Ухвала суду № 128634341, 03.07.2025, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

03 липня 2025 рокуСправа №804/211/16

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Прудник С.В., перевіривши заяву ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за виключними обставинами у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до прокуратури Дніпропетровської області про скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

ВСТАНОВИВ:

У січні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до прокуратури Дніпропетровської області, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ прокурора Дніпропетровської області від 14.12.2015 № 2831 к про звільнення позивача з посади старшого прокурора прокуратури м. Дніпропетровська Дніпропетровської області та з органів прокуратури з 14.12.2015 у зв`язку з реорганізацією органу прокуратури (пункт 1 частини першої статті 40 КЗпП України та пункт 9 частини першої статті 51 Закону України Про прокуратуру);

-зобов`язати відповідача поновити позивача в органах прокуратури Дніпропетровської області на посаді, яка за своїм правовим статусом є аналогічною ліквідованій посаді в прокуратурі м. Дніпропетровська;

-стягнути з прокуратури Дніпропетровської області на користь позивача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 15.12.2015 року по день фактичного поновлення на роботі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що звільнення з посади є незаконним та безпідставним, оскільки не проводилася реорганізація юридичної особи прокуратури Дніпропетровської області, а проводилася тільки реорганізація органу прокуратури; в попередженні про звільнення та наказі про звільнення наявні розбіжності в підставах звільнення; порушені вимоги статей 42 та 49-2 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України) щодо переважного права на залишення на роботі при вивільненні працівників при скороченні чисельності чи штату працівників та щодо обов`язку працедавця пропонувати іншу роботу. Крім того позивач посилається на те, що вимогами Порядку проходження відповідного тестування та Закону України Про прокуратуру не надано тлумачення успішності проходження тестування; під час проведення відповідного тестування однією юридичною особою - прокуратурою Дніпропетровської області прийнято рішення про успішне проходження тестування особами, які набрали меншу кількість балів.

За наслідками розгляду даної позовної заяви, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.03.2017 року в задоволенні позову відмовлено повністю. Постанова мотивована тим, що оскаржуваний наказ №2831к від 14.12.2015 року, яким звільнено позивача з посади старшого прокурора Прокуратури м. Дніпропетровська та з органів прокуратури з 14.12.2015 року у зв`язку з реорганізацією органу прокуратури (п.1 ч.1 ст.40 КЗпП, п.9 ч.1 ст.51 Закону України "Про прокуратуру"), прийнятий відповідачем в порядку, в межах та у спосіб, встановлений законом, оскільки орган прокуратури, в якому працював позивач реорганізований, усі штатні посади цієїпрокуратури є ліквідованими, а можливість працевлаштування в новоутвореній місцевій прокуратурі виключається у зв`язку з неуспішним проходженням тестування.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач оскаржив її в апеляційному порядку.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 21.06.2017 скасував рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу прокурора Дніпропетровської області від 14.12.2015 № 2831 к та прийняв в цій частині нове, яким позов задовольнив частково. Визнав протиправним та скасував наказ прокурора Дніпропетровської області від 14.12.2015 № 2831 к в частині формулювання підстав звільнення ОСОБА_1 у зв`язку з реорганізацією органу прокуратури (пункт 1 частина перша статті 40 40 КЗпП України...) та зобов`язав прокуратуру Дніпропетровської області внести зміни до цього наказу, зазначивши підставою звільнення ОСОБА_1 зміни в організації виробництва і праці відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.... В решті постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову, оскільки оскаржене рішення відповідача було прийнято ним на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Разом з тим, суд дійшов висновку про необхідність зобов`язати відповідача змінити формулювання причини звільнення позивача. Так, пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України передбачає більш широке поняття, таке як зміни в організації виробництва і праці, яке поглинає такі підстави звільнення, як ліквідація, реорганізація, банкрутство або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Судом апеляційної інстанції встановлено, що дійсно відбулися зміни в організації виробництва і праці, які полягають у припиненні органу прокуратури, створенні нового органу, на який покладені відповідні функції, а також зміна вимог, що ставляться до працівника, а саме підтвердження своєї кваліфікації через проходження тестування. За таких обставин, на думку суду, відповідачем безпідставно внесено запис про звільнення в зв`язку з реорганізацією органу прокуратури, проведення якої не знайшло свого підтвердження під час розгляду справи, а тому суд дійшов висновку про необхідність зобов`язати відповідача внести зміни в формулювання причини звільнення і вважати позивача звільненим в зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.03.2017 та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2017 та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Постановою Верховного Суду від 08.10.2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.03.2017 року в частині залишеній без змін та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2017 року залишено без змін.

