Вирок № 128620822, 04.07.2025, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/25593/24

Провадження №: 1-кп/752/1456/25

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.07.2025 рокум. Київ

Голосіївський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретарів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

провівши в приміщенні суду судовий розгляд кримінального провадження №12024100010001987 відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Охтирка, Сумської області, громадянина України, РНОКПП: НОМЕР_1 , водія ПП «Авєн-Єзєр», проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий, обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ст. 128 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурорів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

потерпілої ОСОБА_7 ,

представника потерпілої ОСОБА_8 ,

встановив:

ОСОБА_4 14.06.2024 року близько 10 год. 20 хв., керуючи технічно справним транспортним засобом - автобусом марки «Богдан» моделі «А-09202» д.н.з. НОМЕР_2 , рухаючись за маршрутом № 193, зупинився на зупинці громадського транспорту «ст. м. Видубичі» за адресою: м. Київ, Набережно-Печерська, 10 та, здійснюючи посадку та висадку пасажирів, проявив неуважність та необережність, не переконався в безпечності своїх дій, маючи реальну можливість передбачити настання суспільно небезпечних наслідків, не маючи наміру на заподіяння тілесних ушкоджень, натиснув на клавішу, яка відповідає за закриття задніх дверей, в результаті чого приведені в дію задні двері при закритті затисли ліву руку пасажирки ОСОБА_7 , яка здійснювала посадку до салону транспортного засобу та трималась лівою рукою за поручень в салоні автобуса, чим створив загрозу здоров`ю останньої.

Своїми злочинними діями ОСОБА_4 заподіяв ОСОБА_7 тілесні ушкодження, а саме: закриту травму лівого предпліччя у вигляді перелому діафіза в дистальній ліктьовій кістці з невеликим зміщенням уламків, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього степеню тяжкості, що спричинило тривалий розлад здоров`я.

Таким чином, ОСОБА_4 вчинив злочин, передбачений ст. 128 КК України, а саме необережне середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину визнав частково. Вважає, що це була технічна поломка, а не необережність. Показав, що на той момент працював на 193 маршруті маршрутного таксі на автобусі «Богдан» д.н.з. НОМЕР_2 . Вказав, що станція метро «Видубичі» це проміжна зупинка, він там стояв 5-7 хвилин. Він відкрив передні та задні двері - на передніх дверях була черга, а на задніх дверях нікого, тому вирішив закрити їх. Побачив, що ОСОБА_7 йде до дверей, адвері зачиняються, а вона просовує руку. Вказав, що на відкриття та закриття дві різні кнопки і він натиснув кнопку відкриття дверей, але вона не спрацювала, після чого він почав бігти по салону і аварійною кнопкою відкрив двері. Вказав, що почув нецензурні висловлювання у свій бік і це його «вивело з себе», він розсердився, що вийшло так. Він винен в тому, що не надав ОСОБА_7 допомогу одразу. Вказав, що ОСОБА_7 сіла на лаву і сказала, що щось болить, але він сів та поїхав. Зазначив, що в той день транспортний засіб пройшов огляд зранку і кнопка відкриття дверей працювала до «Видубичів», але така поломка непередбачувана, вона трапляється в одну секунду. Вказав, що не хотів, щоб так трапилось і жодної неприязні до потерпілої він не відчував. Після події приїхав на кінцеву зупинку та замінив поломану деталь. Повідомив керівництву, що замінив деталь, але поліції про це нічого не казав. Тех.огляд авто робили на наступний день. Вказав, що не знає чи повинен він був замінювати цю деталь чи ні. Пропонував потерпілій 10000 гривень, однак вона відмовилась. Вказав, що хотів би примиритись з потерпілою, однак в нього немає 63000 гривень і він зможе виплатити їх тільки поступово.

Не дивлячись на таку позицію обвинуваченого, його вина в повному обсязі підтверджується безпосередньо дослідженими судом доказами, а саме показаннями потерпілої, свідка та письмовими доказами.

