Рішення № 128638454, 03.07.2025, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2025 року справа № 580/2062/25 м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Руденко А. В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні в письмовому провадженні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

26.02.2025 до Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі позивач) з позовною заявою до Головного управління ДПС у Черкаській області (далі відповідач), в якій просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області від 03.04.2024 № 0151506-2411-2308-UA71040110000054881.

Обгрунтовуючи позовну заяву, позивач вказав, що він зареєстрований, як фізична особа-підприємець, основним видом діяльності якого згідно КВЕД 01.11 є «Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур». Позивач є власником виробничого будинку з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами - корівник (А1), прибудова (а2), перехідна галерея (Б1), корівник (В1), каналізація побутова (№1), каналізація виробнича (№2), пожежний резервуар (№3), вимощення (І), РНОНМ 2648078271040, загальною площею 3595 кв. м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . У квітні 2024 року ГУ ДПС у Черкаській області винесло податкове повідомлення-рішення № 0151506-2411-2308-UA71040110000054881, яким позивачу визначено зобов`язання зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2023 рік у сумі 240 865,00 грн. Спірне податкове повідомлення-рішення вважає незаконним та посилається на те, що в розумінні пп. «ж» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України не є об`єктами оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку. Вказує, що зазначені об`єкти нерухомості, у т. ч. корівник, протягом 2023 2025 рр. використовує безпосередньо у сільськогосподарській діяльності. За таких обставин вважає, що спірне податкове повідомлення - рішення підлягає скасуванню.

Відповідач проти позову заперечив. У відзиві на позовну заяву, наданому до суду 21.03.2025, зазначив, що відповідно до пп. 14.1.235 п. 14.1 ПК України сільськогосподарський товаровиробник, зокрема, фізична особа-підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання. Позивач не надав доказів того, що він особисто займається виробництвом сільськогосподарської продукції та доказів здійснення ним виробництва сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання. З указаний підстав просив відмовити у задоволенні позову.

26.03.2025 позивач подав відповідь на відзив, в якій заперечив проти викладених у відзиві обставин та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на аналогічні доводи, викладені в позовній заяві.

З`ясувавши доводи сторін, викладені у заявах по суті, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, суд встановив такі фактичні обставини.

Позивач ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець, основний вид діяльності - Код КВЕД 01.11 «Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур», що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Позивач є власником виробничого будинку з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, об`єкт житлової нерухомості: Ні, опис об`єкта: загальна площа (кв.м): 3595, Опис: А1 - корівник; а2 - прибудова; Б1 - перехідна; галерея; В1 - корівник; №1 - каналізація побутова; №2 - каналізація виробнича; №3 - пожежний резервуар; І -вимощення, адреса: АДРЕСА_1 (далі корівник), що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 388318993 від 25.07.2024.

03.04.2024 Головне управління ДПС у Черкаській області на підставі пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 та пп. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України винесло податкове повідомлення-рішення № 0151506-2411-2308-UA71040110000054881, яким позивачу визначено податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2023 рік у сумі 240 865,00 грн, об`єкт оподаткування - будiвлi промисловостi та склади, адреса об`єкта: АДРЕСА_1 , дата державної реєстрації права власності 17.10.2022, загальна площа 3595,00 кв. м.

Не погодившись із таким рішенням контролюючого органу, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим у справі фактичним обставинам, суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 67 Конституції України визначає, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюється Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі ПК України, в редакції, чинній на час прийняття спірного рішення).

Відповідно до статті 8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов`язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад у межах їх повноважень і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Згідно з ст. 10 ПК України до місцевих податків належать: податок на майно; єдиний податок. Місцеві ради обов`язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю, крім земельного податку за лісові землі).

Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки запроваджено Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 № 71-VIII, який набув чинності з 01.01.2015.

Порядок оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначено статтею 266 ПК України.

За змістом підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України).

