Рішення № 128637751, 04.07.2025, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

04.07.2025 р. справа №520/5411/25

Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Сліденка А.В., розглянувши за процедурою письмового провадження у порядку ст. 263 КАС України справу за позовом

ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач, заявник)до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі за текстом - відповідач, владний суб`єкт, орган публічної адміністрації)провизнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, встановив:

Позивач у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про: 1) визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо обмеження з 20 березня 2024 року пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , максимальним розміром пенсії, а також застосування обмеження в індексації при проведенні розрахунку пенсії та відповідне рішення - відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області у перерахунку пенсії ОСОБА_1 , оформлене листом № 3293-41476/В-03/8-2000/25 від 03.02.2025 року; 2) зобов`язання Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 20 березня 2024 року згідно рішення Конституційного Суду України від 20.03.2024 року №2-р(ІІ)/2024, встановивши загальний розмір пенсії в сумі не нижче 30 271,76 грн., без обмеження її максимальним розміром у десять прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, та без застосування будь-яких обмежень в індексації при проведенні розрахунку складових пенсії, з урахуванням раніше виплачених сум.

Аргументуючи ці вимоги зазначив, що унаслідок вчинення органом публічної адміністрації протиправного управлінського волевиявлення не одержує пенсію у належному розмірі.

Відповідач із поданим позовом не погодився, надавши 25.03.2025 р. відзив, де наполягав на відсутності підстав для перерахунку пенсії та наголошував на правильному обчисленні розміру пенсії та виплаті пенсії у повному обсязі.

Суд, вивчивши доводи усіх наявних у справі документів учасників спору, повно виконавши процесуальний обов`язок із збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, з`ясувавши обставини фактичної дійсності, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Установлені судом обставини спору полягають у наступному.

За викладеними у позові твердженнями, заявник народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, має 1 групу інвалідності внаслідок захворювання пов`язаного із виконання обов`язків військової служби при ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області, отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Вказане підтверджується посвідченням учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 1 серії НОМЕР_1 від 25.04.2019р.

26.12.2024р. заявником подано звернення з приводу перерахунку та виплати пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» без обмеження граничного (максимального) розміру пенсії відповідно до рішення Другого сенату Конституційного суду України №2-р(ІІ)/2024 від 20.03.2024.

За згаданим зверненням листом від 03.02.2025 №3293-41476/В-03/8-2000/25 пенсійним органом було вчинено відмову. Зазначено, що з урахуванням юридичної позиції, викладеної Конституційним Судом України у Рішеннях від 02 березня 1999 року № 2-рп/99, від 17 березня 2005 року №-рп/2005, від 19 червня 2001 року №9-рп/2001, від 26 грудня 2011 року №20-рп/2011, від 22 травня 2018 року №5-р/2018, до визначення порядку і асигнувань для виконання рішення і висновків Конституційного Суду України від 20.03.2024 № 2-р(ІІ)/2024 виплата раніше призначених (перерахованих) пенсій по інвалідності та у зв`язку з втратою годувальника, обчислених в розмірі відшкодування фактичних збитків, продовжується у визначених до виплати розмірах.

При цьому, відповідно до складеного відповідачем рішення про перерахунок пенсії заявника з 01.03.2024р. (у зв`язку зі зміною прожиткового мінімуму (масовий)): 1) основний розмір пенсії з 01.03.2024р. складає 28546,76 грн + 1180,50 грн підвищення інвалідам 1 групи (50% від 2361 грн) + 70,00 грн цільова допомога інвалідам 1 групи з числа ліквідаторів ЧАЕС + 474,50 грн додаткова пенсія інвалідам 1 групи з числа ліквідаторів ЧАЕС - 2851,78 грн індексації з 01.03.2023р. - 604,79 грн індексації з 01.03.2024р.; 2) розмір пенсії з надбавками складає - 26815,19 грн.; 3) розмір пенсії до виплати складає - 23.610,00грн.

Відповідно до рішення №963010125341 від 05.03.2025р. пенсійного органу про перерахунок пенсії заявника слідує, що з 01.03.2025р. розмір його пенсії становив 31829,62 грн + 1180,50 грн підвищення інвалідам 1 групи (50% від 2361 грн) + 70,00 грн цільова допомога інвалідам 1 групи з числа ліквідаторів ЧАЕС + 474,50 грн додаткова пенсія інвалідам 1 групи з числа ліквідаторів ЧАЕС - 2851,78 грн індексації з 01.03.2023р. - 604,79 грн індексації з 01.03.2024р. - 1782,86 індексації з 01.03.2025р.; 2) розмір пенсії з надбавками складає - 28.315,19 грн.; 3) розмір пенсії до виплати складає - 23.610,00грн.

Ухвалою суду від 02.05.2025р. судом було витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області докази призначення і виплати заявнику індексації пенсії у порядку постанови КМУ №118 від 16.02.2022р., постанови КМУ від 24.02.2023р. №168, постанови КМУ від 23.02.2024р. №185 із зазначенням конкретної суми виплати; детальний розрахунок структури пенсії заявника з 01.03.2022р., 01.03.2023р., 01.03.2024р. із обґрунтуванням правомірності зменшення основного розміру пенсії від середнього заробітку індексації пенсії з 01.03.2023р. - (мінус) 2851,78 грн, з 01.03.2024р. - (мінус) 604.79 грн., з 01.03.2025р. - (мінус) 1.782,86 грн.; докази про детальний алгоритм обчислення пенсії заявника у межах спірних правовідносин; детальне письмове правове та документальне обґрунтування кожної арифметичної дії суб"єкта владних повноважень, відображеної у відповідному протоколі перерахунку пенсії заявника.

На виконання ухвали суду від 02.05.2025р. відповідачем подано письмові пояснення стосовно алгоритм обчислення пенсії заявника у межах спірних правовідносин та надано протоколи перерахунку пенсії.

