Рішення № 128618973, 04.07.2025, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/3609/25

Провадження №2/524/3858/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.07.2025 року Автозаводський районний суд міста Кременчука у складі: головуючого - судді Нестеренка С.Г., за участі секретаря судового засідання Бельченко Н.Л., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у судове засідання у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кременчук Полтавської області цивільну справу за позовом ТОВ «Таліон Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2025 року до суду звернулося ТОВ «Таліон Плюс» із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову вказували, що 13 вересня 2024 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії № 754287533 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, вчиненого одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до умов договору, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов`язувалося надати ОСОБА_1 кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту на суму 15 500,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування ним відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику.

Кредитодавець умови договору виконав у повному обсязі, перерахувавши на банківську картку відповідача, вказану в його особистому кабінеті, грошові кошти у розмірі 15 500,00 грн.

10 грудня 2024 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу № МВ-ТП/12, за умовами якого, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги зазначене у відповідних реєстрах прав вимоги.

Згідно реєстру прав вимоги від 10.12.2024 року до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги за кредитним договором № 754287533 від 13.09.2024 року в загальному розмірі 33324,93 грн., з яких: 15499,95 грн. заборгованість за кредитом, 10075,00 грн., заборгованість за процентами та 7749,98 грн. нарахована неустойка.

Позивачем до стягнення з відповідача заявлено заборгованість за кредитним договором у розмірі 38594,95 грн., з яких: 15499,95 грн. заборгованість за кредитом, та 23095,00 грн. заборгованість за процентами, а також сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та 5000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою судді від 07 травня 2025 року відкрито провадження у справі, залучено сторін, третю особу, призначено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в межах робочого часу суду.

Відповідач не скористався своїм правом на подачу відзиву на позовну заяву.

Згідно ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Станом на день розгляду справи та ухвалення судом рішення, учасники справи не подавали будь-які заяви, клопотання про відкладення розгляду справи та/або про розгляд справи з викликом учасників справи у судове засідання.

У відповідності до ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

З огляду на те, що справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та без проведення судового засідання, на підставі частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши наявні докази у їх сукупності, встановив наступне.

13 вересня 2024 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії № 754287533 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, вчиненого одноразовим ідентифікатором SQFE.

Відповідно до умов договору кредитної лінії, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов`язувалося надати ОСОБА_1 кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту на суму 15 500,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування ним відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів в кредит.

За п. 2.3. договору кредитодавець надає перший транш за договором в сумі 15 500,00 грн. 13.09.2024 року, що є датою надання кредиту.

Рекомендована дата дострокового повного повернення всієї суми кредиту є дата закінчення дисконтного періоду кредитування - 06.10.2024 року, а саме протягом 23 днів від дня отримання першого траншу позичальником. Кінцева дата повернення кредиту 13.10.2029 року (п. 7.1., 7.3. договору).

Згідно п. 8.3. договору, базова процентна ставка складає 1,00% в день від суми залишку кредиту, яка знаходиться у позичальника за кожний день користування ним, що становить 365,00% річних.

Відповідно до п. 8.5.1 Договору за період від 13.09.2024 року до 06.10.2024 року (включно) кредитодавець надає позичальнику знижку в розмірі 37% від розміру базової процентної ставки, відповідно до чого, розрахунок витрат за кредитом може здійснюватися за дисконтною процентною ставкою 0,63% від суми кредиту за кожний день користування ним, що становить 229,95% річних.

Згідно з пунктом 14.1 кредитного договору, невід`ємною частиною цього договору є Правила та паспорт споживчого кредиту, що надано позичальнику до укладення договору. Уклавши цей договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись правил, текст яких розміщений на сайті товариства www.moneyveo.ua.

Факт отримання коштів позичальником підтверджується довідкою ТОВ «Профітгід» відповідно до якої, на банківську картку № НОМЕР_1 …4003 позичальника ОСОБА_1 , 13.09.2024 року були зараховані грошові кошти в розмірі 15 500,00 грн. (а.с. 38). Доказів зворотного матеріали справи не містять та такі не були надані відповідачем.

10 грудня 2024 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу № МВ-ТП/12, відповідно до якого, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги зазначене у відповідних реєстрах прав вимоги.

Згідно реєстру прав вимоги від 10.12.2024 року до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги за кредитним договором № 754287533 від 13.09.2024 року в загальному розмірі 33 324,93 грн., з яких: 15 499,95 грн. заборгованість за кредитом, 10 075,00 грн., заборгованість за процентами та 7749,98 грн. нарахована неустойка.

