Рішення № 128618305, 24.06.2025, Снятинський районний суд Івано-Франківської області

Справа №351/2258/24

Номер провадження №2/351/292/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2025 року м. Снятин

Снятинський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Калиновського М.М.,

за участі секретаря - Бабшинської К.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Снятині цивільну справу за позовом адвоката Петрички Олександра Євгеновича в інтересах ОСОБА_1 до Снятинської міської ради про визнання права власності, -

В С Т А Н О В И В:

Адвокат Петричка О.Є., який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся у суд із позовом до Снятинської міської ради про визнання права власності на земельні ділянки.

В обґрунтування позовних вимог вказав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , після смерті якої залишилось спадкове майно, а саме: земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 0.59 га, що розташовані на території (Джурівської сільської) Снятинської міської ради Коломийського району Івано-Франківської області та належали померлій на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії IV-ІФ № 012451, який виданий Джурівською сільською радою 06 квітня 2001 року. Вказану земельну ділянку померла заповіла позивачу по справі ОСОБА_1

15.11.2024 року позивачка звернулась до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом, але отримала постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, у зв`язку із тим, що вищезгаданий державний акт виданий на ім`я померлої після її смерті.

Відповідно до Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах № 28 від 15.04.1993 р. (далі - Інструкція), яка була чинна на час виготовлення Державного акта на право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею посвідчується державними актами: на право колективної власності на землю; на право приватної власності на землю та на право постійного користування землею, форми яких затверджені Верховною Радою України.

Відповідно до п. 1.5. вищезазначеної Інструкції виготовлення державних актів на право колективної власності на землю, що видаються колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, провадиться після встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) за затвердженими проектами роздержавлення і приватизації земель цих сільськогосподарських підприємств і організацій.

Отже, процедура паювання та виготовлення державного акту передбачала собою низку послідовних етапів, які зайняли тривалий час і у зв`язку із чим, він був виданий після смерті ОСОБА_2 , позивачка не може реалізувати своє право на спадщину шляхом отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом у нотаріальній конторі. Тому ОСОБА_1 змушена звернутись до суду із цим позовом.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав.

Відповідач, представник Снятинської міської ради подав до суду заяву в якій просив розгляд справи провести без участі представника міської ради , проти задоволення позову не заперечують.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не проводилось.

Суд, перевіривши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно копії свідоцтва про смерть НОМЕР_1 , виданого на ОСОБА_2 , слідує, що остання померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На підставі Державного акту на право приватної власності на землю, серії ІV-ІФ №012451, виданого 06.04.2001 р. та зареєстрованого в Книзі записів державних актів за №282, ОСОБА_2 передано у приватну власність земельну ділянку загальною площею 0,59 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Джурівської сільської ради.

Згідно Державного акту на право колективної власності Серії ІФ, агрофірмі "Верховина" с. Джурів Джурівською сільською радою передано у колективну власність 486,9 гектарів землі в межах згідно з планом.

У Списку громадян, членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства, ОСОБА_2 числиться під номером 277.

Відповідно до довідки №520/02-14 від 15.11.2024р., виданої приватним нотаріусом Коломийського районного нотаріального округу Івано-Франківської області слідує, що спадкоємцем за заповітом на все майно після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителька АДРЕСА_1 .

Постановою приватного нотаріуса Коломийського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Лазарук М.Б. відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 0,59 га, що розташована на території Джурівської сільської ради Коломийського району, після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Із ч.1 ст. 1268 ЦК України вбачається, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її, а з ч.3 ст.1268 ЦК України слідує, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно із ч.ч.2, 3, 5 ст.158 ЗК України, виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності та користуванні громадян і юридичних осіб.

Згідно пунктів 10, 11 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» про те, що відповідно до статті 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Відповідно до п.г. ч.1 ст.81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно п.1 ч.2 ст.16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема визнання права.

За наведених обставин суд вважає, що слід визнати за позивачем право власності на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 0.59 га, що розташовані на території (Джурівської сільської) Снятинської міської ради, відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серії IV-ІФ № 012451 від 06.04.2001 р., виданого на ім`я ОСОБА_2 .

На підставі наведеного, та ст. ст. 15, 16, 328, 392, 1268 ЦК України, керуючись ст.ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задоволити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІН НОМЕР_2 , право власності на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 0.59 га, що розташовані на території (Джурівської сільської) Снятинської міської ради, відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серії IV-ІФ № 012451 від 06.04.2001 р., виданого на ім`я ОСОБА_2 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо досуду апеляційноїінстанції здня йогопроголошення. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи,якому повнерішення судуне буловручено удень йогопроголошення абоскладення,має правона поновленняпропущеного строкуна апеляційнеоскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення судунабирає законноїсили післязакінчення строкуподання апеляційноїскарги всімаучасниками справи,якщо апеляційнускаргу небуло подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий: Михайло КАЛИНОВСЬКИЙ