Ухвала суду № 128638559, 04.07.2025, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження

04 липня 2025 р. м. Чернівці Справа №600/3122/25-а

Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Маренич І.В., розглянувши матеріали позову Колективного підприємства "Чернівцішляхбуд" до Чернівецької окружної прокуратури, Першої Чернівецької державної нотаріальної контори про визнання протиправним постанов та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Колективне підприємство "Чернівцішляхбуд" (далі - позивач) звернулося в суд з позовом до Чернівецької окружної прокуратури (далі - відповідач-1), Першої Чернівецької державної нотаріальної контори (далі - відповідач-2) в якому просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову Прокуратури міста Чернівці бн від 06 травня 2011 р. на підставі якої реєстратором Першої чернівецької державної нотаріальної контори зареєстровано 13.05.2011 р. 16:55:08 за №11169151 в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна обтяження щодо майна Колективного підприємства "Чернівцішляхбуд" тип обтяження: арешт нерухомого майна, об`єкт обтяження: нежитлова будівля, будівлі та споруди, адреса: Чернівецька обл., м. Чернівці, вул. Каштанова, буд. 4 а, реєстраційний номер обтяження 11169151;

- зобов`язати Першу Чернівецьку державну нотаріальну контору вилучити з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис про накладення обтяження нерухомого майна, а саме: запис, тип обтяження: арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 11169151, зареєстровано 13.05.2011 16:52:55 за №11169151 реєстратором: Перша чернівецька державна нотаріальна контора підстава обтяження: Постанова, бн, 06.05.2011, Прокуратура м. Чернівці, об`єкт обтяження: нежитлова будівля, будівлі та споруди, адреса: Чернівецька область, м. Чернівці, вулиця Каштанова, будинок 4а , власник: КП "Чернівцішляхбуд", Код 05479527, м. Чернівці, вул. Каштанова, 4, обтягувач : Прокуратура м.Чернівці, Причина відсутності коду: інша причина відсутності коду, м. Чернівці, вулиця 28 Червня, 69, заявник: Прокуратура м. Чернівці;

- визнати протиправною та скасувати постанову Прокуратури міста Чернівці бн від 06 травня 2011 р. на підставі якої реєстратором Першої чернівецької державної нотаріальної контори зареєстровано 13.05.2011 р. 16:56:52 за №11169262 в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна обтяження щодо майна Колективного підприємства "Чернівцішляхбуд", тип обтяження: арешт нерухомого майна, об`єкт обтяження: нежитлова будівля, будівлі та споруди, адреса: Чернівецька обл., м. Чернівці, вул. Прутська, будинок 22, реєстраційний номер обтяження 11169262;

- зобов`язати Першу Чернівецьку державну нотаріальну контору вилучити з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис про накладення обтяження нерухомого майна, а саме: запис , тип обтяження: арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 11169262., зареєстровано 13.05.2011 16:56:52 за№11169262. реєстратором: Перша чернівецька державна нотаріальна контора, підстава обтяження: Постанова, бн, 06.05.2011, Прокуратура м. Чернівці, об`єкт обтяження: нежитлова будівля, будівлі та споруди, адреса: Чернівецька обл., м. Чернівці, вулиця Прутська, будинок 22, власник: КП "Чернівцішляхбуд", Код 05479527, м. Чернівці, вул. Каштанова,4, обтяжувач: Прокуратура м.Чернівці, причина відсутності коду: інша причина відсутності коду, м. Чернівці, вулиця 28 Червня,69, заявник: Прокуратура м. Чернівці.

