Постанова № 128631836, 04.07.2025, Звягельський міськрайонний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 285/1573/25

провадження № 3/0285/966/25

04 липня 2025 року м. Звягель

Суддя Звягельського міськрайонного суду Житомирської області Сташків Т.Б., розглянувши матеріали, що надійшли від Звягельського РВП ГУНП в Житомирській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 , мешканця АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -

ВСТАНОВИВ :

Від Звягельського РВП ГУНП в Житомирській області до Звягельського міськрайонного суду надійшов адміністративний матеріал про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений за допомогою смс-повідомлення (зазначений порядок повідомлення особи про розгляд справи відповідає правовому висновку, викладеним у постанові Верховного Суду від 20 грудня 2023 року № 646/837/23), про що свідчить довідка про доставлення повідомлення (а.с. 41). Крім того, у заяві ОСОБА_1 просив повідомляти його про дату, час та місце розгляду справи шляхом смс-повідомлення (а.с. 11). ОСОБА_1 неодноразово надсилав на електронну адресу суду електронні листи про те, що він не зможе прибути в судове засідання, у зв`язку із тим, що бере участь у захисті Батьківщини і перебуває в зоні виконання завдань бригади в/ч НОМЕР_1 в Запорізькій області (а.с. 16, 23, 29, 38).

Суд вважає за можливе проводити розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 , виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

П`ять судових засідань у зазначеній справі (03.04.2025, 17.04.2025, 20.05.2025, 03.06.2025, 19.06.2025) були відкладені за заявами ОСОБА_1 оскільки останній не може прибути в судові засідання, у зв`язку із тим, що бере участь у захисті Батьківщини і перебуває в зоні виконання завдань бригади в/ч НОМЕР_1 в Запорізькій області.

Відповідно до довідки заступника командира в/ч НОМЕР_1 від 19.06.2025 військовослужбовець ОСОБА_1 проходить службу у в/ч НОМЕР_1 і перебуває в зоні виконання завдань вказаної військової частини в Запорізькій області (а.с. 47).

Надаючи оцінку можливості ОСОБА_1 скористатися своїми права, передбаченими ст. 268 КУпАП, суд враховує наступне.

Листами суду від 17.04.2025, 19.06.2025, які надсилалась на адресу місця проживання та на електронну пошту ОСОБА_1 , останньому роз`яснювались його права, передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 336 КПК України, зокрема право давати пояснення (у тому числі письмові), подавати докази, заявляти клопотання, подавати заяви; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката та правом на проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних засобів зв`язку, зокрема мобільного телефону (а.с. 21, 46). При цьому, як вбачається з довідок про доставлення смс-повідомлень, військовослужбовець ОСОБА_1 , перебуваючи в зоні виконання завдань бригади в/ч НОМЕР_1 в Запорізькій області, систематично перебував в мережі мобільного зв`язку, тобто мав реальну можливість зареєструватись в системі «Електронний суд» за допомогою електронного підпису або «Дія.Підпису» застосунку «Дія» та приймати участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою власного мобільного телефону (а.с. 11, 13, 15, 20, 28, 32, 41).

Крім того, згідно із п. 18 Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань, пов`язаних із проходженням військової служби під час дії воєнного стану» № 3161-IX від 28.06.2023, під час дії воєнного стану військовослужбовцям надається частина щорічної основної відпустки загальною тривалістю не більше 30 календарних днів, а також відпустка за сімейними обставинами та з інших поважних причин із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більше 10 календарних днів. Кожна із зазначених відпусток надається без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Щорічна основна відпустка, зазначена в абзаці першому цього пункту, надається протягом календарного року частинами не більше 15 календарних днів, за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу.

Отже, чинним законодавством України передбачено право військовослужбовцям на відпустку до 40 календарних днів на рік.

Таким чином, з квітня 2025 ОСОБА_1 мав об`єктивну можливість та способи реалізації процесуальних прав для свого захисту, зокрема, шляхом письмового висловлення своєї позиції щодо подій, зазначених у протоколі; участі в судовому засіданні адвоката в його інтересах; участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції, чи скористатись правом на відпустку, особисто прибувши в судове засідання.

