Ухвала суду № 128619502, 04.07.2025, Острозький районний суд Рівненської області

Справа №567/411/25

Провадження №2/567/248/25

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 липня 2025 року м. Острог

Острозький районний суд Рівненської області у складі:

головуючий суддя - Василевич О.В.

секретар - Клімович О.О.

з участю відповідачки ОСОБА_1

представника відповідачки - адвоката Кордиша А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Острог цивільну справу за позовом ТОВ "Діджи Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановив:

ТОВ "Діджи Фінанс" звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просить стягнути з відповідачки на свою користь заборгованість за кредитним договором № 200518934 від 29.04.2016 року в розмірі 55 926,50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 29.04.2016 року між ПАТ "Банк Михайлівський" та ОСОБА_1 було укладено угоду № 200518934 щодо кредитування на умовах строковості, зворотності та платності, відповідно до умов якої банк надав позичальнику у користування кредитні кошти в розмірі 12 283,25 грн., з встановленим строком користування з 29.04.2016 р. по 29.04.2019 р., а відповідачка зобов`язалася повернути отримані кошти у встановлений в кредитному договорі строк та сплатити відсотки за користування кредитними коштами.

Вказує, що 20.07.2020 року ТОВ "Діджи Фінанс" набуло право вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ "Банк Михайлівський", на підставі договору №7_БМ від 20.07.2020р., укладеному за результатами публічних торгів (аукціону) лоту №GL16N618071, проведеного 15.06.2020р., що підтверджено постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021р. у справі № 910/11298/16, відповідно до якої позивача визнано єдиним та належним кредитором за кредитними договорами укладеними з позичальниками ПАТ "Банк Михайлівський", в тому числі і за кредитним договором №200518934, укладеним з ОСОБА_1 . Додатком 1 до договору є реєстр кредитних договорів, та до позовної заяви надано витяг з додатку 1 до договору від 20.07.2020 №7_БМ про відступлення прав вимоги, який мав місце станом на дату укладання договору із зазначенням, окрім іншого, суми заборгованості. 23.05.2016 року згідно з рішенням Правління НБУ України №14/БТ ПАТ "Банк Михайлівський" віднесено до категорії неплатоспроможних, а відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 812 розпочато процедуру виведення ПАТ "Банк Михайлівський" з ринку шляхом запровадження у ньому тимчасової адміністрації. Фактично управління банком перейшло до Фонду, який має право передати право грошової вимоги до позичальника (боржника) за кредитним договором іншій фінансовій установі на підставі договору про відступлення права вимоги. При цьому згода відповідного боржника (позичальника) на укладення такого договору не вимагається.

Таким чином, зазначає, що банк, правонаступником якого є позивач, виконав свої зобов`язання за кредитним договором належним чином, в той же час відповідачка порушила умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитними коштами в повному обсязі та у визначений строк.

Станом на 17.01.2025 р. загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 перед позивачем за кредитним договором становить 35 833,26 грн., з яких: 12 283,25 грн. - заборгованість за кредитом; 23 550,01 грн. - заборгованість за відсотками.

Вищевказана заборгованість розрахована станом дату укладення договору факторингу №7_БМ від 20.07.2020 р., укладеного між ПАТ "Банк Михайлівський" та ТОВ "Діджи Фінанс", і зафіксована у додатку до договору, а саме в реєстрі кредитних договорів.

Крім того, у зв`язку з невиконанням відповідачкою умов договору, ТОВ "Діджи Фінанс" було нараховано інфляційні втрати та три відсотки річних.

За наведених обставин позивач просить стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором у розмірі 35 833,26 грн., 3 227,94 грн. - 3% річних, 16 865,30 грн. - інфляційних втрат, а також судові витрати по справі - сплачений судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 7 000 грн.