Так, в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_7 показала, що 14.06.2024 року на зупинці чекала маршрутний автобус 193. Вказала, що по приїзду маршрутки, підійшла до неї та побачила, що були відкриті передні і задні двері. Вирішила піти на задні двері, оскільки попереду було багато людей. Вказала, що лівою рукою взялась за поручень зліва, як раптом двері вдарили їй по руці, після чого руку защемило і вона почала сильно кричати, відчувши біль. Вказала, що ОСОБА_4 не реагував на її крик, хоча в маршрутці також були люди, які почали кричати до водія, що там щось трапилось, після чого обвинувачений повільно підійшов до дверей і руками відкрив їх, звільнивши її руку. Вказала, що вона була в посттравматичному шоці, відійшла від маршрутки і свідок ОСОБА_9 відвела її на лаву та викликала ШМД. ОСОБА_4 до неї так і не підійшов, не надав допомогу та просто поїхав. Вказала, що медики знеболили руку та сказали, що це точно перелом, вона поїхала в 12 лікарню, де поставили діагноз: перелом ліктьової кістки з незначним зміщенням. Вказала, що потім поїхала додому, а швидка допомога повідомила поліції про цей випадок. В подальшому приїхав слідчий і взяв пояснення. Через певний час приїхала на кінцеву зупинку того маршруту з онуком та його другом і там побачила ОСОБА_4 . Вказала, що вони звернулись до нього, а він відповів, що нічого не ламав, нічого не знає та нічого не бачив. Вказала, що особисто звернулась до ОСОБА_4 , на що він також все заперечував дивлячись їй в очі, після чого вона викликала поліцію і вони допитали ОСОБА_4 . Після цієї події ходила постійно по лікарях, була в депресії, не могла жити повноцінним життям, оскільки проживає одна і не могла сама себе обслуговувати. Була подавлена, оскільки ОСОБА_4 не хотів знайти спільну мову, у нього немає совісті і для неї було важко зрозуміти як це чоловік і не підійшов до неї та не підтримав. Вказала, що один раз звернулась до ОСОБА_4 і він сказав, що передзвонить, але так і не зробив цього. Цивільний позов підтримує в повному обсязі, оскільки жодного відшкодування від ОСОБА_4 не отримала.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні в повній мірі підтвердила показання потерпілої та показала, що обвинуваченого не знає, а потерпілу знає у зв`язку зі справою. Приблизно 14 червня 2024 року приїхала в м. Київ по роботі та чекала 193 маршрутку на станції метро «Видубичі». Перед цим з потерпілою трохи поговорили щодо руху маршруток, так і познайомились. До зупинки приїхала 193 маршрутка, з неї вийшли люди, потім ОСОБА_7 почала заходити до маршрутки, взялась за поручень як раптом почала кричати. Двері маршрутки закрились, чи водій їх закрив, чи вони закрились самі - не знає. Вказала, що потім водій дуже повільно пройшов всередині маршрутки, підійшов до ОСОБА_7 і відкрив примусово двері. Вказала, що разом з потерпілою сіли на лаву, і останній дуже боліло, її трясло та вона боялась, що втратить свідомість. Після чого, вона подзвонила в ШМД, а ОСОБА_4 навіть не запитав, що з потерпілою. Вказала, що лишила свої контакти потерпілій та поїхала. Ввечері зателефонувала до потерпілої дізнатись як її стан, на що остання повідомила, що у неї перелом лівої руки.

Вказані вище показання потерпілої та свідка в повній мірі узгоджуються і з іншими доказами, а саме:

даними, що містяться у відповіді на запит з КНП «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф міста Києва» виконавчого органу КМР (КМДА) (т. 1 а.с. 112) , з яких вбачається, що згідно з реєстрацією викликів у базі даних ПАК «ОДС ЕМД» 14.06.2024 року о 10 год. 36 хв. з приводу «травматичні пошкодження» за адресою: м. Київ, вул. Столичне шосе, коментар: біля виходу з метро на зупинці 43 авто в напрямку Козина, від особи, що не представилась з телефонного номера НОМЕР_3 був зареєстрований один виклик екстреної медичної допомоги; за адресою виклику ОСОБА_7 . ІНФОРМАЦІЯ_2 був здійснений виїзд бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