Базою оподаткування у відповідності до пп. 266.3.1 п. 266.1 статті 266 Податкового кодексу є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

Згідно пп. 266.3.2 п. 266.3 статті 266 ПК України база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування (пп. 266.5.1 п. 266.5 статті 266 ПК України).

Підпунктом 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 ПК України закріплено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Згідно пп. 266.7.2 п. 266.6 статті 266 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, разом з детальним розрахунком суми/сум податку, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Тобто, із набранням чинності вказаними положеннями ПК України 01 січня 2015 року, власники об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості є платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за виключенням випадків, визначених пп. 266.2.2 п. 266.2 статті 266 ПК України.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» від 23.11.2018 № 2628-VIII, який набрав чинності 01.01.2019, внесено зміни до ПК України й підпункт «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 викладено в такій редакції: не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Відповідно до підпункту ж підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України в редакції, чинній з 16.03.2024, тобто на час прийняття спірного ППР, не є об`єктом оподаткування: будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Нежитлові сільськогосподарські будівлі» (код 1271) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Тобто, редакція підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, яка діяла до 16.03.2024, не ставила право на податкову пільгу в залежність від фактичного використання об`єкта нерухомості у сільськогосподарській діяльності.

Таким чином, умовою звільнення подібних об`єктів від оподаткування законодавець визначив цільове призначення їх фактичного використання та встановив вичерпний перелік підстав, коли податкова пільга не надається, а саме: у випадках, коли нерухомість здається власниками в оренду, лізинг, позичку.

Встановлена підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України пільга стосується діяльності сільськогосподарських товаровиробників і направлена на створення сприятливих умов для її ведення, зокрема стимулювання такої діяльності та досягнення її збалансованого податкового навантаження.

Аналіз наведених приписів підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України дає підстави для висновку, що її застосування у 2023 році передбачає наявність двох умов:

- власник об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником,

- об`єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності (що, власне, випливає із обраного законодавцем класу будівель) та безпосереднє використання власником (без здачі в оренду лізинг, позичку).

Суть цього публічно-правового спору зводиться до перевірки доводів позивача про те, що належне йому на праві власності майно відповідає ознакам вимоги пункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК, у зв`язку з чим позивач має право на податкову пільгу та звільняється від обов`язку щодо нарахування та сплати ПНМ.

Так, щодо віднесення спірного об`єкту нерухомого майна корівника до групи «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, суд врахував таке.

Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000 (далі ДК БС) затверджений і введений в дію наказом Держстандарту України від 17.08.2000 № 507 та є складовою частиною Державної системи класифікації та кодування техніко-економічної та соціальної інформації.

Такий Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000 був чинний до 01.01.2024, оскільки пунктом 2 наказу Міністерства економіки України від 16.05.2023 № 3573 «Про затвердження національного класифікатора НК 018:2023 та скасування національного класифікатора ДК 018-2000» скасовано національний класифікатор ДК 018-2000 «Державний класифікатор будівель та споруд», затверджений наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 № 507. Тобто у звітній у цій справі період.

Класифікатор розроблено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.98 № 971 «Про Програму реформування державної статистики на період до 2002 року».

Верховний Суд у постанові від 28.05.2020 у справі № 826/1338/17 зазначив, що визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

Так, визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

Згідно п.п. 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПК України база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Як встановив суд, позивачу на праві приватної власності належить нежитловий об`єкт площею 3595 м.кв., розташований за адресою: АДРЕСА_1 , за типом - виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, за описом - корівник (А1), прибудова (а2), перехідна галерея (Б1), корівник (В1), каналізація побутова (№1), каналізація виробнича (№2), пожежний резервуар (№3), вимощення (І), РНОНМ 2648078271040.

Згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру № 388318993 від 25.07.2024 правовстановлюючими документами на зазначений об`єкт є протокол зборів спілки співвласників майнових паїв КСП «Мічуріна» № 7 від 10.08.2006 та акт приймання-передачі нерухомого майна від 10.08.2006 між СТОВ «Мічурінське» та позивачем.

