Рішення № 128656650, 02.07.2025, Верховинський районний суд Івано-Франківської області

Справа№938/433/25

Провадження № 2/938/180/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2025 року селище Верховина

Верховинський районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого судді Джуса Р.В.,

за участю: секретаря судового засідання Ласкурійчук С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу

за позовом: Акціонерного товариства Комерційного банку "Приват Банк",

до відповідача: ОСОБА_1 ,

про: стягнення заборгованості за кредитним договором,

за участю:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

Обставини справи.

Акціонерне товариство Комерційний банк "Приват Банк" звернулося до Верховинського районного суду Івано-Франківської області суду з позовом до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором від 03.05.2024 №б/н в сумі 93297,43грн.

Ухвалою суду від 03.04.2025 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні на 30.04.2025.

В подальшому судові засідання відкладалися з причин неявки відповідача по справі.

Зокрема, судове засідання 30.04.2025 з участю представника позивача, було відкладено на 14.05.2025, з підстав направлення запиту до управління ДМС в Івано-Франківській області для встановлення зареєстрованого місця проживання відповідача.

Згідно отриманої на запит суду відповіді з управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області №938/433/25/3222/25 від 30.04.2025 встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 був зареєстрований в АДРЕСА_1 , знятий з реєстрації місця проживання 29.07.2021 за заявою особи.

Розгляд справи 14.05.2025 не відбувся у зв`язку із зайнятістю судді в іншому провадженні, судове засідання було відкладено на 10.06.2025.

Судове засідання 10.06.2025 з участю представника позивача, було відкладено на 02.07.2025, з метою належного повідомлення відповідача про розгляд справи, а саме розміщення оголошення на сайті Судова влада України та шляхом направлення SMS повідомлення на його номер мобільного телефону, що наявний в матеріалах справи.

В судове засідання 02.07.2025 сторони повторно не з`явилися.

Представник позивача через систему «Електронний суд» подала клопотання (Вх. №3804/25) про розгляд справи проводити без її участі, позовні вимоги підтримала з підстав наведених в позові.

Відповідач причини неявки суду, не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, а саме, у зв`язку із відсутністю у суду інформації про зареєстроване місце проживання відповідача, шляхом розміщення на офіційному Web-сайті Судової Влади України оголошення про його виклик до Верховинського районного суду Івано-Франківської області на 10.06.2025 та 02.07.2025. При цьому, суд враховує, що відповідачем на електронну пошту суду (Вх.№ЕП-929/25 від 01.07.2025) надіслав свої пояснення щодо суті позовних вимог в яких зазначив про його обізнаність з розглядом справи 02.07.2025 о 14.00год.

Таким чином, судом, вжито всі передбачені законом заходи для повідомлення відповідача ОСОБА_1 про розгляд справи та такий, вважається належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч.1 ст.223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно із положеннями п.1 ч.3 ст.223 ЦПК України, законодавець визначив, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи той факт, що сторони будучи належним чином повідомленими про дачу, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися, представник позивача подав клопотання про розгляд справи без його участі, відповідач будучи повідомленим про розгляд справи у встановленому законом порядку, про причини неявки суд не повідомив, суд вважає за можливе завершити розгляд справи за наявними матеріалами без участі сторін.

Відповідно до положень ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.6 ст.259 ЦПК України, у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як на десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як на п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Згідно ч.4 ст.268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Правова позиція позивача.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, у позовній заяві позивач посилається на те, 01.02.2021 відповідач ознайомився з умовами кредитування та підписав Паспорт кредиту. 03.05.2024 ОСОБА_1 власноручно підписав заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, у якій погодив умови кредитування.

На підставі укладеного Договору Відповідач отримав платіжний інструмент - кредитну картку номер - НОМЕР_1 , строк дії - 08/28, тип - Універсальна, що підтверджується випискою по рахунку.

Відповідно до виписки по рахунку, відповідач користувався кредитним лімітом, вчиняв операції, таким чином, згідно до Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, що затверджено Постановою НБУ №164 від 29.07.2022, відповідач є власником рахунку та держателем платіжного інструменту для здійснення операцій за рахунком.

Таким чином, позивач, як Кредитодавець надав відповідачу, як позичальнику, грошові кошти, позичальник зі своєї сторони кредитним лімітом користувався, але припинив надавати своєчасно позивачу грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, що зазначено в Розрахунку заборгованості за Договором та підтверджується випискою за рахунком.

У зв`язку з порушеннями зобов`язань за кредитним договором відповідач станом на 20.02.2025 має заборгованість 93297,43грн, яка складається з наступного: 74749,96грн - заборгованість за тілом кредиту, 18547,47грн - заборгованість за простроченими відсоткам. Заявлені позовні вимоги, позивач просить задовольнити в повному обсязі.

