Рішення № 128652917, 07.07.2025, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2025 року Справа № 915/356/25

м.Миколаїв

Суддя Господарського суду Миколаївської області Мавродієва М.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу

за позовом: Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі Філії Відокремлений підрозділ Південноукраїнська атомна електрична станція Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Експертно-технічний центр промислової безпеки,

про: стягнення 2236,86 грн,-

в с т а н о в и в:

Акціонерне товариство Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі Філії Відокремлений підрозділ Південноукраїнська атомна електрична станція Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом через систему «Електронний суд» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Експертно-технічний центр промислової безпеки 2236,86 грн пені, яка позивачем нарахована та заявлена до стягнення з відповідача у зв`язку з невиконанням зобов`язань по договору №2-ЕРП/2024 від 20.05.2024 (№2-ЕРП/2024/33-123-01-24-09185 від 12.07.2024) щодо експертного обстеження та періодичного повного технічного огляду ліфтів.

Ухвалою суду від 17.03.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у судове засідання.

Відповідач у відзиві заперечує проти задоволення вимог позивача посилаючись на те, що позивачем не було виконано п.5.6 Договору стосовно обов`язку забезпечити персоналу відповідача оформлення допуску до виконання особливих робіт до початку їх виконання, а навпаки вчинялись умисні дії щодо не допуску працівників відповідача на режимну територію АЕС. Відповідно, відповідач вважає, що не мав змоги виконати зобов`язання за Договором саме з вини позивача, тобто з причин, що не залежали від нього.

Відповідачем не подавалось до суду заперечень проти розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Позивач у відповіді на відзив вказує, що перепустки до захищеної зони та спеціального корпусу (зону контрольованого доступу) було оформлено 24.10.2024 строком до 31.12.2024 на двох осіб: Рогінського М.Б. - директора відповідача та фахівця з неруйнівного контролю та Руденького В.П. - фахівця з неруйнівного контролю та фахівця з електровимірів. Позивач також зазначає, що надання послуг було розпочато з 24.10.2024 та тривало до 27.10.2024. За цей період було обстежено тільки частину устаткування, яке підлягало експертному обстеженню по спірному договору - ліфти №1, №4, №5, №7, №13, №42, при цьому замовнику не надано експертних висновків, а записи в паспортах ліфтів не містять підписів експертів та вказівки на їх ПІБ та номера посвідчень. Ліфти №6, №18, №19, №34, №36, №48 взагалі не були обстежені, так як відповідач не надав документи для допуску експертів у зону суворого режиму - медичної довідки, яка дозволяє виконувати роботи в зоні іонізуючого випромінювання. Позивач стверджує, що відповідач приступив до надання послуг по спірному договору, але їх не закінчив та документи не оформив.

Щодо тривалості судового провадження, суд, з урахуванням критеріїв розумності, які вироблені Європейським судом з прав людини вважає за необхідне зазначити наступне.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі. У частині 1 статті 6 Конвенції закріплено елементи права на судовий захист, серед яких є розумний строк розгляду справи, який вважається окремим елементом доступності правосуддя.

Європейський суд з прав людини (надалі ЄСПЛ), правовою основою функціонування та діяльності якого є Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, опрацював критерії, які дозволяють зробити висновки про розумність розгляду конкретної справи. Зокрема, у п.47 рішення у справі Бараона проти Португалії 1987 року Суд відзначив: Розумність тривалості розгляду повинна визначатися з огляду на конкретні обставини справи з урахуванням критеріїв, сформульованих у практиці Суду, зокрема, комплексності справи, поведінки заявника і відповідних державних органів. Критерій комплексності справи означає оцінювання складності справи з урахуванням обставин і фактів, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть за собою певні юридичні наслідки. Вона може бути пов`язана як із питаннями факту, так і з правовими аспектами: характером фактів, які необхідно встановити; кількістю питань, які розглядаються в межах справи; віддаленістю, з точки зору простору та часу, між подіями та фактами, що розглядаються, та процесом судочинства; кількістю свідків та інших проблем, пов`язаних зі збором доказів; міжнародними факторами; приєднанням справи до інших, а також вступом у процес нових осіб. Крім того, складність справи, а відтак й строк її розгляду, залежать, від складності предмету доказування у справі, без чого неможливо правильно вирішити справу по суті та застосувати норми матеріального права; від обсягу фактів предмета доказування, який може змінюватися у зв`язку зі зміною підстав позову, збільшенням чи зменшенням позовних вимог; від кількості доказів, наданих сторонами.