Відповідно до складеного відповідачем рішення від 22.05.2025р. про перерахунок пенсії заявника з 01.03.2024р. (макетна обробка, обмеження індексації): 1) основний розмір пенсії з 01.03.2024р. складає 26.796,57 грн + 1.046,50 грн підвищення інвалідам 1 групи (50% від 2.093,00 грн) + 70,00 грн цільова допомога інвалідам 1 групи з числа ліквідаторів ЧАЕС + 474,50 грн додаткова пенсія інвалідам 1 групи з числа ліквідаторів ЧАЕС - (мінус) 2.584,97 грн індексації з 01.03.2023р. - (мінус) 475,73 грн індексації з 01.03.2024р.; 2) розмір пенсії з надбавками складає - 25.460,87 грн.; 3) розмір пенсії до виплати складає - 23.610,00грн.

Відповідно до складеного відповідачем рішення від 23.05.2025р. про перерахунок пенсії заявника з 01.03.2025р. (індивідуально (масовий), індексація заробітку): 1) основний розмір пенсії з 01.03.2025р. складає 29.878,16 грн + 1.180,50 грн підвищення інвалідам 1 групи (50% від 2.361,00 грн) + 70,00 грн цільова допомога інвалідам 1 групи з числа ліквідаторів ЧАЕС + 474,50 грн додаткова пенсія інвалідам 1 групи з числа ліквідаторів ЧАЕС - (мінус) 2.584,97 грн індексації з 01.03.2023р. - (мінус) 475,73 грн індексації з 01.03.2024р. - (мінус) 1.581,59 грн індексації з 01.03.2025р.; 2) розмір пенсії з надбавками складає - 26.960,87 грн.

Стверджуючи про невідповідність закону управлінського волевиявлення органу публічної адміністрації з приводу обмеження пенсії максимальним розміром заявник ініціював даний спір.

Суд знаходить ключовими питаннями у даному спорі відповідь на те: 1) чи підлягають застосуванню суб"єктом владних повноважень під час обчислення розміру пенсії у порядку ст.54 Закону України від 28.02.1991р. №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» положення ч.3 ст.67 Закону України від 28.02.1991р. №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ч.3 ст.27 Закону України від 09.07.2003р. №1058-IV "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування", ч.1 ст.2 Розділу І Закону України від 08.07.2011р. №3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи"; 2) яке управлінське волевиявлення суб"єкта владних повноважень є перерахунком раніше вже призначеної пенсії.

Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі установлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

Право громадян України на соціальний захист проголошено ст.46 Конституції України, конкретизовано п.6 ч.1 ст.92 Конституції України і з 01.01.2004р. деталізовано нормами, насамперед, Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", який був прийнятий на зміну положенням Закону України від 05.11.1991р. №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення".

Відносно суспільних відносин за участі заявника у сфері соціального захисту окремі спеціальні норми права відносно пенсійного забезпечення включені до Закону України від 28.02.1991р. №796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі за текстом - Закон №796-ХІІ).

Так, за змістом ст.1 Закону №796-XII цей акт права спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв`язання пов`язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв`язання пов`язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.

Відповідно до статті 49 Закону №796-XII пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Частиною першою статті 54 Закону №796-XII встановлено, що пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.

Суд відмічає, що механізми та процедури обчислення розміру пенсії відповідно до ст.54 Закону №796-ХІІ деталізовані приписами Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (затверджений постановою КМУ від 23.11.2011р. №1210; далі за текстом - Порядок №1210).

Згідно з ч.3 ст.67 Закону №796-XII максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Згідно з ч.3 ст.27 Закону України від 09.07.2003р. №1058-IV "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Згідно з ч.1 ст.2 Розділу І Закону України від 08.07.2011р. №3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", "Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Суд зазначає, що позивачу призначена пенсія по інвалідності відповідно до вимог статті 54 Закону №796-XII.

З 01.12.2022 пенсія по інвалідності позивачу обчислена з урахуванням заробітної плати в період роботи в населених пунктах зони відчуження.

Обмеження максимального розміру пенсії вперше введені в дію Законом №3668-VІ, що набрав чинності з 01.10.2011.

За положеннями статті 2 Закону №3668-VІ максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Закону №796-XII, не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Аналогічне положення з 01.10.2011 передбачене у частині третій статті 67 Закону №796-XII.

Окрім того, аналогічний припис було включено законодавцем і до ч.3 ст.27 Закону України від 09.07.2003р. №1058-IV "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування".

Відтак, на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону №3668-VІ, зокрема, Закону №796-XII, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений цим Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку.

Вказана позиція узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 02.05.2018 у справі №704/87/17, від 03.04.2018 у справі №361/4922/17, від 15.05.2019 у справі №554/4191/17, від 21.11.2019 у справі №161/14321/16-а, від 10.12.2020 у справі №580/492/19, що враховані судом на підставі частини п`ятої статті 242 КАС України.

Суд, враховуючи висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 25.01.2023 у справі №380/12268/20 та 05.09.2023 у справі №120/1602/23, зазначає, що норми пункту 2 "Прикінцевих та перехідних положень" Закону №3668-VІ є лише частиною вказаного нормативно-правового акта, не дублюються іншими актами, встановлюють межі застосування норм інституту "обмеження максимального розміру пенсії" за колом осіб в момент набуття чинності названого Закону та спрямовані на збереження соціальних прав і інтересів в сфері пенсійних відносин, реалізація яких мала місце до набуття вступу в силу згаданого Закону.

З часу набрання чинності вказаним Законом він поширює свою дію на всю територію України і розповсюджується на всіх осіб, які отримують пенсії за законодавством України (зокрема, призначені (перераховані) відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону №3668-VІ).

До того ж, норми статті 2 Закону №3668-VI кореспондуються з положеннями частини третьої статті 67 Закону №796-XII.

Отже, на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону №3668-VI, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений даним Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку.

Оскільки таке перевищення стало результатом перерахунку в період дії загальної норми частини першої статті 2 Закону №3668-VI, то до регулювання спірних відносин слід застосовувати положення вказаної статті, яка встановлює обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.

