Рішення № 128637868, 04.07.2025, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

04 липня 2025 р. справа № 520/5828/25

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Біленський О.О., розглянувши матеріали адміністративного позову Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова (бульв. Гончарівський, буд. 20, м. Харків, 61004, код ЄДРПОУ 0291010823), що діє в інтересах держави в особі Харківської обласної державної (військової) адміністрації (вул. Сумська, буд. 64, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 23912956), Департаменту культури і туризму Харківської обласної державної (військової) адміністрації (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 1-й під., 4-й пов., м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 02230856) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Новобаварська окружна прокуратура міста Харкова звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом в інтересах держави в особі Харківської обласної державної (військової) адміністрації та Департаменту культури і туризму Харківської обласної державної (військової) адміністрації до ОСОБА_1 , в якому просить суд зобов`язати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) привести належні йому на праві власності нежитлові приміщення, загальною площею 799,1 кв.м, в нежитловій будівлі літ.«А-2» по АДРЕСА_2 (пам`ятка містобудування та архітектури місцевого значення «Жилий будинок», охоронний №7135-Ха, занесена до Державного реєстру нерухомих пам`яток України наказом Міністерства культури та інформаційної політики від 04.06.2020 №1883 (прийнята на облік рішенням виконавчого комітету Харківської обласної ради народних депутатів від 30.04.1980 за №334 під охоронним №300) до належного стану та ліквідувати негативні наслідки самовільно проведених робіт щодо спотворення пам`ятки, на виконання вимог приписів органу охорони культурної спадщини, шляхом:

- забезпечення розроблення науково-проєктної документації на проведення відповідних ремонтних та реставраційних робіт з метою приведення пам`ятки до належного стану та ліквідації негативних наслідків самовільно проведених робіт, які спотворили пам`ятку, про що поінформувати Департамент протягом 1 місяця з дня набрання законної сили судовим рішенням у справі;

- проведення відповідних робіт на пам`ятці на підставі погодженої науково-проєктної документації та дозволу Департаменту, отриманих у визначеному чинним законодавством порядку, термін протягом 3 місяців від дати отримання усіх передбачених чинним законодавством дозвільних документів.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду у вказаній адміністративній справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи у відповідності до п. 10 ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 257 КАС України.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі, при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до положень ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Згідно з положеннями ч. 2, 3, 4, 5 ст. 262 КАС України, розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - протягом п`ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів із дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Новобаварською окружною прокуратурою м. Харкова при виконанні повноважень, визначених ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", встановлено порушення інтересів держави у сфері дотримання законодавства про охорону культурної спадщини, які є триваючими. По вул. Конторській, 16 літ. "А-2" у м. Харкові розташована пам`ятка містобудування та архітектури місцевого значення "Жилий будинок", охоронний №7135-Ха. ОСОБА_1 є власником нежитлових приміщень в нежитловій будівлі літ. "А-2" по АДРЕСА_2 загальною площею 799,1 кв.м. на підставі договору купівлі-продажу від 18.09.2020, згідно умов якого ОСОБА_1 зобов`язався дотримуватись норм пам`ятко-охоронного законодавства, забезпечити виконання реставраційних, консерваційних, ремонтних робіт, робіт з упорядження території пам`ятки, інших заходів, спрямованих на збереження пам`ятки. Департаментом містобудування та архітектури Харківської обласної державної адміністрації при візуальному огляді зазначеного об`єкта виявлено ознаки проведення будівельних робіт всупереч вимог ст. 26 Закону України "Про охорону культурної спадщини" будівельних робіт (демонтаж фронтону на завершенні ризаліту головного фасаду, улаштування нової покрівлі, надбудова по периметру зовнішньої стіни, виконання нового мурування із газоблоків на ділянках стін головного і дворового фасадів, прибудова тамбуру входу до дворового фасаду, загальний стан оздоблення головного фасаду пам`ятки - незадовільний) без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини та без погодженої проєктної документації. За результатами виявлених порушень Департаментом направлено власнику пам`ятки вимогу від 09.10.2023 №05-25/1593 щодо їх усунення. В подальшому, власнику пам`ятки ОСОБА_1 . Департаментом, як органом охорони культурної спадщини, направлено припис від 22.02.2024 №05-25/457 з вимогами про приведення ситуації, що склалась, у відповідність до чинного пам`яткоохоронного законодавства. Відповіді на вказаний припис від ОСОБА_1 до теперішнього часу не отримано. При цьому заходи, спрямовані на захист інтересів держави з вказаного питання уповноваженим органом упродовж тривалого часу не вживаються, що вказує на бездіяльність Харківської обласної державної (військової) адміністрації та Департаменту культури і туризму Харківської обласної державної (військової) адміністрації щодо здійснення повноважень у сфері охорони культурної спадщини, спрямованих на її збереження, використання та захист.

Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що 24.09.2020 за адресою: АДРЕСА_2 сталася пожежа, наслідком якої було пошкодження даху та другого поверху будівлі, після чого ОСОБА_1 вжито невідкладних заходів щодо запобіганню її руйнування. З початком повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України 24.02.2022 питання про необхідність розроблення науково-проектної документації на проведення ремонтних та реставраційних робіт було відкладено з об`єктивних причин, таких як безпосередня небезпека для життя і здоров`я населення. 31.10.2023 ОСОБА_1 у відповідь на лист Департаменту культури і туризму Харківської обласної державної (військової) адміністрації №05-25/1593 від 09.10.2023 надіслав відповідь в якій детально виклав інформацію щодо поточного стану об`єкту культурної спадщини - нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 , з посиланням на об`єктивний її стан. Після надсилання зазначеного листа від 31.10.2023 ані Департамент культури і туризму Харківської обласної державної (військової) адміністрації, ані сама Харківська обласна державна (військова) адміністрація, не зверталися до ОСОБА_1 з повідомленнями про проведення заходів державного контролю в сфері охорони культурної спадщини та фактично Департамент культури і туризму Харківської обласної державної (військової) адміністрації без жодного повідомлення власника об`єкту культурної спадщини провів візуальне обстеження будівлі за адресою: м. Харків, вул. Конторська, буд. 16, за результатами якого склав приписи щодо нібито виявлених порушень, які ніколи не надсилалися і не отримувалися ОСОБА_1 . ОСОБА_1 зазначає, що розуміючи необхідність збереження пам`ятки культури, що перебуває у його власності, 03.02.2025 уклав з Товариством з обмеженою відповідальністю "ССП-1", яка має усі необхідні дозвільні документи у відповідній сфері, договір №0302ПР на виконання технічного обстеження та розробку проектної документації за об`єктом "Реконструкція приміщень пам`ятки архітектури за адресою: м. Харків, вул. Конторська, буд. 16" та наразі тривають відповідні проектні роботи. Крім того, відповідач зазначає, що Законом, який регулює правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь є Закон України "Про охорону культурної спадщини", який не містить обраного прокурором способу захисту, як на його думку порушених прав позивачів у даній справі.

Від Департаменту культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації надійшли пояснення у справі, в яких представник зазначає, що Харківська обласна державна (військова) адміністрація та Департамент культури і туризму Харківської обласної державної (військової) адміністрації підтримують позовні вимоги Новобаварської окружної прокуратури м. Харкова та вважають позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню з підстав, викладених у позовній заяві. Також у поясненнях зазначено, що на підставі розпорядження начальника обласної військової адміністрації від 17.07.2023 №357В, функції органу охорони культурної спадщини Харківської обласної державної (військової) адміністрації по пам`ятках архітектури, містобудування, садово-паркового мистецтва, ландшафтних, науки і техніки передані від Департаменту містобудування та архітектури Харківської обласної державної (військової) адміністрації до Департаменту культури і туризму Харківської обласної державної (військової) адміністрації, у зв`язку з чим охоронний договір, укладений з ОСОБА_1 має бути приведений у відповідність шляхом укладення тристоронньої додаткової угоди про зміну сторони охоронного договору. Крім того, в порушення вимог закону, на пам`ятці проведені роботи без дозволу Департаменту, як відповідного органу охорони культурної спадщини, та без погодженої з ним науково-проектної документації. Отже, з метою відновлення пам`ятки та приведення її до належного стану власнику необхідно розробити науково-проектну документацію та погодити її з Департаментом, отримати дозвіл Департаменту на проведення робіт на пам`ятці та провести відповідні роботи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Щодо повноважень прокурора на звернення до суду з позовною заявою в інтересах держави.

Відповідно до ч. 1, абз. 1, 2 ч. 2, абз. 1-3 ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII (далі - Закон №1697-VII) представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Згідно з частинами 3-5 ст. 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2023 у справі №607/15052/16-ц наведено правову позицію про те, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Цей же висновок Велика Палата Верховного Суду наводила й у постанові від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц.

Подібний висновок щодо застосування норм права викладено Великою Палатою Верховного Суду й у постанові від 13.02.2019 в адміністративній справі №826/13768/16, у якій суд, погоджуючись із правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 25.04.2018 у адміністративній справі №806/1000/17, зазначив, що за змістом частини третьої статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.

У цій же постанові наголошено, що перший виключний випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.

Не здійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, зокрема, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

При цьому підкреслено, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Крім того, за висновками щодо застосування норм права, які містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2023 у справі №607/15052/16-ц, оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia (суд знає закони) під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (аналогічна правова позиція викладена й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц).

У постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що звертаючись до компетентного органу перед пред`явленням позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України Про прокуратуру, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Підкреслювала, що невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Тому Велика Палата Верховного Суду констатувала, що за наявності органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист інтересів держави саме у спірних правовідносинах, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України Про прокуратуру, і якщо цей компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо, чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.09.2022 у справі №483/448/20 також зауважила, що у кожному випадку звернення до суду в інтересах держави, перед тим, як визначити коло відповідачів, прокурор має встановити, насамперед: (а) суб`єкта, якому належать повноваження звертатися до суду за захистом відповідного права або інтересу; (б) ефективний спосіб захисту такого права чи інтересу; (в) залежно від установленого коло відповідачів.

Підстави для представництва прокурором інтересів держави повинні існувати на час звернення до суду та повинні бути доведені відповідними доказами. Прокурор повинен надати суду докази, які свідчать про те, що відповідний орган державної влади (інший суб`єкт владних повноважень) не здійснює захисту інтересів держави або здійснює його неналежним чином. Такими доказами, зокрема, можуть бути звернення прокурора до відповідного органу щодо захисту інтересів держави, відповіді на них та інші письмові докази, що стосуються справи. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 263/2038/16-а.

У пункті 298 постанови Верховного Суду від 16.03.2023 у справі №460/3890/20 зазначалось, що з урахуванням положень частини третьої статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України та частини третьої статті 23 Закону України Про прокуратуру, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття інтерес держави.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно та з посиланням на відповідні норми права, визначає, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 №3-рп/99).

У цьому ж Рішенні Конституційного Суду України виокремлено, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами органів державної влади, органів місцевого самоврядування.

Ці міркування Конституційний Суд України зробив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який уже втратив чинність. Однак, висловлене Судом розуміння поняття інтереси держави має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у статті 23 Закону України Про прокуратуру.

За наведеного можна зробити висновок, що інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора до суду. Надмірна формалізація інтересів держави, особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Подібна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, від 19.09.2019 у справі №815/724/15, від 28.01.2021 у справі №380/3398/20, від 05.10.2021 у справі №380/2266/21, від 02.12.2021 у справі №320/10736/20, від 23.12.2021 у справі №0440/6596/18 та від 01.06.2022 у справі №260/1815/21, від 22.11.2023 у справі №320/835/23.