У пункті 34 постанови Верховного Суду від 12.03.2019 № 910/9836/18 зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 07.07.1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Недотримання розумних строків розгляду справ про адміністративні правопорушення порушує конституційне право на судовий захист, гарантоване ст. 55 Конституції України, та може мати наслідком порушення права на справедливий суд, передбачене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, і негативно впливає на ефективність правосуддя та авторитет судової влади.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України» згідно з положеннями ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням пункту 1 статті 6 даної Конвенції.

Таким чином суд приходить до висновку, що судом вживались всі можливі заходи з метою реалізації ОСОБА_1 його процесуальних прав (неодноразово відкладався розгляд справи, ОСОБА_1 роз`яснювались його права), а останній мав об`єктивну можливість та способи реалізації процесуальних прав для свого захисту, зокрема, шляхом письмового висловлення своєї позиції щодо подій, зазначених у протоколі; участі в судовому засіданні адвоката в його інтересах; участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції, чи скористатись правом на відпустку, особисто прибувши в судове засідання, однак поведінка ОСОБА_1 свідчить про те, що він не бажає приймати участь в судовому засіданні з метою затягування строків розгляду справи, а матеріали справи не містять належних, допустимих та достатніх доказів, що останній не може прибути в судове засідання особисто, або шляхом участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Тому, керуючись ст. 268 КУпАП, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на підставі наявних у справі доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПРІ № 262015, 04.03.2025 о 15:14 водій ОСОБА_1 , керуваав т.з. Audi A4, н.з. НОМЕР_2 , по вул. Романа Шухевича, 24 у м. Звягелі з явними ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в установленому законом порядку відмовився, чим порушив п. 2.5. ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до п. 2.5. ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Частиною 1 ст. 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Виконання цих завдань неможливе без чіткого визначення предмета доказування у даній справі, а також (у межах ст. 251 КпАП) відповідних засобів доказування.

Відповідно до вимог ст.ст. 251, 252КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.

Вина ОСОБА_1 у вчиненому правопорушенні доведена матеріалами справи, зокрема, даними, що містяться у протоколі про адміністративні правопорушення серії ЕПРІ № 262015, письмовими доказами (а.с. 2-9), копією відеозапису (а.с. 10).

З диску відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 не заперечував, що керував вищевказаним транспортним засобом, визнав, що вживав алкоголь напередодні, однак відмовився від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціального технічного приладу та в найближчому медичному закладі (а.с. 10).

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Ураховуючи встановлені обставини справи, зважаючи на те, що ч. 1 ст.130 КУпАП визначено безальтернативне стягнення, суд вважає за необхідне накласти на правопорушника стягнення у межах санкції зазначеної статті закону у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Відповідно до ст. 40-1, ч. 5 ст. 283 КУпАП судовий збір у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Керуючись ст.ст. 33-35, 40-1, 130, 280, 283, 284 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Штраф,накладений завчинення адміністративногоправопорушення,сплачується занаступними реквізитами:отримувач коштів:р/р UA 368999980313060149000006001; код ЄДРПОУ 37976485; МФО 899998; код класифікації доходів бюджету 21081300; банк отримувача Казначейство України (ЕАП); отримувач коштів: ГУК у Житомирській обл. /Житомирська обл../ 21081300.

Роз`яснити, що штраф має бути сплачений не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

На підставі ст. 307, ч. 2 ст. 308 КУпАП у разі несплати штрафу протягом 15 днів з метою примусового виконання цієї постанови, органу ДВС стягнути з правопорушника подвійний розмір штрафу, що становить 34 000 (тридцять чотири тисячі) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок судового збору.

Судовий збір сплачується за реквізитами: отримувач коштів р/р UA 908999980313111256000026001; код ЄДРПОУ 37993783; МФО 899998; код класифікації доходів бюджету 22030106; отримувач коштів: ГУК у м. Києві /м. Київ/ 22030106 Казначейство України (ЕАП); судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050).

Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду через Звягельський міськрайонний суд протягом 10 (десяти) днів з дня її винесення.

Суддя Т.Б. Сташків