Рішення № 128641287, 04.07.2025, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2025 року ЛуцькСправа № 140/3442/25

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Андрусенко О. О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення від 08.01.2025 № 205250014140 про відмову у призначенні пенсії за віком; зобов`язання зарахувати до страхового стажу період роботи в Радгоспі Корсунський з 01.02.1989 по 29.06.1993 та повторно розглянути заяву від 03.01.2025 про призначення пенсії за віком та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернувся до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV(далі - Закон № 1058-IV). Однак рішенням ГУ ПФУ у Волинській області від 08.01.2025 № 205250014140 йому відмовлено у призначенні пенсії через не зарахування певних періодів до страхового стажу, зокрема, з 01.02.1989 по 29.06.1993 згідно трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки в даті звільнення відсутній номер наказу на звільнення.

Позивач не погоджується з таким рішенням відповідача та зазначає, що записами його трудової книжки НОМЕР_1 чітко підтверджено період його роботи в Радгоспі Корсунський з 01.02.1989 по 29.06.1993; у свою чергу, він не може відповідати за правильність записів у трудовій книжці та контролювати роботодавця щодо її заповнення, відповідальність за введення трудової книжки покладається виключно на роботодавця. Також зазначив, що на даний час Радгосп Корсунський ліквідований та його документи з особового складу передані на зберігання в Архів недержавних підприємств, яке знаходиться в місті Горлівка Донецької області та з 2014 року перебуває в тимчасовій окупації, а тому він не має змоги отримати інші документи для уточнення запису в трудовій книжці щодо спірного періоду роботи.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 07.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги не визнав та просив у їх задоволенні відмовити повністю. В обґрунтування такої позиції зазначив, що рішенням ГУ ПФУ у Волинській області від 08.01.2025 № 205250014140 позивачу відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу (страховий стаж склав 22 роки 11 місяців 29 днів, при необхідних - не менше 31 року). При цьому, період роботи у Радгоспі Корсунський з 01.02.1989 по 29.06.1993згідно трудової книжки НОМЕР_2 не може бути зарахований до страхового стажу позивач, оскільки у записі про звільнення відсутній номер наказу про звільнення, а довідка для уточнення спірного періоду роботи згідно Порядку № 637 позивачем подана не була.

Інших заяв по суті справи на адресу суду не надходило.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заяві по суті справи, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що 03.01.2024 позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до територіального органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV.

Вказана заява позивача за принципом екстериторіальності надійшла для розгляду до ГУ ПФУ у Волинській області та рішенням якого від 08.01.2025 № 205250014140 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого статтею 26 Закону №1058-IV (не менше 31 року). При цьому, у вказаному рішенні зазначено, що за наданими документами страховий стаж складає 22 роки 11 місяців 29 днів; до страхового стажу не зараховані періоди: з 01.02.1989 по 29.06.1993 згідно трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки у даті звільнення відсутній номер наказу на звільнення; з 04.01.2000 по 30.06.2000 згідно трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки відсутня інформація в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за формою ОК-5; з 01.10.1982 по 27.12.1988 згідно диплома НОМЕР_3 , оскільки перевищений термін навчання, військова служба перетинається з навчанням.

Незгода позивача із відмовою відповідача у зарахуванні до страхового стажу періоду роботи з 01.02.1989 по 29.06.1993 та, як наслідок, відмовою у призначенні пенсії стала підставою для звернення до суду із цим позовом. При цьому, незарахування ГУ ПФУ у Волинській області до страхового стажу періодів роботи та навчання з 04.01.2000 по 30.06.2000 та з 01.10.1982 по 27.12.1988 не оскаржується у межах цієї справи.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений, як Конституцією, так і Законами України.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закон №1058-ІV визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел.

Пунктом 1 частини першої статті 9 Закону №1058-ІV визначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначається, зокрема, пенсія за віком.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 01 січня 2018 року, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.

Як встановлено абзацом першим частини першої статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною другою статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно із статтею 56 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-ХІІ) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у нійвстановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Пунктом 1 Порядку 637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з пунктом 3 Порядку 637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1 зі мінами).

Пунктом 4.7 розділу ІV Порядку №22-1 встановлено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Згідно з підпунктом 2 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документи про стаж, що визначеніПорядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного стажу роботи). За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно здодатком 4до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно здодатком 3до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу).

За приписами частин першої, третьоїстатті 44 Закону №1058-IVпризначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Як визначено пунктом 4.2 розділу IV Порядку №22-1, при прийманні документів працівник сервісного центру: реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз`яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов`язкового пенсійного страхування; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів тощо.

Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Відповідно до частини п`ятоїстатті 45 Закону №1058-IVдокументи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

З аналізу наведених норм слід дійти висновку, що основним документом, який підтверджує трудовий стаж, є трудова книжка. При цьому лише у разі відсутності трудової книжки або записів у ній органи Пенсійного фонду мають право встановлювати трудовий стаж на підставі інших первинних документів. У разі сумніву органу, що призначає пенсію, у належності та обґрунтованості поданих заявником документів, в нього є право перевірити надані заявником документи шляхом звернення до установ, підприємств, організацій, де працював заявник, із відповідними запитами.