Вирішуючи справи, пов`язані із захистом культурної спадщини України, Верховний Суд неодноразово наголошував, що культурна спадщина перебуває під охороною закону, а держава забезпечує збереження об`єктів, що становлять культурну цінність, до яких Закон України "Про охорону культурної спадщини" відносить й території, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність, зокрема, історичні ареали населених місць.

За усталеною судовою практикою Верховного Суду збереження об`єктів культурної спадщини, їх охорона, яка полягає, у тому числі, у запобіганні їхньому руйнуванню або заподіянню шкоди, зокрема, у результаті здійснення несанкціонованої господарської діяльності, забезпеченні захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь, є одним із пріоритетних та головних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Верховний Суд не оминає увагою і те, що Україною взято міжнародне зобов`язання визнавати громадський інтерес до культурної спадщини відповідно до її значення для суспільства, сприяти захистові культурної спадщини як важливого фактору для спільних цілей сталого розвитку, культурного різноманіття й сучасної творчості, визнавати цінність культурної спадщини, яка знаходиться на її території як в цілому, так і у певних населених пунктах - історичних населених містах України (постанова Верховного Суду в складі Судової палати від 31.01.2023 у справі №640/8728/21).

Такі висновки щодо застосування норм статті 131-1 Конституції України, статті 23 Закону України Про прокуратуру та статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України викладені Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постановах від 09.10.2023 у справі №640/4637/21 та від 30.01.2024 у справі №420/10218/22.

Суд зазначає, що у обох вищеназваних справах, як і у справі, яка розглядається, позовна заява була подана до суду прокурором в інтересах Держави у сфері охорони культурної спадщини в особі Мінкультури (справа №640/4637/21) та в особі органу охорони культурної спадщини структурного підрозділу відповідної місцевої (обласної) державної адміністрації (Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації) (справа №420/10218/22).

Виходячи з повноважень, функцій, завдань та компетенції у сфері охорони культурної спадщини, закріплених за органами охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до Закону України "Про охорону культурної спадщини", а також інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини, Верховний Суд у постанові від 30.01.2024 у справі №420/10218/22 констатував, що цей орган є уповноваженим на захист інтересів держави у сфері охорони культурної спадщини.

У вищезгаданій постанові Верховний Суд вказав і про те, що неналежне здійснення Департаментом культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації захисту інтересів держави у сфері охорони культурної спадщини надавало прокурору право на звернення до суду в інтересах держави з позовом в особі такого органу, й зауважив, що аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 02.09.2021 у справі №280/3319/20, від 28.04.2021 у справі №160/13338/20, від 29.11.2021 у справі №280/1426/20, від 17.11.2022 у справі №640/16767/21 та від 09.10.2023 у справі №640/4637/21.

Суд зазначає, що у справі, яка розглядається, правовідносини в частині обсягу повноважень органів охорони культурної спадщини обласних державних адміністрацій та порядку представництва інтересів держави у суді прокурором врегульовані тими ж самими нормами права, що й у вищезазначених справах, суб`єктний склад сторін в яких є схожим, а предмет спору пов`язаний із необхідністю захисту інтересів держави у сфері охорони культурної спадщини, що дає підстави стверджувати про подібність правовідносин у вказаних справах і вказує на релевантність висновків щодо застосування норм права, їх застосовність до правовідносин у справі, яка розглядається.

Повноваження місцевої державної адміністрації щодо забезпечення виконання Конституції та законів України, рішень Конституційного Суду України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів державної влади передбачені й нормами пункту 1 частини першої статті 25 та Закону України "Про місцеві державні адміністрації", а за змістом частини першої статті 28 цього ж Закону для реалізації таких повноважень, місцева державна адміністрація має право, у тому числі, звертатися до суду та здійснювати інші функції і повноваження у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

На підставі розпорядження начальника обласної військової адміністрації від 17.07.2023 №357В, функції органу охорони культурної спадщини Харківської обласної державної (військової) адміністрації по пам`ятках архітектури, містобудування, садово-паркового мистецтва, ландшафтних, науки і техніки передані Департаменту культури і туризму Харківської обласної державної (військової) адміністрації.

Відповідно до Положення про Департамент культури і туризму Харківської обласної державної (військової) адміністрації, затвердженого розпорядженням начальника обласної військової адміністрації від 23.08.2023 №526В, Департамент здійснює державний контроль за додержанням законодавства з питань культури, мистецтва та охорони культурної спадщини (п. 5.8); здійснює інші передбачені законом функції, делеговані обласною державною (військовою) адміністрацією (п. 5.62); є юридичною особою публічного права (п. 13).

Тому Департамент культури і туризму Харківської обласної державної (військової) адміністрації, як юридична особа публічного права й орган охорони культурної спадщини, визначений у статті 6 Закону України "Про охорону культурної спадщини", до компетенції якого належить: здійснення у межах відповідної адміністративної одиниці повноважень щодо забезпечення та організації виконання вказаного Закону та прийнятих відповідно до нього підзаконних актів, інших нормативних документів, якими врегульовані правовідносини у сфері охорони культурної спадщини; створення умов для збереження та відтворення традиційного характеру середовища історичних ареалів населених місць, уповноважений виконувати функції держави у таких правовідносинах і має право захищати інтереси держави у цій сфері відносин у судовому порядку.

Наявність таких повноважень витікає з прямих норм закону та підтверджена судовою практикою Верховного Суду.

Тобто наявність у органів охорони культурної спадщини обласних державних адміністрацій повноважень на здійснення функцій держави у правовідносинах, пов`язаних з охороною культурної спадщини, а також на захист інтересів держави у цих правовідносинах у судовому порядку підтверджується нормами права та висновками Верховного Суду щодо їх застосування.

