Рішення № 128641167, 04.07.2025, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.07.2025м. ДніпроСправа № 904/2231/25

За позовом Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» (50000, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пров. Квітки Цісик, буд. 9, код ЄДРПОУ 03342184)

до Фізичної особи підприємця Степанюк Лариси Валентинівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

про стягнення 139 467,57 гривень

Суддя Дичко В.О.

Без виклику (повідомлення) учасників справи.

СУТЬ СПОРУ:

Комунальне підприємство теплових мереж «Криворіжтепломережа» звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Фізичної особи підприємця Степанюк Лариси Валентинівни про стягнення 139 467,57 грн, у тому числі заборгованості за спожиту теплову енергію за період з 12.02.2016 до 04.11.2021 у сумі 28499,65грн, заборгованості за послугу з постачання теплової енергії за період з 05.11.2021 до 31.12.2024 у сумі 93 718,45 грн, плати за абонентське обслуговування за період з 05.11.2021 до 31.12.2024 у сумі 705,79 грн, інфляційних втрат у сумі 12 478,81 грн, 3% річних у сумі 2 375,25 грн та пені в сумі 1 689,62 гривень.

Судові витрати просить покласти на відповідачку.

Розгляд справи просить здійснювати у спрощеному позовному провадженні.

Позовні вимоги обґрунтовує невиконанням Фізичною особою підприємцем Степанюк Ларисою Валентинівною, як співвласницею нерухомого майна, зобов`язань щодо оплати за поставлену теплову енергію за період з 12.02.2016 до 04.11.2021 та за індивідуальним договором від 05.10.2021 про надання послуги з постачання теплової енергії щодо сплати за спожиту теплову енергію та абонентське обслуговування за період з 05.11.2021 до 31.12.2024 року.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 904/2231/25 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними в матеріалах справи документами.

Копія ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 09.05.2025 про відкриття провадження у справі № 904/2231/25, що направлена на юридичну адресу відповідачки, 21.05.2025 повернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з відміткою Акціонерного товариства «Укрпошта» від 17.05.2025 «адресат відсутній за вказаною адресою» (поштове відправлення № 0610252004893, а.с. 123-127).

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань (відповідь № 1364999 від 09.05.2025, а.с. 119) місцезнаходження Фізичної особи підприємця Степанюк Лариси Валентинівни: АДРЕСА_1 , тобто поштову кореспонденцію судом направлено за місцем державної реєстрації відповідачки.

Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19 зазначив, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання вказаного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку суду (близька за змістом правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Отже, Фізична особа підприємець Степанюк Лариса Валентинівна вважається такою, що повідомлена про розгляд справи належним чином.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.05.2025 про відкриття провадження у справі № 904/2231/25, з урахуванням вимог ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, запропоновано відповідачці подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Будь-яких клопотань про продовження зазначеного процесуального строку в порядку, передбаченому ч. 2 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від Фізичної особи підприємця Степанюк Лариси Валентинівни не надходило, поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується з абз. 1 ч. 2 ст. 178 цього Кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву в установлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Ураховуючи предмет та підстави позову в даній справи, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у Фізичної особи підприємця Степанюк Лариси Валентинівни було достатньо часу для подання як відзиву на позовну заяву, так і доказів, у разі їх наявності, чого відповідачка не зробила, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин Фізична особа підприємець Степанюк Лариса Валентинівна суду також не повідомила.

З огляду на достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, беручи до уваги принципи змагальності сторін та диспозитивності господарського судочинства, передбачені п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, у межах наданих йому повноважень, створив належні умови учасникам судового процесу для реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Згідно з ч. 1 ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 «Розгляд справ у порядку спрощеного позовного провадження» цього Кодексу.

Ураховуючи, що відповідачка не скористалась наданим законом правом на подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, господарський суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

З огляду на приписи ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення підписано без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані письмові докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування в даній справі є обставини, пов`язані з постачанням теплової енергії, її обсягом та вартістю, наявність/відсутність підстав для стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію, наявність/відсутність підстав для стягнення інфляційних втрат, 3% річних та пені.