- визнати протиправною та скасувати постанову Прокуратури міста Чернівці бн від 06 травня 2011 р. на підставі якої реєстратором Першої Чернівецької державної нотаріальної контори зареєстровано 13.05.2011 р. 16:56:52 за №11169262 в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна обтяження щодо майна Колективного підприємства "Чернівцішляхбуд", тип обтяження: арешт нерухомого майна, об`єкт обтяження: нежитлова будівля, будівлі та споруди, адреса: Чернівецька обл., м. Чернівці, вул. Прутська, будинок 22, реєстраційний номер обтяження 11169262;

- зобов`язати Першу Чернівецьку державну нотаріальну контору вилучити з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис про накладення обтяження нерухомого майна, а саме: запис , тип обтяження: арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 11169262., зареєстровано 13.05.2011 16:56:52 за №11169262. реєстратором: Перша чернівецька державна нотаріальна контора, підстава обтяження: Постанова, бн, 06.05.2011, Прокуратура м. Чернівці, об`єкт обтяження: нежитлова будівля, будівлі та споруди, адреса: Чернівецька обл., м. Чернівці, вулиця Прутська, будинок 22, власник: КП "Чернівцішляхбуд", Код 05479527, м. Чернівці, вул. Каштанова,4, обтяжувач: Прокуратура м.Чернівці, Причина відсутності коду: інша причина відсутності коду, м. Чернівці, вулиця 28 Червня,69, заявник: Прокуратура м. Чернівці.

Згідно пункту 1 частини 1статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України(далі -КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з пунктом 1 частини 1статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Згідно із частиною 1статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктом 7 частини 1статті 4 КАС визначено, що суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Як вже зазначалось вище пунктом 1 частини 1статті 19 КАС визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте, сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Так у постанові, Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 року по справі № 727/2878/19 сформульовані наступні висновки.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції судів, які розглядають справи за правилами цивільного, кримінального, господарського й адміністративного судочинства. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання, тобто діяти в межах установленої законом компетенції.

Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частини перша та третя статті 3 ЦПК України).

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Великою Палатою Верховного Суду звернуто увагу на те, що вона вже неодноразово вирішувала питання щодо юрисдикції суду за вимогами про звільнення майна з-під арешту, накладеного за правилами кримінального судочинства, та вказала на таке:

Спір щодо звільнення майна з-під арешту є приватноправовим, якщо арешт накладений на майно особи, яка не була учасником кримінального провадження, розпочатого заКримінально-процесуальним кодексом України (далі -КПК України 1960 року) та завершеного (вирок, постанова про закриття провадження) у порядку, передбаченому КПК України 1960 року(постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 372/2904/17-ц) або КПК України 2012 року(постанова Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 2-3392/11). Залежно від суб`єктного складу учасників цього спору його слід розглядати за правилами цивільного чи господарського судочинства.

Якщо арешт накладений на майно особи, щодо якої за КПК України 1960 року була порушена кримінальна справа, але надалі постанову про порушення кримінальної справи за тим же процесуальним законом суд скасував, не вирішивши питання про зняття зазначеного арешту, спір про звільнення цього майна з-під арешту слід розглядати за правилами цивільного судочинства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 766/21865/17).

Якщо арешт накладений на майно особи під час досудового розслідування за правилами КПК України 1960 року, ця особа була засуджена, і вирок не виконаний, однак до її засудження інша особа на підставі судового рішення стала власником відповідного майна, то вирішення питання щодо зняття такого арешту здійснюється за правилами кримінального судочинства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 569/4374/16-ц).

Якщо арешт накладений на майно особи, яка не є учасником кримінального провадження, розпочатого в період дії КПК України 1960 року і такого, що триває, а кримінальне провадження не передане до суду на час набрання чинності КПК України 2012 року, то вирішення питання щодо зняття такого арешту й оскарження відповідних дій або бездіяльності слідчого в кримінальному провадженні здійснюються за правилами КПК України 2012 року(постанови Великої Палати Верховного Суду від15 травня 2018 року усправі № 335/12096/15-ц з урахуванням ухвали про виправлення описки від 3 липня 2018 року, від 17 жовтня 2018 року у справі № 461/233/17 та від 7 листопада 2018 року у справі № 296/8586/16-ц).

Якщо арешт накладений заКПК України 2012 рокуна майно особи, яка не є учасником кримінального провадження, то вирішення питання щодозняття такого арешту й оскарження відповідних дій або бездіяльності слідчого в кримінальному провадженні здійснюються за правиламиКПК України 2012 року(постанови Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі № 202/5044/17, від 28 листопада 2018 року у справі № 636/959/16-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 640/17552/16-ц, від27березня 2019 року у справі № 202/1452/18, від 11 вересня 2019 року у справі № 504/1306/15-ц).