Також ЄСПЛ зазначає, що тривалість строку розгляду справи може бути пов`язана з перевантаженням судової системи, що, в свою чергу, може бути викликано певними надзвичайними ситуаціями. Приймаючи до уваги, що з початку військової агресії Російської Федерації проти України бойові дії ведуться, у тому числі, на території Миколаївської області, Господарський суд Миколаївської області, через оголошення повітряних тривог, перебої з постачанням електричної енергії тощо, працював з певними обмеженнями у здійсненні правосуддя та не мав об`єктивної можливості для повноцінного розгляду справи в межах строку, передбаченого ГПК України.

Відповідно, розгляд даної справи відбувся у розумний строк, тривалість якого обумовлюється введенням в Україні Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, та продовженого відповідними указами Президента України воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Пунктом 1 ст.193 ГК України та ст.526 ЦК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

20.05.2024 між позивачем, як замовником, та відповідачем, як виконавцем, було укладено договір №2-ЕРП/2024 про надання послуг за темою: «Експертне обстеження та періодичний повний технічний огляд ліфтів» (далі - Договір), за умовами якого замовник доручив виконавцеві, а виконавець взяв на себе зобов`язання власними та залученими силами якісно надати за плату послуги: «Експертне обстеження та періодичний повний технічний огляд ліфтів» (п.1.1 Договору).

Згідно п.1.3 Договору, перелік та обсяг послуг, які є предметом даного договору, визначаються технічним завданням.

Відповідно до графіка №16/01-269 від 26.09.2023 проведення експертного обстеження та періодичного повного технічного огляду ліфтів промислового майданчика на 2024 рік (додаток №1 до технічного завдання), у 2024 експертному обстеженню та періодичному повному технічному огляду підлягали ліфти у кількості 12 одиниць, а саме: ліфт пасажирський в/п 500 кг №1 (ІН 1010045); ліфт пасажирський в/п 500 кг №4, (ІН 12458309); ліфт пасажирський в/п 500 кг №5, (ІН 12458310); ліфт пасажирський в/п 500 кг №6, (ІН 12458311); ліфт пасажирський в/п 500 кг №7, (ІН 12458312); ліфт вантажний в/п 100 кг №13, (ІН 11423534); ліфт вантажний в/п 500 кг №18, (ІН 12458434); ліфт пасажирський в/п 500 кг №19, (ІН 11423391); ліфт пасажирський в/п 1000 кг №34, (ІН 12458335); ліфт вантажний в/п 3200 кг №36, (ІН 1244194); ліфт пасажирський в/п 1000 кг №42, (ІН 12458339); ліфт вантажний в/п 5000 кг №48, (ІН 10101253).

Згідно п.1.4 Договору та п.5.14 технічного завдання, надання послуг визначені календарним планом, але не пізніше 29.10.2024.

Відповідно до п.3.1 Договору, ціна договору складає 84729,70 грн, крім того ПДВ 20% - 16945,94 грн. Усього 101675,64 грн з ПДВ 20%.

Позивач вказує, а відповідач не спростовує, що надання послуг було розпочато з 24.10.2024 та тривало до 27.10.2024. За цей період було обстежено тільки частину устаткування, яке підлягало експертному обстеженню по спірному договору - ліфти №1, №4, №5, №7, №13, №42, при цьому замовнику не надано експертних висновків, а записи в паспортах ліфтів не містять підписів експертів та вказівки на їх ПІБ та номера посвідчень. Ліфти №6, №18, №19, №34, №36, №48 взагалі не були обстежені.

При цьому, під час розгляду справи судом не встановлено бездіяльності позивача та його вини у затримці оформлення доступу працівників відповідача у зону суворого режиму. Так, за твердженням позивача саме відповідачем не було своєчасно надано документів для допуску експертів у зону суворого режиму, а саме медичних довідок, які дозволяють виконувати роботи в зоні іонізуючого випромінювання, що стало причиною не оформлення допуску. Вказані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та спростовують доводи відповідача про те, що замовником не було виконано п.5.6 Договору стосовно обов`язку забезпечити оформлення персоналу виконавця в установленому порядку допуску до виконання особливих робіт до початку їх виконання.

Відповідно до п.5.4.1 Договору, керівник виконавця несе відповідальність за дотриманням своїм підлеглим персоналом, та персоналом сторонньої організації вимог пропускного та внутрішньооб`єктового режимів, що діють у замовника.

Позивач листами №23-0937/23989-вих від 30.10.2024 та №23-0937/25073-вих від 13.11.2024 вимагав від відповідача продовжити виконання експертного обстеження та технічного огляду ліфтів або надати інформацію щодо неможливості надання послуг.