Так, у поданій прокурором позовній заяві зазначається, що у зв`язку з не вчиненням відповідачем дій, спрямованих на приведення належних йому на праві власності нежитлових приміщень, загальною площею 799,1 кв.м, в нежитловій будівлі літ. "А-2" по вул. Конторській, 16 у м. Харкові (пам`ятка містобудування та архітектури місцевого значення "Жилий будинок", охоронний №7135-Ха, занесена до Державного реєстру нерухомих пам`яток України наказом Міністерства культури та інформаційної політики від 04.06.2020 №1883) до належного стану виникають негативні наслідки спотворення пам`ятки культурної спадщини.

Отже, звернення до суду з цим позовом обумовлене необхідністю захисту інтересів Держави у сфері охорони культурної спадщини, які у спірних правовідносинах виражаються у забезпеченні виконання усіх визначених законом заходів з метою збереження та захисту традиційного характеру середовища історичного ареалу міста Харків і розташованих у його межах об`єктів культурної спадщини.

Вирішуючи питання чи було дотримано прокурором встановлений статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" порядок звернення до суду у випадку, коли існує орган, уповноважений на виконання функцій держави у спірних правовідносинах та на захист цих інтересів у судовому порядку, але не здійснює, або неналежним чином здійснює захист таких інтересів держави, суд зазначає наступне.

Новобаварською окружною прокуратурою відповідно до вимог ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" 22.07.2024 та 24.07.2024 направлено до Харківської обласної державної (військової) адміністрації та Департаменту культури і туризму Харківської обласної державної (військової) адміністрації повідомлення в порядку ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", в яких зазначено про встановлення прокуратурою порушення інтересів держави у сфері охорони та збереження об`єктів культурної спадщини, які є триваючими, а саме проведення будівельних робіт на пам`ятках містобудування та архітектури місцевого значення, розташованих у будинку 16-А по вул. Конторській у м. Харків.

У вказаних повідомленнях керівником окружної прокуратури також запропоновано Харківській обласній державній (військовій) адміністрації та Департаменту культури і туризму Харківської обласної державної (військової) адміністрації захистити інтереси держави шляхом пред`явлення відповідного позову до ОСОБА_1 , а в разі неможливості пред`явити позов, повідомити про це прокуратуру. У такому разі прокурор відповідно до ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" використає своє право на звернення до суду з метою захисту порушених інтересів держави.

Враховуючи вищевказане, прокурор звертався до Харківської обласної державної (військової) адміністрації та Департаменту культури і туризму Харківської обласної державної (військової) адміністрації та вказував на установлення ним факту порушення інтересів держави у сфері дотримання законодавства про охорону культурної спадщини на території міста Харків та повідомляв про намір звернення до суду з даним позовом в інтересах держави.

У листі Департаменту культури і туризму Харківської обласної державної (військової) адміністрації від 06.09.2024 №05-25/2032/1, наданому у відповідь на повідомлення прокурора, зазначено, що Департаментом надсилались приписи щодо порушень вимог чинного пам`яткоохоронного законодавства до ОСОБА_1 , однак відповіді на припис не отримано. Також, у вказаному листі зазначено, що Департамент не заперечує проти вжиття заходів представницького характеру із зазначеного питання органами прокуратури.

Таким чином, з матеріалів справи судом встановлена обізнаність Харківської обласної державної (військової) адміністрації та Департаменту культури і туризму Харківської обласної державної (військової) адміністрації про порушення відповідачем пам`ятко-охоронного законодавства України. Однак, Департамент обмежився направленням письмової припису на адресу відповідача про усунення порушень вимог пам`яткоохоронного законодавства.

Отже, заходи, спрямовані на захист інтересів держави з питання усунення відповідачем порушень вимог чинного пам`яткоохоронного законодавства не вживалися, що, на думку суду, свідчить про бездіяльність відповідного компетентного органу щодо вжиття належних заходів задля збереження пам`ятки культури протягом тривалого часу.

На переконання суду, перед зверненням до суду окружною прокуратурою в інтересах держави, дотримано вимоги визначені статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", зокрема, направлено повідомлення до уповноваженого органу, отримано відповідь, з якої з`ясовано не вчинення таким органом дій щодо звернення до суду із позовом про зобов`язання відповідача привести належні йому на праві власності нежитлові приміщення в нежитловій будівлі літ. "А-2" по АДРЕСА_2 до належного стану та ліквідувати негативні наслідки самовільно проведених робіт щодо спотворення пам`ятки, на виконання вимог приписів органу охорони культурної спадщини.

За встановлених обставин, суд констатує наявність правових підстав для ініціювання прокурором Новобаварської окружної прокуратури судового захисту інтересів держави в особі органів, уповноважених охороняти культурну спадщину, у даній справі.

Щодо суті спору, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що по вул. Конторській, 16 літ. "А-2" у м. Харкові розташована пам`ятка містобудування та архітектури місцевого значення "Жилий будинок", охоронний №7135-Ха, занесена до Державного реєстру нерухомих пам`яток України наказом Міністерства культури та інформаційної політики від 04.06.2020 №1883, прийнята на облік рішенням виконавчого комітету Харківської обласної ради народних депутатів від 30.04.1980 за №334 під охоронним №300.

Охоронний договір №1195 від 23.02.2021 на вказану пам`ятку укладений з її власником ОСОБА_1 .

З відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що приватним нотаріусом ХМНО Саутенко Н.В. на підставі договору купівлі-продажу від 18.09.2020 №5754-А, посвідченого цим нотаріусом, реєстровий №2063, акта прийому-передачі від 12.10.2020, виданого Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, проведено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) на нежитлові приміщення в нежитловій будівлі літ. "А-2" по АДРЕСА_2 , а саме:

- 15.10.2020 - на нежитлові приміщення підвалу №1-:-7, площею 169,6 кв.м, нежитлові приміщення 1-го поверху №8, 10, площею 13,0 кв.м, загальною площею 182,6 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1997686563101);

- 12.10.2020 - на нежитлові приміщення 2-го поверху №33-:-39, загальною площею 134 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1997664863101);

- 15.10.2020 - на нежитлові приміщення 1-го поверху №І, площею 17,6 кв.м, нежитлові приміщення 2-го поверху №20, 21, 24-:-27, 32, ІІ, площею 76,8 кв.м, загальною площею 94,4 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1997637963101);

- 12.10.2020 - на нежитлові приміщення 1-го поверху №2, 3, 6, 7, 13-19, 18а, 19а, 19б, загальною площею 228,3 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1997425163101);

- 15.10.2020 - на нежитлові приміщення 2-го поверху №22, 23, загальною площею 61,5 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1997401563101);

- 12.10.2020 - на нежитлові приміщення 2-го поверху №28-:-31, загальною площею 46,1 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1997344263101);

- 12.10.2020 - на нежитлові приміщення 1-го поверху №1, 4, 5, 9, 12, загальною площею 52,2 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1997327863101).

З відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що укладенню договору купівлі-продажу від 18.09.2020 передувало проведення 21.12.2019 державної реєстрації права власності на вказані об`єкти нерухомого майна за територіальною громадою міста Харкова в особі Харківської міської ради на підставі свідоцтва про право власності від 29.03.2007, виданого виконавчим комітетом Харківської міської ради, а також висновку щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна, виданого 16.12.2019 ФО-П ОСОБА_2 .

Зі змісту договору купівлі-продажу від 18.09.2020 вбачається, що нежитлові приміщення, загальною площею 799,1 кв.м, придбані ОСОБА_1 за результатами аукціону за 2 880 002, 40 грн. (в т.ч. ПДВ 480 000,40 грн).

Пунктом 5.1.4. вказаного договору покупець ОСОБА_1 зобов`язався дотримуватись норм пам`ятко-охоронного законодавства, а п. 5.1.7 забезпечити виконання реставраційних, консерваційних, ремонтних робіт, робіт з упорядження території пам`ятки, інших заходів, спрямованих на збереження пам`ятки.

З листа директора Департаменту культури і туризму Харківської обласної державної (військової) адміністрації (далі - Департаменту) від 09.10.2023 №05-25/1594 щодо проведення робіт на пам`ятках культурної спадщини, адресованого Харківській обласній прокуратурі, вбачається, зокрема, що за дорученням Харківської обласної державної (військової) адміністрації Департаментом розглянуто звернення ОСОБА_3 щодо збереження пам`яток архітектури, в тому числі літ. "А-2" по АДРЕСА_2 , яка є пам`яткою містобудування та архітектури місцевого значення «Жилий будинок», охоронний №7135-Ха, занесена до Державного реєстру нерухомих пам`яток України наказом Міністерства культури та інформаційної політики від 04.06.2020 №1883 (прийнята на облік рішенням виконавчого комітету Харківської обласної ради народних депутатів від 30.04.1980 за №334 під охоронним №300). Охоронний договір №1195 від 23.02.2021 на вказану пам`ятку укладений з її власником ОСОБА_1 з Департаментом містобудування та архітектури Харківської обласної державної адміністрації, який на той час здійснював функції відповідного органу охорони культурної спадщини. При візуальному огляді зазначеного об`єкта виявлені ознаки проведення будівельних робіт.

За результатами виявлених порушень Департаментом направлено власнику пам`ятки вимогу від 09.10.2023 №05-25/1593 щодо їх усунення.

31.10.2023 за вхідним №1387 Департаментом отримано листа ОСОБА_1 від 31.10.2023 з поясненнями щодо робіт, проведених на вказаній пам`ятці.

У вказаному листі ОСОБА_1 повідомив, що придбав відповідну будівлю за результатами проведених 27.08.2020 торгів на електронному аукціоні за договором купівлі-продажу від 18.09.2020, укладеним з Харківською міською радою. Після цього, 24.09.2020 у сусідній будівлі за №18 сталася пожежа, яка розповсюдилась на другий поверх придбаної ним будівлі. Відповідно до акту пожежі від 24.09.2020 значно пошкоджено покрівлю будинку, у зв`язку з чим, у подальшому проведені роботи щодо закриття даху будинку тимчасовою покрівлею (поліетиленом) на час розробки технічної документації щодо її належного відновлення. Після повномасштабного вторгнення російської федерації приміщення було пошкоджене уламком боєприпасу, через що вже і так пошкоджена покрівля під своєю вагою зруйнувала частину стіни 2 поверху, у зв`язку з чим, довелося виконати невідкладні протиаварійні заходи з відновлення експлуатаційних спроможностей покрівлі та перекладення зруйнованої стіни піноблоком (раніше стіна була зроблена з гіпсу та деревини). Для недопущення подальшого руйнування та несанкціонованого доступу третіх осіб до приміщення в будівлі проведено легкі відновлювальні роботи. Вважає, що виконані протиаварійні роботи, без яких неможливо забезпечити збереження пам`ятки. Стверджує, що фронтон, який був демонтований на час проведення робіт, буде встановлений при проведенні ремонтно-реставраційних робіт всієї покрівлі.

Ознаки проведення на вказаній пам`ятці всупереч вимог ст. 26 Закону України "Про охорону культурної спадщини" будівельних робіт (демонтаж фронтону на завершенні ризаліту головного фасаду, улаштування нової покрівлі, надбудова по периметру зовнішньої стіни, виконання нового мурування із газоблоків на ділянках стін головного і дворового фасадів, прибудова тамбуру входу до дворового фасаду, загальний стан оздоблення головного фасаду пам`ятки - незадовільний) без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини та без погодженої проєктної документації з ним науково зафіксовано відповідним актом візуального обстеження від 20.12.2023.

