Рішення № 128617571, 04.07.2025, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/8656/24

Провадження № 2/204/610/25 р.

ЧЕЧЕЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРА

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 липня 2025 року Чечелівський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючої судді Самсонової В.В.

за участю секретаря Зайченко О.В.

за участю позивачки ОСОБА_1

за участю представника позивача ОСОБА_2

за участю відповідача ОСОБА_3

за участю представника вілдповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Управління-служби у справах дітей Центральної адміністрації Дніпровської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні та участі у вихованні дітей,-

В С Т А Н О В И В:

У липні 2024 року позивачка звернулася до суду з даною позовною заявою, в якій просила зобов`язати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 не чинити перешкод ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у спілкуванні та участі у вихованні доньки - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , визначивши наступний спосіб участі у спілкуванні з донькою та участі у її вихованні через зустрічі: з 17-00 п`ятниці до 17-00 неділі (вихідні дні через вихідні), щороку в день народження матері ІНФОРМАЦІЯ_4 з 10-00 год. до 20-00 год., 14 днів літніх канікул, 7 днів осінніх канікул, 7 днів зимових канікул, 7 днів весняних канікул, без присутності батька, без обмеження місця побачення, однак за попереднім повідомленням батька дитини; необмеженого спілкування з урахуванням графіку навчання та відпочинку (сну) матері з дитиною особисто різними засобами зв`язку (телефон аудіо та відео зв`язок) та стягнути судові витрати з відповідача. В обґрунтування своїх позовних вимог позивачка вказала на те, що 24.11.2001 року між ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , укладено шлюб, про що в книзі реєстрації актів про одруження відділом реєстрації актів громадянського стану Тернівського РУЮ міста Кривого Рогу Дніпропетровської області зроблено запис № 490 від 24.11.2001 року, прізвище дружини після одруження « ОСОБА_7 », що підтверджується копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 . ІНФОРМАЦІЯ_5 у місті Дніпро народилась ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , відповідно до якого батьком є ОСОБА_3 , матір`ю є ОСОБА_1 . Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25.02.2019 року по справі № 201/2439/18 (провадження № 2/201/556/2019) шлюб, зареєстрований 24.11.2001 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Тернівського районного управління юстиції м. Кривого Рогу Дніпропетровської області під актовим записом № 490 між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , які мають трьох дітей: неповнолітнього ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та малолітніх ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , розірвано, після розірвання шлюбу прізвище відповідачки залишено « ОСОБА_7 ». Після розірвання шлюбу діти залишились проживати із відповідачем. Після розірвання шлюбу відповідач різко змінив спілкування із позивачкою та ставлення до неї у бік негативного, почав чинити перешкоди у спілкуванні позивачки з дітьми, у зв`язку із чим позивач звернулась для вирішення цієї ситуації до органу опіки та піклування, зокрема, щодо встановлення графіку побачень із своєю донькою ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Зі свого боку позивач використала усі можливі законні способи, щоб усунути цю ситуацію, зокрема, зверталась до органів національної поліції України. Розпорядженням голови адміністрації Чечелівського району Дніпровської міської ради «Про участь ОСОБА_1 у вихованні дитини: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 » від 11.06.2021 року за № 113-р визначено надати дозвіл ОСОБА_1 на періодичні побачення з її дитиною ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , згідно із графіком: кожного вівторка з 15:30 до 21:00 без присутності батька дитини; кожної п`ятниці з 15:00 до 20:00 суботи, без присутності батька дитини; ОСОБА_3 та ОСОБА_1 повинні заздалегідь домовлятись про дні побачень, їх зміни, про виїзди за територію міста, а також виховувати дітей у дусі поваги один до одного. Проте, незважаючи на ці заходи, відповідач чинить перешкоди у спілкуванні матері та дитини, а саме злісно не виконує вищезазначене розпорядження, перешкоджає спілкуванню матері із донькою як особистому спілкуванню, так і спілкуванню через засоби зв`язку (телефон), що і стало підставою звернення із позовом до суду.