Згідно положень Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Держстандарту України від 17.08.2000 № 507, будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства (код 1271) включають в себе будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та т. ін. Цей клас не включає: споруди зоологічних та ботанічних садів (2412).

З висновку експерта ФОП ОСОБА_2 щодо вірності класифікації будівель та споруд від 14.11.2022 вбачається, що належний позивачу об`єкт, щодо якого складено спірне податкове повідомлення-рішення, відповідає коду класифікатору 127 Будівлі нежитлові інші класу 1271 Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства 1271.1 Будівлі для тваринництва.

Суд врахував, що експерт ФОП ОСОБА_2 здійснює свою діяльність на підставі кваліфікаційного сертифікату серії АЕ № 003091, виданого атестаційною архітектурно-будівельною комісією Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлового-комунального господарства України.

При цьому, висновок ФОП ОСОБА_2 від 14.11.2022 суд врахував в сукупності з інформацією, яка міститься у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Ураховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що належна ОСОБА_1 сільськогосподарська будівля, відносно якої складено спірне ППР, - корівник є належною до групи 127 «Будівлі нежитлові інші» класу 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» підкласу 1271.1 «Будівлі для тваринництва» в силу правовстановлюючих документів та відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Щодо використання позивачем корівника за призначенням у своїй господарській діяльності, то суд вважає, що позивач наданими до позову доказами довів таку діяльність, з огляду на наступне.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основний вид діяльності позивача - Код КВЕД 01.11 «Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур».

Відповідно до підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України сільськогосподарський товаровиробник - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Також стаття 1 Закону України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років» від 18.01.2001 № 2238-ІІІ визначає, що сільськогосподарський товаровиробник - фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.

З метою визнання осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, законодавцем вживається також поняття «виробники сільськогосподарської продукції».

Так, відповідно до приписів статті 1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис» від 23.09.2008 № 575-VI виробники сільськогосподарської продукції - сільськогосподарські товаровиробники, фізичні особи (у тому числі домогосподарства, фізичні особи, що здійснюють діяльність, пов`язану з веденням особистого селянського господарства, самозайняті особи у сфері сільського господарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю.

Технологія виробництва сільськогосподарської продукції - це тривалий у часі процес, який вимагає наявності, використання та застосування необхідних засобів, у т.ч. нерухомого та рухомого майна, способів, послідовності виконання робіт у сукупності.

З матеріалів справи вбачається, що 17.10.2022 позивачем зареєстровано право власності на об`єкт, щодо якого складено оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

З Інформаційної довідки з Державного реєстру № 388318993 від 25.07.2024 від 25.07.2024 вбачається, що на підставі договору оренди землі від 17.02.2023, укладеного між позивачем та Зорівською сільською радою, тією ж датою здійснено державну реєстрацію права користування земельною ділянкою площею 2,3737 га (кадастровий номер 7121586801:01:004:0524), на якій розташований об`єкт оподаткування (корівник).

Тобто, саме після такої реєстрації об`єкта, позивач розпочав його використовувати безпосередньо за призначенням.

Крім того, суд врахував, що позивач також зареєстрував 17.10.2022 право власності на виробничий будинок - Критий тік площею 2932,2 м2, розташований за адресою АДРЕСА_1 та оформивши в оренду земельну ділянку, на якій він розташований, шляхом укладення 17.02.2023 із Зорівською сільською радою договору оренди землі площею 1,2189 га (кадастровий номер ділянки 7121586801:01:004:0525), що підтверджується відомостями Інформаційної довідки з Державного реєстру від 25.07.2024 № 388318993.

Також позивач зареєстрував 17.01.2023 право власності на виробничий будинок - Зерносховище площею 1365,8 м2, розташований за адресою АДРЕСА_1 . Право оренди земельної ділянки площею 0,4629 га (кадастровий номер 7121586801:01:004:0526), на якій розташоване Зерносховище, зареєстроване 05.04.2023 на підставі укладеного 04.04.2023 із Зорівською сільською радою договору оренди, що підтверджується даними Інформаційної довідки з Державного реєстру від 24.07.2024 № 388117047.