Таким чином, необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Станом на час початку ведення трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 02.07.1982 порядок ведення трудових книжок регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162.

Відповідно до абзацу 1 пункту 1.1 глави 1 Інструкції №162трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців.

Пунктом 2.3 глави 2 Інструкції №162 встановлено, що всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу чи звільнення, а також нагороди і заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видачі наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні - в день звільнення і повинні чітко відповідати тексту наказу (розпорядженню). Записи проводяться арабськими цифрами (число та місяць двозначними).

За змістом абзаців першого-третього пункту 2.13 Інструкції №162 у графі 3 розділу «Відомості про роботу» у виді заголовка пишеться повне найменування підприємства. Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу. У графі 3 пишеться: «Прийнятий або призначений в такий-то цех, відділ, підрозділ, ділянку, виробництво» із зазначенням їх конкретного найменування, а також найменування роботи, професії або посади і присвоєного розряду.

Згідно із пунктами 2.25, 2.26Інструкції №162 записи про причини звільнення у трудовій книжці повинні провадитись у точнійвідповідності з формулюванням чинного законодавства із посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 - дата звільнення; у графі 3 - причина звільнення; у графі 4 зазначається на підставі чого внесено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер.

При звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження і заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи в даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (абзац перший пункту 4.1.Інструкції № 162).

Зазначена Інструкція в Україні не застосовується з прийняттям наказу Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, яким затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі Інструкція №58). Поряд тим, Інструкція №58 містить такі ж положення щодо внесення записів про трудову діяльність працівника.

Згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Із записів №№ 5-8 трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 02.07.1982 (а.с.9-16) встановлено, що позивач 01.02.1989 прийнятий в Радгосп Корсунський на посаду керуючого відділення (наказ №11/к від 01.02.1989), 07.04.1989 переведений на посаду бригадира тракторно-рільничої бригади (наказ №35/к від 07.04.1989), 29.04.1992 переведений на посаду агронома-ентомолога (наказ №35/к від 07.05.1992), 29.06.1993 звільнений з роботи (наказ від 30.06.1993).

Суд зауважує, що у розглядуваному випадку записи трудової книжки вчинені в хронологічному порядку, містять чітку дату прийому та звільнення з роботи, реквізити наказів (їх дату та номер), посади на якій працював позивач, підпис особи, відповідальної за внесення записів, та відбиток печатки підприємства при звільненні з роботи. Записи про періоди роботи не містять жодних виправлень.

В той же час дійсно у трудовій книжці не зазначено номер наказу про звільнення (дату наказу зазначено), однак, на думку суду, вказаний недолік у заповненні (оформленні) трудової книжки позивача, при дотриманні усіх вимог щодо порядку оформлення записів про роботу, не може бути підставою для незарахування вказаного періоду його роботи до страхового стажу.

Більше того, суд звертає увагу, що працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.

Суд, в силу приписів частини п`ятоїстатті 242 КАС України, враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06.03.2018 у справі № 754/14898/15-а, відповідно до яких підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Верховний Суд у постановах від 24.05.2018 по справі №490/12392/16-а та від 04.09.2018 по справі №423/1881/17 висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії. Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Крім того, суд також враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30.09.2021 у справі №300/816/17, відповідно до якої за загальним правилом відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій ця трудова книжка належить, а отже, й не може впливати на її особисті права. Водночас, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, а тому вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист в частині призначення пенсії за віком.

З урахуванням наведеного, на думку суду, період роботи з 01.02.1989 по 29.06.1993 повинен бути зарахований до страхового стажу позивача для призначення пенсії за віком, позаяк у суду відсутні підстави ставити під сумнів належність документа позивачу, записи у трудовій книжці узгоджуються між собою, а вказаний вище недолік у записах трудової книжки (а саме: відсутній номер наказу про звільнення) не може бути підставою для неврахування відповідного стажу, та позивач не може відповідати за неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки.

Таким чином, оскільки мотиви прийняття - ГУ ПФУ у Волинській області рішення від 08.01.2025 № 205250014140 щодо незарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 01.02.1989 по 29.06.1993 є помилковими, не відповідають приписам чинного законодавства та принципу верховенства права, тому таке рішення слід скасувати як протиправне.

Частиною першої статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частин другої, третьої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З урахуванням встановлених обставин справи, наведених норм чинного законодавства України, а також враховуючи межі заявлених позовних вимог, позовні вимоги належить задовольнити у спосіб шляхом визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ у Волинській області рішення від 08.01.2025 № 205250014140 про відмову у призначенні пенсії; зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи в Радгоспі Корсунський з 01.02.1989 по 29.06.1993 та повторно розглянути заяву від 03.01.2025 про призначення пенсії за віком та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в сумі 1211,20 грн, сплачений квитанцією від 27.03.2025 (а. с. 6).

Керуючись статтями 243-246, 255, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 08.01.2025 № 205250014140 про відмову у призначенні пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи в Радгоспі Корсунський з 01.02.1989 по 29.06.1993 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.01.2025 про призначення пенсії за віком та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.

Стягнути за рахунок бюджетних Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять грн 20 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43027, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 6, код ЄДРПОУ 13358826).

Суддя О. О. Андрусенко