Не погодившись з позовними вимогами, представником відповідача було подано до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано наступне. 24 листопада 2001 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено шлюб. У шлюбі у позивачки та відповідача народилось троє дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_10 . Спільне життя у позивачки та відповідача не склалося, і фактично шлюбні відносини між ними припинилися ще в лютому 2018 року, саме з того часу сторони почали проживати окремо. Після припинення спільного проживання позивачки та відповідача, за спільною домовленістю сторін позивачка разом з дітьми залишилась проживати у квартирі, яка знаходилась за адресою: АДРЕСА_1 , та була особистою приватною власністю відповідача. 12.03.2018 року відповідач звернувся до суду із позовною заявою про розірвання шлюбу, та 25 лютого 2019 року рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська шлюб у справі № 201/2439/18, укладений між сторонами, було розірвано. У липні 2018 року позивачка через свій нестійкий психологічний стан, у період перебування відповідача за кордоном з робочих питань, не попереджаючи нікого, покинула трьох дітей вдома, залишивши їх без нагляду, та зникла, не повідомивши нікого про своє місцезнаходження. На період зникнення матері дітей молодшій дитині було лише 3 (три) роки. Довгий час не було відомо де перебуває мати дітей, і після зникнення позивачки, діти почали проживати з батьком, а з жовтня 2018 року, відповідач разом з дітьми переїхали до іншої квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , де відповідач проживає з молодшою дитиною і на теперішній час. І тільки через рік, у серпні 2019 року мати дітей повернулась до м. Дніпра, та почала проживати окремо від дітей в орендованій нею квартирі. На той час відповідач, як батько, повністю самостійно займався вихованням дітей, їх розвитком, лікуванням, діти перебували на його повному матеріальному утриманні. Замість того, щоб налагодити свій психоемоційний стан, психоемоційний зв`язок з дітьми через свою тривалу відсутність, та поступово повернутись у життя дітей, визначитись щодо свого місця проживання, роботи, мати дітей почала звертатись до правоохоронних органів з необґрунтованими заявами щодо того, що нібито батько дітей перешкоджає бачити їй дітей. На всі заяви позивачкою було отримано відповіді про те, що в діях відповідача не вбачаються ознаки кримінального правопорушення, а ті правовідносини, що склалися між сторонами, є цивільно-правовими, та повинні вирішуватися у судовому порядку. Старший син ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , який на час звернення з позовною заявою до суду вже досяг чотирнадцяти років, самостійно визначив своє місце проживання з батьком, керуючись положеннями ч. 3 ст. 160 СК України. Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10 вересня 2020 року у справі № 201/10129/18 за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , за участю третьої особи Управління-служби у справах дітей Соборної районної у місті Дніпрі ради, Органу опіки та піклування виконавчого комітету Чечелівської районної у м. Дніпрі ради про визначення місця проживання дітей з батьком, місце проживання двох неповнолітніх дітей було визначено з батьком дітей. Після ухвалення судом даного рішення поведінка матері дітей не змінилась, вихованням дітей, їх розвитком, лікуванням продовжував займатись самостійно батько. Відповідач, у свою чергу, ніколи не мав наміру перешкоджати матері дітей в здійсненні її прав, обов`язків щодо спільних дітей. Навіть, після її зникнення та залишення дітей без догляду у 2018 році, під час розгляду справи щодо визначення місця проживання дітей, шляхом проведення відповідних психологічних досліджень, призначених органом опіки та піклування, було встановлено, що діти мають гарне відношення до матері, та встановлено, що батько дітей ніколи не налаштовував їх проти матері, однак, проживати вони бажають з батьком. Жодних доказів наявності перешкод у спілкуванні з донькою позивачка не надає. Так, у якості письмових доказів позивачка долучає до матеріалів справи відповіді на заяви, які вона писала до правоохоронних органів ще у 2019 році, під час розгляду справи щодо визначення місця проживання неповнолітніх дітей з батьком. Зі змісту наданих відповідей вбачається, що відсутніми є ознаки вчинення кримінального правопорушення батьком дітей, та пропонується позивачці звернутись з відповідним позовом до суду. Позивачка і не зверталась у 2019 році з цього приводу ані до органу опіки та піклування, ані до суду. З відповідним позовом щодо визначення місця проживання дітей звернувся саме батько дітей, з яким діти вже проживали рік.