Фізична особа підприємець Степанюк Лариса Валентинівна є співвласницею нежитлового приміщення № 38 загальною площею 180,6 кв.м у будинку АДРЕСА_2 (а.с. 18, 120).

Комунальним підприємством теплових мереж «Криворіжтепломережа» здійснюється постачання теплової енергії для потреб опалення до багатоквартирного будинку № 12 по вул.Соборності (до перейменування вул. Косіора) в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, в тому числі до нежитлового приміщення № 38, співвласницею якого є відповідачка.

Будинок АДРЕСА_2 є багатоквартирним, подання теплоносія до будинку здійснюється від теплових мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) позивача.

Таким чином, Фізична особа підприємець Степанюк Лариса Валентинівна отримувала теплову енергію, оскільки нежитлове приміщення відповідачки не відокремлене від внутрішньобудинкового комплексу трубопроводів та обладнання для забезпечення опалення житлового будинку № 12 по вул. Соборності (до перейменування вул. Косіора) в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області.

Зокрема, Комунальне підприємство теплових мереж «Криворіжтепломережа» надало Фізичній особі підприємцю Степанюк Ларисі Валентинівні послуги з теплопостачання за період з 12.02.2016 до 31.12.2024 за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Соборності (до перейменування вул. Косіора), буд. 12 (а.с. 22-38):

- акт б/н від 16.10.2015 про подачу теплоносія, інформація б/н від 07.04.2016 про припинення подачі теплоносія;

- акт б/н від 21.10.2016 про подачу теплоносія, інформація б/н від 25.03.2017 про припинення подачі теплоносія;

- акт б/н від 26.10.2017 про подачу теплоносія, інформація б/н від 03.04.2018 про припинення подачі теплоносія;

- акт б/н від 09.11.2018 про подачу теплоносія, інформація б/н від 06.04.2019 про припинення подачі теплоносія;

- акт б/н від 16.10.2019 про подачу теплової енергії, інформація б/н від 15.04.2020 про припинення подачі теплоносія;

- акт б/н від 03.11.2020 про подачу теплової енергії, інформація б/н від 14.04.2021 про припинення подачі теплоносія;

- акт б/н від 27.10.2021 про подачу теплової енергії, інформація б/н від 01.04.2022 про припинення подачі теплоносія;

- акт № 131-135 від 04.11.2022 про подачу теплової енергії, акт б/н від 23.03.2023 про припинення подачі теплоносія;

- акт № 132-134, 136 від 15.11.2023 про подачу теплової енергії, акт б/н від 28.03.2024 про припинення подачі теплоносія;

- акт б/н від 16.12.2024 про подачу теплоносія (по вул. Соборності, 12 з 27.11.2024).

Також на підтвердження обліку спожитої теплової енергії позивач надав до суду звіти споживання теплової енергії (а.с. 80-107), сформовані приладом обліку теплової енергії, встановленим у багатоквартирному будинку № 12 по вул. Соборності (до перейменування вул.Косіора) в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області.

Теплове навантаження на опалення приміщення № 38 у будинку № 12 по вул. Соборності визначено розрахунковим методом, виходячи з опалювальної площі та теплового навантаження приміщення, що підтверджується довідкою Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» щодо розрахунку теплового навантаження (а.с. 19).

Тарифи на послуги теплопостачання для нежитлових приміщень (а.с. 59, 64-79):

- за період з 01.02.2016 до 05.05.2016 тариф за 1 Гкал 1 703,53 грн (із ПДВ) (постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі НКРЕКП), від 28.01.2016 № 54, для потреб категорії «інші споживачі»);

- за період з 01.10.2016 до 29.12.2016 тариф за 1 Гкал 1 465,97 грн (із ПДВ) (постанова НКРЕКП від 29.09.2016 № 1757, для потреб категорії «інші споживачі»);

- за період з 30.12.2016 до 23.02.2017 тариф за 1 Гкал 1 761,66 грн (із ПДВ) (постанова НКРЕКП від 02.12.2016 № 2126, для потреб категорії «інші споживачі»);