Власнику пам`ятки ОСОБА_1 . Департаментом, як органом охорони культурної спадщини, направлено припис від 22.02.2024 №05-25/457 з вимогами про приведення ситуації, що склалась, у відповідність до чинного пам`яткоохоронного законодавства.

Припис 27.02.2024 надіслано на електронну адресу ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначену відповідачем як засіб листування).

Вказаним приписом, враховуючи акт моніторингу (візуального обстеження) від 20.12.2023, зобов`язано, серед іншого:

- привести у відповідність охоронний договір №1195 від 23.02.2021 на вказану пам`ятку, укладений між ОСОБА_1 та Департаментом містобудування та архітектури Харківської обласної державної адміністрації, який на той час здійснював функції відповідного органу охорони культурної спадщини, шляхом підписання відповідної тристоронньої угоди, для чого звернутися до Департаменту з відповідним листом, термін протягом тижня з дня отримання цього припису;

- розробити науково-проєктну документацію на проведення відповідних ремонтних та реставраційних робіт з метою приведення пам`ятки до належного стану та ліквідації негативних наслідків самовільно проведених робіт щодо спотворення пам`ятки, про що проінформувати Департамент, надавши копії договору на її розроблення, термін протягом одного місяця з дня отримання цього припису;

- розпочати проведення відповідних робіт на пам`ятці на підставі погодженої науково проєктної документації та дозволу Департаменту, отриманих у визначеному чинним законодавством порядку, термін протягом 3 місяців від дати отримання усіх передбачених чинним законодавством дозвільних документів.

З листа Департаменту від 06.09.2024 №05-25/2032/1, який надійшов на адресу окружної прокуратури 18.09.2024, вбачається, що відповіді на вказаний припис від ОСОБА_1 не отримано.

Департаментом 06.12.2024 рекомендованим листом направлено на адресу ОСОБА_1 повторний припис від 05.12.2024 №05-25/2872, яким зобов`язано:

- привести у відповідність охоронний договір №1195 від 23.02.2021 на вказану пам`ятку, укладений між ОСОБА_1 та Департаментом містобудування та архітектури Харківської обласної державної адміністрації, який на той час здійснював функції відповідного органу охорони культурної спадщини, шляхом підписання відповідної тристоронньої угоди, для чого звернутися до Департаменту з відповідним листом, термін протягом тижня з дня отримання цього припису;

- приступити до розроблення науково-проєктної документації на проведення відповідних ремонтних та реставраційних робіт з метою приведення пам`ятки до належного стану та ліквідації негативних наслідків самовільно проведених робіт, які спотворили пам`ятку, про що поінформувати Департамент протягом 1 місяця з дня отримання цього припису;

- розпочати проведення відповідних робіт на пам`ятці на підставі погодженої науково-проєктної документації та дозволу Департаменту, отриманих у визначеному чинним законодавством порядку, термін протягом 3 місяців від дати отримання усіх передбачених чинним законодавством дозвільних документів.

До теперішнього часу відповіді на вказаний припис ОСОБА_1 не надано.

З наданих відповідачем разом із відзивом на позовну заяву документів судом встановлено, що 03.02.2025 між ОСОБА_1 (Замовник) та ТОВ "ССП-1" (Підрядник) укладено Договір №0302ПР на виконання проектних робіт, а саме: Підрядник зобов`язується за завданням Замовника виконати технічне обстеження та розробити документацію: "Реконструкція приміщень будівлі пам`ятки архітектури за адресою: АДРЕСА_2 : нежитлові приміщення 2-го поверху №33-:-39 загальною площею 134 кв.м у нежитловій будівлі літ. "А-2"; нежитлові приміщення 1-го поверху №2, 3, 6, 7, 13-:-19, 18а, 19а, 19б загальною площею 228,3 кв.м у нежитловій будівлі літ. "А-2"; нежитлові приміщення 1-го поверху №1, 4, 5, 9, 12 загальною площею 52,2 кв.м у нежитловій будівлі літ. "А-2"; нежитлові приміщення 2-го поверху №28-:-31, загальною площею 46,1 кв.м у нежитловій будівлі літ. "А-2"; нежитлові приміщення 2-го поверху №22, 23, загальною площею 61,5 кв.м у нежитловій будівлі літ. "А-2"; нежитлові приміщення 1-го поверху №І, площею 17,6 кв.м, нежитлові приміщення 2-го поверху №20, 21, 24-:-27, 32, ІІ, площею 76,8 кв.м, загальною площею 94,4 кв.м у нежитловій будівлі літ. "А-2"; нежитлові приміщення 1-го поверху №1-:-7 площею 169,6 кв.м, нежитлові приміщення 1-го поверху №8, 10 площею 13,0 кв.м у нежитловій будівлі літ. "А-2".

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 54 Конституції України культурна спадщина охороняється законом, держава забезпечує збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність.

Відповідно до статті 66 Конституції України, кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Правові, економічні, соціальні та організаційні засади містобудівної діяльності в Україні і спрямований на формування повноцінного життєвого середовища, забезпечення при цьому охорони навколишнього природного оточення, раціонального природокористування та збереження культурної спадщини визначає Закон України "Про основи містобудування" від 16.11.1992 №2780-XII (далі - Закон №2780-XII).

Згідно зі ст. 1 Закону №2780-XII містобудування (містобудівна діяльність) - це цілеспрямована діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, громадян, об`єднань громадян по створенню та підтриманню повноцінного життєвого середовища, яка включає прогнозування розвитку населених пунктів і територій, планування, забудову та інше використання територій, проектування, будівництво об`єктів містобудування, спорудження інших об`єктів, реконструкцію історичних населених пунктів при збереженні традиційного характеру середовища, реставрацію та реабілітацію об`єктів культурної спадщини, створення інженерної та транспортної інфраструктури.