Однак, позивач заявив до стягнення з відповідача заборгованість за договором у розмірі 38594,95 грн., з яких: 15499,95,00 грн. заборгованість за кредитом та 23095,00 грн. заборгованість за процентами.

05 березня 2025 року позивач направив на адресу відповідача досудову вимогу про дострокове розірвання договору у якій повідомив про наявний борг у розмірі 46344,93 грн. із вимогою його сплати. Доказів оплати боргу матеріали справи не містять.

Правовідносини, які виникли між сторонами, крім положень вказаного вище договору, врегульовані нормами ЦК України.

Так у ст. 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають на підставі договору або правочину.

Відповідно ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ч. 1 ст. 1054 цього Кодексу за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

За змістом ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Особливості застосування змінюваної процентної ставки за договором про надання споживчого кредиту встановлюються законом.

Відповідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Як визначено у ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно ст. 610 Цивільного Кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законом України «Про електронну комерцію» та Законом України «Про електронний цифровий підпис».

Статтею 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

За приписами статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання, відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як вбачається з матеріалів справи та наявного у справі договору, такий договір був підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що був направлений їй у смс-повідомленні на його мобільний номер телефону.

За вказаних обставин, суд вважає встановленим факт укладення відповідачем договору кредитної лінії № 754287533 від 13.09.2024 року із дотриманням вимог Закону України «Про електронну комерцію».

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20).

Зазначений договір є чинними та підлягає виконанню сторонами. Факт отримання грошових коштів відповідач не спростував.

За приписами пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частин перша статті 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Згідно зі ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Позивачем доведено перехід права вимоги за вищевказаним договором.

Таким чином, відповідач несе відповідальність за неналежне виконання зобов`язання за вказаними договорами перед новим кредитором у тому ж обсязі, що і перед первісним кредитором за вищевказаним договором. Однак, відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання та в добровільному порядку у строки, передбачені договором отримані в кредит кошти не повернув.

Із розрахунку заборгованості суд вбачає, що 06.10.2024 року відповідач здійснив оплату тіла кредиту в розмірі 0,05 грн. та процентів розмірі 2245,95 грн. Таким чином, задишок боргу по кредиту склав 15499,95 грн.

Отже, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача на його користь заборгованості за кредитом (тілом кредиту) в розмірі 15499,95 грн. є обґрунтованими.

Проте, пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості, позивач, крім заборгованості за основним боргом, просив стягнути заборгованість за процентами.

Статтею 251 ЦК України встановлено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

За змістом частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Аналіз вказаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору.

Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13 та від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16 зазначено, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Наведене спонукає до висновку, що протягом дії договірних відносин, розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором та протягом дії останнього сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору, а після закінчення строку договору, у випадку наявності невиконаного грошового зобов`язання, у кредитора виникає право вимоги відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України.

Як зазначалося, умовами п. п. 2.1, 2.3 кредитного договору передбачено, що кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту на суму 15500,00 грн.

Кредитодавець надає позичальнику перший транш за договором в сумі 15500,00 грн. одразу після укладення договору. Рекомендована дата дострокового повного повернення кредиту, є дата закінчення дисконтного періоду кредитування 06.10.2024 року, а саме протягом 23 днів від дати отримання першого траншу.

Із розрахунку заборгованості постає, що відповідачу були нараховані проценти за користування кредитом по 04.03.2025 року включно.

У п. 3.2 кредитного договору його сторони погодили, що встановлений у п. 3.1. договору строк дисконтного періоду та відповідно строк надання кредитної лінії може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умови якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження дисконтного періоду.

06.10.2024 року відповідач сплатив всі нараховані йому проценти за кредитом у розмірі 2245,95 грн., чим продовжив дисконтний період на 30 днів, відповідно до п. 3.3. договору, тобто до 05.11.2024 року.

За п. 8.5.2. договору, якщо позичальник вчинить описані в п. 3.2. договору дії щодо продовження дисконтного періоду (ініціює пролонгацію), то зобов`язання по сплаті процентів, на період після 06.10.2024 року кредитодавець надає позичальнику знижку в розмірі 10% від розміру базової процентної ставки, відповідно до чого, розмір індивідуальної процентної ставки складає 0,90% в день від суми кредиту за кожен день користування ним.

Отже, розмір боргу за процентами складає 4417,50 грн. (15500,00 х 30 х 0,90%).

Докази виконання ОСОБА_1 умов договору 05.11.2024 року щодо сплати процентів за кредитом відсутні, а отже строк кредиту залишився до 05.11.2024 року, а розмір боргу за процентами за період з 07.10.2024 року по 05.11.2024 року включно складає 4417,50 грн.