Поряд з цим, суд враховує, що 20.03.2024 Конституційний Суд України ухвалив Рішення №2-р(II)/2024, яким визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), припис статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року № 3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами, припис першого речення частини третьої статті 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами.

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

У пункті 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 20.03.2024 №2-р(II)/2024 визначено, що припис статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року №3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №796-XII зі змінами, припис першого речення частини третьої статті 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №796-XII зі змінами, визнані неконституційними, утрачають чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

За приписами частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Позиція Верховного Суду щодо застосування цієї норми Конституції України, сформована, зокрема, у постановах від 09 листопада 2018 року у справі № 747/1151/16-а, від 27 листопада 2018 року у справі № 537/2348/16-а, від 11 грудня 2018 року у справі № 826/7385/16, від 22 січня 2019 року у справі № 826/562/16, від 25 квітня 2019 року у справі № 826/3169/16, від 31 липня 2019 року у справі № 826/3432/16, від 30 березня 2021 року у справі № 620/614/20, від 25 листопада 2021 року у справі № 200/941/20-а та від 27 вересня 2023 року у справі №260/1656/22.

Із зазначеними положеннями Конституції України також узгоджується пункт 3 частини першої статті 61 Закону України «Про правотворчу діяльність» від 24 серпня 2023 року № 3354-IX (набрав чинності 20 вересня 2023 року та буде введений в дію в дію через один рік з дня припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, далі - Закон №3354-IX), відповідно до якого нормативно-правовий акт або окремий його структурний елемент визнається таким, що втратив чинність, у разі, якщо Конституційним Судом України прийнято рішення про визнання нормативно-правового акта або окремого його структурного елемента таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).

Аналогічні за змістом положення щодо строку втрати чинності актом (його окремими положеннями) містяться у частині першій статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 13 липня 2017 року № 2136-VIII (далі - Закон № 2136-VIII).

Разом з тим, відповідно до статті 57 Конституції України кожному гарантується право знати свої права і обов`язки. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов`язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов`язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними.

Згідно частини третьої, шостої статті 57 Закону № 3354-IX моментом набрання чинності нормативно-правовим актом є 0 годин дня, наступного за днем його опублікування в порядку, встановленому законом, якщо: 1) інше не визначено Конституцією України та (або) законом; 2) більш пізній строк (термін) не встановлено самим нормативно-правовим актом.

Моментом припинення дії нормативно-правового акта є 24 година дня відповідного строку (терміну), якщо інше не визначено Конституцією України, законом або більш пізній строк (термін) не встановлено самим нормативно-правовим актом.

У разі якщо припинення дії нормативно-правового акта здійснюється на підставі рішення суду, дія нормативно-правового акта припиняється з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

При цьому відповідно до абзацу третього частини першої статті 94 Закону № 2136-VIII процедуру і порядок офіційного оприлюднення актів Суду в Залі засідань Суду та на офіційному веб-сайті Суду встановлює Регламент Конституційного Суду України, ухвалений на спеціальному пленарному засіданні Конституційного Суду України постановою Конституційного Суду України від 22 лютого 2018 року № 1-пс/2018 (далі - Регламент).

Згідно з частиною першою параграфу 76 Регламенту акти Суду за результатами конституційного провадження офіційно оприлюднюються не пізніше наступного робочого дня після їх ухвалення.

Таким чином, за загальним правилом (якщо рішенням Конституційного Суду України не передбачено інше) «попередня» норма (яка є предметом перевірки на конституційність) діє до 24 години дня набрання чинності відповідним рішенням Конституційного Суду України, а «нова» норма (що змінює законодавче врегулювання за наслідками цього рішення КСУ і може передбачати як нові права, так і нові обов`язки та обмеження для суб`єкта приватного права) розпочинає діяти з 0 годин наступного дня за днем опублікування відповідного рішення. Такий підхід відповідає принципам правової визначеності та справедливості, а також положенням частини першої статті 19 Конституції України, згідно з якою правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Вказане повною мірою узгоджується також і з положеннями статті 58 Закону № 3354-IX, відповідно до яких пряма дія нормативно-правового акта у часі означає, що його норми поширюються на суспільні відносини, що виникли після набрання ним чинності. Норми нормативно-правового акта поширюються на суспільні відносини, що виникли до дня набрання ним чинності та продовжують існувати на день набрання ним чинності, з дня набрання чинності цим нормативно-правовим актом.

Таким чином суд доходить висновку про те, що в Україні презюмується конституційність та обов`язковість виконання для всіх, у тому числі і для судів, усіх без винятку законів, що прийняті Верховною Радою України та підписані Президентом України, і це повною мірою відповідає принципам розподілу державної влади.

Визнана Конституційним Судом України неконституційною норма закону втрачає чинність з дня ухвалення відповідного рішення або пізніше (про що зазначається у рішенні Конституційного Суду України), зберігаючи при цьому свою дію до 24 години дня набрання чинності відповідним рішенням Конституційного Суду України, а «нова» норма» (яка змінює законодавче врегулювання за наслідками відповідного рішення КСУ) розпочинає діяти з 0 годин наступного дня, що повною мірою узгоджується з порядком оприлюднення рішень КСУ, який передбаченим Регламентом.

Вказане свідчить про те, що рішення Конституційного Суду України мають лише пряму (перспективну) дію в часі (змінюючи замість законодавця закон (законодавче регулювання)) і поширюються на суспільні відносини, що виникли після набрання ним чинності, гарантуючи, при цьому, конституційний принцип розподілу державної влади, а також стабільність суспільно-управлінських відносин в Україні. При цьому визначені темпоральні межі чинності положень нормативно-правового акта, що визнаний неконституційним, забезпечує неможливість настання непередбачуваних наслідків, зокрема, для правової та бюджетної системи, а також суб`єкта (позивач або відповідач), на користь якого винесено судове рішення.