Відповідно до ст. 2 Закону №2780-XII головними напрямами містобудівної діяльності є: планування, забудова та інше використання територій; розробка і реалізація містобудівної документації та інвестиційних програм розвитку населених пунктів і територій; визначення територій, вибір, вилучення (викуп) і надання земель для містобудівних потреб; здійснення архітектурної діяльності; розміщення будівництва житлово-цивільних, виробничих та інших об`єктів, формування містобудівних ансамблів і ландшафтних комплексів, зон відпочинку та оздоровлення населення; створення соціальної, інженерної і транспортної інфраструктур територій та населених пунктів; створення та ведення містобудівних кадастрів населених пунктів; захист життєвого та природного середовища від шкідливого впливу техногенних і соціально-побутових факторів, небезпечних природних явищ; збереження пам`яток культурної спадщини; розвиток національних і культурних традицій в архітектурі і містобудуванні;

забезпечення високих архітектурно-планувальних, функціональних і конструктивних якостей об`єктів містобудування, формування і реконструкція містобудівних ансамблів, кварталів, районів і ландшафтних комплексів, зон відпочинку та природних лікувальних ресурсів; розробка правових актів, національних стандартів, норм і правил, пов`язаних з містобудуванням; контроль за дотриманням містобудівного законодавства; підготовка кадрів для містобудування, підвищення їх кваліфікації; ліцензування видів господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми та значними наслідками, за переліком видів робіт та в порядку, що визначаються Кабінетом Міністрів України.

Стаття 5 Закону №2780-XII визначає, що при здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпечені: розробка містобудівної документації, проектів конкретних об`єктів згідно з вихідними даними на проектування, з дотриманням норм і правил; розміщення і будівництво об`єктів відповідно до затверджених у встановленому порядку містобудівної документації та проектів цих об`єктів; раціональне використання земель та територій для містобудівних потреб, підвищення ефективності забудови та іншого використання земельних ділянок; охорона культурної спадщини, збереження традиційного характеру середовища населених пунктів; урахування державних та громадських інтересів при плануванні та забудові територій; урахування законних інтересів та вимог власників або користувачів земельних ділянок та будівель, що оточують місце будівництва; інформування через засоби масової інформації громадян про плани перспективного розвитку територій і населених пунктів, розміщення важливих містобудівних об`єктів; участь громадян, об`єднань громадян в обговоренні містобудівної документації, проектів окремих об`єктів і внесення відповідних пропозицій до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій; захист прав громадян та громадських організацій згідно із законодавством.

Отже, під час здійснення містобудівної діяльності повинна бути забезпечена охорона культурної спадщини, збереження традиційного характеру середовища населених пунктів. З метою належного контролю її межі повинні бути чітко визначені в передбаченому законодавством порядку.

Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулюються Законом України "Про охорону культурної спадщини" від 08.06.2000 №1805-III (далі - Закон №1805-III).

Законом №1805-III визначено:

пам`ятка культурної спадщини (далі - пам`ятка) - об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України;

охорона культурної спадщини - це система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об`єктів культурної спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону №1805-III державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини. До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини (далі - органи охорони культурної спадщини) належать: центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини; орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим; обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації; виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону №1805-III до повноважень районних державних адміністрацій, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради відповідно до їх компетенції у сфері охорони культурної спадщини належить, зокрема, забезпечення дотримання режиму використання пам`яток місцевого значення, їх територій, зон охорони; забезпечення захисту об`єктів культурної спадщини від загрози знищення, руйнування або пошкодження; здійснення інших повноважень відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 вказаного Закону, пам`ятка, крім пам`ятки археології, може перебувати у державній, комунальній або приватній власності. Суб`єкти права власності на пам`ятку визначаються згідно із законом.

Згідно із ч. 1 ст. 22 Закону №1805-III пам`ятки, їхні частини, пов`язане з ними рухоме та нерухоме майно забороняється зносити, змінювати, замінювати, переміщувати (переносити) на інші місця.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону №1805-III усі власники пам`яток, щойно виявлених об`єктів культурної спадщини чи їх частин або уповноважені ними органи (особи) незалежно від форм власності на ці об`єкти зобов`язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір.

Згідно частин 1 та 2 ст. 24 Закону №1805-III власник або уповноважений ним орган, користувач зобов`язані утримувати пам`ятку в належному стані, своєчасно провадити ремонт, захищати від пошкодження, руйнування або знищення відповідно до цього Закону та охоронного договору. Використання пам`ятки має здійснюватися відповідно до визначених або встановлених режимів використання, у спосіб, що потребує якнайменших змін і доповнень пам`ятки та забезпечує збереження її матеріальної автентичності, просторової композиції, а також елементів обладнання, упорядження, оздоби тощо.

Частиною 1 ст. 26 Закону №1805-III визначено, що консервація, реставрація, реабілітація, музеєфікація, ремонт, пристосування пам`яток національного значення здійснюються лише за наявності письмового дозволу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини на підставі погодженої з ним науково-проектної документації.

Консервація, реставрація, реабілітація, музеєфікація, ремонт, пристосування пам`яток місцевого значення здійснюються за наявності письмового дозволу органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції, на підставі погодженої з ними науково-проектної документації.

Розробленню проектів консервації, реставрації, реабілітації, музеєфікації, ремонту, пристосування пам`яток передує проведення необхідних науково-дослідних робіт, у тому числі археологічних і геологічних.

Відповідно до ст. 29 Закону №1805-III на фізичну або юридичну особу, діяльність якої негативно позначається на стані пам`ятки (створює загрозу знищення, руйнування, пошкодження, спотворення пам`ятки), покладається обов`язок вжити заходів, погоджених з відповідним органом охорони культурної спадщини, для запобігання такій загрозі та підтримання пам`ятки в належному стані за власні кошти.

Згідно з ч. 3 ст. 47 Закону №1805-III юридичні і фізичні особи, які завдали шкоди пам`яткам, їхнім територіям (у тому числі незаконним будівництвом), зобов`язані відновити пам`ятки та їхні території, а якщо відновлення неможливе - відшкодувати шкоду відповідно до закону.