Правова позиція відповідача.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом, відзив на позовну заяву, не подав. Однак, 01.07.2025 на електронну адресу суду надіслав пояснення по суті позовних вимог (Вх.№ЕП-929/25 від 01.07.2025) в яких зазначив, що він брав кредит 29.05.2024 на картку НОМЕР_1 , яка видана АТ КБ «ПриватБанк» 05/2024 (дійсна до 05/2028). Щодо погашення кредит-боргу і виплати самого "тіла" кредиту, то він влаштувався на роботу і має намір погашати тіло кредиту впродовж 11 місяців, починаючи від 07/2025 року, про що повідомив представника банку Насадюк А.

Фактичні обставини встановлені судом.

Судом встановлено, що 01.02.2021 між АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (Банк) та ОСОБА_1 було підписано Паспорт споживчого кредиту, який містить інформацію про умови кредитування (а.с.27-30).

Також,03.05.2024між АТКБ «ПРИВАТБАНК»(Банк)та ОСОБА_1 було укладеноу електроннійформі,кредитний договір №б/н, шляхом підписання власноручно, заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг (а.с.31-44).

У заяві зазначено, що клієнт підписанням цієї заяви приєднався, зокрема, до розділу «Загальні положення», підрозділів «Кредитні картки», «Поточні рахунки», «Використання картки», «Віддалені канали обслуговування», «Оплата частинами та Миттєва розстрочка», «Система переказів PrivatMoney», «Операції у відділеннях», «Автоплатежі», «Сервіс «BankID» «Умов та Правил надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк», що розміщенні в мережі Інтернет за адресою https:// privatbank.ua/terms в редакції, чинній на дату цієї заяви, які разом становлять Договір банківського рахунка, приймає всі права та обов`язки, встановлені в цьому договорі та зобов`язується їх належним чином виконувати.

В розділі 9 «Істотні та інші умови договору «Кредитні картки» визначено: 1) Тип кредиту та розмір кредитного ліміту: відновлювана кредитна лінія (п.9.2. Договору); 2) Тип кредитної карти: Картка «Універсальна»; 3) Строк кредитування: 12 місяців з пролонгацією (п.9.2. Договору); 4) Процентна ставка, відсотків річних: фіксована, 42,0% (п.9.3 Договору); 5) Повернення кредиту здійснюється шляхом: внесення Клієнтом грошових коштів у готівковій або безготівковій формі безпосередньо на відповідний балансовий рахунок Банку для обліку заборгованості №2909 в наступні строки та в наступному розмірі: в сумі процентів, які підлягають сплаті за цим Договором. Датою сплати є 1-е число календарного місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено витрати за рахунок Кредиту, наданого Банком відповідно до умов цього Договору; в розмірі мінімального обов`язкового платежу. Датою сплати є останнє календарне число (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено витрати за рахунок кредиту, наданого Банком відповідно до умов цього Договору (п.9.4.1 Договору); 6) Процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту, відсотків річних в розмірі: 84,0% (п.9.5 Договору); 7) Проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України встановлюються за домовленістю Сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі: 43,2% (п.9.5 Договору).

З виписки за договором №б/н за період 01.05.2024-20.02.2025 вбачається, що відповідач користувався кредитними коштами Банку, здійснював перекази з картки 5457082518342089, та періодично сплачував заборгованість за наданим кредитом, зокрема, усього витрати за договором становлять 95239,73грн, надходження - 422,23грн. (а.с.45).

Згідно з наданого банком розрахунку, заборгованість відповідача за договором №б/н від 03.05.2024, станом на 20.02.2025 становить в сумі 93297,43грн, яка складається з наступного: 74749,96грн - заборгованість за тілом кредиту, 18547,47грн - заборгованість за простроченими відсотками (а.с.46).

Оцінка суду.

Як вбачається із позовної заяви, спірні правовідносини виникли між сторонами з приводу невиконання зобов`язань ОСОБА_1 за договором про надання банківських послуг від 03.05.2024, отже є зобов`язальними і регулюються нормами глав 47-49 ЦК України, а також спеціальними нормами глави 71 ЦК України.

За загальним правилом статей 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Так, відповідно до вимог п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як визначено ч.1 ст. 626, ч.1 ст.628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Згідно зі ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України). Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно зі статтею 1049 вказаного Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У частинах 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положеннями ст.610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 12 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, прямо встановлених Законом.