даними, що містяться в карті виїзду ШМД №1260 від 14.06.2024 року (т. 1 а.с. 113), з яких вбачається, що 14.06.2024 року було здійснено виклик швидкої медичної допомоги за адресою: Столичне шосе, станція «Видубичі» з приводу травми заподіяній ОСОБА_7 . З даних вбачається, що потерпіла скаржилась на біль в лівій руці; зі слів потерпілої остання отримала травму коли заходила в автобус д.н.з. НОМЕР_2 і їй затисло дверима руку; бригадою швидкої медичної допомоги потерпілій поставлено попередній діагноз «Перелом лівої ліктьової кістки»;

даними, що містяться у висновку експерта Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи ОСОБА_10 №042-1343-2024 від 25.09.2024 року (т.1 а.с. 114-116), з яких вбачається, що дані медичної документації на ім`я ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , свідчать про те, що під час звернення за медичною допомогою 14.06.2024 року, у неї мало місце тілесне ушкодження: закрита травма лівого передпліччя: перелом діафізу в дистальній третині ліктьової кістки з невеликим зміщенням уламків. Відповідно до п.п. 4.6 та 2.2.1/в «Правил» вказане тілесне ушкодження відноситься до тілесного ушкодження середнього ступеню тяжкості, що спричинило тривалий розлад здоров`я на строк понад 21 добу; виявлене ушкодження не має ознак небезпеки для життя; характер та морфологія виявленого ушкодження, свідчать про те, що воно утворилось внаслідок травматичної дії тупого предмета, що могло бути при транспортній травмі, за давністю може відповідати вказаному терміну, тобто 14.06.2024 року;

даними, що містяться в заяві про вчинене кримінальне правопорушення від 26.06.2025 року (т. 1 а.с. 91-92), з яких вбачається, що ОСОБА_7 , будучи попередженою про кримінальну відповідальність згідно із статтею 383 КК України, повідомила, що 14.06.2024 року приблизно о 10 год. 20 хв. на зупинці громадського транспорту «Видубичі» під час посадки до маршрутного таксі №193 д.н.з. НОМЕР_2 водій зачинив двері в автоматичному режимі, внаслідок чого їй затисло ліву руку та вона отримала тілесні ушкодження у вигляді перелому лівої ліктьової кістки із зміщенням;

даними, що містяться в висновку експерта Київського відділення Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України ОСОБА_11 №4720-Е від 26.11.2024 року (т. 1 а.с. 145-147), з яких вбачається, що в даній дорожній обстановці водій автобуса «Богдан» реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_4 повинен був діяти у відповідності з вимогами п.п. 1.5 та 2.3 (б) ПДР України; в даній дорожній обстановці водій автобуса «Богдан» реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_4 мав технічну можливість уникнути даної дорожньо-транспортної пригоди; в даній дорожній обстановці в діях водія автобуса «Богдан» реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_4 вбачаються невідповідності вимогам п.п. 1.5 та 2.3(б) Правил дорожнього руху, які перебували в причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди; в даній дорожній обстановці причиною виникнення даної дорожньо-транспортної пригоди були невідповідності дій водія автобуса «Богдан» реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_4 п.п. 1.5 та 2.3(б) Правил дорожнього руху, з причин наведених в дослідницькій частині висновку.

Крім того, вина обвинуваченого підтверджується і:

даними, що містяться в протоколі огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 28.06.2024 року з фототаблицею до протоколу огляду місця події (т. 1 а.с. 93-103), з яких вбачається місце вчинення злочину, а саме зупинка громадського транспорту «ст. метро Видубичі»;

даними, що містяться в ліцензії серії АГ №588177 Головної державної інспекції на автомобільному транспорті (Головаавтотрансінспекція) (т. 1 а.с. 118), з яких вбачається, що приватне підприємство «Авен-Єзєр» надає послуги з перевезення пасажирів і небезпечних вантажів автомобільним транспортом; дозвільний вид робіт - внутрішні перевезення пасажирів автобусами;

даними, що містяться в додатковій угоді №02 до Договору №106-18 від 15.05.2018 року про організацію перевезень пасажирів на міському автобусному маршруті загального користування м. Києва від 30.05.2023 року (т. 1 а.с. 119), з яких вбачається, що Департамент транспортної інфраструктури виконавчого органу КМР (КМДА) в особі заступника директора Департаменту - начальника управління дорожньої інфраструктури ОСОБА_12 з однієї сторони та приватне підприємство «Авєн-Азєр» в особі директора ОСОБА_13 з другої сторони уклали додаткову угоду до договору №106-148 від 15.05.2018 року про організацію перевезень пасажирів на міському автобусному маршруті загального користування м. Києва;

