Рішення № 128659514, 07.07.2025, Миколаївський районний суд Львівської області

Провадження №2/447/734/25 Справа №447/1078/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ У К Р А Ї Н И

07.07.2025 Миколаївський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Бачуна О.І.,

секретар судового засідання Малик О.Є.

з участю представника позивача Фрей Т., відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВ «Нафтогаз Тепло» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості

встановив:

Представник позивача подав до Миколаївського районного суду Львівської області позов до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за надані послуги в квартиру АДРЕСА_1 , послуги з постачання теплової енергії та гарячої води на загальну суму 13001,71 грн.

В обґрунтування своїх вимог щодо предмета спору покликається на те, що відповідно до рішення виконавчого комітету Новороздільської міської ради від 19.11.2019 №329 ТОВ « Нафтогаз тепло» визначено виконавцем комунальних послуг з постачання теплової енергії та виконавцем комунальних послуг з постачання гарячої води на території міста Новий Розділ Львівської області. Даним рішенням також погоджено позивачу застосування тарифів на теплову енергію на послуги з постачання теплової енергії та на послуги з постачання гарячої води.

Відповідачка є власником квартири АДРЕСА_1 .

Рішенням виконавчого комітету Новороздільської міської ради №415 від 13.10.2003року квартира АДРЕСА_1 від`єднана від системи централізованого опалення та обладнана індивідуальною системою опалення.

Позивачем впродовж опалювальних періодів 2019-2024років, забезпечено подання теплової енергії споживачам м.Новий Розділ, в тому числі й будинку в якому проживає відповідач. Вказаний факт підтверджується копією актів про пуск теплоносія до житлового будинку по АДРЕСА_2 .

За адресою АДРЕСА_2 , послуги з управління багатоквартирного будинку надаються КП «Розділжитлосервіс»

Відповідач фактично користується послугами, які ТОВ «Нафтогаз Тепло» надає споживачам м.Новий Розділ та відповідачу зокрема, жодних претензій та заперечень щодо отримання послуг якості від відповідача не надходило.

Обсяг спожитої у будинку послуги з постачання теплової енергії визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла ( вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики №315.

Обсяг теплової енергії на задоволення загально будинкових потреб на опалення розподіляється також на споживачів , приміщення яких обладнанні індивідуальними системами опалення. Незважаючи на те, що квартира АДРЕСА_1 , від`єднана від системи централізованого опалення , нарахування по вказаній квартирі проводиться за опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку, за теплову енергію витрачену на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання та за абонентське обслуговування.

Відповідачка своєчасно не сплачувала за надані послуги та не вносила плату за абонентське обслуговування, в результаті чого утворилася заборгованість на загальну суму 13001,71 грн. Станом на дату звернення до суду відповідач не погасила заборгованість, а тому позивач просить позов задовольнити.

Ухвалою судді від 28.04.2025 у справі відкрито провадження і призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

28.05.2025року відповідачка подала до суду відзив на позовну заяву в якому вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими. Вказала, що позивачем не надавалися послуги до її квартири, оскільки у квартирі встановлено індивідуальне опалення з 2003року, тобто між сторонами відсутні договірні відносини. Крім цього, з 2019року у будинку демонтовано прилади опалення з місць загального користування, а тому відсутній предмет та підстави позову.

Представник відповідача 06.06.2025року подав до суду відповідь на відзив., зазначив, що співвласники багатоквартирного будинку зобов`язані забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку та сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги . Відповідно до Методики №315 обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, розподіляються між усіма власниками (співвласниками) приміщень будівлі/будинку (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення). Пропорційно до загальних/опалювальних площ/об`ємів їх житлових/нежитлових приміщень Відключення від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання не є підставою для звільнення мешканців від такої участі.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задоволити.

Відповідачка в судовому засіданні проти задоволення позову заперечила, обґрунтування виклала у відзиві на позовну заяву.

Суд, заслухавши доводи та міркування учасників справи, з`ясувавши обставини, вимог, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку кожному доказу окремо та зібраним у справі доказам в цілому, доходить наступного.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Відповідно до рішення виконавчого комітету Новороздільської міської ради Львівської області №329 від 19.11.2019 визначено ТОВ «Нафтогаз Тепло» виконавцем послуг з постачання теплової енергії та послуг з постачання гарячої води.