- за період з 24.02.2017 до 04.01.2018 тариф за 1 Гкал 1 917,64 грн (із ПДВ) (постанова НКРЕКП від 01.02.2017 № 151, для потреб категорії «інші споживачі»);

- за період з 05.01.2018 до 27.10.2018 тариф за 1 Гкал 2 018 грн (із ПДВ) (постанова НКРЕКП від 28.12.2017 № 1529, для потреб категорії «інші споживачі»);

- за період з 28.10.2018 до 31.12.2018 тариф за 1 Гкал 2 040,05 грн (із ПДВ) (постанова НКРЕКП від 27.02.2018 № 239, для потреб категорії «інші споживачі»);

- за період з 01.01.2019 до 09.09.2020 тариф за 1 Гкал 1 715,15 грн (із ПДВ) (постанова НКРЕКП від 10.12.2018 № 1715, для потреб категорії «інші споживачі»);

- за період з 10.09.2020 до 30.11.2020 тариф за 1 Гкал 1 502,30 грн (із ПДВ) (постанова НКРЕКП від 09.09.2020 № 1672, для потреб категорії «інші споживачі»);

- за період з 01.12.2020 до 25.10.2021 тариф за 1 Гкал 1 814,34 грн (із ПДВ) (постанова НКРЕКП від 30.11.2020 № 2264, для потреб категорії «інші споживачі»);

- за період з 25.10.2021 до 17.10.2023 тариф за 1 Гкал 5 065,99 грн (із ПДВ) (пп. 1.1.4 пп. 1.1 п. 1 рішення виконавчого комітету Криворізької міської ради від 22.10.2021 № 530, для потреб категорії «інші споживачі»);

- за період з 18.10.2023 до 25.09.2024 тариф за 1 Гкал 3 481,81 грн (із ПДВ) (рішення виконавчого комітету Криворізької міської ради від 18.10.2023 № 1272, для потреб категорії «інші споживачі»);

- за період з 26.09.2024 до теперішнього часу тариф за 1 Гкал 4 664,18 грн (із ПДВ) (рішення виконавчого комітету Криворізької міської ради від 26.09.2024 № 1194, для потреб категорії «інші споживачі»).

За період з 12.02.2016 до 04.11.2021 позивач надав відповідачці послуги з теплопостачання на суму 28 499,65 грн (а.с. 60).

05 жовтня 2021 року між Комунальним підприємством теплових мереж «Криворіжтепломережа» (далі виконавець) та Фізичною особою підприємцем Степанюк Ларисою Валентинівною (далі споживач) укладено індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії (а.с. 12-16, далі Договір).

Згідно з пунктом 1 Договору цей Договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води (далі послуга) індивідуальному споживачу (далі споживач). Цей Договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 2 Договору даний Договір є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на офіційному веб-сайті виконавця http://kpts.dp.ua/.

Згідно з пунктом 4 Договору фактом приєднання споживача до умов Договору (акцептування Договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти Договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток до цього Договору), сплата рахунку за надані послуги, факт отримання послуги.

На підставі пункту 5 Договору виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим Договором.

Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», та складається з:

обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача;

частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку;

та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.

Обсяг теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення.

На підставі пункту 11 Договору обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22листопада 2018 р. № 315 (далі Методика розподілу).

Якщо будинок оснащено двома та більше вузлами комерційного обліку теплової енергії відповідно до вимог Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», обсяг спожитої послуги у будинку визначається як сума показань таких вузлів обліку. За рішенням співвласників багатоквартирного будинку розподіл обсягу спожитої теплової енергії здійснюється для кожної окремої частини будинку, обладнаної вузлом комерційного обліку послуги.

Одиницею вимірювання обсягу спожитої послуги є гігакалорія (Гкал).

Згідно з пунктом 13 Договору у разі виходу з ладу або втрати вузла комерційного обліку теплової енергії до відновлення його роботи або заміни ведення комерційного обліку спожитої послуги здійснюється відповідно до Методики розподілу.