Ухвалою суду від 12.03.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та постановлено розгляд справи здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження. Відповідачці встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідачка ОСОБА_1 в судовомузасіданні позовне визналата пояснила,що 29.04.2016року міжнею таПАТ "БанкМихайлівський"дійсно булоукладено угодущодо кредитування,водночас заперечилафакт отриманнякредитних коштівв розмірі12283,25грн.та вказала,що банкомбуло встановленокредитний лімітв розмір10000грн.,з якихвона використалалише 8200грн. В подальшому, у зв`язку зі зміною кредитора з ПАТ "Банк Михайлівський " на ТОВ "ФК "Фагор", вона 24.06.2016 року здійснила повне погашення наявної заборгованості за даним кредитним договором на користь ТОВ "ФК "Фагор".

З метою погашення наявної заборгованості перед ТОВ "ФК "Фагор" вона перекредитувалася в ПАТ "Платинум Банк", з яким уклала кредитний договір № 1-1-R56-634 від 23.06.2016 року та договір доручення № 26252000111620/1 від 24.06.2016 року, згідно умов яких банк зобов`язався перерахувати кошти в сумі 13 214,63 грн. (в тому числі тіло кредиту та нараховані проценти за кредитним договором з ПАТ "Банк Михайлівський") на користь нового кредитора ТОВ "ФК "Фагор", призначення платежу: погашення заборгованості за кредитним договором № 200518934 від 29.04.2016 р., що як стверджує відповідачка в подальшому було й здійснено.

Вказує, що станом на квітень 2016 року ТОВ "ФК "Фагор" було єдиним новим кредитором за укладеним між нею та ПАТ "Банк Михайлівський" договором, а відтак, після отримання повідомлення про відступлення права вимоги за її кредитним договором, вона цілком правомірно сплатила новому кредитору (ТОВ "ФК "Фагор") кошти в рахунок погашення заборгованості.

При цьому станом на час виконання своїх кредитних зобов`язань в 2016 році ТОВ "Діджи Фінанс" ще не набуло прав вимоги за цим договором, та вважає, що подальше визнання останнього єдиним та належним кредитором за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ "Банк Михайлівський", не може нівелювати факт виконання нею своїх зобов`язань як позичальника та слугувати підставою для повторного стягнення з неї кредитної заборгованості.

Ухвалою суду від 29.05.2025 року явку представника позивача ТОВ "ДіджиФінанс"в судове засідання визнано обов`язковою з підстав, викладених в ухвалі.

Представник позивача в судові засідання 24.06.2025 р. та 04.07.2025 р. не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про місце, день та час судового засідання повідомлявся належним чином.

Представник відповідачки в судовому засіданні заявив клопотання, яке підтримала відповідачка, про залишення без розгляду позову ТОВ "Діджи Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у зв`язку з повторною неявкою представника позивача у судове засідання, явка якого була визнана судом обов`язковою.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним та безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ч.1 ст.44ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків у межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.

У рішеннях від 28 жовтня 1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) роз`яснив, що реалізуючи пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Вказаними рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Частинами першою, другою, п`ятою статті 223ЦПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цьогоКодексусудове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження; 5) якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення. Викликати позивача або відповідача для особистих пояснень можна і тоді, коли в справі беруть участь їх представники. У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Клопотання про відкладення розгляду справи від позивача до суду не надходило.

Також, суд враховує вимоги п.2 ч.2 ст.223 ЦПК України, згідно з яким суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку лише у випадку першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Відповідно до ч.5 ст.223ЦПК України у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з положеннями п.3 ч.1 ст.257 ЦПК Українисуд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Згідно з ч.3 ст.131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Таким чином, в силу ч.3 ст.131 ЦПК України, суд визнає, що представник позивача, явку якого до суду визнано обов`язковою, не з`явився до суду повторно без поважних причин.

В постанові Верховного Суду від 22.05.2019 року (справа №310/12817/13 провадження №61-36375св18) суд прийшов до висновку, що процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.

Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд повинен залишати позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи.