Отже правова позиція КСУ щодо неконституційності приписів статті 2 Закону №3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон № 796-XII зі змінами, та першого речення частини третьої статті 67 Закону № 796-XII зі змінами має пряму дію у часі і може бути застосована до правовідносин, що виникли або принаймні тривали після ухвалення КСУ відповідного рішення, тобто з 21 березня 2024 року.

З урахуванням наведеного вище, суд зазначає, що з 01.12.2022 по 20.03.2024 включно припис статті 2 Закону №3668-VI, що поширює свою дію на Закон №796-XII, та припис першого речення частини третьої статті 67 Закону №796-XII, які встановлювали обмеження пенсії позивача десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, були чинними, а тому підлягали обов`язковому застосуванню відповідачем.

Тож відповідач у згаданий період правомірно керувався положеннями вказаних законів, обмежуючи розмір пенсійної виплати позивача десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.

Натомість, з 20.03.2024 відповідач не має правових підстав обмежувати пенсію позивача максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, оскільки Рішенням Конституційного Суду України від 20.03.2024 №2-р(II)/2024 визнано неконституційними припис статті 2 Закону №3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон №796-XII, припис першого речення частини третьої статті 67 Закону №796-XII.

Поряд із цим, Верховний Суд у постанові від 04 липня 2024 року у справі №580/7744/23 зазначив наступне: "Суд зауважує, що у період з 01 березня 2023 року по 20 березня 2024 року положення статті 2 Закону №3668-VI, що поширює свою дію на Закон №796-XII, та припис першого речення частини третьої статті 67 Закону №796-XII, які встановлювали обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, були чинними, а тому підлягали обов`язковому застосуванню відповідачем.

Суд відмічає, що у спірних правовідносинах суб"єкт владних повноважень не керувався положеннями згаданих вище законів, а натомість спирався на приписи ч.3 ст.27 Закону України від 09.07.2003р. №1058-IV "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування", де викладено аналогічне за суттю застереження стосовно максимального розміру пенсії до виплати.

Разом із тим, зважаючи на правові висновки рішення Конституційного Суду України від 20.03.2024 №2-р(II)/2024, суд доходить до переконання про те, що у спірних правовідносинах з 20.03.2024р. суб"єкти владних повноважень не мають справедливих правових підстав для поширення на правовідносини за участі заявника ані положень ч.3 ст.67 Закону України від 28.02.1991р. №796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ані положень ч.3 ст.27 Закону України від 09.07.2003р. №1058-IV "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування", ані положень ч.1 ст.2 Розділу І Закону України від 08.07.2011р. №3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи".

Продовжуючи вирішення спору, суд зважає, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб`єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, а у силу ч.2 ст.77 КАС України обов`язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб`єкта шляхом подання до суду доказів та наведення у процесуальних документах доводів як відповідності закону вчиненого волевиявлення, так і помилковості аргументів іншого учасника справи.

Тому відповідність закону рішення чи діяння (управлінського волевиявлення) суб`єкта владних повноважень як у спорі про набуття приватною особою додаткового блага чи активу, так і у спорі про спростування новоствореного публічного обов`язку, зокрема, за критеріями дотримання компетенції, меж повноважень, способу дій, приводу реалізації функції контролю, обґрунтованості, безсторонності (неупередженості), добросовісності, розсудливості, рівності перед законом, унеможливлення дискримінації, пропорційності, своєчасності, права особи на участь у процесі прийняття рішення, має доводитись, насамперед, відповідачем - суб`єктом владних повноважень.

При цьому, із положень частин 1 і 2 ст.77 КАС України у поєднанні з приписами ч.4 ст.9, абз.2 ч.2 ст.77, частин 3 і 4 ст.242 КАС України слідує, що владний суб`єкт повинен доводити обставини фактичної дійсності у спорі за стандартом доказування - "поза будь-яким розумним сумнівом" (тобто запропоноване сприйняття ситуації повинно виключати реальну ймовірність існування у дійсності будь-якого іншого варіанту), у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування - "баланс вірогідностей" (тобто запропоноване сприйняття ситуації не повинно суперечити умовам реальної дійсності і бути можливим до настання).

Разом із тим, суд вважає, що саме лише неспростування владним суб`єктом задекларованого, але не доведеного документально твердження приватної особи про конкретну обставину фактичної дійсності, не спричиняє виникнення безумовних та беззаперечних підстав для висновку про реальне існування такої обставини у дійсності.

І хоча спір безумовно підлягає вирішенню у порядку ч.2 ст.77 КАС України, однак суд повторює, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.

Правильність саме такого тлумачення змісту ч.1 ст.77 та ч.2 ст.77 КАС України підтверджується правовим висновком постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020р. по справі №520/2261/19, де указано, що визначений ст. 77 КАС України обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Окрім того, саме таке тлумачення стандартів доказування є цілком релевантним правовому висновку постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023р. у справі №916/3027/21.

У розумінні ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому, згідно з ч.1 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, а у силу запроваджених частинами 1 і 2 ст.74 КАС України застережень суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням встановленого законом порядку або не підтверджені визначеними законом певними засобами доказування.

Відповідно до ч.1 ст.75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а за правилом ч.1 ст.76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Тлумачення змісту цієї норми процесуального закону було викладено Верховним Судом у постанові від 07.11.2019р. по справі №826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18), де указано, що обов`язковою умовою визнання протиправним волевиявлення суб`єкта владних повноважень є доведеність приватною особою факту порушення власних прав (інтересів) та доведеність факту невідповідності закону оскарженого управлінського волевиявлення.

У межах даного спору суд вважає за можливе керуватись правовою позицією, сформульованою у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023р. у справі №916/3027/21, де указано, що: 1) покладений на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність передбачає, що висновки суду можуть будуватися на умовиводах про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були; 2) суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування.