Відповідно до копії технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_1 , її власником являється ОСОБА_2 яка і зареєстрована за вказаною адресою.

Рішенням виконавчого комітету Новороздільської міської ради №415 від 13.10.2003року затверджено робочі креслення від`єднання опалення від загальної мережі будинків та надано дозвіл на реконструкцію опалення житлового приміщення громадянці ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_3 .

Технічною комісією виконавчого комітету Новороздільської міської ради в липні 2004року складено акт про готовність до введення в дію устаткування індивідуального (альтернативного) опалення та результати індивідуального випробування за адресою АДРЕСА_3 .

У серпні 2019року КП « Розділжитлосервіс» складено акт про приймання виконання будівельних робіт про демонтаж приладів опалення у місцях загального користування житлового будинку по АДРЕСА_4

Відповідно до актуобстеження від 06.11.2024 складеного ТОВ « Нафтогаз Тепло» квартира АДРЕСА_5 обладнана індивідуальним опаленням. Стояки тепла відсутні.

20.10.2021, 11.11.2022, 03.11.2023, 31.10.2024року представником ТОВ « Нафтогаз Тепло» складено акти про те, що на житловий будинок за адресою АДРЕСА_2 надано послуги з постачання теплової енергії.

Комісія КП «РЖС» підписала паспорти готовності до роботи в опалюваний період 2020/2021року , 2021/2022року, 2022/2023року, 2023/2024 будинку АДРЕСА_2 .

08.10.2020, 06.10.2021, 05.10.2022, 23.10.2023року, 17.10.2024 року складено акти готовності до опалювального періоду будинку по АДРЕСА_2 .

Згідно із ст.2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.

Згідно з ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до ч.2 ст. 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», виконавець комунальної послуги зобов`язаний: забезпечувати своєчасність надання, безперервність і відповідну якість комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договорів про їх надання, у тому числі шляхом створення системи управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів;

При цьому, такому праву прямо відповідає визначений у ч.1, 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», обов`язок, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки невизначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Відповідно до вимог ч.4 ст.13 Закону України «Про житлового-комунальні послуги» від 09.11.2017 р. з пропозицією про укладання договору про надання комунальних послуг або внесення змін до нього може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором.

Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відмова споживача (іншої особи, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача) від укладання договору з виконавцем комунальної послуги не звільняє його від обов`язку оплати фактично спожитої комунальної послуги, наданої таким виконавцем.

Отже, необхідність укладання договору про надання житлово-комунальних послуг передбачена законом і його укладання визначено як обов`язок, а не право споживача таких послуг.

Виходячи з аналізу вищезазначених норм Закону споживачі зобов`язанні оплатити житлово-комунальні послуги якщо вони фактично користувались ними як на виконання умов договору так і отриманих споживачем до укладення відповідного договору.

Верховним Судом України у Постанові від 27 лютого 2019 року, у справі №334/2789/15-ц зазначено, що ні ЦК України, ні Законами України «Про житлово-комунальні послуги», «Про теплопостачання», ні Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, не передбачені випадки, коли недодержання письмової форми договору про надання послуг з теплопостачання має наслідком його недійсність. Відсутність письмового договору про надання послуг з теплопостачання та постачання гарячої води не свідчить про відсутність певних договірних відносин і не звільняє відповідачів від оплати за фактично надані послуги.

Відповідно до ч.6 ст.19 ЗУ «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (стаття 611 ЦК України).

Так, судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності відповідачці, була відключена від мережі централізованого опалення, у квартирі АДРЕСА_1 , змонтоване індивідуальне опалення.

Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з положеннями ч.ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст. 89 ЦПК України).

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VIII від 9 листопада 2017 року.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VIIIвід 9листопада 2017року до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» витрати оператора зовнішніх інженерних мереж на обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку (їх складових частин) відшкодовуються споживачами відповідної комунальної послуги, а також власниками (співвласниками) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання у такій будівлі, шляхом сплати виконавцю комунальної послуги плати за абонентське обслуговування

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» комерційний облік здійснюється вузлом (вузлами) комерційного обліку відповідної комунальної послуги, що забезпечує (забезпечують) загальний облік її споживання, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки.

Відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» Визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку (а у випадках, передбачених частиною другою статті 9 цього Закону, - за розрахунковим або середнім споживанням) обсяг спожитої у будівлі теплової енергії включає обсяги теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об`єктами нерухомого майна, опалення місць загального користування, гаряче водопостачання (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді), забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) та розподіляється між споживачами в такому порядку:

1) загальний обсяг теплової енергії, що надходить до індивідуального теплового пункту, зменшується на обсяг теплової енергії, витраченої на приготування гарячої води, визначений на підставі показань відповідних вузлів обліку, а в разі їх відсутності за методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства;

2) обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, визначається та розподіляється між споживачами пропорційно до площі (об`єму) квартири (іншого приміщення) за методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства;

3) загальний обсяг теплової енергії (крім обсягу теплової енергії, витраченого на приготування гарячої води, забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також приміщень, де встановлені вузли розподільного обліку теплової енергії/прилади - розподілювачі теплової енергії) розподіляється між споживачами, приміщення/опалювальні прилади яких не оснащені вузлами розподільного обліку теплової енергії/приладами - розподілювачами теплової енергії, пропорційно до опалюваної площі (об`єму) таких споживачів.

Частиною 6 ст. 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» передбачено, що обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється відповідно до правил, встановлених цією статтею, також на власників (співвласників) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання.

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2018 року № 315 затверджено Методику розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг (далі Методик).

Пунктами 1-3 розділу IV Методики №315, передбачено, що обсяг теплової енергії, витрачений на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, визначається на підставі показань вузлів розподільного обліку теплової енергії, вузлів розподільного обліку витрати теплоносія (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді) або приладів-розподілювачів теплової енергії у разі оснащення ними 100 % місць загального користування та допоміжних приміщень.

У разі якщо приміщення всіх споживачів у будинку оснащені вузлами розподільного обліку, обсяг теплової енергії, витраченої на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, визначається як різниця між обсягом теплової енергії, визначеної на підставі показань вузла комерційного обліку, та сумарним обсягом спожитої теплової енергії за показаннями вузлів розподільного обліку, а також з врахуванням обсягу витрат теплової енергії на функціонування внутрішньобудинкової системи опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції).

Відповідно до п. 12 розділу IV Методики… обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, розподіляється між усіма власниками (співвласниками) приміщень будівлі/будинку (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення) пропорційно до загальних/опалюваних площ/об`ємів їх житлових/нежитлових приміщень.

Отже, вартість наданих споживачам послуг з постачання теплової енергії складається з:

- нарахування за спожиту теплову енергію на підставі показників індивідуального засобу обліку, встановленого у квартирі (в разі відсутності індивідуального засобу обліку, по показниках будинкового засобу обліку пропорційно до опалювальної площі споживача);

- донарахування до мінімального споживання теплової енергії (в разі проведення нарахування за спожиту теплову енергію на підставі показників індивідуального засобу обліку, встановленого у квартирі);

- постачання теплової енергії на загальнобудинкові потреби;

- функціонування системи опалення.

В квартирі АДРЕСА_1 , встановлено індивідуальне опалення, що визнається сторонами.

Водночас, у п. 11 розділу IV Методики №315 визначено: якщо проектом на будівлю/ будинок було передбачено встановлення приладів опалення у МЗК та допоміжних приміщеннях, але вони були демонтовані, то для забезпечення нормативної температури у цих приміщеннях такі прилади опалення повинні бути відновлені виконавцем послуг з управління багатоквартирним будинком.

Відповідно до п.14 Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №830, відокремлення (відключення) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від обов`язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку. Такий обсяг теплової енергії розраховується та розподіляється між всіма споживачами відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 року №315 (далі Методика №315).

Щодо доводів відповідача про відсутність нагрівальних приладів у місцях загального користування, то суд зазначає, що методика №315 не передбачає обов`язкового встановлення спеціальних нагрівальних приладів у місцях загального користування. Більше того, ні Методикою №315, ні Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» чи будь-яким іншим нормативно-правовим актом не передбачено звільнення споживачів від обов`язку оплати теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування, у разі відсутності у них окремих опалювальних приладів.

Договір про надання послуг із централізованого опалення між позивачем та відповідачами не укладався, однак правовідносини, які виникли, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги», чинним на момент надання житлово-комунальних послуг, та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 липня 2019 року № 690 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 02 лютого 2022 року № 85.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону, споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі №6-2951цс15, постанові Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №344/10719/16-ц.

Судом встановлено, що в матеріалах справи відсутня інформація, що в будинку по АДРЕСА_2 встановлено вузол обліку теплової енергії на опалення.

Крім цього, з акту приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2019року наданого КП «Розділжитлосервіс» вбачається, що здійснено демонтаж приладів опалення в місцях загального користування житлового будинку по АДРЕСА_2 .

Наведене вище свідчить про відсутність у житловому будинку по АДРЕСА_2 , приладів опалення місць загального користування.

Судом встановлено, що об`єктом теплопостачання є багатоквартирний будинок в цілому, в який надходить теплова енергія з метою опалення усіх приміщень будинку: і житлових, і нежитлових. Тепло поширюється всередині будинку від усіх елементів системи опалення, від кожної її ділянки, і поширюється по всіх приміщеннях, незалежно від наявності або відсутності в конкретному приміщенні окремих елементів системи опалення. Теплоносій на вказаний будинок подається у повному обсязі для забезпечення нормативної температури внутрішнього повітря як в житлових, так і в нежитлових приміщеннях будинку. Відсутність окремих елементів системи опалення в приміщенні не свідчить про те, що теплова енергія не споживається. Вказане приміщення не підпадає під термін неопалюване приміщення.

Втрати теплової енергії на ділянці мережі від межі розподілу до місця установки опалювальних приладів відноситься до втрат абонента (споживача). Тому співвласники квартир повинні брати участь у витратах на утримання будинку пропорційно займаній площі житла, а відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання не є підставою для звільнення мешканців від такої участі.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22 грудня 2020 року у справі № 311/3489/18.

Власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками усіх допоміжних приміщень будинку та його технічного обладнання і зобов`язані брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку та прибудинкових територій відповідно до своєї частки у майні будинку. Внутрішньобудинкові мережі централізованого опалення і гарячого водопостачання належать до інженерного обладнання житлового будинку і є його невід`ємною частиною. Таким чином, співвласники багатоквартирного будинку зобов`язанні брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку пропорційно своїй частці спільного майна у будинку.

Тобто, усі співвласники багатоквартирного будинку зобов`язанні проводити оплату за загально будинкові потреби на опалення пропорційно своїй частці спільного майна у будинку.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості відповідача за надані послуги з централізованого опалення місць загального користування вбачається, що загальна сума заборгованості за теплову енергію витрачену на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньо будинкової системи складає 9723,42 грн.

Пунктом 11 ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що плата за абонентське обслуговування - це платіж, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір) або за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем) (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії), що включає витрати виконавця, пов`язані з укладенням договору про надання комунальної послуги, здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води і теплової енергії (у разі їх наявності у будівлі споживача), крім випадків, визначених цим Законом, а також за виконання інших функцій, пов`язаних з обслуговуванням виконавцем абонентів за індивідуальними договорами (крім обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води).

Згідно п.33 Правил надання послуг з постачання теплової енергії, передбачена щомісячна плата за абонентське обслуговування. Абонентська плата включає такі витрати: здійснення розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами (зняття показів теплового лічильника, розподіл спожитих Гкал між абонентами; друк інформаційних повідомлень), оплата банківських послуг, нарахування та стягнення плати за спожиті послуги; заробітна плата обслуговуючого персоналу та нарахування єдиного соціального внеску на зарплату; обслуговування та заміна вузлів комерційного обліку теплової енергії (у разі їх наявності), господарські витрати (електроенергія, заправка картриджів, обслуговування комп`ютерів, канцелярські витрати, надання різних довідок).

Плата за абонентське обслуговування нараховується всім споживачам. Споживач не звільняється від плати за абонентське обслуговування у разі відсутності фактичного споживання ним послуги або у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого теплопостачання.

Плата за абонентське обслуговування затверджується внутрішнім наказом по підприємству та визначається виконавцем комунальних послуг за їх фактичними витратами у розрахунку на 1 абонента/місяць. Тобто, плата за абонентське обслуговування розраховується не за обсяги спожитих послуг, а в розрахунку на 1 абонента та виставляється, як окремий платіж.

Враховуючи наведені обставини суд приходить до висновку, що заборгованість з оплати за абонентське обслуговування підлягає стягненню з відповідачів.

Відповідач, всупереч вимогам ч. 1 ст. 81 ЦПК України, не надали належних та допустимих доказів на спростування наданого позивачем розрахунку заборгованості по оплаті загальнобудинкових потреб на опалення та плати за абонентське обслуговування, заперечуючи позовні вимоги відсутністю підстав для нарахування та стягнення заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення.

Обсяг теплової енергії на задоволення загально будинкових потреб на опалення розподіляється також на споживачів , приміщення яких обладнанні індивідуальними системами опалення. Незважаючи на те, що квартира АДРЕСА_1 , від`єднана від системи централізованого опалення , нарахування по вказаній квартирі проводиться за опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку, за теплову енергію витрачену на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання та за абонентське обслуговування, а тому споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги, отримані нею.

З постанови Верховного Суду від 22.12.2020 у справі №311/3489/18 вбачається, що відключення централізованого опалення не є підставою для звільнення мешканців від оплати за централізоване опалення місць загального користування будинку, вирішено, що така оплата вноситься незалежно від наявності автономного опалення.

Судом встановлено, що позивач в повному обсязі виконав свої зобов`язання по наданню послуг. Доказів протилежного, зокрема, ненадання відповідачам послуг, надання неякісних послуг тощо, судом не встановлено.

Оцінюючи поданий позивачем розрахунок заборгованості з точки зору допустимості та належності, суд враховує, що такий був проведений за відповідними формулами, належним чином обґрунтований та мотивований. У свою чергу, в процесі розгляду справи не здобуто жодних доказів, які ставлять під сумнів математичні розрахунки наведені позивачем.

Отже, згідно із зазначеними нормами, споживач зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідного до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Щодо стягнення інфляційних втрат, 3% річних та пені.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому відповідно до ч.1 ст.26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку внесення плати за житлово-комунальні послуги.

При цьому Указом Президента України №64/20211 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв.24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, та такий продовжує діяти на даний час.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» до 29 грудня 2023 року було визначено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.

Ця постанова набрала чинності з дня її опублікування 06 березня 2022 року і застосовується з 24 лютого 2022 року.

Однак відповідно до пункту 3Постанови Кабінету Міністрів України №1405 від 29 грудня 2023 року «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати житлово-комунальних послуг», яка набрала чинності 30 грудня 2023року, підпункт 1 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» викладено у такій редакції: «Установити, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затвердженихнаказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 року № 285)».

Таким чином, з 30 грудня 2023 року заборона на нарахування штрафних санкцій, інфляційних нарахувань, процентів річних стосується виключно територій, де ведуться бойові дії (можливих бойових дій) або тимчасово окупованих територій.

Територія м. Новий Розділ, Львівської області не відноситься до територій, на яких ведуться бойові дії. Відомостей, що майно споживача було пошкоджене внаслідок бойових дій матеріали справи не містять.

Так, позивач відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України за послуги з постачання теплової енергії нарахував боржнику інфляційні втрати в розмірі 1487,21 грн., 3% річних в розмірі 366 грн. 14 коп.

Судом встановлено на підставі безпосередньо досліджених та оцінених наявних у справі доказів, що позивач належним чином надавав послуги з постачання теплової , однак відповідач належним чином взяті на себе зобов`язання не виконала, чим спричинили заборгованість перед ТОВ «Нафтогаз Тепло» у сумі 13001,71 грн. Відтак позов ТОВ «Нафтогаз Тепло» про стягнення заборгованості є підставним та обгрунтованим, а тому підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача у користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3028,00грн.

Керуючись ст.ст. 141,258-259, 263-265 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Позов задоволити.

Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою АДРЕСА_3 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Тепло» ЄДРПОУ 42399765 заборгованість за надані послуги з постачання теплової енергії на загальну суму 13001,71 гривень, з яких: 9723,42 грн. в тому числі ПДВ заборгованість за теплову енергію витрачену на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньо будинкової системи опалення;

1424,94 грн. в тому числі ПДВ- заборгованість по платі за абонентське обслуговування ПТЕ; 1487,21 грн. інфляційне збільшення; 366,14 грн. 3% річних.

Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю « Нафтогаз Тепло» сплачений судовий збір в сумі 3028,00 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 07.07.2025

Суддя Бачун О. І.