Згідно з абзацом 1 пункту 16 Договору на час відсутності вузла комерційного обліку у зв`язку з його ремонтом, проведенням повірки засобу вимірювальної техніки, який є складовою частиною вузла обліку, ведення комерційного обліку здійснюється відповідно до Методики розподілу.

Згідно з пунктом 30 Договору споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з:

плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 830 (Офіційний вісник України, 2019 р., № 71, ст. 2507), - в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08 вересня 2021 р. № 1022, та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання;

плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному веб-сайті виконавця http://www.kpts.dp.ua/.

Згідно з пунктом 31 Договору вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

Розмір тарифу зазначається на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або офіційному веб-сайті виконавця http://www.kpts.dp.ua/.

У разі зміни зазначеного тарифу протягом строку дії цього Договору новий розмір тарифу застосовується з моменту його введення в дію без внесення сторонами додаткових змін до цього Договору. Виконавець зобов`язаний забезпечити їх оприлюднення на своєму офіційному веб-сайті.

У разі прийняття уповноваженим органом рішення про зміну ціни/тарифу на послугу виконавець у строк, що не перевищує 15 днів з дати введення їх у дію, повідомляє про це споживачу з посиланням на рішення відповідного органу.

Згідно з пунктом 32 Договору розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць.

Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця.

Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.

Згідно з пунктом 33 Договору виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу.

Рахунок надається на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунок може надаватися в електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів.

Відповідно до пункту 34 Договору споживач здійснює оплату за цим Договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

Згідно з пунктом 36 Договору під час здійснення оплати споживач зобов`язаний зазначити розрахунковий період, за який вона здійснюється, та призначення платежу (плата виконавцю, сплата пені, штрафів).

У разі коли споживачем не визначено розрахунковий період або коли за зазначений споживачем період виникла переплата, виконавець має право зарахувати такий платіж (його частину в розмірі переплати) в рахунок заборгованості споживача за минулі розрахункові періоди у разі її наявності (за винятком погашення пені та штрафів, нарахованих споживачеві), а у разі відсутності такої заборгованості в рахунок майбутніх платежів споживача, починаючи з найближчих періодів від дати здійснення платежу.

Відповідно до пункту 37 Договору у разі коли споживач вніс плату виконавцю за розрахунковий період не в повному обсязі або більшому, ніж зазначено в рахунку, обсязі, виконавець здійснює зарахування коштів згідно з призначенням платежу. За відсутності призначення платежу у такому порядку:

в першу чергу в рахунок плати за послугу;

в другу чергу в рахунок плати за абонентське обслуговування.

На підставі підпунктів 3, 6 пункту 41 Договору споживач зобов`язаний:

- оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені цим Договором;

- у разі несвоєчасного здійснення платежу за послугу сплачувати пеню в розмірі, встановленому цим Договором.

Згідно з пунктом 44 Договору сторони несуть відповідальність за невиконання умов цього Договору відповідно до цього Договору або Закону.

Згідно з пунктом 51 Договору цей Договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності.

Відповідно до пункту 52 Договору якщо за один місяць до закінчення строку дії цього Договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від Договору, Договір вважається продовженим на черговий однорічний строк.

Додатковою угодою від 05.06.2024 до Договору (а.с. 17) абзац 2 пункту 33 розділу «Ціна та порядок оплати послуги, порядок та умови внесення змін до Договору щодо ціни послуги» Договору змінено та викладено його в наступній редакції:

«Рахунок надається на паперовому носії. У разі зазначення електронної пошти в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, виконавець надсилає рахунки в електронній формі на офіційну електронну пошту споживача та/або на електронну пошту, вказану споживачем».

Позивач виставив відповідачці рахунки-фактури (а.с. 48-53), які надсилались засобами поштового зв`язку, що підтверджується наявними у справі доказами (а.с. 42-47).

За період з 05.11.2021 до 31.12.2024 Комунальне підприємство теплових мереж «Криворіжтепломережа» надало Фізичній особі підприємцю Степанюк Ларисі Валентинівні послуги з теплопостачання в сумі 93 718,45 грн та абонентське обслуговування в сумі 705,79 грн (а.с. 61).

Правовідносини, що виникли між сторонами у справі, є господарськими зобов`язаннями, тому згідно з ч. 2 ст. 4, статей 173-175, 193 Господарського кодексу України до цих правовідносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 3 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

На підставі ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 3 ст. 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до абз. 1 ч. 1, ч.ч. 2, 3 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим нормативно-правовим актом.

Згідно з ч.ч. 6, 7 ст. 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону.

Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

За правовою природою укладений між сторонами договір є договором енергопостачання.

Указаний договір є оплатним, оскільки обов`язку постачальника за договором відпустити теплову енергію відповідає обов`язок споживача оплатити вартість фактично отриманої теплової енергії.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 1, ч. 2 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець комунальної послуги суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору. Виконавцем комунальних послуг з постачання теплової енергії є теплопостачальна організація.

На підставі п. 6 ч. 1 ст. 1, п.п. 1, 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Індивідуальний споживач зобов`язаний:

- укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом;

- оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).

На підставі ч. 1 ст. 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надання комунальних послуг та надання послуги з управління багатоквартирним будинком здійснюються безперервно, крім часу перерв на:

1) проведення ремонтних і профілактичних робіт згідно з будівельними нормами і правилами, правилами технічної експлуатації і користування, положеннями про проведення поточного і капітального ремонтів та іншими нормативно-правовими актами;

2) міжопалювальний період для мереж (систем) опалення (теплопостачання) виходячи з кліматичних умов згідно з нормативно-правовими актами;

3) ліквідацію наслідків аварії.

Відповідно до ч.ч. 2, 3, 7 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець послуги з постачання теплової енергії повинен забезпечити постачання теплоносія безперервно, з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску.

Постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період.

Послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» теплотранспортуюча організація не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання споживача до теплової мережі.

Згідно з ч. 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону України «Про теплопостачання» основними обов`язками споживача теплової енергії є:

своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії;

додержання вимог договору та нормативно-правових актів.

Згідно з ч. 4 ст. 24 Закону України «Про теплопостачання» споживач теплової енергії несе відповідальність за порушення умов договору з теплопостачальною організацією, відповідних нормативно-правових актів та виконання приписів органів, уповноважених здійснювати державний нагляд за режимами споживання теплової енергії згідно із законом.

Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 25 Закону України «Про теплопостачання» у разі несвоєчасної сплати платежів за споживання теплової енергії споживач сплачує пеню за встановленими законодавством або договором розмірами.

У разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.

За умов теплопостачання однією стороною та отримання теплової енергії іншою стороною між сторонами фактично склались договірні правовідносини.

Як убачається з матеріалів справи, позивач здійснював теплопостачання до багатоквартирного житлового будинку, в якому розташоване нежитлове приміщення відповідачки, тобто опалення цього приміщення здійснювалось від трубопроводів житлового будинку та є невід`ємною частиною системи опалення зазначеного будинку, що свідчить про те, що Фізична особа підприємець Степанюк Лариса Валентинівна фактично отримувала теплову енергію в належному їй нежитловому приміщенні.

У той же час, відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов`язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг.

При цьому визначальним для вибору виду договору для укладення між теплопостачальною організацією та споживачем, і, як наслідок, тарифу, який застосовуватиметься у розрахунках між сторонами, є саме визначення категорії, до якої відноситься споживач: населення, яке є власниками, орендарями житлових приміщень (квартир) і отримує послуги з централізованого опалення, укладає із теплопостачальною організацією договір про надання послуг з централізованого опалення із зазначенням встановленого тарифу на послугу з централізованого опалення; фізичні особи підприємці, які використовують, зокрема, нежитлові приміщення у структурі багатоквартирних житлових будинків для здійснення у них підприємницької діяльності, укладають з теплопостачальними організаціями договори купівлі-продажу теплової енергії із зазначенням у них встановленого тарифу для «інших споживачів».

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.04.2018 у справі №904/6293/17.