Тому перевіряючи наведені учасниками спору аргументи приєднаними до справи доказами, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить до переконання про те, що у спірних правовідносинах субєктом владних повноважень не доведено дотримання вимог ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України, позаяк у листі про відмову у перерахунку пенсії не указано ані суджень про причини незастосування положень рішення Конституційного Суду України від 20.03.2024 №2-р(ІІ) 2024 від 20.03.2024р. стосовно ч.3 ст.67 Закону України від 28.02.1991р. №796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ані положень ч.3 ст.27 Закону України від 09.07.2003р. №1058-IV "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування", ані положень ч.1 ст.2 Розділу І Закону України від 08.07.2011р. №3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи".

При цьому, суд зауважує, що у спірних правовідносинах суб"єктом владних повноважень взагалі не було вчинено управлінського волевиявлення з приводу обчислення розміру пенсії заявника до виплати після 20.03.2024р., адже текст оскарженої відмови не містить взагалі жодних арифметичних розрахунків за правилами Порядку №1210.

Згідно з правовими висновками постанови Верховного Суду від 02.07.2019р. по справі №140/2160/18 (адміністративне провадження №К/9901/13662/19) загальними вимогами, які висуваються до акта індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

У пункті 75 постанови Верховного Суду від 17.12.2018р. по справі №509/4156/15-а (адміністративне провадження №К/9901/7504/18) міститься правовий висновок, у силу якого адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, а не тим, які в подальшому були виявлені суб`єктом владних повноважень для доведення правомірності ("виправдання") свого рішення.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить до переконання про те, що у спірних правовідносинах субєктом владних повноважень було вчинено управлінську функцію у формі відмови у перерахунку пенсії заявнику, але у ході розгляду справи владним суб`єктом не подано доказів відповідності закону оскарженого волевиявлення.

Суд вважає, що реально вчинене управлінське волевиявлення субєкта владних повноважень не відповідає вимогам умотивованості, а тому порушує інтерес заявника до юридичної визначеності як невідємної складової запровадженого ст.8 Конституції України верховенства права.

Тому суду належить застосувати ч.2 ст.5 та ч.2 ст.9 КАС України і спосіб захисту права заявника, сформульований у резолютивній частині цього судового акту.

Вирішуючи спір за епізодом з прводу не застосування обмежень в індексації при проведенні розрахунку складових пенсії суд зазначає, що принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі за текстом - Закон №1058-IV).

Відповідно до статті 1 Закону №1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до Закону України від 29.06.2021 №1584-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" щодо підвищення рівня пенсійного забезпечення окремих категорій осіб" для осіб з числа учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, стосовно яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою (далі учасники ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС) мінімальні розміри пенсійних виплат (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат та компенсацій до пенсій, установлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною) встановлюються для осіб з інвалідністю I групи на рівні 100 відсотків, в осіб з інвалідністю II групи 80 відсотків, для осіб з інвалідністю III групи 60 відсотків розміру середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії за попередній рік.

Згідно з постановою правління Пенсійного фонду України від 01.02.2008 № 4-4 Про затвердження Порядку визначення показників середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка, відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування враховується для обчислення пенсії, середня заробітна плата (дохід) в Україні за 2024 рік складає - 17.486,60 грн.

Відповідно до частини 2 статті 42 Закону №1058-IV, для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Суд відзначає, що на подальший розвиток приписів ч.2 ст.42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" Урядом України було прийнято постанову КМУ від 20.02.2019р. №124 про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі за текстом Порядок №124), яким визначено механізм проведення перерахунку раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Пунктом 2 Порядку №124 передбачено, що перерахунку підлягають пенсії відповідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі відшкодування фактичних збитків; з урахуванням заробітку (грошового забезпечення), який визначено відповідно до частини першої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Сутність запровадженого ч.2 ст.42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та Порядком №124 перерахунку пенсії викладена законодавцем у п.4 Порядку №124, де згаданий такий розрахунковий елемент механізму перерахунку пенсії як коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Згідно з п.5 Порядку №124 у 2019 році перерахунок пенсій у зв`язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, станом на 1 жовтня 2017 р. на коефіцієнт, визначений згідно з абзацом першим пункту 4 цього Порядку.

Кожен наступний перерахунок у зв`язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Пенсії, які призначені відповідно до Закону та розмір яких не підвищено відповідно до пункту 4 цього Порядку, абзаців першого, другого цього пункту, з урахуванням абзаців першого, третього частини першої, частини другої статті 28, абзацу другого пункту 41 розділу XV Прикінцеві положення Закону, пункту 4 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 3 жовтня 2017 р. № 2148-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій, а також з урахуванням щомісячної державної адресної допомоги до пенсії, що виплачується відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 р. № 265 Деякі питання пенсійного забезпечення громадян (Офіційний вісник України, 2008 р., № 25, ст. 785), щороку підвищуються за рішенням Кабінету Міністрів України в межах бюджету Пенсійного фонду України. Підвищення встановлюється в межах максимального розміру пенсії, визначеного законом, і враховується під час подальших перерахунків пенсії.

Отже, коефіцієнти індексації за постановою КМУ від 16.02.2022р. №118, постановою КМУ від 24.02.2023р. №168, постановою КМУ від 23.02.2022р. №185, постановою КМУ від 25.02.2025р. №209 (у розмірі - "1,14", у розмірі - "1,197", у розмірі - "1,0796", у розмірі - "1,115") згідно з ч.2 ст.42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у процедурі перерахунку пенсій призначених та обрахованих за нормами Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" підлягають застосуванню не до показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за попередні три роки відносно 01 березня поточного року, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, а наростаючим підсумком до показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії станом на 01.10.2017р. у розмірі - "3.764,40грн.".

24 лютого 2023 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» (далі Постанова №168).

Пунктом 1 Постанови №168 установлено, що з 01 березня 2023 року перерахунок пенсій згідно з Порядком №124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,197.

