовладдя (верховенства права): принцип правовладдя є фундаментом, на якому базується принцип пропорційності, натомість принцип пропорційності є умовою реалізації принципу правовладдя і водночас його неодмінним наслідком. Судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип пропорційності як невід`ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.

Дотримання принципу пропорційності передбачає, що втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде порушенням статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв`язання проблеми суспільства і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, потрібно визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж потрібно для реалізації поставленої мети.

У спірних правовідносинах дотримання принципу пропорційності безпосередньо залежить від наявності об`єктивних, непереборних та істотних обставин, які є підставою для визначення спадкоємцю додаткового строку на подання заяви про прийняття спадщини. У разі якщо таких обставин суд не встановив, то не можна допускати втручання у права спадкоємців, які прийняли спадщину, навіть з огляду на такий фундаментальний принцип спадкового права, як свобода заповіту, оскільки це порушить принцип правової визначеності стосовно особи, яка добросовісно скористалася власними цивільними правами, та не відповідатиме принципу пропорційності втручання у право власності на спадкове майно.

Коли ж особа усвідомлює чи повинна усвідомлювати, що вона є учасником процесу спадкування, зокрема, на підставі своєї спорідненості зі спадкодавцем як спадкоємець першої черги спадкування або кожної наступної черги спадкоємців за законом, у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, закликаних до спадкування і не вчиняє активних дій, спрямованих на прийняття спадщини (засвідчення своєї згоди на вступ у всі правовідносини спадкодавця) виходячи з обставин, які не пов`язані з об`єктивними, непереборними та істотними труднощами для своєчасного прийняття спадщини, то її необізнаність про наявність заповіту не може розглядатися як підстава для визначення їй додаткового строку на подання заяви про прийняття спадщини.

Після закінчення строку, передбаченого ЦК України для подання заяви про прийняття спадщини, право спадкоємця на прийняття/відмову від прийняття спадщини є реалізованим, а його результат не підлягає зміні у зв`язку з обставинами, які залежали від самого спадкоємця, до яких, зокрема, входить пасивна поведінка спадкоємця, який усвідомлює чи повинен усвідомлювати (у зв`язку зі своєю спорідненістю зі спадкодавцем та відсутністю спадкоємців попередньої черги, закликаних до спадкування) наявність в нього права на спадкування.

У цьому аспекті потрібно також враховувати, що право на прийняття спадщини є суб`єктивним цивільним правом, зміст якого полягає в тому, що спадкоємцю надано альтернативу: прийняти спадщину або відмовитися від неї.

Водночас, суд враховує, що до матеріалів справи не долучено копії спадкової справи після смерті спадкодавця ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , з відповідним клопотанням позивач та його представник не зверталися. Інформації про наявність або про відсутність інших спадкоємців за законом або за заповітом після смерті спадкодавця до матеріалів справи також не долучено, у постанові про відмову у вчиненні нотаріальної дії також не зазначено. З огляду на викладене суд позбавлений можливості пересвідчитися у неприйнятті спадщини іншими спадкоємцями за законом, та не допустити втручання у право власності таких спадкоємців, які добросовісно реалізувала власні цивільні права, тобто, порушення принципу правової визначеності та принципу пропорційності.

Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) сформульовано висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Цивільна справа вирішується з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.

За правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінивши належним чином надані позивачем докази щодо поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини після смерті рідного батька, суд вважає, що надані позивачем докази щодо неможливості подання заяви про прийняття спадщини у зв`язку з погіршенням стану її здоров`я, хворобою та лікуванням не охоплюють повний період строку, відведеного на прийняття спадщини, абсолютну неможливість позивача вчиняти будь-які юридично значимі дії, перебування її у безпорадному стані або необхідності сторонньої допомоги тощо.

Докази на підтвердження того, що діагностовано захворювання, з урахуванням зазначеного у медичній документації ступеню їх тяжкості, та проходження лікування, об`єктивно перешкоджало ОСОБА_1 звернутися до органів нотаріату із заявою про прийняття спадщини, в матеріалах справи відсутні. Позивач не була позбавлена можливості в інший час (окрім періоду звернень до медичних установ та стаціонарного лікування) протягом зазначеного шестимісячного строку надіслати поштою до нотаріальної контори заяву (повідомлення, телеграму) про прийняття спадщини чи подати відповідну заяву.

Таким чином, позивач не довела, що встановлений законом строк на звернення до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини пропущений нею з поважних причин, які в розумінні статті 1272 ЦК України пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами, які б перешкоджали позивачу у встановлений законом шестимісячний строк звернутися до нотаріальної контори.

Отже, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, підстави для задоволення позову ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із статтею 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі відмови в позові інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача

На підставі статей 1220, 1222, 1233, 1268, 1269, 1270, 1272 ЦК України, керуючись статтями

12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 353 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Київської міської ради, третя особа - державний нотаріус Сьомої київської державної нотаріальної контори Паньшина Олена Валеріївна, про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 .

Відповідач - Київська міська рада, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 22883141, місцезнаходження: вул. Хрещатик, 36, м. Київ, 01044.

Третя особа - Сьома київська державна нотаріальна контора, адреса місцезнаходження:

вул. Анни Ахматової, буд. 7/15, м. Київ, 02068.

Повний текст рішення виготовлено 07 липня 2025 року.

Суддя О.О. Хромова