Крім того, позивач уклав договори оренди землі із фізичними особами: 05.01.2023 з ОСОБА_3 щодо ділянки площею 0,6654 га (кадастровий номер 7121586801:01:002:0016); 19.01.2023 з ОСОБА_4 щодо ділянки площею 0,6825 га (кадастровий номер 7121586801:01:002:0017); 19.01.2023 з ОСОБА_5 щодо ділянки площею 2,7304 га (кадастровий номер 7121586800:04:002:0013). Строк дії договорів - 7 років.

Позивач з 08.12.2011 є власником трактора колісний МТЗ-80, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію машини серії НОМЕР_1 .

На підставі нотаріально посвідченої довіреності від 09.02.2016 позивач має право до 09.02.2026 керувати та розпоряджатися вантажним авто марки ГАЗ-САЗ, реєстраційний № НОМЕР_2 , що також підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 .

На підставі договору від 01.03.2023 позивач також взяв у безоплатне користування (позичку) трактор колісний МТЗ-80, реєстраційний номер НОМЕР_4 , що підтверджується договором безоплатного користування майном (позички), актами приймання-передачі від 01.03.2023 та від 30.11.2023.

01.02.2023 позивач уклав з фермерським господарством «Урожай» (код ЄДРПОУ 21360398) договір про надання послуг, пов`язаних з виробництвом сільськогосподарської продукції, зокрема, але не виключно оранки, культивації, посіву, внесення добрив. Строк дії договору про надання послуг - до 01.02.2030. Зазначене також підтверджується актами приймання-передачі наданих ФГ «Урожай» послуг від 10.04.2023, 11.04.2023, 25.04.2023, 25.05.2023, 23.07.2023, 22.09.2023, 30.09.2023, 22.10.2023, які складались саме у звітному 2023 році.

20.03.2023 позивач уклав з ФОП ОСОБА_6 договори позики насіння пшениці посівної у кількості 1 500 кг (акти приймання-передачі у позику 20.03.2023, з позики - 20.11.2023) та ячменю у кількості 400 кг (акти приймання-передачі у позику 20.03.2023, з позики - 30.11.2023).

Відповідно до договору купівлі-продажу від 18.01.2024 позивач продав ФОП ОСОБА_7 5 тон пшениці. Позивач оплату в сумі 20 000,00 грн отримав 22.01.2024, що підтверджується довідкою банку про надходження коштів та видатковою накладною від 25.01.2024.

Також позивач реалізував 5 тон пшениці ОСОБА_8 , що підтверджується договором купівлі-продажу від 03.01.2025. Оплату зі сторони покупця отримав 13.01.2025 у розмірі 19 000,00 грн, що підтверджується довідкою банку від 17.01.2025 про надходження коштів за період з 01.01.2025 по 17.01.2025 та видатковою накладною від 03.01.2025.

На підставі договору купівлі-продажу від 09.01.2025 № 14 позивач продав ФОП ОСОБА_9 4 тони ячменю. Оплату у сумі 16 000,00 грн позивач отримав 09.01.2025, що підтверджується довідкою банку від 17.01.2025 про надходження коштів за період з 01.01.2025 по 17.01.2025 та видатковою накладною від 09.01.2025.

Також згідно з договором купівлі-продажу від 09.01.2025 позивач продав 10 голів вівцематок приплоду 2023 року, що підтверджується ветеринарною довідкою АД № 625008 від 28.01.2025, яка засвідчує переміщення тварин від об`єкту їх утримання (корівника) до господарства покупця, та видатковою накладною від 28.01.2025.

Фіскальними чеками від 26.06.2023, 31.07.2023, 08.09.2023, 15.09.2023, 30.03.2024 підтверджується придбання позивачем у 2023 році дизельного палива.

Ураховуючи зазначене вище, суд дійшов висновку, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується використання позивачем безпосередньо у сільськогосподарській діяльності об`єктів нерухомості, зокрема об`єкта оподаткування - корівника.