Пунктом 6 Постанови №168 установлено, що з 1 березня 2023 р. до пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон) за зверненнями, що надійшли до 31 грудня 2022 р. включно, які не підвищуються з 1 березня 2023 р. згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. №124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», щомісячну доплату до пенсії в розмірі 100 гривень, яка виплачується додатково до щомісячних доплат до пенсії, встановлених пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2021 р. №127 «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році» та пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 р. № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», в межах максимального розміру пенсії, визначеного законом. Зазначені щомісячні доплати враховуються під час наступних перерахунків пенсії у зв`язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно пункту 10 Постанови №168, установлено, що: у разі коли розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктами 1-7 цієї постанови, не досягає 100 гривень, встановлюється щомісячна доплата до пенсії в сумі, що не вистачає до зазначеного розміру, яка враховується під час подальших перерахунків пенсії; розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктами 1-7 цієї постанови, не може перевищувати 1500 гривень.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 №185 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» (далі Постанова №185) установлено, що з 1 березня 2024 р. перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. №124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» (Офіційний вісник України, 2019 р., №19, ст. 663), проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі - коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,0796 (пункт 1 постанови).

Відповідно до підпункту 3 пункту 2 Постанови №185 установлено, що з 1 березня 2024 р. розміри пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, передбачені частиною третьою статті 54 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 р. № 118 Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році (Офіційний вісник України, 2022 р., № 18, ст. 968), пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 р. № 168 Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році (Офіційний вісник України, 2023 р., № 26, ст. 1475) підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови, з урахуванням положень, передбачених пунктом 3 цієї постанови.

Установлено, що: у разі, коли розмір підвищення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктом 1 та підпунктами 1-7 пункту 2 цієї постанови, не досягає 100 гривень, встановлюється щомісячна доплата до пенсії в сумі, що не вистачає до зазначеного розміру, яка враховується під час подальших перерахунків пенсії; розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктом 1 та підпунктами 1-7 пункту 2 цієї постанови, не може перевищувати 1500 гривень (пункт 3 цієї постанови).

Відповідно до підпункту 6 пункту 2 Постанови №185 установлено, що з 1 березня 2024 р. до пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон) за зверненнями, що надійшли до 31 грудня 2023 р. включно, які не підвищуються з 1 березня 2024 р. згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. №124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» (Офіційний вісник України, 2019 р., №19, ст. 663), встановлюється щомісячна доплата до пенсії в розмірі 100 гривень, яка виплачується додатково до щомісячних доплат до пенсії, встановлених пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2021 р. №127 «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році» (Офіційний вісник України, 2021 р., №17, ст. 679), пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 р. №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» (Офіційний вісник України, 2022 р., №18, ст. 968) та пунктом 6 постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 р. №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» (Офіційний вісник України, 2023 р., №26, ст. 1475), в межах максимального розміру пенсії, визначеного законом. Зазначені щомісячні доплати враховуються під час наступних перерахунків пенсії у зв`язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Постановою Кабінету Міністрів України № 209 від 25.02.2025 року «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» установлено, що з 1 березня 2025 р. перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. № 124 Питання проведення індексації пенсій у 2019 році, проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі - коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,115.

Відповідно до підпункту 3 пункту 2 Постанови №209 установлено, що з 1 березня 2025 р. розміри пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, передбачені частиною третьою статті 54 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, підвищені відповідно до підпункту 3 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 р. № 185 Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році (Офіційний вісник України, 2024 р., № 24, ст. 1525), підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови, з урахуванням положень, передбачених пунктом 3 цієї постанови.

Установлено, що: у разі, коли розмір підвищення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктом 1 і підпунктами 1-7 пункту 2 цієї постанови, не досягає 100 гривень, встановлюється щомісячна доплата до пенсії в сумі, що не вистачає до зазначеного розміру, яка враховується під час подальших перерахунків пенсії; розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктом 1 та підпунктами 1-7 пункту 2 цієї постанови, не може перевищувати 1500 гривень (пункт 3 цієї постанови).

Відповідно до рішення №963010125341 від 20.05.2025р. про перерахунок пенсії заявника слідує, що з 01.12.2022р. розмір його пенсії з надбавками становив 22.326,86 грн, з них: 20735,86грн основний розмір пенсії від середнього заробітку; 1.046,50 грн підвищення інвалідам війни 1 групи; 70,00 грн цільова допомога інвалідам війни І групи; 474,50 грн додаткова пенсія інвалідам 1 групи з числа ліквідаторів ЧАЕС Пост. №112 п. 5.

При цьому, до виплати суб"єктом владних повноважень було визначено - 20.930,00 грн (максимальний розмір пенсії).

Відповідно до рішення №963010125341 від 21.05.2025р. про перерахунок пенсії заявника слідує, що з 01.03.2023р. розмір його пенсії з надбавками становив 23.826,86 грн, з них: 24.820,83 грн основний розмір пенсії від середнього заробітку; 1.046,50 грн підвищення інвалідам війни 1 групи; 70,00 грн цільова допомога інвалідам війни І групи; 474,50 грн додаткова пенсія інвалідам 1 групи з числа ліквідаторів ЧАЕС Пост. №112 п. 5; - (мінус) 2.584,97 грн обмеження в індексації з 01.03.2023.

При цьому, до виплати суб"єктом владних повноважень було визначено - 20.930,00 грн (максимальний розмір пенсії).

Отже, оскільки з 01.12.2022 основний розмір пенсії позивача від середнього заробітку становив 20.735,86 грн, а з 01.03.2023 основний розмір пенсії від середнього заробітку становив 24.820,83 грн, то різниця становить 4.084,97 грн (24.820,83 - 20.735,86).

При цьому, з 01.03.2023 визначено обмеження в індексації - (мінус) 2.584,97 грн.

Таким чином, судом встановлено, що заявнику з 01.03.2023 встановлено індексацію на виконання Постанови №168 в сумі 1500,00 грн (4.084,97 - 2.584,97).

В свою чергу Кабінет Міністрів України відповідно до пункту 3 Постанови №168 визначив, що загальна сума підвищення не може перевищувати 1500 грн, у зв`язку з чим відповідачем застосовані обмеження в індексації в розмірі - (мінус) 2.584,97 грн.