даними, що містяться в паспорті № 193 затвердженого ПП «Авен-Єзєр» та погодженого управлінням патрульної поліції у м. Києві від 21.05.2018 року (т. 1 а.с. 120-132), з яких вбачається, що по маршруту регулярних автобусних перевезень №193 «Дарницька площа - житловий масив «Корчувате» є зупинка громадського транспорту «ст. м. Видубичі»;

даними, що містяться в листі стажування від 29.02.2024 року №17 (т. 1 а.с. 133), з яких вбачається, що водій ОСОБА_4 прийнятий на роботу на транспортний засіб Богдан, ATAMAN, модель, А-091, А-092, А-093 (посвідчення водія серії НОМЕР_4 категорії «D», стаж роботи 10 років) пройшов стажування на ПП «Авен-Єзєр» з 01.03.2024 року в обсязі 40 годин;

даними, що містяться в журналі реєстрації вступного інструктажу з безпеки руху ПП «Авен-Єзєр» від 01.03.2018 року (т. 1 а.с. 134-136), з яких вбачається, що водій ОСОБА_4 отримав вступний інструктаж з безпеки руху;

даними, що містяться в журналі реєстрації інструктажів з безпеки руху від 01.10.2022 року (т. 1 а.с. 137-138), з яких вбачається, що водій ОСОБА_4 отримав інструктаж з безпеки руху;

даними, що містяться в протоколі перевірки технічного стану транспортного засобу №01184-02632-23 від 23.12.2023 року, проведеного ТОВ «Вінер Тайм» (т. 1 а.с. 139), з яких вбачається, що 23.12.2023 року транспортний засіб Богдан-А09202, М3 д.н.з. НОМЕР_2 після технічного контролю визнано технічно-справним; дата чергового проходження обов`язкового технічного контролю не пізніше 23.06.2024 року;

даними, що містяться в журналі щозмінного передрейсового медичного огляду водіїв (т. 1 а.с. 140-141), з яких вбачається, що 14.06.2024 року о 05 год. 54 хв. водій ОСОБА_4 був оглянутий медичним працівником та визнаний допущений до рейсу;

даними, що містяться в сертифікаті відповідності колісного транспортного засобу виданого ТОВ «Акредо Консалт» з додатком до нього (т. 1 а.с. 142-143), з яких вбачається, що колісний транспортний засіб «Богдан» А-09202 відповідає вимогам щодо екологічного класу»;

даними, що містяться в протоколі огляду місця події від 06.07.2024 року з ілюстративної таблицею до протоколу огляду (т. 1 а.с. 105-109), з яких вбачається, що слідчим слідчого відділу Голосіївського УП ГУНП у м. Києві страшим лейтенантом поліції ОСОБА_14 за участю ОСОБА_4 , який дав добровільну згоду на огляд маршрутного автобусу марки «Isuzu» д.н.з. НОМЕР_2 на паркувальному майданчику за адресою: м. Київ. вул. Труханівська, спортивна база «Чайка» перебуває маршрутний автобус жовтого кольору марки «Isuzu» д.н.з. НОМЕР_2 . З даних також вбачається, що під час огляду вищевказаного маршрутного автобусу зовнішніх пошкоджень, слідів на кузові виявлено не було; передні та задні дверцята з правого боку працюють в автоматичному режимі та є технічно справними; оглядовість з робочого місця водія нічим не обмежується, дзеркала заднього виду проглядаються добре;

даними, що містяться в акті службового розслідування події, що мала місце 14.06.2024 року ПП «Авен-Єзєр» (т. 1 а.с. 117), з яких вбачається, що комісія прийшла до висновку, що в діях водія автобусу Богдан А-092 НОМЕР_2 ОСОБА_4 порушень ПДР не вбачається. Дана подія виникла із-за неуважності та дій ОСОБА_4 , що мають ознаки не виконання останнім правил на транспорті, тобто здійснення закриття дверей не будучи впевненим, що це буде безпечним.

