Ухвала суду № 128630160, 04.07.2025, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/4959/24

Провадження № 2/750/78/25

У ХВ АЛ А

04 липня 2025 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова в складі судді Супруна О.П., розглянувши клопотання представника позивача про поновлення провадження в цивільнійсправі № 750/4959/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в :

01.04.2024 ТОВ «Брайт Інвестмент» звернулося до Деснянського районного суду м. Чернігова з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за заявою-анкетою про надання банківських послуг АТ «ОТП Банк» №0384/980/1128600/19 від 22.02.2019 у сумі 80607, 99 грн, мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем умов договору.

Ухвалою Деснянськогорайонного судум.Чернігова від24.04.2024 провадження в справі було зупинено до припинення перебування відповідача у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

30.06.2025 через систему «Електронний суд» до суду надійшло клопотання від представника ТОВ «Брайт Інвестмент» про поновлення провадження в даній справі.

Вирішуючи дане клопотання суд виходить із наступного.

Відповідно до частини першої статті 254 Цивільного процесуального кодексу України (далі за текстом ЦПК України) провадження у справі поновлюється за клопотанням учасників справи або за ініціативою суду не пізніше десяти днів з дня отримання судом повідомлення про усунення обставин, що викликали його зупинення.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду своєю ухвалою від 04.06.2025 № 754/947/22 (провадження № 61-5906 св 23) передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , яка діє у своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_5 , третя особа Служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, про встановлення порядку користування жилим приміщенням, за касаційною скаргою ОСОБА_2 , поданою її представником ОСОБА_6 , на ухвалу Київського апеляційного суду від 06.03.2023.

При цьому, Верховний Суд в ухвалі зазначив:

«…115. Вище наведені норми Закону про правовий режим воєнного стану, Закону про оборону, Закону про ЗСУ, Закону про військовий обов`язок та службу, Закону про мобілізацію з точки зору їх взаємозв`язку вказують на те, що введення на території всієї України Указом воєнного стану для забезпечення відсічі та стримування агресії російської федерації, зокрема можливостями ЗСУ, передбачає, що настає особливий період під час якого, у тому числі здійснюється мобілізація, що має забезпечувати готовність, у тому числі всього складу ЗСУ, до ефективного здійснення цього завдання. У зв`язку з цим відповідно до прямого змісту наведених норм ЗСУ з оголошенням Указом воєнного стану на всій території України починає функціонувати на всій території України в умовах особливого періоду, який передбачає переведення ЗСУ у повному складі на території усієї України на воєнний стан, зокрема організацію і штат воєнного часу. Відповідно, будь-який військовослужбовець в Україні, мобілізований до ЗСУ, який здійснює військову службу у конкретній військовій частині під час воєнного стану, введеного Указом, є таким, що перебуває у штаті воєнного часу ЗСУ, які переведені на воєнний стан.

114. Залучення військовослужбовця, який проходить військову службу у лавах ЗСУ, до бойових дій у певному районі таких дій є результатом виконання зазначеної функції ЗСУ та наслідком введення воєнного стану, запровадження особливого періоду та результатів мобілізації. Однак воно не визначає переведення ані військовослужбовця, ані частини, у якій він служить, ЗСУ загалом на організацію і штат воєнного часу, на воєнний стан, бо є наслідком, а не першопричиною у цьому контексті.

115. Відповідно до пункту 252 розділу XIV Порядку військовослужбовець може перебувати у військовій частині ЗСУ, яка не задіяна до ведення воєнних (бойових) дій, але це не означає, що він з метою виконання завдань оборони України не може бути оперативно відряджений до іншої військової частини, яка задіяна у відповідних діях. В цьому й полягає одна зі складових функціонування ЗСУ в умовах особливого періоду, що є наслідком запровадження воєнного стану на території всієї України. Це саме стосується, наприклад, військовослужбовців, які відряджені до військових адміністрацій (дивитись пункт 263 Положення).

116. Тому, з урахуванням процесуальних прав військовослужбовця, у пункті 2 частини першої статті 251 ЦПК України мова йде саме про переведення ЗСУ на воєнний стан, а не про перебування у районі воєнних (бойових) дій та участі у цих діях відповідної особи. Ця норма процесуального права не містить виключень щодо ситуацій, коли здійснення конкретних завдань військовослужбовцем, який перебуває на військовій службі у військовій частині ЗСУ під час воєнного стану, об`єктивно не перешкоджають йому приймати участь у судових засіданнях. У цьому випадку, до внесення змін у процесуальне законодавство, використання відповідним військовослужбовцем свого права, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 251 ЦПК України, залежить від його власної совісті. Це не позбавляє суд права, на підставі наданих йому доказів, оцінювати ці дії з точки зору добросовісності учасника процесу, зокрема як це передбачено частиною третьою статті 141 ЦПК України.