Так Великою Палатою Верховного Суду звернуто увагу на її висновки, сформульовані в постанові від 15 травня 2019 року у справі № 372/2904/17-ц за позовом фізичної особи до Головного управління Національної поліції в Київській області та Головного управління Державної фіскальної служби вКиївській області про звільнення майна з-під арешту, накладеного вкримінальній справі за правиламиКПК України1960 року та незнятого після закриття кримінальної справи постановою слідчого від 24 грудня 2010 року:

КПК України 1960 року, так само як і чиннийКПК України, не передбачають застосування слідчим, слідчим суддею процесуальних норм у закритій кримінальній справі.

Справу про звільнення майна з-під арешту, накладеного в кримінальній справі за правиламиКПК України1960 року та незнятого після закриття кримінальної справи постановою слідчого від 24 грудня 2010 року, слід розглядати за правилами цивільного судочинства. Вирішення порушеного позивачем питання про звільнення майна з-під арешту в порядку кримінального судочинства потребувало би відновлення кримінального провадження (кримінальної справи), яке закрито постановою органу досудового слідства узв`язку з відсутністю складу злочину. Для такого відновлення необхідним єскасування процесуальних рішень, якими держава в особі уповноважених органів відмовилася від кримінального переслідування позивача. Початок нового розслідування додатково зумовить правову невизначеність у зв`язку з повторенням ризиків офіційної констатації злочинності поведінки позивача і таким чином призведе до погіршення його правового становища. Означений спосіб розв`язання порушеного позивачем питання є недопустимим з точки зору досягнення мети захисту його прав та законних інтересів.

Скасування арешту майна, накладеного слідчим у кримінальній справі, після закриття справи не пов`язане з оцінкою правомірності застосування органом досудового слідства такого заходу, а необхідність прийняття відповідного рішення є безспірною й безальтернативною з огляду на припинення кримінальних процесуальних правовідносин.

Отже, у постанові від 15 травня 2019 року у справі № 372/2904/17-ц Велика Палата Верховного Суду сформулювала загальний висновок щодонеможливості вирішення за правилами кримінального судочинства питання про звільнення майна з-під арешту після закриття кримінального провадження постановою органу досудового розслідування.

Натомість дещо інші, але такі, які теж можуть сприйматися як висновки загального характеру щодо юрисдикції суду у випадку вимоги про звільнення майна з-під арешту, накладеного в кримінальному провадженні за правиламиКПК України2012 року, Велика Палата Верховного Суду зробила в таких постановах:

У постанові від 27 березня 2019 року у справі № 202/1452/18 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що в разі якщо арешт на майно накладено в порядку, передбаченомуКПК України 2012 року, особа, яка вважає, що такими діями порушено її право власності, навіть за умови, що вона не є учасником кримінального провадження, має право оскаржити ці дії та звернутися до суду про скасування арешту лише в порядку кримінального судочинства.

У постанові від 11 вересня 2019 року у справі № 504/1306/15-ц, у якій зпозовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, звернення стягнення на предмет іпотеки, скасування арешту майна та заборони його відчуження звернувся іпотекодержатель, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що в разі якщо арешт на майно накладено в порядку, передбаченомуКПК України 2012 року, особа, яка вважає, що такими діями порушено її право власності, навіть за умови, що вона не є учасником кримінального провадження, має право оскаржити такі дії та звернутися до суду про скасування арешту лише в порядку кримінального судочинства.

У постанові від 24 квітня 2018 року у справі № 202/5044/17, уякійпозивач, який не був учасником кримінального провадження, просив зняти арешт з квартири, накладений у порядку, визначеномуКПК України2012року, Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновками судів першої й апеляційної інстанцій, які, встановивши, що спірне майно визнано речовими доказами в кримінальному провадженні, вказали, що клопотання власника майна має розглядати слідчий суддя за місцем досудового розслідування в кримінальному провадженні або суд під час судового розгляду.