Представником позивачки подано до суду заперечення на відзив, відповідно до якого вказано наступне. Позивач до позовної заяви долучила належні та допустимі докази, що є законослухняною, не притягалась до кримінальної відповідальності, не має шкідливих звичок, має житло, працює та позитивно характеризується, сплачує аліменти на дитину, що у сукупності підтверджує, що спілкування дитини із матір`ю буде мати на дитину тільки позитивний вплив. Необґрунтованим є твердження відповідача щодо того факту, що до позову не надано доказів того, що відповідач чинив перешкоди у побаченні матері із дитиною, адже до позовної заяви позивачем додані належні та допустимі докази того, що позивач реалізувала усі можливі законні способи захисту порушеного відповідачем її права на спілкування із донькою, а саме: позивач звернулась для вирішення цієї ситуації до органу опіки та піклування, зокрема, щодо встановлення графіку побачень із своєю донькою ОСОБА_11 ; позивач зверталась до органів національної поліції України. Відсутність дієвих результатів таких звернень обумовлена саме відсутністю у органу опіки та піклування та у органів поліції відповідно до їх повноважень ефективних засобів впливу на відповідача.

Представником відповідача подано до суду письмові пояснення, відповідно до яких вказано наступне. У грудні 2024 року до КЗСЗ «Центр соціальної підтримки дітей та сімей «Обійми», відділення «Служба підтримки сім`ї», звернулась ОСОБА_1 з метою налагодження стосунків з дитиною ОСОБА_5 , та встановлення позитивного емоційного контакту з нею. Як вбачається зі змісту висновку психолога, було проведено психодіагностичну бесіду, тест-опитувальник "Батьківське ставлення" та тест «PARI» «Батьківські-дитячі відносини», Hand Test, тест "Розенцвейга" з позивачем. Крім того, зазначено, що зі слів позивача, остання намагалась брати участь у вихованні доньки, але вважає, що саме батько негативно налаштовує Домініку проти неї та перешкоджає у спілкуванні її з дитиною. Також зі змісту наданого висновку вбачається, що мати дитини повідомила психолога, що після розлучення донька залишилась мешкати разом з батьком, тому що матір мала проблеми зі здоров`ям, проходила курс лікування, також мала проблеми фінансового характеру, але ця інформація не відповідає дійсності, що підтверджується Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10 вересня 2020 року у справі № 201/10129/18, яким місце проживання двох неповнолітніх дітей було визначено з батьком дітей. І як було встановлено судом, неповнолітні троє дітей позивача та відповідача залишились проживати з батьком ще до моменту розірвання шлюбу, через нехтування матір`ю своїми батьківськими обов`язками, та через залишення неповнолітніх дітей без догляду на тривалий період. І на теперішній час всі діти повністю перебувають виключно на утриманні батька. Через 3 (три) роки після свого звернення до Органу опіки та піклування для визначення часів побачення з дітьми, яких мати дітей у подальшому не дотримувалась, остання, не приймаючи участі у вихованні, розвитку та матеріальному забезпеченні дітей з 2018 року, вирішила звернутись з даною позовною заявою, стверджуючи, що нібито зі сторони батька дітей існують перешкоди реалізовувати позивачем своїх прав щодо молодшої доньки. За результатами проведеного психологічного дослідження у матері не було виявлено схильності до агресивної поведінки, встановлено, що вона має імпульсивність, є емоційно збудженою, відчуває образу на колишнього чоловіка, ситуацію що склалась. Також для вирішення поставлених позивачем питань психологом було запрошено батька дитини ОСОБА_3 та було проведено психодіагностичну бесіду, тест-опитувальник "Батьківське ставлення" та тест «PARI» «Батьківські-дитячі відносини», Hand Test, тест "Розенцвейга". У батька не було виявлено схильності до агресивної поведінки, емоційний стан відповідача стабільний, має чіткі плани щодо виховання та розвитку дитини. За результатами психодіагностичної роботи було виявлено, що ОСОБА_14 має високий рівень прихильності до батька, тепло відгукується про свою мачуху. Рівень розумового розвитку відповідає віковій нормі. ОСОБА_15 на час діагностування був стабільний, позитивний, дівчинка комунікабельна, кмітлива, спілкується доброзичливо, думки висловлює щиро. У ОСОБА_14 не виявлено схильності до відкритої агресивної поведінки. Також було встановлено, що дитина не хоче бачитись та спілкуватись з мамою, бо має на неї образи, не почувається поруч з нею у безпеці. Дівчинці не подобається, що мати їй постійно дорікає та погано говорить про батька. Також зі слів дитини, мати не цікавиться її інтересами та не враховує їх. Зазначено у висновку про те, що зараз дитина не має бажання, та не готова спілкуватись з мамою, але психолог вважає, що після надання психологічної допомоги дитині щодо опрацювання образ та гарантування безпечного середовища під час побачень з мамою, підготовки дитини до поступового налагодження стосунків, можливість ці стосунки поновити та налагодити. Психолог рекомендує батькам не примушувати дитину до спілкування, скористатись пропозицією щодо підготовки дитини до налагодження стосунків. Відповідач заперечує проти позову в цілому, вважає заявлені вимоги Позивача необґрунтованими, не доведеними належними та достатніми доказами, та просить визначити графік спілкування матері з дитиною, виходячи із запропонованого Органом опіки та піклування графіку.