Наведені вище дані письмових доказів в повній мірі спростовують версію обвинуваченого щодо поламки транспортного засобу та його непричетності до заподіяння потерпілій тілесних ушкоджень. Так само вказана версія спростована і показаннями потерпілої та свідка, які є послідовними. Підстав не довіряти показанням потерпілої та свідка у суду немає, оскільки вони були безпосередніми очевидцями події 14.06.2024 року, судом не встановлено обставин для оговору останніми обвинуваченого, не наведені такі дані і ОСОБА_4 .

Наведені вище докази на підтвердження вини ОСОБА_4 в повній мірі узгоджуються між собою є належними, допустимими та достовірними, а у своїй сукупності - достатніми та взаємопов`язаними для прийняття рішення про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 128 КК України, за викладених у вироку обставин.

Наявні у справі інші документи, долучені стороною обвинувачення та досліджені судом, зокрема: витяг з ЄРДР, доручення слідчого, постанови слідчих, постанови прокурорів, заява обвинуваченого, акт №1 попереднього розрахунку вартості виконання висновку експерта №4720-Е, повідомлення про підозру, пам`ятка про процесуальні права та обов`язки, не є доказами на підтвердження чи спростування вини обвинуваченого чи інших даних, передбачених ст. 91 КПК України, а містять в собі дані процесуального характеру і мають значення для суду при вирішенні питань заходів забезпечення та визнання допустимими тих чи інших доказів.

При призначенні покарання ОСОБА_4 суд враховує тяжкість вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до нетяжкого злочину, обставини його вчинення, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, до адміністративної відповідальності не притягувався, працює офіційно водієм, має постійне місце проживання та реєстрації, за яким характеризується добре, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, відсутність обставин, що пом`якшують покарання, обставину, що обтяжує покарання - вчинення злочину щодо особи похилого віку, позицію потерпілої в судових дебатах, яка вказала, що в ході судового розгляду обвинувачений образив її, не розкаявся, не вибачився і тому вона вважає за необхідне покарати його якнайсуворіше. У зв"язку з викладеним суд приходить до висновку, що ОСОБА_4 необхідно призначити покарання у виді обмеження волі в межах, передбачених санкцією ст. 128 КК України.

Із врахуванням обставин вчинення злочину, позиції потерпілої в судових дебатах, відсутність обставин, що пом"якшують покарання обвинуваченого, та наявність обставини, що обтяжує його покарання, суд не вбачає підстав для застосування до обвинуваченого вимог ст. 75, 76 КК України.

На думку суду, призначене покарання є достатнім та необхідним для виправлення ОСОБА_4 та попередження вчинення нових злочинів і проступків.

Вивчивши цивільний позов ОСОБА_7 до Приватного підприємства «АВЄН-ЄЗЄР», третя особа ОСОБА_4 та долучені до нього докази, суд вважає, що вказаний цивільний позов слід задовольнити частково, виходячи з наступного.

Так, потерпіла просить стягнути з Приватного підприємства «АВЄН-ЄЗЄР» матеріальну шкоду у розмірі 3787,16 грн., моральну шкоду у розмірі 50000,00 грн. та витрати на правничу допомогу - 10000,00 грн.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн. суд зазначає наступне.

Згідно ст. 118 КПК України процесуальні витрати складаються, зокрема, з витрат на правову допомогу, а отже витрати на правову допомогу у розмірі 10000,00 грн. є процесуальними витратами і не входять до шкоди завданої внаслідок вчинення злочину, передбаченого ст. 128 КК України.

Таким чином, суд не включає до цивільного позову вартість витрат на правничу допомогу, оскільки такі витрати підлягають стягненню в порядку ст. 124 КПК України з обвинуваченого ОСОБА_4 . Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що витрати на правову допомогу у розмірі 10000,00 грн. підтверджені належними та допустимими доказами, а саме: платіжною інструкцією від 31.01.2025 року №2PL565480, попереднім (орієнтовним) розрахунку суми судових витрат, звітом № 1 за договором про надання правової (правничої) допомоги від 23.01.2025 року №231), а тому в повному обсязі підлягають стягненню з ОСОБА_4 .