Відповідно до п. 1.5 ДБН А.2.2-14-2016 "Склад та зміст науково-проектної документації на реставрацію пам`яток архітектури та містобудування", затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 29.12.2016 №337 (далі - ДБН А.2.2-14-2016), вимоги до розроблення науково-проектної документації є обов`язковими для всіх суб`єктів господарювання в сфері збереження пам`яток.

Підпунктом 3.11 п. З ДБН А.2.2-14-2016 визначено, що науково-проектна документація - це сукупність текстових та графічних матеріалів, які на різних стадіях проектування визначають концептуальні чи принципові архітектурні, містобудівні, інженерні, конструктивні, технологічні та інші рішення, спрямовані на збереження пам`ятки.

У пп. 9.1 п. 9 ДБН А.2.2-14-2016 передбачено, що проект розробляється на підставі вихідних даних для об`єкта реставрації, реставраційного завдання та на основі матеріалів комплексних наукових досліджень. Проект складається з текстових та графічних матеріалів, якими визначаються принципові архітектурні, містобудівні, інженерні, конструктивні і технологічні рішення, спрямовані на збереження пам`ятки.

Як встановлено судом з матеріалів справи, за результатами проведеного обстеження культурної спадщини (пам`ятки культурної спадщини), а саме: будинку за адресою: м. Харків, вул. Конторській, 16, літ. "А-2", який є пам`яткою містобудування та архітектури місцевого значення, Департаментом видано приписи від 22.02.2024 №05-25/457 та від 05.12.2024 №05-25/2872 про усунення порушень вимог законодавства про охорону культурної спадщини.

Доказів оскарження зазначених приписів матеріали справи не містять.

Факт проведення будівельних робіт за вищевказаною адресою (демонтаж фронтону на завершенні ризаліту головного фасаду, улаштування нової покрівлі, надбудова по периметру зовнішньої стіни, виконання нового мурування із газоблоків на ділянках стін головного і дворового фасадів, прибудова тамбуру входу до дворового фасаду, загальний стан оздоблення головного фасаду пам`ятки - незадовільний) без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини та без погодженої науково-проектної документації з ним зафіксовано Актом від 20.12.2023, долученими до позовної заяви.

Наявні у справі належні та допустимі докази свідчать про порушення відповідачем вимог Закону №1805-III.

Пояснення відповідача, що 24.09.2020 за адресою: м. Харків, вул. Конторська, буд. 16 сталася пожежа, внаслідок якої пошкоджено дах та другий поверху будівлі, у зв`язку з чим ОСОБА_1 вжито невідкладних заходів щодо запобіганню її руйнування, суд не приймає як поважні підстави проведення будівельних робіт на об`єкті культурної спадщини без погодженої науково-проектної документації, оскільки це є порушенням вимог Закону №1805-III.

Норми Закону №1805-III передбачають необхідність погодження з відповідним органом охорони культурної спадщини дій, які можуть негативно позначитись на стані культурної пам`ятки.

Разом із тим, суд приймає до уваги, що відповідачем до звернення окружного прокурора з даним позовом до суду вжиті заходи щодо розроблення проектної документації з реконструкції приміщень за адресою: м. Харків, вул. Конторській, 16, літ. "А-2", шляхом укладення 03.02.2025 договору з ТОВ "ССП-1" на виконання технічного обстеження та розробку проектної документації "Реконструкція приміщень пам`ятки архітектури за адресою: м. Харків, вул. Конторська, буд. 16".

Проте, доказів виконання Підрядником вказаних технічних робіт та розробки науково-проектної документації з подальшим її погодженням; отриманням дозволу органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини; приведення пам`ятки до належного стану шляхом здійснення ремонтних робіт, суду не надано.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що відповідач надав суду докази забезпечення розроблення проектної документації на проведення ремонтних робіт на об`єкті культурної спадщини, суд доходить висновку про необхідність зобов`язання ОСОБА_1 привести на виконання вимог приписів Департаменту культури і туризму Харківської обласної державної (військової) адміністрації від 22.02.2024 №05-25/457 та від 05.12.2024 №05-25/2872 належні йому на праві власності нежитлові приміщення загальною площею 799,1 кв.м. в нежитловій будівлі літ. "А-2" за адресою м. Харкові, вул. Конторська, буд. 16, до належного стану та ліквідувати негативні наслідки самовільно проведених будівельних робіт, шляхом проведення ремонтних та реставраційних робіт на підставі погодженої науково-проектної документації та дозволу Департаменту культури і туризму Харківської обласної державної (військової) адміністрації, отриманих у визначеному чинним законодавством порядку.

Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Розподіл судових витрат здійснити у відповідності до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 19, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова (бульв. Гончарівський, буд. 20, м. Харків, 61004, код ЄДРПОУ 0291010823), що діє в інтересах держави в особі Харківської обласної державної (військової) адміністрації (вул. Сумська, буд. 64, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 23912956), Департаменту культури і туризму Харківської обласної державної (військової) адміністрації (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 1-й під., 4-й пов., м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 02230856) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Зобов`язати ОСОБА_1 привести на виконання вимог приписів Департаменту культури і туризму Харківської обласної державної (військової) адміністрації від 22.02.2024 №05-25/457 та від 05.12.2024 №05-25/2872 належні йому на праві власності нежитлові приміщення загальною площею 799,1 кв.м. в нежитловій будівлі літ. "А-2" за адресою АДРЕСА_2 , до належного стану та ліквідувати негативні наслідки самовільно проведених будівельних робіт, шляхом проведення ремонтних та реставраційних робіт на підставі погодженої науково-проектної документації та дозволу Департаменту культури і туризму Харківської обласної державної (військової) адміністрації, отриманих у визначеному чинним законодавством порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Біленський О.О.