Відповідно до рішення №963010125341 від 22.05.2025р. про перерахунок пенсії заявника слідує, що з 01.03.2024р. розмір його пенсії з надбавками становив 25.460,00 грн, з них: 26.796,57 грн основний розмір пенсії від середнього заробітку; 1.180,50 грн підвищення інвалідам війни 1 групи; 70,00 грн цільова допомога інвалідам війни І групи; 474,50 грн додаткова пенсія інвалідам 1 групи з числа ліквідаторів ЧАЕС Пост. №112 п. 5; - (мінус) 2.584,97 грн обмеження в індексації з 01.03.2023; - (мінус) 475,73 грн обмеження в індексації з 01.03.2024. До виплати визначено 23.610,00 грн (максимальний розмір пенсії).

Отже, оскільки з 01.03.2023 основний розмір пенсії позивача від середнього заробітку становив 24.820,83 грн, а з 01.03.2024 основний розмір пенсії від середнього заробітку становив 26.796,57 грн, то різниця становить 1.975,74 грн (26.796,57 - 24.820,83).

При цьому, з 01.03.2024 визначено обмеження в індексації - (мінус) 475,73 грн.

Таким чином, судом встановлено, що заявнику з 01.03.2024 встановлено індексацію на виконання Постанови №185 в сумі 1500,00 грн (1.975,74 - 475,73).

В свою чергу Кабінет Міністрів України відповідно до пункту 3 Постанови №185 визначив, що загальна сума підвищення не може перевищувати 1500 грн, у зв`язку з чим відповідачем застосовані обмеження в індексації в розмірі - (мінус) 475,73 грн.

Відповідно до рішення №963010125341 від 23.05.2025р. про перерахунок пенсії заявника слідує, що з 01.03.2025р. розмір його пенсії з надбавками становив 26.960,87 грн, з них: 29.878,16 грн основний розмір пенсії від середнього заробітку; 1.180,50 грн підвищення інвалідам війни 1 групи; 70,00 грн цільова допомога інвалідам війни І групи; 474,50 грн додаткова пенсія інвалідам 1 групи з числа ліквідаторів ЧАЕС Пост. №112 п. 5; - (мінус) 2.584,97 грн обмеження в індексації з 01.03.2023; - (мінус) 475,73 грн обмеження в індексації з 01.03.2024; - (мінус) 1.581,59 грн обмеження в індексації з 01.03.2025.

При цьому, до виплати суб"єктом владних повноважень було визначено - 26.960,87 грн.

Отже, оскільки з 01.03.2024 основний розмір пенсії позивача від середнього заробітку становив 26.796,57 грн, а з 01.03.2025 основний розмір пенсії від середнього заробітку становив 29.878,16 грн, то різниця становить 3.081,59 грн (29.878,16 - 26.796,57).

При цьому, з 01.03.2025 визначено обмеження в індексації - (мінус) 1.581,59 грн.

Таким чином, судом встановлено, що заявнику з 01.03.2025 встановлено індексацію на виконання Постанови №209 в сумі 1500,00 грн (3.081,59 - 1.581,59).

В свою чергу Кабінет Міністрів України відповідно до пункту 3 Постанови №209 визначив, що загальна сума підвищення не може перевищувати 1500 грн, у зв`язку з чим відповідачем застосовані обмеження в індексації в розмірі - (мінус) 1.581,59 грн.

Тож дослідженими доказами підтверджено, що на виконання Постанови КМУ №168 від 23.02.2023р., Постанови КМУ №185 від 24.02.2024р. та Постанови КМУ №209 від 25.02.2025р. суб"єкт владних повноважень урахував при обчисленні пенсії заявника за 2023-2025 роки максимально дозволений показник індексації пенсії у сумі по 1.500,00 грн.

Суд вважає, що обмеження верхньої межі індексації здійснюється для того, щоб збалансувати потреби та захистити якомога більшу кількість громадян через інструмент індексації, передусім тих громадян, пенсії яких є дуже низькими, і з іншого боку, щоб збалансувати фінансовий ресурс для проведення індексації для широких категорій осіб та утримати зростання нерівності між розміром пенсії громадян, а також з урахуванням того, що в умовах дії воєнного стану видатки в першу чергу спрямовуються на національну безпеку і оборону та на здійснення заходів правового режиму воєнного стану.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13.06.2024 в справі №120/14637/23, від 20.06.2024 в справі №420/23990/23, від 21.06.2024 в справі №620/13042/23 та інших.

Доводів і доказів порушення суб"єктом владних повноважень процедури обчислення пенсії в частині обчислення неправильної суми індексації позов заявника не містить.

На виконання виомг ч.4 ст.9 КАС України з приводу з"ясування об`єктивної істини за власною ініціативою судом існування таких доказів не виявлено, означених доказів не здобуто, процесуальні можливості одержання згаданих доказів вичерпано.

Тож, позов за даним епізодом до задоволення не підлягає.

Стосовно встановлення судового контролю суд зазначає, що виконання постановлених судових актів в адміністративних справах гарантовано ст.55, п.9 ч.1 ст.129, ст.129-1 Конституції України, ст.ст.6, 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних 1950 року, ч.2 ст.13 від 02.06.2016р. №1402-VIII Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ч.2 ст.14, ч.1 ст.370, ч.2 ст.372 КАС України.

Статтею 381-1 КАС України у редакції Закону України від 21.11.2024р. №4094-ІХ визначено, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції (ч.1 ст.381-1); суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-3823 і 383 цього Кодексу (ч.2 ст.381-1).

Суд відмічає, що запроваджена законодавцем у ч.3 ст.3833 КАС України у редакції Закону України від 21.11.2024р. №4094-ІХ міра юридичної відповідальності у вигляді стягнення штрафу з керівника відповідача - суб"єкта владних повноважень за невиконання рішення суду (у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб) за правовою природою, характером, спрямованістю, призначенням та підставою застосування є цілком ідентичною до аналогічної міри юридичної відповідальності, запровадженої законодавцем для суб"єкта владних повноважень - боржника у виконавчому провадженні із правовим статусом юридичної особи публічного права у приписах ч.2 ст.63, ч.3 ст.63, ч.1 ст.75, ч.2 ст.75 Закону України від 02.06.2016р. №1404-VIII "Про виконавче провадження" (штраф у сумі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян).