Щодо стягнення матеріальної та моральної шкоди саме з Приватного підприємства «АВЄН-ЄЗЄР» суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 Цивільного Кодексу України, юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Судом встановлено, що водій ОСОБА_4 , перебуваючи у трудових відносинах з ПП «АВЄН-ЄЗЄР» під час виконання своїх трудових обов`язків у процесі перевезення пасажирів, вчинив необережні дії внаслідок яких потерпілій ОСОБА_7 було спричинено тілесне ушкодження середньої тяжкості.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що належним відповідачем є ПП «АВЕН-ЄЗЄР». Крім того, слід зазначити, що від представника ПП «АВЕН-ЄЗЄР» ОСОБА_16 07.04.2025 року надійшло клопотання про участь у справі, однак на момент винесення вироку вказаний представник жодного разу в судове засідання не з`явився та відзиву не надсилав.

Щодо визначення розміру матеріальної шкоди, суд зазначає, що ОСОБА_7 було подано належні та допустимі докази, що підтверджують витрати на її лікування у розмірі 3787,16 грн., а саме квитанції та чеки (т. 1 а.с. 59-61), а тому позовні вимоги щодо відшкодування матеріальної шкоди підлягають задоволенню в повному обсязі у вищевказаному розмірі.

Відповідно до вимог ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, в тому числі, моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування, враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Крім того, відповідно до вимог ч. 2 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі відшкодовується незалежно від вини, зокрема, юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано, в тому числі, каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Згідно п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Разом з цим, як зазначається у Рішеннях Європейського суду з прав людини від 25 липня 2001 року у справі «Перна проти Італії», від 09 лютого 2007 року у справі «Білуха проти України», в окремих випадках визнання судом порушення саме по собі становить достатньо справедливу сатисфакцію за моральну шкоду, завдану особі.

Оскільки розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, аніж достатній для розумного задоволення потреб особи, якій злочином завдано таку шкоду, при визначенні розміру відповідного відшкодування суд керується принципами рівності, поміркованості, розумності і справедливості, приймає до уваги обставини вчинення злочину з необережності щодо особи похилого віку, характер та обсяг душевних і фізичних страждань потерпілої ОСОБА_7 , а саме те, що остання пережила негативні емоції, стрес, переживання з приводу ушкодження її здоров`я та те, що у ОСОБА_7 на тривалий період порушився звичний спосіб її життя і приходить до висновку про те, що розмір моральної шкоди, завданої потерпілій ОСОБА_7 становить 50000,00 грн., тому її позовні вимоги про стягнення моральної шкоди слід також задовольнити і стягнути з ПП «АВЕН-ЄЗЄР» на її користь моральну шкоду у зазначеному вище розмірі.

Питання щодо речових доказів і процесуальних витрат необхідно вирішити відповідно до ст. ст. 100, 124 КПК України.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст. 128 КК України, та призначити йому покарання у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки.

Направлення засудженого ОСОБА_4 до місця подальшого відбування покарання здійснювати в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 57 КВК України.

Строк покарання ОСОБА_4 обчислювати з дня прибуття і постановки на облік у виправному центрі.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_7 до Приватного підприємства «АВЕН-ЄЗЄР», третя особа ОСОБА_4 задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «АВЕН-ЄЗЄР» (код ЄДРПОУ: 30977976, юридична адреса: 02094, м. Київ, вул. Віскозна, буд. 5) на користь ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) 3787 (три тисячі сімсот вісімдесят сім) гривень 16 (шістнадцять) копійок на відшкодування матеріальних збитків та 50000 (п"ятдесят тисяч) гривень 00 копійок на відшкодування моральної шкоди.

В задоволенні інших позовних вимог до Приватного підприємства «АВЕН-ЄЗЄР» в частині відшкодування витрат на правничу допомогу - відмовити.

Речові докази:

маршрутний автобус марки «Isuzu» д.н.з. НОМЕР_2 , що переданий під розписку ОСОБА_4 - залишити за належністю власнику.

Стягнути із ОСОБА_4 документально підтверджені витрати на залучення експерта в розмірі 6058,24 грн. на користь держави.

Стягнути з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) процесуальні витрати на правову допомогу у розмірі 10000 (десять тисяч) гривень 00 копійок.

Вирок суду може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд м. Києва протягом 30 діб з моменту проголошення.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надсилається учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_1