Також, вказаними листами відповідача було повідомлено про те, що ненадання послуг у 2024 році є порушенням умов Договору, а у зв`язку з чим позивач буде змушений розірвати договір.

Позивач вказує, а відповідач не спростовує, що такі листи виконавцем залишені без реагування.

Згідно п.п.5.5.4, 5.5.5 Договору, замовник має право в односторонньому порядку розірвати договір шляхом направлення виконавцю письмового повідомлення у випадку відмови виконавця від виконання договору або систематичного порушення ним умов договору; достроково розірвати цей договір у разі невиконання зобов`язань виконавцем, письмово повідомивши його про це протягом 10 (десяти) днів.

На підставі п.п.5.5.4, 5.5.5 Договору позивач достроково в односторонньому порядку, з 21.11.2024 розірвав Договір, про що повідомив відповідача листом №23-0033.02.04/26077-вих від 25.11.2024.

Вказані обставини відповідачем не заперечені, належними доказами не спростовані.

До того ж, згідно п.п.4.1, 4.2 Договору, здача-приймання оформлених в установленому у замовника порядку результатів наданих послуг за договором здійснюється у замовника супровідними документами виконавця (з додаванням документів, зазначених в технічному завданні, додаток 1) і оформлюється двостороннім актом здачі-приймання наданих послуг в 3-х (трьох) примірниках: 1 (один) - виконавцеві, 2 (два) - замовнику. Оформлені сторонами акти здачі-приймання наданих послуг є підставою для взаємних розрахунків. Замовник протягом 10 (десяти) робочих днів із дня одержання акта здачі-приймання наданих послуг з комплектом оформлених в установленому порядку документів, згідно з п.4.1 даного договору, зобов`язаний направити виконавцеві підписаний акт здачі-приймання послуг або мотивовану відмову від приймання.

Доказів оформлення двостороннім актом здачі-приймання наданих по Договору послуг відповідачем суду не надано.

Згідно ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, тобто із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 ЦК України).

Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Згідно ст.ст.76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається та не спростовано відповідачем, що останній, всупереч умовам Договору та приписам чинного законодавства, у встановлені Договором строки не надав позивачу послуги з експертного обстеження та технічного огляду ліфтів, надання таких послуг не оформив двостороннім актом здачі-приймання послуг.

Відповідно до положень ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За приписами ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п.7.2 Договору, за порушення термінів надання послуг за договором, виконавець сплачує замовникові пеню у розмір 0,1% від вартості послуг, надання яких було прострочено, за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів - додатково штраф у розмірі 7% зазначеної вартості.

Судом встановлено, що у даній справі позивачем заявлено до стягнення з відповідача 2236,86 грн пені, нарахованої на суму ціни договору 101675,64 грн за період з 30.10.2024 (оскільки за Договором послуги повинні бути надані не пізніше 29.10.2024) по 20.11.2024 (у зв`язку з розірванням замовником Договору в односторонньому порядку з 21.11.2024).

Відповідачем такий розрахунок не спростовано та не заперечено.

Судом перевірено розрахунок пені та встановлено, що такий розрахунок є арифметично вірним та правильним.

Враховуючи викладене, позовні вимоги є обґрунтованими, відповідачем належними доказами не заперечені та не спростовані, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

За приписами ст.129 ГПК України, судові витрати підлягають покладенню на відповідача.

Відповідно до пп.1 п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір за ставкою 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи, що позивачем позовну заяву подано до суду через систему "Електронний суд", то відповідно до приписів ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір" застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Таким чином, судовий збір за розгляд вимоги майнового характеру в спірному випадку становить 2422,40 грн (3028,0 грн х 0,8), який слід відшкодувати позивачу за рахунок відповідача.

При цьому, позивачем у даній справі сплачено судовий збір у розмірі 3028,0 грн без застосування коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Таким чином, судовий збір в сумі 605,60 грн може бути повернуто судом з державного бюджету за клопотанням позивача, у зв`язку з внесенням судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом (ст.7 Закону України "Про судовий збір").

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Експертно-технічний центр промислової безпеки (69005, Запорізька обл., м.Запоріжжя, вул.Перемоги, буд.109, кв.75; ідент.код 41973071) на користь Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (01032, м.Київ, вул.Назарівська, буд.3; ідент.код 24584661) в особі Філії Відокремлений підрозділ Південноукраїнська атомна електрична станція Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (55001, Миколаївська обл., Вознесенський р-н, м.Південноукраїнськ; ідент.код 20915546) 2236,86 грн пені та 2422,40 грн судового збору.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 ГПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя М.В.Мавродієва