Згідно з п. 1.5 Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, затвердженого постановою НКРЕКП від 25.06.2019 № 1174, формування тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії здійснюється з урахуванням витрат за кожним видом ліцензованої діяльності, облік яких ведеться ліцензіатом окремо.

Тарифи формуються для таких категорій споживачів:

населення;

бюджетні установи;

релігійні організації (крім обсягів, що використовуються для провадження виробничо-комерційної діяльності);

інші споживачі.

Тарифи для кожної категорії споживачів визначаються на підставі економічно обґрунтованого розподілу витрат, пов`язаних з виробництвом, транспортуванням та постачанням теплової енергії.

Критерії розмежування споживачів на певні категорії визначені листом НКРЕКП від 18.03.2015 № 2450/15/61-15 «Щодо надання роз`яснення».

З огляду на вказані роз`яснення, відповідачка, яка є співвласницею нежитлового приміщення, належить до категорії «інші споживачі».

Відповідно до абз. 1 п. 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 (була чинна до 01.05.2022), розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.

З огляду на те, що в період з 12.02.2016 до 04.11.2021 Фізична особа підприємець Степанюк Лариса Валентинівна фактично споживала послуги з теплопостачання, суд дійшов висновку, що відповідачка, в силу законодавства, повинна була здійснювати оплату за спожиті послуги з теплопостачання не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим місяцем, тому починаючи з 21 числа кожного місяця, наступного за розрахунковим місяцем, мало місце прострочення виконання грошового зобов`язання.

Матеріалами справи підтверджується заборгованість Фізичної особи підприємця Степанюк Лариси Валентинівни перед Комунальним підприємством теплових мереж «Криворіжтепломережа» за спожиту теплову енергію за період з 12.02.2016 до 04.11.2021 у сумі 28 499,65 грн (а.с. 60), заборгованість за послугу з постачання теплової енергії за період з 05.11.2021 до 31.12.2024 у сумі 93 718,45 грн та за абонентське обслуговування за період з 05.11.2021 до 31.12.2024 у сумі 705,79 грн (а.с. 61).

Як убачається з матеріалів справи, строк оплати за поставлену теплову енергію за період з 12.02.2016 до 31.12.2024 є таким, що настав.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч.ч. 1, 3 ст. 74, ст. 76, ч. 1 ст. 77, ст.ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Отже, обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному законодавстві міру належної поведінки особи, яка бере участь у судовому процесі, зі збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає у правовідносинах, у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Докази оплати заборгованості за спожиту теплову енергію за період з 12.02.2016 до 04.11.2021 у сумі 28 499,65 грн, заборгованості за послугу з постачання теплової енергії за період з 05.11.2021 до 31.12.2024 у сумі 93 718,45 грн та за абонентське обслуговування за період з 05.11.2021 до 31.12.2024 у сумі 705,79 грн відповідачка до суду не надала.

Також Фізична особа підприємець Степанюк Лариса Валентинівна не надала контррозрахунок стягуваних сум, доводи позивача не спростувала.

З урахуванням вищевикладеного, надані Комунальним підприємством теплових мереж «Криворіжтепломережа» докази на підтвердження заборгованості відповідачки за спожиту теплову енергію за період з 12.02.2016 до 04.11.2021 у сумі 28 499,65 грн, заборгованості за послугу з постачання теплової енергії за період з 05.11.2021 до 31.12.2024 у сумі 93 718,45 грн та за абонентське обслуговування за період з 05.11.2021 до 31.12.2024 у сумі 705,79 грн є більш вірогідними, тому ці позовні вимоги підлягають задоволенню.

Також позивач нарахував та заявив до стягнення інфляційні втрати в сумі 12 478,81 грн, 3%річних у сумі 2 375,25 грн та пеню в сумі 1 689,62 гривень.

На підставі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Аналогічні правові висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 646/14523/15-ц та № 703/2718/16-ц, від 18.03.2020 у справі №902/417/18.

За змістом статей 509, 524, 533 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Подібні правові висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 758/1303/15-ц та від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц.