Крім того, у матеріалах справи відсутні докази здачі позивачем спірного об`єкта оподаткування у цій справі в оренду, лізинг, позичку.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач не є платником спірного податку, оскільки, нежитлове приміщення - об`єкт площею 3595 м2 (корівник) є будівлями сільськогосподарського призначення.

Тому вважає, що наявні правові підстави для застосування до об`єкту нерухомого майна, яким володіє позивач підпункту ж підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, а тому спірне податкове повідомлення-рішення є таким, що не ґрунтується на нормах закону та підлягає скасуванню.

Щодо доводів відповідача про не проведення позивачем звірки, то суд вважає їх необгрунтованими, оскільки проведення звірки є правом платника, а не обов`язком, а також не впливає на відсутність у нього пільги щодо об`єкта оподаткування.

Щодо посилання відповідача на те, що згідно змісту договору від 01.02.2023, укладеного позивачем із ФГ «Урожай», про надання послуг, пов`язаних з виробництвом сільськогосподарської продукції, виробництвом сільськогосподарської продукції займається ФГ «Урожай» та, відповідно, є сільськогосподарським товаровиробником, а не позивач, суд зазначає наступне.

Як встановив суд, 01.02.2023 позивач уклав з фермерським господарством «Урожай» договір про надання послуг, пов`язаних з виробництвом сільськогосподарської продукції.

Так, відповідно до п. 1.1 зазначеного договору у порядку та на умовах, визначених цим договором, виконавець (фермерське господарство «Урожай» в особі голови Коваленка Анатолія Миколайовича) зобов`язується на свій ризик власною сільськогосподарською технікою, робочою силою, добривами (за домовленістю) надати замовнику (фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 ,) сільськогосподарські послуги, зокрема, але не виключно: оранка, культивація, посів, внесення мінеральних добрив для захисту рослин, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити зазначені послуги. Строк дії договору про надання послуг до 01.02.2030.

Виконання договору підтверджується актами приймання-передачі наданих ФГ «Урожай» послуг, а саме: від 10.04.2023, 11.04.2023, 25.04.2023, 25.05.2023, 23.07.2023, 22.09.2023, 30.09.2023, 22.10.2023.

Згідно з п. «б» ч. 1 ст. 95 Земельного кодексу України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію.

Згідно із ч. 2 ст. 189 ЦК України продукція, плоди та доходи належать власникові речі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, суд зауважує, що ФГ «Урожай» надає лише послуги з обробітку земельних ділянок позивача, тому право на землю та вирощену на ній сільськогосподарську продукцію у господарства не виникає. Тобто, позивач є власником вирощеної на належних йому земельних ділянках сільськогосподарської продукції, яку він реалізує, що підтверджується встановленими у цій справі обставинами. Тому в спірних правовідносинах позивач довів наявність статусу сільськогосподарського товаровиробника.

Закріплений у частині першій статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У контексті зазначених положень КАС України, суд звертає увагу позивача на те, що закріплені у частині другій статті 77 КАС України норми права щодо обов`язку суб`єкта владних повноважень доведення правомірності прийняття оспорюваного рішення не звільняє позивача від обов`язку доведення заявлених позовних вимог належними та допустимими доказами.

Суд вважає, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, покладений на нього обов`язок доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 КАС України, не виконав та не довів правомірність та законність його рішення, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у сумі 1 926,92 грн, що підтверджується квитанцією від 24.02.2025, тому вказані судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області від 03.04.2024 № 0151506-2411-2308-UA71040110000054881.

Стягнути з Головного управління ДПС у Черкаській області (вул. Хрещатик, 235, м. Черкаси, 18002, код ЄДРПОУ 44131663) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1 926 (одна тисяча дев`ятсот двадцять шість) гривень 92 копійки.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційного суду за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання судового рішення.

Повний текст рішення складений 03.07.2025.

Суддя Алла РУДЕНКО