Рішення № 128659856, 26.06.2025, Трускавецький міський суд Львівської області

Справа № 457/330/25

провадження №2-др/457/5/25

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2025 року м. Трускавець

Трускавецький міський суд Львівської області

в складі головуючої-судді Василюк Т.В.,

секретар судового засідання Кушнір М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Трускавці заяву про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Елітний дім-2016» про зобов`язання до вчинення дій,

за участі представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Хоміча А.А. та представниці відповідача ОСББ «Елітний дім-2016» - Яровки К.С., -

в с т а н о в и в:

Представник позивача ОСОБА_1 - Хоміч Артем Анатолійович звернувся до Трускавецького міського суду Львівської області з заявою про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Елітний дім-2016» про зобов`язання до вчинення дій. Заява мотивована тим, що рішенням Трускавецького міського суду Львівської області від 12 червня 2025 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСББ «Елітний дім-2016» про зобов`язання вчинення дій. Під час розгляду справи № 457/330/25 обсяг наданої правичої допомоги істотно збільшився, у зв`язку з чим сторони дійшли згоди про зміну розміру оплати наданих послуг. Фіксований гонорар, погоджений додатковою угодою № 1 від 17 червня 2025 року до договору про надання правової допомоги № 2/25ф від 11 лютого 2025 року, був збільшений до 8000 грн. без урахування судового збору. Просить стягнути з ОСББ «Елітний дім-2016» на його користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу, понесені ним, у зв`язку з розглядом Трускавецьким міським судом Львівської області у розмірі 8000 грн. без урахування судового збору.

Від представниці відповідача ОСББ «Елітний дім-2016» Яровки К.С. надійшла заява про зменшення відшкодування витрат на правничу допомогу, у якій сторона відповідача просить стягнути з них на користь позивача 3000 грн. на правничу допомогу. Наголошує на тому, що постійне подання членами однієї родини типових позовів свідчить про намагання створити тиск на ОСББ та завдати відповідачу шкоди шляхом стягнення витрат на правничу допомогу.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Хоміч А.А. просив його заяву задоволити у повному обсязі та стягнути з ОСББ «Елітний дім-2016» 8000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Представниця ОСББ «Елітний дім-2016» Яровка К.С. просила відмовити у задоволенні заяви про стягнення на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу, оскільки вони не є співмірними з обсягом наданої допомоги.

Заслухавши учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що рішенням Трускавецького міського суду Львівської області від 12 червня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Відповідно до п.3 ч.1ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно із ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку із розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Враховуючи наведені обставини, суд приходить до висновку про необхіднідність ухвалення додаткового рішення у цивільній справі щодо розподілу судових витрат.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 4 статті 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно із п.2 ч.3ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постановах: від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18), від 15 червня 2021 року у справі № 159/5837/19 (провадження № 61-10459св20), від 01 вересня 2021 року у справі № 178/1522/18 (провадження № 61-3157св21). Указана судова практика є незмінною.

Частиною 5 статті 137 ЦПК України встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

У розумінні положень частини 5 статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Водночас, Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).

Процесуальний закон визначає критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Такий висновок містить додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Зазначене узгоджується з висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 (провадження № 11-1465заі18) та додатковій постанові у вказаній справі від 12 вересня 2019 року; від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19); від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18 (провадження № 12-136гс19). Аналіз зазначених постанов свідчить про те, що вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись, що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

Судом встановлено, що правнича допомога позивачу ОСОБА_1 надавалась Адвокатським об`єднанням «Хоміч, Токарєв та партнери» - адвокатом Хомічем А.А. (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 31 жовтня 2018 року, серія ДН № 5237, видане головою Ради адвокатів Донецької області), на підставі договору №2/25ф про надання правової допомоги від 11 лютого 2025 року.

Разом із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі, представник позивача подав: платіжну інструкцію №@2PL552532 від 03 квітня 2025 року на суму 1855 грн. (призначення платежу: за надання правової допомоги згідно з договором № 2/25ф від 11.02.2025, ОСОБА_1.), платіжну інструкцію від 16 червня 2025 року на суму 3145 грн. (платник Воропаєва К.В., призначення платежу: оплата згідно з договором № 2/25ф від 11.02.2025 року про надання правової допомоги, ОСОБА_1), платіжну інструкцію № MT74-8BAO-4BK4 від 14 лютого 2025 року на суму 4300 грн. (платник: Воропаєва К.В., призначення платежу: за надання правової допомоги згідно з договором № 2/25ф від 11.02.2025 року про надання правової допомоги, ОСОБА_1 ), акт виконаних робіт до договору про надання правової допомоги № 2/25ф від 11 лютого 2025 року, з урахування додаткової угоди від 17 червня 2025 року від 17 червня 2025 року, договір про надання правової допомоги № 2/25ф від 11 лютого 2025 року.

Згідно із вищевказаними доказами щодо надання професійної правничої допомоги, загальна вартість наданих послуг АО «Хоміч, Токарєв та партнери» (зокрема, адвокатом Хомічем А.А.) складає 8000 грн.

Дослідивши надані докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу адвоката, а також заяву представника відповідача про зменшення витрат, з огляду на їх неспівмірність складності справи та обсягу наданої правничої допомоги, суд вважає, що деякі види робіт мають не обґрунтовано завищену вартість.

Таким чином, судом встановлена неспівмірність заявленого розміру витрат на професійну правничу допомогу складності справи та фактично виконаними адвокатами робіт (наданих послуг), часові, витраченому адвокатами на виконання відповідних робіт (послуг), обсягу наданих робіт (послуг).

Дослідивши матеріали справи, беручи до уваги рівень складності та категорію справи, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), суд, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, дійшов висновку про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 8000 грн., визначений представником позивача, є завищеним щодо іншої сторони спору.

До заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвокатом Хомічем А.А. долучено, зокрема, акт виконаних робіт до договору про надання правової допомоги № 2/25ф від 11 лютого 2025 року з урахуванням додаткової угоди від 17 червня 2025 року, де перелічено зміст наданої правової допомоги, що включає у суду: підготовку та подання позовної заяви до Трускавецького міського суду Львівської області про зобов`язання до вчинення дій; 19 березня 2025 року підготовку та відправку додаткових пояснень по справі № 457/330/25 31 березня 2025 року підготовку та відправку адвокатського запиту № 72-аз до ОСББ; додаткові витрати (поштові); 12 червня 2025 року участь у судовому засіданні по справі; 17 червня 2025 року підготовка та відправка заяви про ухвалення додаткового рішення. У графі «вартість» стосовно кожного компонента змісту правової допомоги вказано «фіксований розмір», тобто вартість кожного виду послуг не розписано та не деталізовано.

З приводу цього документа суду хоче наголосити увагу на наступному.

Велика Палата Верховного Суду у справі № 910/12876/19, звернула увагу на те, що при зверненні з клопотанням про стягнення витрат на правничу допомогу, адвокатом повинно бути надано детальний опис витраченого часу на певний вид робіт (підготовка додаткових пояснень, підготовка до судових засідань, аналіз матеріалів судової справи, тощо).

Подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Інформація, яка міститься в акті приймання-передачі виконаних робіт, зокрема перелік наданих послуг та фіксований розмір гонорару, не може вважатись тим розрахунком (детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із видів робіт, необхідних для надання правничої допомоги), подання якого є необхідною умовою для стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Крім того, неподання стороною, на користь якої ухвалено судове рішення, розрахунку (детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із виду робіт, необхідних для надання правничої допомоги) позбавляє іншу сторону можливості спростовувати ймовірну неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу.

Також, відповідно до позиції Верховного Суду у справі № 922/2604/20, відсутність документального підтвердження надання правової допомоги (договору надання правової допомоги, детального опису виконаних доручень клієнта, акту прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо) є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв`язку з недоведеністю їх наявності.

Отже, стороною, яка просить стягнути на її користь витрати на професійну правничу допомогу, має бути надано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та докази здійснення стороною таких витрат.

Проте, всупереч вищезазначеному, представником позивача не було надано суду достатніх доказів понесених витрат, а саме: доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом.

Вказана позиція відповідає висновкам, викладеним в постанові Верховного Суду від 09 жовтня 2020 року у справі № 509/5043/17 (провадження № 61-5662св20).

Крім цього, суд зазначає, що позовна заява не є складною за своїм змістом, а зміст адвокатського запиту у цій справі є аналогічним змісту позовної заяви. У свою чергу, додаткові пояснення містять покликання на обставини, які вцілому викладені в позовній заяві.

Вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу позивача, суд вважає, що повноваження представника позивача та витрати на професійну правничу допомогу у справі підтверджені належними доказами. Однак виходячи з фактично підтверджених та узгоджених з матеріалами справи наданих послуг адвоката, співмірності із складністю справи, яка є малозначною та не потребує великого обсягу фактичних даних, а обсяг і складність процесуальних документів також є незначними, засад розумності, виваженості та справедливості, приходить до висновку про необхідність зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Відтак, з урахуванням складності цієї справи, обсягу виконаної адвокатом роботи, принципу співмірності та критерію розумності розміру витрат на професійну правничу допомогу розмір витрат, які підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача, необхідно зменшити з 8000 грн. до 3000 грн.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 137, 141, 270 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

Заяву задовольнити частково.

Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Елітний дім-2016»на користь ОСОБА_1 3000 (три тисячі) грн. витрат, понесених на професійну правничу допомогу.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду може бути подана до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення через Трускавецький міський суд Львівської області.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення додаткового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього додаткового рішення.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Т. В. Василюк