Рішення № 128664606, 07.07.2025, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 296/1695/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2025 року Рівненський міський суд

Рівненської області

в особі судді Ковальова І.М.

при секретарі Білецькій А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях, третя особа Громадська організація «Проти придурків та ідіотів» про відшкодування моральної шкоди,-

в с т а н о в и в :

В Рівненський міський суд Рівненської області за підсудністю з Корольовського районного суду м.Житомира надійшла цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях, третя особа Громадська організація «Проти придурків та ідіотів» про відшкодування моральної шкоди.

У своїй позовній заяві позивач просить суд визнати, що ненаданням Управлінням забезпечення реалізації повноважень Фонду державного майна України у Житомирській області обґрунтованої, чіткої,зрозумілої та вичерпної відповіді на усі питання, поставлені у зверненні від 09 серпня 2024 року завдано ОСОБА_1 моральної шкоди; стягнути з Управління забезпечення реалізації повноважень Фонду державного майна України на користь ОСОБА_1 кошти на відшкодування моральної шкоди у сумі 40000 грн.

В судове засідання позивач не з`явився, однак подав до суду письмове клопотання про розгляд справи без участі позивача та третьої особи посилаючись на ті обставини, що позивач, який також є представником третьої особи, являється інвалідом другої групи, має проблеми з пересуванням, частими приступами подагри, що затрудняє його участь в судовому засіданні в залі суду, що знаходиться в іншому місті. Заявлені позовні вимоги підтримують повністю та просять їх задоволити.

В судовому засіданні представник відповідача заявлені позовні вимоги не визнала та просить суд відмовити у їх задоволенні з підстав, викладених у письмовому відзиві на позов.

Дослідивши матеріали справи та подані сторонами письмові докази по справі, суд прийшов до наступного висновку.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»від 23 лютого 2006 рокупередбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зістатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року № 63566/00 "Проніна проти України § 23).

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. десятий п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп\2003).

Судом встановлено, що позивач по справі Хоменко М.Є., який діяв в своїх інтересах, та в інтересах представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача громадської організації «Проти придурків та ідіотів» звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Управління забезпечення реалізації повноважень Фонду державного майна України у Житомирській області у якому просив суд: визнати протиправною відповідь Управління забезпечення реалізації повноважень Фонду державного майна України у Житомирській області на запит ОСОБА_1 від 09.08.2024 «09.08.24 ФДМУ запит 2 прим. ЖЛГП», яка викладена в листі від 09.08.2024 № 18-15-958; зобов`язати відповідь Управління забезпечення реалізації повноважень Фонду державного майна України у Житомирській області розглянути запит на інформацію ОСОБА_1 від 09.08.2024 «09.08.24 ФДМУ запит 2 прим. ЖЛГП» згідно з нормами Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року по справі №240/15904/24 адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління забезпечення реалізації повноважень Фонду державного майна України у Житомирській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача громадська організація «Проти придурків та ідіотів» про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії задоволено частково; визнано протиправною бездіяльність Управління забезпечення реалізації повноважень Фонду державного майна України у Житомирській області щодо ненадання інформації на запит ОСОБА_1 від 09.08.2024 «09.08.24 ФДМУ запит 2 прим. ЖЛГП»; зобов`язати Управління забезпечення реалізації повноважень Фонду державного майна України у Житомирській області повторно розглянути запит на інформацію ОСОБА_1 09.08.2024 «09.08.24 ФДМУ запит 2 прим. ЖЛГП» згідно з нормами Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Відповідно до ст.19КонституціїУкраїни органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 55КонституціїУкраїни передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень (стаття 56 Конституції України).

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до п.9 ч.2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`ктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про доступ до публічної інформації» доступ до інформації забезпечується шляхом: надання інформації за запитами на інформацію.

Відповідно до ч.1 ст.22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно дочастини другої статті 6цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбаченістаттею 21цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбаченихчастиною п`ятою статті 19цього Закону.

Відповідно до ч.3 ст.22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов`язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.

Відповідно до ч.1 ст.23 Закону України «Про доступ до публічно інформації» рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.