Комунальне підприємство теплових мереж «Криворіжтепломережа» нарахувало та просить суд стягнути з Фізичної особи підприємця Степанюк Лариси Валентинівни інфляційні втрати в сумі 12 478,81 грн за період із червня 2024 року до березня 2025 року.

З приводу зазначеної позовної вимоги суд указує таке.

Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в п. 28 постанови від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 наведено формулу, за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці).

За наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.

Для відокремлення інфляційних збитків за певний період від основної заборгованості від остаточного розрахунку основного боргу з інфляційною складовою, проведеного із застосуванням такої послідовності, необхідно відняти основний борг, який залишився непогашеним на кінець розрахункового періоду.

Указана правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.

Ураховуючи вищевикладене, позивачем інфляційні втрати розраховані правильно, тому позовна вимога про стягнення інфляційних втрат підлягає задоволенню в сумі 12 478,81 гривень.

За результатом перевірки судом правильності здійсненого Комунальним підприємством теплових мереж «Криворіжтепломережа» розрахунку 3% річних арифметичних помилок не виявлено, тому позовна вимога про стягнення 3% річних у сумі 2 375,25 грн підлягає задоволенню.

З приводу нарахування пені суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно з ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з пунктом 45 Договору у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.

Нарахування пені починається з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку внесення плати за послугу.

За прострочення виконання зобов`язань на підставі пункту 45 Договору позивач нарахував та заявив до стягнення пеню в сумі 1 689,62 грн за період з 03.06.2024 до 14.04.2025 року. При цьому розрахунки позивач здійснював окремо за кожним платежем.

На підставі ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Наведеною нормою передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати 6 місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватись як установлення цим договором іншого, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 07.06.2019 у справі № 910/23911/16, від 22.08.2019 у справі № 914/508/17 та від 12.03.2020 у справі № 907/65/18.

Ураховуючи вищевикладене, Комунальним підприємством теплових мереж «Криворіжтепломережа» пеня розрахована правильно, тому позовна вимога про стягнення пені в сумі 1 689,62 грн підлягає задоволенню.

З огляду на встановлені обставини, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню та з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню заборгованість за спожиту теплову енергію за період з 12.02.2016 до 04.11.2021 у сумі 28 499,65 грн, заборгованість за послугу з постачання теплової енергії за період з 05.11.2021 до 31.12.2024 у сумі 93 718,45 грн, плата за абонентське обслуговування за період з 05.11.2021 до 31.12.2024 у сумі 705,79 грн, інфляційні втрати в сумі 12 478,81 грн, 3% річних у сумі 2 375,25 грн та пеня в сумі 1 689,62гривень.

Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору в сумі 2 422,40 грн покладаються на відповідачку.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» до Фізичної особи підприємця Степанюк Лариси Валентинівни про стягнення 139 467,57 грн задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи підприємця Степанюк Лариси Валентинівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» (50000, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пров. Квітки Цісик, буд. 9, код ЄДРПОУ 03342184) 139 467,57 грн (сто тридцять дев`ять тисяч чотириста шістдесят сім гривень 57копійок), у тому числі заборгованість за спожиту теплову енергію за період з 12.02.2016 до 04.11.2021 у сумі 28 499,65 грн (двадцять вісім тисяч чотириста дев`яносто дев`ять гривень 65 копійок), заборгованість за послугу з постачання теплової енергії за період з 05.11.2021 до 31.12.2024 у сумі 93 718,45 грн (дев`яносто три тисячі сімсот вісімнадцять гривень 45 копійок), плату за абонентське обслуговування за період з 05.11.2021 до 31.12.2024 у сумі 705,79 грн (сімсот п`ять гривень 79 копійок), інфляційні втрати в сумі 12 478,81 грн (дванадцять тисяч чотириста сімдесят вісім гривень 81 копійка), 3% річних у сумі 2 375,25 грн (дві тисячі триста сімдесят п`ять гривень 25 копійок), пеню в сумі 1 689,62 грн (одна тисяча шістсот вісімдесят дев`ять гривень 62 копійки), судовий збір у сумі 2 422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок).

Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Повне рішення суду складено 04.07.2025.

Суддя В.О. Дичко