У постанові від 28 листопада 2018 року у справі № 636/959/16-ц за позовом іпотекодержателя про звільнення майна з-під арешту, накладеного в кримінальному провадженні ухвалою слідчого судді за правиламиКПК України2012 року, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що питання проскасування вказаного арешту треба розглядати за правилами кримінального судочинства в порядку, визначеному вказаним Кодексом.

У постанові від 12 грудня 2018 року у справі № 640/17552/16-ц, уякій іпотекодержательпросив звільнити іпотечне майно з-під арешту, накладеного, зокрема, на підставі ухвали слідчого судді в межах кримінального провадження в порядку, визначеномуКПК України2012 року, Велика Палата Верховного Суду вказала, що питання про зняття арешту з майна, накладеного в рамках кримінального провадження, розглядається у встановленому цимКодексом порядку. А тому спір у цій частині вимог не можна розглядати за правилами цивільного судочинства.

У пункті 49 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів про якість судових рішень ця рада вказала, що судді повинні послідовно застосовувати закон. Однак, коли суд вирішує відійти від попередньої практики, на це слід чітко вказувати в рішенні.

Задля гарантування юридичної визначеності Велика Палата Верховного Суду має відступати від попередніх висновків Верховного Суду лише за наявності для цього належної підстави. Так, вона може повністю відмовитися від певного висновку на користь іншого, або конкретизувати попередній висновок, застосувавши відповідні способи тлумачення юридичних норм. Зметою забезпечення єдності та сталості судової практики причинами для відступу від висловленого раніше висновку можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту, через які застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку суспільних відносин у певній сфері або їх правового регулювання (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (пункти 43-45), від 5 грудня 2018 року у справах № 757/1660/17-ц (пункти 43, 44) і № 818/1688/16 (пункти44, 45), від 15 травня 2019 року у справі № 227/1506/18 (пункт 54), від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц (пункти 44, 45),від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/11 (пункт 24)).

У разі коли Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому її рішенні, згідно із частиною шостоюстатті 13 Закону України «Просудоустрій і статус суддів»суди мають враховувати той висновок, який викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду, у якій зафіксований відступ від попереднього (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від31 жовтня 2018 року у справі № 161/12771/15-ц (пункт 88), від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (пункт 93), від 1 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (пункт 27.3)).

З урахуванням викладеного вище суд зазначає, що Великою Палата Верховного Суду зроблено наступний висновок :

Спори про звільнення майна з-під арешту, накладеного за правиламиКПК України1960 року та незнятого за цим Кодексом після закриття кримінальної справи, слід розглядати за правилами цивільного судочинства.

Питання про скасування арешту майна, накладеного за правиламиКПК України2012 року та нескасованого після закриття слідчим кримінального провадження, за клопотанням власника або іншого володільця відповідного майна вирішує слідчий суддяв порядку, передбаченомустаттею 174 цього Кодексу.

Зважаючи, що предметом спору в цій справі визнання протиправними постанов прокуратури м. Чернівці, на підставі яких реєстратором зареєстровано в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна обтяження щодо майна позивача, то цей спір не є публічно-правовим і має вирішуватися судами за правилами цивільного судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 170 КАС Українисуддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Аналіз вказаних вище норм чинного законодавства, в сукупності з висновками, викладеними Верховним Судом, дає підстави для висновку, що позов Колективного підприємства "Чернівцішляхбуд" до Чернівецької окружної прокуратури, Першої Чернівецької державної нотаріальної контори про визнання протиправним постанов та зобов`язання вчинити дії не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, а тому, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства України у відкритті провадження слід відмовити.

Керуючись статтями 170, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -

УХВАЛИВ:

1. У відкриті провадження у справі за позовом Колективного підприємства "Чернівцішляхбуд" до Чернівецької окружної прокуратури, Першої Чернівецької державної нотаріальної контори про визнання протиправним постанов та зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

У відповідності до статей 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

Суддя І.В. Маренич