Таким чином,суд дійшоввисновку прочасткове задоволенняпозову.Слід стягнутиз відповідачана користьпозивача заборгованістьза договоромкредитної лініїу розмірі19917,45грн.,з яких:15499,95грн.заборгованість закредитом та4417,50грн.заборгованість запроцентами.При цьому,позивачу слідвідмовити узадоволенні позовув частиністягнення заборгованостіза процентамиу розмірі18677,50грн. (23095,00 4417,50).

Щодо вимоги про стягнення з відповідача судових витрат.

Згідно з ч. 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При подачі позову до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 2422,40 грн. Позов судом задоволено у загальному розмірі 19917,45 грн, що складає 51,61% від заявлених 38594,95 грн. Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути кошти у повернення сплаченого збору у розмірі 1250,20 грн. (51,61% від 2422,40 грн.), відмовивши у стягненні судового збору у розмірі 1172,20 грн. (2422,40 1250,20).

Щодо вимог в частині стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн., суд зазначає наступне.

За змістом ч. 1 п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку її до розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом справи.

Позивачем на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн., суду надано: копію договору про надання правової допомоги № 5 від 02.12.2024 року, укладеного між ТОВ «Таліон Плюс» та Адвокатським об`єднанням «Ліга юридичних технологій та інновацій», копію додаткової угоди до договору № 211 від 30.12.2024 року до договору від 02.12.2024 року, копію Акту прийому-передачі наданих послуг від 30.12.2024 року до договору про наданням правової допомоги № 5 від 02.12.2024 року на суму 5000,00 грн., копія платіжної інструкції переказу коштів у сумі 5000,00 грн., копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Відповідно п. 4.2. Договору про надання правової допомоги № 5 від 02.12.2024 року, за результатами надання правової допомоги складається Акт приймання-передачі наданих послуг, що підписується представниками кожної із сторін. В акті вказується обсяг наданої Адвокатським об`єднанням правової допомоги і її вартість.

Зі змісту Акту прийому-передачі наданих послуг від 30.12.2024 року, виконаних Адвокатським об`єднанням «Ліга юридичних технологій та інновацій», вбачається надання юридичних послуг (аналіз обставин справи, підготовка досудової вимоги та підготовка позовної заяви) без конкретизації боржника.

Під час прийняття рішення щодо компенсації позивачеві понесених витрат на оплату правової допомоги суд враховує практику та рекомендації Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

У своїй практиці ЄСПЛ керується трьома ключовими принципами під час вирішення питань про відшкодування судових витрат. Звернення про відшкодування таких витрат задовольняються тоді, коли судові витрати, що підтверджено доказами: фактично понесені; необхідні, щоб запобігти порушенню або отримати відшкодування за нього; визначені у розумному розмірі.

Зважаючи, що подані позивачем документи не містять конкретизації відповідача, суд констатує, що позивач не довів вартості понесених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги саме в цій справі за позовом до відповідача ОСОБА_1 , тому позивачу слід відмовити у стягненні з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн. за недоведеністю таких витрат у даній справі.

Сторони у справі не заявляли про понесення ними інших судових витрат.

Справа розглянута в межах заявлених позовних вимог та наданих сторонами доказів.

Керуючись ст. 525, 526, 536, 549, 553 - 559, 625,626, 1046 - 1052, 1054 ЦК України, ст. 4, 5, 10-13, 18, 76-81, 83, 133, 141, 258, 264, 265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов ТОВ «Таліон Плюс» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Таліон Плюс» заборгованість за договором кредитної лінії № 754287533 від 13.09.2024 року в загальному розмірі 19 917,45 грн., з яких: 15 499,95 грн. заборгованість за кредитом та 4417,50 грн. заборгованість за процентами, а також кошти у повернення сплаченого судового збору у розмірі 1250,20 грн.

Відмовити ТОВ «Таліон Плюс» у задоволенні позову до ОСОБА_1 в частині стягнення заборгованості за процентами в розмірі 18 677,50 грн., витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн. та коштів у повернення сплаченого судового збору у розмірі 1172,20 грн.

Позивач: ТОВ «Таліон Плюс», код ЄДРПОУ: 39700642, м. Чернігів, вул. Жабинського, буд. № 13.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Третя особа: ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», код ЄДРПОУ: 38569246, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. № 15, літера Б.

Повний текст рішення суду виготовлено 04 липня 2025 року.

Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Рішення набирає законної сили у випадку закінчення строку подання апеляційної скарги або якщо рішення залишено в силі за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: