Рішення № 128621454, 04.07.2025, Берегівський районний суд Закарпатської області

Справа № 297/1920/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2025 року м. Берегове

Берегівський районний суд Закарпатської області в особі: головуючого ГЕЦКО Ю. Ю., при секретарі Ісак О. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа:Головне Управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області про встановлення факту, що має юридичне значення,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся в суд з заявою про встановлення факту що архівної довідки Берегівської районної державної адміністрації №Б-10/07-05 від 29.01.2025.

Заявник ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, однак подав заяву в якій просить розглянути справу без його участі, заявлені вимоги підтримує, просить задовольнити в повному обсязі.

Заінтересована особи ГУ ПФУ в Дніпропетровській області заявні вимоги просили залишити без розгляду оскільки справа не підлягає розгляду як окреме провадження.

Перевіривши матеріали справи, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які заявник посилалася, як на підставу своїх вимог, оцінивши докази на ствердження цих обставин в їх сукупності, суд вважає заяву задовольнити, виходячи з наступного.

За приписами п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до п. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

Згідно п. п. 1, 6 ч. 1ст. 315 ЦПК Українисуд розглядає справипро встановлення родинних відносин між фізичними особами та про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я по батькові місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Відповідно до Постанови Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо:

- згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян;

- чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення;

- заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення;

- встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Відносно посилання ГУ ПФУ в Дніпропетровській області на те, що документи, по яким ОСОБА_1 просить встановити факт їх належності, не є правовстановлюючими суд відзначає, що довідки Берегівської районної державної адміністрації була видана уповноваженим на те органом, довідка містять інформацію про трудову діяльність особи та пенсійним законодавством України передбачено можливість подачі особою уточнюючих довідок про стаж роботи при зверненні до Пенсійного фонду України, тому у даному випадку можна у судовому порядку встановити факт їх належності особі.

Ураховуючи характер неточностей у поданих суду документах суд дійшов до висновку, що у даному випадку факт родинних відносин заявника ОСОБА_1 є доведеним та підлягає встановленню в порядку окремого провадження.

Відповідно до статті 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач на власний розсуд обирає спосіб захисту свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (пункт 82), від 08.92.2022 у справі № 209/3085/20 (пункт 24)). Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Це означає, що захист має бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункт 63)).

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, суди повинні зважати й на його ефективність з погляду Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). У § 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Сполученого Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, заява № 22414/93, [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що стаття 13 Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові способи для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати особі такі способи правового захисту на національному рівні, що дозволили би компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

У статті 13 Конвенції гарантується доступність на національному рівні засобу захисту, здатного втілити в життя сутність прав та свобод за Конвенцією, в якому б вигляді вони не забезпечувались у національній правовій системі. Зміст зобов`язань за статтею 13 Конвенції залежить, зокрема, від характеру скарг заявника. Однак засіб захисту, що вимагається статтею 13 Конвенції, має бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (§ 75 рішення ЄСПЛ від 05.04.2005 у справі "Афанасьєв проти України" (заява № 38722/02)).

Іншими словами, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачено нормою матеріального права, або може скористатися можливістю вибору між декількома іншими способами захисту, якщо це не заборонено законом. Якщо ж спеціальними нормами конкретні способи захисту не встановлені, то особа має право обрати спосіб із передбачених статтею 16 ЦК України з урахуванням специфіки порушеного права й характеру правопорушення.

Тож у кожному конкретному спорі суд насамперед повинен оцінювати застосовувані способи захисту порушених прав, які випливають із характеру правопорушень, визначених спеціальними нормами права, а також ураховувати критерії ефективності таких засобів захисту та передбачені статтею статті 13 ЦК України обмеження щодо недопущення зловживання свободою при здійсненні цивільних прав будь-якою особою.

Провівши аналіз вищевказаних документів у їх сукупності, зіставивши їх дані, суд прийшов до висновку, що архівна довідка Берегівської районної державної адміністрації №Б-10/07-05 від 29.01.2025 дійсно належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , тобто факт підлягає встановленню.

Керуючись ст. ст.12,81,259,263-265, 293, 316, 319 ЦПК України,

вирішив:

Заяву задовольнити.

Встановити факт належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , архівної довідки Берегівської районної державної адміністрації №Б-10/07-05 від 29.01.2025.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення до Закарпатського апеляційного суду через Берегівський районний суд.

Суддя Юрій ГЕЦКО