Відповідно до ч.1 ст.24 Закону України «Про доступ до публічної інформації» відповідальність за порушення законодавства про доступ до публічної інформації несуть особи, винні у вчиненні таких порушень: 1) ненадання відповіді на запит; 2) ненадання інформації на запит; 3)безпідставна відмовау задоволеннізапиту наінформацію; 4) неоприлюднення інформації відповідно достатті 15цього Закону; 5) надання або оприлюднення недостовірної, неточної або неповної інформації; 6) несвоєчасне надання інформації; 7) необґрунтоване віднесення інформації до інформації з обмеженим доступом; 8) нездійснення реєстрації документів; 9) навмисне приховування або знищення інформації чи документів.

Відповідно до ч.2 ст.24 Закону України «Про доступ до публічної інформації» Особи, на думку яких їхні права та законні інтереси порушені розпорядниками інформації, мають право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди в порядку, визначеному законом.

З досліджених в судовому засіданні матеріалів справи вбачається, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду по справі №240/15904/24 було зобов`язано саме Управління забезпечення реалізації повноважень Фонду державного майна України у Житомирській області повторно розглянути запит на інформацію ОСОБА_1 09.08.2024 «09.08.24 ФДМУ запит 2 прим. ЖЛГП» згідно з нормами Закону України «Про доступ до публічної інформації», а не відповідача по даній справі - регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях надати запитувану позивачем інформацію.

Однак, не дивлячись на вказану обставину, 18 лютого 2025 року за №18-04-217 позивачу по справі ОСОБА_1 та Громадській організації «Проти придурків та ідіотів» за підписом заступника начальника регіонального відділення начальника управління забезпечення реалізації повноважень у Житомирській області Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях було надано інформацію на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду по справі №240/15904/24.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами ст.ст.1166,1167ЦКУкраїни відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (стаття 1173 ЦК України).

За змістом ст.1174ЦКУкраїни шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи. Тобто відповідачем у зазначених категоріях справ є держава Україна, а не посадова особа, орган державної влади чи орган місцевого самоврядування.

За змістом ст.23ЦКУкраїни особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

За загальним правилом, підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі.

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала моральної шкоди, та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. Тягар доказування в сфері компенсації моральної шкоди покладається у разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, на позивача, який повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок та на відповідача, який доводить відсутність протиправності та вини.

Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування.

Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи.

Абзац 2 ч. 3 ст. 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, що вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21).

По своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди (див. постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц (61-18013сво18).

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (Stankov v. Bulgaria, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року). У практиці Європейського суду з прав людини порушення державою прав людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань та незручностей зокрема через порушення принципу належного врядування, кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди (наприклад, Рисовський проти України, № 29979, пункти 86, 89, від 20 жовтня 2011 року, Антоненков та інші проти України, № 14183/02, пункт 71, від 22 листопада 2005 року). Таким чином, психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров`я, можуть свідчити про заподіяння їй моральної шкоди.

Відповідно до роз`яснень у п.п.1 п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» за №4 від 31.03.1995 розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони маютьправо обґрунтовуватиналежність конкретногодоказу дляпідтвердження їхніхвимог абозаперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, а також те, що ні до позовної заяви, ні під час розгляду справи по суті позивачем не було долучено до справи належних письмових доказів того, що відповідачем по справі регіональним відділенням фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях не було надано відповідачу чіткої зрозумілої та вичерпної відповіді на усі питання, поставлені ним у зверненні від 09.08.2024 року, у зв`язку з чим йому було завдано моральну шкоду, яку позивач оцінив у 40000 грн., зокрема погіршення стану його здоров`я, негативних явищ, що стали наслідком протиправної бездіяльності відповідача, настання інших втрат немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, тому у задоволенні позовних вимог позивачу слід відмовити за їх недоведеністю.

Відповідно до ч.1 ст.141ЦПКУкраїни судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.6 ст.141ЦПКУкраїни якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки у задоволенні позовних вимог позивачу (який звільнений від сплати судового збору при подачі позову до суду, як інвалід 2 групи загального захворювання) відмовлено, тому судові витрати по справі слід компенсувати за рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,12,81,141,263,264,265,268,273,354

ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях, третя особа Громадська організація «Проти придурків та ідіотів» про відшкодування моральної шкоди відмовити.

Судові витрати по справі компенсувати за рахунок держави.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1

Відповідач: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях, м.Рівне, вул.П.Могили, 24, код ЄДРПОУ 42956062

Третя особа: Громадська організація «Проти придурків та ідіотів», м.Коростишів, вул.Святкова 48 Житомирської області

Суддя Рівненського

міського суду І.М.Ковальов