117. Враховуючи зазначене та повноваження командира військової частини, які випливають, наприклад, з абзацу першого частини першої статті 3 Закону про правовий режим воєнного стану, він наділений повноваженнями видавати довідки за формою N 5, передбаченою Інструкцією з діловодства ЗСУ, про проходження військовослужбовцем військової служби у ЗСУ. А факт дії введеного Указом воєнного стану та пов`язаного з ним особливого періоду вказує на те, що у цей період ця довідка є достатнім, допустимим та належним доказом перебування цього військовослужбовця у складі ЗСУ, які переведені на воєнний стан. Водночас ця довідка за формою N 5 не може бути єдиним можливим відповідним доказом, оскільки довідки, надані у справі N 461/5209/19 також жодним чином не протирічать підтвердженню факту перебування відповідного військовослужбовця у складі ЗСУ, переведених на воєнний стан.

118. Суди попередніх інстанцій у цій справі не встановили, а її учасники не довели, що надана судам довідка за формою N 5 не відповідає вимогам Інструкції з діловодства ЗСУ, зокрема її додатку N 24.

119. Зміст пункту 2 частини першої статті 251 у взаємозв`язку із статтею 254 ЦПК України вказує на те, що підставами для поновлення зупиненого на підставі цієї процесуальної норми права провадження у справі, зокрема можуть бути: припинення, у тому числі призупинення, перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на військовій службі у складі ЗСУ (у певній військовій частині) або інших утворених відповідно до закону військових формувань під час дії воєнного стану в Україні; припинення воєнного стану в Україні, навіть якщо відповідні особи продовжують військову службу у певній військовій частині, якщо тільки ця військова частина не залишається переведеною на воєнний стан через запровадження/збереження цього стану для певної території України або не залучена до проведення антитерористичної операції.

… 127. Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової плати Касаційного цивільного суду задля розвитку судової практики вважає за необхідне, з урахуванням зазначеного вище, відступити від правового висновку, викладеного у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 листопада 2022 року у справі № 753/19628/17, від 29 березня 2023 року у справі № 756/3462/20, від 13 березня 2025 року у справі № 557/1226/23, Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11 березня 2025 року у справі № 904/4027/22 та Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25квітня 2024 року у справі № 852/2а-1/24 (провадження № А/990/24) з приводу того, що доведення підстави застосування пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, пункту 3 частини першої статті 227 ГПК України, пункту 5 частини першої статті 236 КАС України можливе лише на підставі доказів залучення відповідної особи, військової частини, у якій вона проходить військову службу, до воєнних (бойових) дій у відповідному районі, а довідка військової частини про перебування військовослужбовця на військовій службі у цій частині під час дії воєнного стану, запровадженого Указом, складена відповідно до чинної інструкції з діловодства ЗСУ, зокрема за формою № 5, не є належним або достатнім доказом підстави застосування пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України.».

Як убачається зі змісту ухвали Деснянського районного суду м. Чернігова від 24.04.2024 провадження в справі було зупинено до припинення перебування відповідача у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Згідно з частинами першою - третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У клопотанні про поновлення провадження в справі позивач посилається на ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29.08.2022 року у справі № 461/5209/19, за змістом якої колегія суддів задовольнила заяву про зупинення провадження у справі № 461/5209/19 до припинення перебування позивача у складі Збройних Сил України у військовій частині, яка переведена на воєнний стан, посилаючись на те, що позивачем надані докази його перебування у складі Збройних Сил України у військовій частині, яка переведена на воєнний стан та виконує бойові завдання у зоні бойових дій.

Також представник позивача зазначає, що аналогічні за змістом висновки викладені у постанові Верховного суду від 14.12.2022 у справі № 757/52540/16-ц та постанові Верховного суду від 17.01.2023 у справі № 501/1699/17.

Із огляду на зазначене, позивач уважає, що для зупинення судом провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 2 частини першої статті 251 ЦПК України, у матеріалах цивільної справи мають бути докази не лише перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, а й докази того, що такі підрозділи переведені на воєнний стан, зокрема приймають участь у виконанні бойових завдань.

Разом з тим, стороною позивача в даній справі також не доведено того, що військова частина НОМЕР_1 не переведена на воєнний стан, а позивач має можливість вільно прибувати до суду.

Отже, ураховуючи правові висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в ухвалі від 04.06.2025 №754/947/22 (провадження № 61-5906 св 23) з приводу необхідності доведення підстави застосування пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України на підставі доказів залучення відповідної особи, військової частини, у якій вона проходить військову службу, до воєнних (бойових) дій у відповідному районі, суд не вважає можливим поновлювати провадження до усунення правової невизначеності Великою Палатою Верховного Суду.

За таких обставин, наразі клопотання представника позивача не підлягає задоволенню.

Ураховуючи викладене, керуючись статтями 254, 258-261, 353 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

У задоволенні клопотання представника позивача про поновлення провадження у справі за позовом Товариства зобмеженою відповідальністю«Брайт Інвестмент»до ОСОБА_1 про стягненнязаборгованості відмовити.

Ухвала не підлягає оскарженню та набирає законної сили з моменту підписання суддею.

Суддя