Обов`язок доведення своєї позиції за допомогою належних та допустимих доказів міститься і в статті 81 ЦПК України, відповідно до положень якої доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як встановлено судом, 03.05.2024 між АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (Банк) та ОСОБА_1 (Клієнт) було укладено кредитний договір № б/н, шляхом підписання власноручно, заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, на виконання умов якого, АТ КБ «Приватбанк», надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Попередньо, 01.02.2021 відповідачем підписано паспорт споживчого кредиту, який містить інформацію про умови кредитування.

З виписки за договором №б/н за період 01.05.2024-20.02.2025 вбачається, що відповідач користувався кредитними коштами Банку, здійснював перекази з картки 5457082518342089, та періодично сплачував заборгованість за наданим кредитом, зокрема, усього витрати за договором становлять 95239,73грн, надходження - 422,23грн.

Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління НБУ від 04.07.2018 № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за відповідний день операцій.

Банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій, а відтак є належними доказами на підтвердження факту наявності заборгованості позичальника перед кредитодавцем. Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 25.05.2021 у справі №554/4300/16-ц, зазначивши, що виписка з позичкового рахунку є підтвердженням видачі кредиту.

Разом з тим, як вбачається із долученого до матеріалів справи розрахунку, в порушення умов кредитного договору, відповідач свої зобов`язання належним чином не виконав, допустив прострочення повернення кредиту із його складовими частинами, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на 20.02.2025 становить в сумі 93297,43грн, яка складається з наступного: 74749,96грн - заборгованість за тілом кредиту, 18547,47грн - заборгованість за простроченими відсотками.

Доказів, які б спростовували правильність наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором, відповідачем не надано, відтак розрахунок заборгованості узгоджується зі змістом договору та є належним доказом. Дана позиція суду відповідає позиції, що міститься у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року по справі 753/16745/15-ц, провадження № 61-40036св18.

На підставі наведеного, виходячи з «балансу ймовірностей» як стандарту доказування, котрий ЄСПЛ у рішенні «J.K. AND OTHERS v. SWEDEN» (заява № 59166/12) 23.08.2016 визнає притаманним саме цивільним справам, відповідно до якого доведення факту вважається виконаним, якщо на підставі поданих доказів можна зробити висновок, що факт швидше мав місце, ніж не мав, суд доходить до висновку про те, що шляхом підписання 03.05.2025 Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг між банком та відповідачем було укладено кредитний договір, позивач умови кредитного договору виконав належним чином, надавши відповідачеві кредит, зі своєї сторони, відповідач належним чином свої зобов`язання не виконував, у визначені договором строки погашення заборгованості за кредитним договором не здійснив, внаслідок чого у відповідача перед позивачем станом на 20.02.2025 склалась заборгованість у розмірі 93297,43грн.

Таким чином, оскільки відповідач зі свого боку не виконав умови договору, чим порушив права та законні інтереси позивача, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, суд дійшов висновку, шо позовні вимоги, спрямовані на відновлення порушених прав та законних інтересів позивача, є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи належними та допустимими доказами, а відтак підлягають задоволенню у повному обсязі.

При цьому, суд враховує надані відповідачем пояснення, з яких вбачається, що він визнав факт укладення 03.05.2024 кредитного договору з АТ КБ «Приват Банк», отримання на кредитну картку № НОМЕР_1 зі строком дії до 08/28 кредитних коштів та наявність заборгованості за кредитним договором, яку зобов`язався погасити протягом 11 місяців.

Судові витрати.

Відповідно до вимог п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України судовий збір у разі задоволення позову покладається на відповідача.

Із матеріалів справи вбачається, що вказана позовна заява подана через систему «Електронний суд», та відповідно до ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір сплачено із застосуванням понижуючого коефіцієнту відповідного розміру ставки судового збору - 0,8, що становить 2422,40 грн.

Таким чином, слід стягнути з відповідача на користь позивача, понесений ним судовий збір в сумі 2422,40 грн.

Керуючись статями 10-13,49,76-81,141,247,258,259,263-265,268,280,282,289,354,355 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором №б/н від 03.05.2024 в сумі 93297 гривень 43 копійки (дев`яносто три тисячі двісті дев`яносто сім гривень сорок три копійки).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" судові витрати в сумі 2422 гривні 40 копійок (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок).

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк", юридична адреса: м. Київ, вул. Грушевського, буд.1Д, ЄДРПОУ 14360570;

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_2 виданий Івано-Франківським МВ УДМС в Івано-Франківській області 02.03.2016, остання відома адреса місця реєстрації до 29.07.2021: АДРЕСА_1 .

Повне рішення складено 07.07.2025.

Суддя Роман ДЖУС