Суд зауважує, що у силу застереження ст.61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Також суд зауважує, що розмір штрафу згідно ч.3 ст.3833 КАС України у редакції Закону України від 21.11.2024р. №4094-ІХ у даному конкретному випадку є явним та очевидним втручанням у право керівника суб"єкта владних повноважень на мирне володіння майном у розумінні ст.1 Протоколу Першого до Конвенції про захист прав людини та основоположних 1950 року, а ухвала про зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення за правилами ст.382-3833 КАС України є обов"язковою процедурною передумовою для вирішення питання про накладення згаданого штрафу.

Відповідно до абз.2 ч.1 ст.382 КАС України у редакції Закону України від 21.11.2024р. №4094-ІХ у спорах тієї категорії, що є предметом розгляду у цій справі, суд у разі подання позивачем відповідного процесуального документа повинен безальтернативно обтяжити суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, обов"язком подати звіт про виконання судового рішення.

Згідно з ч.3 ст.3821 КАС України у редакції Закону України від 21.11.2024р. №4094-ІХ у даному конкретному випадку належить встановити строк подання звіту про виконання судового рішення у три місяці від календарно дати отримання суб`єктом владних повноважень цієї ухвали.

Вимоги до оформлення звіту суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення установлені ч.2 ст.3822 КАС України у редакції Закону України від 21.11.2024р. №4094-ІХ.

Обставини, котрі зумовлюють зменшення розмір штрафу або звільнення від сплати штрафу окреслені законодавцем у ч.5 ст.3833 КАС України у редакції Закону України від 21.11.2024р. №4094-ІХ.

При розв`язанні спору, суд зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії"), вичерпно реалізував усі діючі механізми з`ясування об`єктивної істини; надав оцінку усім юридично значимим факторам та нормам закону, котрі здатні вплинути на правильне вирішення спору; дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін; повно та детально виклав власні висновки та міркування як з приводу тлумачення належних норм права, так і з приводу усіх слушних доводів поданих учасниками спору процесуальних документів.

Розгорнуті і детальні мотиви та висновки суду з приводу юридично значимих аргументів, доводів учасників справи та обставин справи викладені у тексті судового акту.

Решта доводів сторін окремій оцінці у тексті судового акту не підлягає, позаяк не впливає на правильність розв`язання спору по суті.

Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.4-12, 72-77, 90, 211, 241-244, 246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов - задовольнити частково.

Вийти за межі позову.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області у перерахунку пенсії ОСОБА_1 , оформлену листом від 03.02.2025р. №3293-41476/В-03/8-2000/25.

Зобов"язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести з 20.03.2024р. виплату пенсії ОСОБА_1 без застосування ч.3 ст.67 Закону України від 28.02.1991р. №796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ч.3 ст.27 Закону України від 09.07.2003р. №1058-IV "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування", ч.1 ст.2 Розділу І Закону України від 08.07.2011р. №3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" в частині обмеження розміру пенсії до виплати десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.

Позов у решті вимог - залишити без задоволення.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області протягом трьох місяців з дати набрання законної сили рішенням суду у справі №520/5411/25 подати до суду звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду по справі №520/5411/25.

Роз"яснити, що звіт про виконання рішення суду повинен містити відомості та докази в підтвердження відомостей згідно з ч.2 ст.3822 КАС України у редакції Закону України від 21.11.2024р. №4094-ІХ обставин, зокрема, про: прізвище, ім"я, по-батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, повної календарної дати народження, зареєстроване в установленому законом порядку місце реєстрації адреси проживання керівника ГУ ПФУ в Харківській області (особи, котра виконувала обов"язки керівника ГУ ПФУ в Харківській області) під час дії рішення суду в даній частині; докази безперервності/перервності виконання керівником ГУ ПФУ в Харківській області (особою, котра виконували обов"язки керівника ГУ ПФУ в Харківській області) обов"язків за посадою під час дії рішення суду в цій частині (знаходження у відпустці, вибуття на навчання, перебування у стані тимчасової непрацездатності тощо); докази про вчинені організаційно-правові заходи, спрямовані на виконання саме рішення у справі; докази про вчинення/невчинення управлінського волевиявлення з приводу перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці; докази про достатність/недостатність виділених обсягів фінансування для проведення грошових платежів на виконання рішення суду у справі; докази про наявність/відсутність у фізичному розпорядженні ГУ ПФУ в Харківській області станом на останню календарну дату кожного звітного місяця під час дії рішення суду в цій частині вільних залишків коштів, котрі б могли бути спрямовані на виконання рішення суду в частині провадження платежів без отримання окремого письмового дозволу розпорядника публічних коштів вищого рівня; докази звернення до розпорядника публічних коштів вищого рівня з метою виділення додаткових асигнувань для проведення платежів на виконання рішення суду; докази наявності/відсутності випадків проведення виплат за рішенням суду особам, аналогічної із позивачем категорії пенсіонерів, із порушенням правила хронологічної послідовності виникнення обов"язків; будь-які інші докази на підтвердження згаданих у ч.2 ст.3822 КАС України у редакції Закону України від 21.11.2024р. №4094-ІХ обставин; докази наявності/відсутності фізичної можливості виконання рішення суду у повному обсязі; докази про будь-які інші юридично значимі фактори, котрі мають значення для правильного вирішення порушеного заявником процесуального питання тощо.

Попередити керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про передбачену процесуальним законом можливість накладення штрафу у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за наслідками розгляду звіту або у разі неподання звіту про виконання рішення суду у разі невиконання рішення суду без поважних причин.

Роз`яснити, що рішення підлягає оскарженню згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення); набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України.

Суддя А.В. Сліденко