Висновки Верховного Суду зводяться до того, що судом апеляційної інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу відповідно до норм матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, внаслідок чого касаційна скарга залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

30.06.2025 року від ОСОБА_1 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла заява про перегляд судового рішення за виключними обставинами, в якій заявник просить суд:

1. Задовольнити заяву про перегляд у зв`язку з виключними обставинами постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.03.2017 року в адміністративній справі № 804/211/16, якою ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позову до прокуратури Дніпропетровської області про скасування наказу прокурора Дніпропетровської області № 2831к від 14.12.2015 року про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

2. Скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.03.2017 у адміністративній справі № 804/211/16, якою ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позову до прокуратури Дніпропетровської області про скасування наказу прокурора Дніпропетровської області № 2831к від 14.12.2015 про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

3. Ухвалити нове рішення яким:

- визнати протиправним та скасувати наказ прокурора Дніпропетровської області №2831к від 14.12.2015 року, яким ОСОБА_1 звільнено з посади старшого прокурора прокуратури м. Дніпропетровська Дніпропетровської області та з органів прокуратури з 14.12.2015 у зв`язку з реорганізацією органу прокуратури (п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру»);

- зобов`язати прокуратуру Дніпропетровської області поновити ОСОБА_1 в органах прокуратури Дніпропетровської області на посаді, яка за своїм правовим статусом є аналогічною ліквідованій посаді в прокуратурі м. Дніпропетровська;

- стягнути з Дніпропетровської обласної прокуратури на мою користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 15.12.2015 року по день фактичного поновлення на роботі.

На обґрунтування поданої заяви позивач посилається на Рішення Конституційного Суду України від 18.12.2024 року №11-р(II)/2024 у справі №3-157/2023(290/23), яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), пункт 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року №1697-VII зізмінами.

Відповідно до відомостей з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.06.2025 року, заява ОСОБА_1 була розподілена судді Пруднику С.В., та на підставі ч. 8 ст. 33 КАС України визначений склад колегії суддів у складі трьох суддів: судді Турової О.М., судді Луговської Г.В., головуючий суддя Прудник С.В.

Одночасно із поданою до суду заявою про перегляд судового рішення за виключними обставинами, ОСОБА_1 подано клопотання про поновлення строку на подання заяви про перегляд рішення у зв`язку з виключними обставинами.

Аргументи даного клопотання зводяться до того, що Рішення Другого сенату Конституційного Суду України від 18.12.2024 року № 11-р(ІІ)/2024 у справі №3-157/2023(290/23), яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними), пункт 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VІІ зі змінами (далі - Рішення КСУ), офіційно опубліковано 19.12.2024 року. Разом з тим, у відповідності до п. 3 Рішення КСУ, пункт 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року №1697-VІІ зі змінами, визнаний неконституційним, утрачає чинність через шість місяців із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Таким чином, пункт 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року №1697-VІІ зі змінами, який визнаний неконституційним, фактично втратив чинність 19.06.2025 року, про що заявнику стало відомо із засобів масової інформації. У постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 29.09.2022 року у справі №500/1912/22 також зазначено про те, що протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв`язку із збройною агресією російської федерації, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, статтею 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Відтак, на переконання заявника, пропуск строку на подання заяви про перегляд рішення суду за виключними обставинами підлягає поновленню.

Щодо строку звернення до адміністративного суду, слід зазначити наступне.

Згідно п. 4 ч. 1ст. 363 КАС Українизаяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подано з підстави, визначеної пунктом 1 частини п`ятоїстатті 361 цього Кодексу, - учасниками справи протягом тридцяти днів з дня офіційного оприлюднення відповідного рішення Конституційного Суду України.

Рішення Конституційного Суду України від 18.12.2024 № 11-р(II)/2024 оприлюднено на офіційному вебсайті Суду 19.12.2024.

Отже, строк на звернення до суду на підставі п. 1 ч. 5ст. 361 КАС Українизакінчився 19.01.2025.

Заяву позивачем подано до суду 30.06.2025 року.