Правове значення в даному випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання.

З огляду на зазначене, вбачається, що представник позивача, явка якого до суду визнана обов`язковою, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце проведення судових засідань, повторно не з`явився у судове засідання.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Крім того, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.

У рішенні ЄСПЛ від 03.04.2008 року у справі «Пономарьов проти України» суд вказав, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

За вищевикладених обставин, суд, з урахуванням строків розгляду справи, часу знаходження справи у провадженні суду, поведінки позивачки щодо виконання нею свого обов`язку щодо явки в судове засідання, вбачає фактичні та правові підстави для залишення позовної заяви без розгляду.

Положення ч.5 ст.223, як і положення ст.257ЦПК України є імперативними, тобто, за наявності підстав, визначених у частині першій статті 257 ЦПК України, незалежно від кількості процесуальних дій, які були вчинені судом та учасниками судового процесу під час розгляду справи, суд зобов`язаний залишити позов без розгляду.

На це вказує використання законодавцем в зазначених нормах права словосполучень «суд залишає позовну заяву без розгляду», «суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду», тобто йдеться про обов`язкове залишення позовної заяви без розгляду, обов`язкове постановлення судом ухвали про залишення заяви без розгляду за наявності відповідних умов, а не віднесення цього питання до дискреційних повноважень суду.

Як зазначено в ст.10 ЦПК України, ст.17Закону України"Провиконання рішеньта застосуванняпрактики Європейськогосуду зправ людини" суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, як джерела права.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить з того, що положення п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов`язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Європейський суд з прав людини дотримується позиції, що проявляти ініціативу щодо своєчасного розгляду справи повинен саме позивач.

Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Крім того, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, позивач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України").

Між тим, статтями 223, 257ЦПК України врегульовано питання щодо наслідків неприбуття в судове засідання позивача.

Так, згідно із ч.5 ст.223, п.3ст.257ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, чинний ЦПК України імперативно встановлює, що у випадку повторної неявки в судове засідання належним чином повідомленого позивача, суд залишає заяву без розгляду.

При цьому, закон жодним чином не пов`язує повторну неявку в судове засідання позивача з будь-якими об`єктивними факторами (поважними причинами) і не зобов`язує суд перевіряти причини повторної неявки та надавати їм відповідну оцінку з точки зору поважності.

Це пов`язано із дією принципу цивільного судочинства - диспозитивністю, відповідно до якого, кожний учасник процесу самостійно розпоряджається наданими йому законом процесуальними правами.

Крім того, таке положення закону пов`язане із дотриманням судом розумних строків розгляду справи, що є вимогою статті 121ЦПК України та статті 6Конвенції прозахист правлюдини га основоположних свобод 1950 року.

Таким чином, законодавець передбачив баланс захисту прав як позивача, який повторно не з`явився в судове засідання (не залежно від причин неявки), так і відповідача, який у зв`язку з такою неявкою вимушений витрачати свої час та кошти. Так, для відповідача - це є залишення заяви без розгляду, а для позивача - це право на повторне звернення до суду з тим самим позовом (ч.2 ст.257 ЦПК України).

Враховуючи, що розгляд справи без участі представника позивача не є можливим з підстав, викладених у вищевказаній ухвалі суду від 29.05.2025 року, а також зважаючи на розумні строки розгляду справи, суд прийшов до висновку, що позов необхідно залишити без розгляду, оскільки, представник позивача повторно не з`явився в судове засідання без поважних причин.

При цьому, суд зазначає, що залишення заяви без розгляду не позбавляє позивача права повторно звернутись до суду з вищевказаним позовом.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.257, 259, 260 ЦПК України, -

постановив:

Позовну заяву ТОВ "Діджи Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишити без розгляду.

Роз`яснити позивачу право повторно звернутися до суду після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду.

Ухвала може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна карга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Повний текст ухвали складено 04.07.2025 року.

Суддя Острозького районного судуВасилевич О.В.