Разом з тим, суд приймає пояснення позивача про те, що з 24.02.2022 запроваджено воєнний стан, який неодноразово був продовжений і містить обмеження Конституційних прав громадян, оскільки життя людей знаходиться у постійній небезпеці, територія країни щоденно перебуває у зоні бойового ураження ворогом.

До того ж, пункт 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року №1697-VІІ зі змінами, який визнаний неконституційним, фактично втратив чинність 19.06.2025 року, про що заявнику стало відомо із засобів масової інформації.

Оцінюючи обставини, що перешкоджали реалізації процесуального права на звернення до суду, на які позивач посилається як на поважні, суд виходить з оцінки та аналізу всіх наведених у заяві доводів і з того, чи мав позивач за таких обставин можливість своєчасно реалізувати право на звернення до суду (чи відсутні були вагомі перешкоди, труднощі для реалізації цього права).

Положеннямистатті 55 Конституції Українивстановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно з частиною першоюстатті 5 Кодексу адміністративного судочинства Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Положеннями частини першоїстатті 118 Кодексу адміністративного судочинства Українивстановлено, що процесуальні строки це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені встановлюються судом.

Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Разом з тим в контексті розгляду питання про поважність причин пропуску строку звернення до суду, суд враховує правову позицію, викладену у рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Іліан проти Туреччини», згідно з якою, правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватись з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру, перевіряючи його виконання необхідно звертати увагу на обставини справи.

У справі «Bellet v. Fгаnсе» Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 §1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Як свідчить практика Європейського Суду з прав людини, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитися правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Беручи до уваги нормиКонституції України, а також враховуючи практику Європейського Суду з прав людини, спрямовану на ефективний доступ особи до суду для захисту її порушеного права, з метою недопущення обмеження права заявника на судовий захист, суддя вважає, що причини пропуску строку звернення позивача з даною заявою до адміністративного суду є поважними, а тому, пропущений процесуальний строк звернення до суду необхідно поновити.

Згідно із ч. 2 ст. 366 КАС України, протягом п`яти днів з дня після надходження заяви до адміністративного суду суддя (суддя-доповідач) перевіряє її відповідність вимогам статті 364 цього Кодексу і вирішує питання про відкриття провадження за нововиявленими або виключними обставинами.

Частинами 1, 2 статті 368 КАС України передбачено, що заява про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами розглядається у судовому засіданні протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження за нововиявленими або виключними обставинами. Справа розглядається за правилами, встановленими цим Кодексом для провадження у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд. В суді першої інстанції справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

Оскільки відсутні підстави для повернення заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами, залишення її без розгляду, суддя вважає за необхідне відкрити провадження по вказаній заяві.

Керуючисьст.ст.241,243,248,261, 361, 364, 365,366, 368КАС України, суддя,-

УХВАЛИВ:

Визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду із заявою про перегляд судового рішення за виключними обставинами.

Відкрити провадження за заявою ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за виключними обставинами в адміністративній справі №804/211/16.

Розгляд заяви здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (ч. 2 ст. 368 Кодексу адміністративного судочинства України).

Заяву ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за виключними обставинами призначити до розгляду на 16 липня 2025 року о 11:00 у приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду за адресою: 49089, м.Дніпро, вул. Академіка Янгеля, 4, зала судових засідань №1.

Здійснювати розгляд заявиколегією у складі трьох суддів: судді Турова О.М., судді Луговська Г.В., головуючий суддя Прудник С.В.

Надати відповідачу строк до 14.07.2025 року для надання відзиву на заяву та доказів в обґрунтування відзиву, згідно з ч. 1 ст. 261 та ч. 2 ст. 368 Кодексу адміністративного судочинства України.

Інформацію щодо адміністративної справи №804/211/16 учасники даної справи можуть отримати на офіційному порталі судової влади України у мережі Інтернет (веб-адреса сторінки: http://adm.dp.court.gov.ua/sud0470/gromadyanam/csz/.).

Здійснювати розгляд (формування та зберігання) справи у паперовій формі.

Копію ухвали надіслати учасникам справи.

Особи, які беруть участь у справі, або їх представники допускаються до участі у судовому засіданні при наявності документа, що посвідчує особу кожного, та документа, що засвідчує повноваження їх представників.

Ухвала набирає законної сили у порядку, встановленому статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України і оскарженню не підлягає.

Суддя С. В. Прудник