В судовому засіданні позивачка та її представник підтримали подану позову заяву та просили її задовольнити.

Відповідач та його представник в судовому засіданні просили відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Вислухавши сторони, свідків, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню по наступним підставам.

У судовому засіданні встановлено, що батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , є ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження (а.с. 11).

Шлюб між батьками розірвано рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25 лютого 2019 року №201/2439/18.

Після припинення між сторонами шлюбних відносин донька залишились проживати з батьком.

Позивачка просить усунути перешкоди в спілкуванні з дитиною ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 .

На підтвердження позовних вимог, позивачка вказує, що вона зверталася 26.07.2019 року до чергової частини Чечелівського ВП Дніпровського ВП ГУ НП у Дніпропетровській області із заявою-проханням прийняти міри щодо чоловіка ОСОБА_3 , який перевіз спільних дітей за адресою: АДРЕСА_2 та не дає матері ОСОБА_1 бачитись із дітьми. Відповідно до листа Чечелівського ВП Дніпровського ВП ГУ НП у Дніпропетровській області від 08.08.2019 року та висновку за матеріалами ЖЕО № 19147 від 26.07.2019 року ОСОБА_3 у судовому порядку батьківських прав не позбавлений, тому у його діях відсутні ознаки адміністративного чи кримінального правопорушення. 22.08.2019 року ОСОБА_1 звернулась до чергової частини Чечелівського ВП Дніпровського ВП ГУ НП у Дніпропетровській області із заявою-проханням прийняти міри щодо чоловіка ОСОБА_3 , який забрав без її згоди їх спільну дитину ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_3 . Відповідно до листа Чечелівського ВП Дніпровського ВП ГУ НП у Дніпропетровській області від 12.01.2019 року та висновку за матеріалами ЖЕО № 21946 від 22.08.2019 року ОСОБА_3 у судовому порядку батьківських прав не позбавлений, тому у його діях відсутні ознаки адміністративного чи кримінального правопорушення.

Також, позивачкою надано в якості доказів Розпорядження голови адміністрації Чечелівського району Дніпровської міської ради від 11 червня 2021 №113-р надано дозвіл ОСОБА_1 на періодичні побачення з її дитиною ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , згідно з графіком: кожного вівторка з 15:30 години до 21:00 години, без присутності батька дитини; кожної пітниці з 15:00 години до 20:00 години суботи, без присутності батька дитини (а.с. 18).

Тобто, позивачка посилається на те, що вона у 2019 року зверталася до чергової частини Чечелівського ВП Дніпровського ВП ГУ НП у Дніпропетровській області із заявою-проханням прийняти міри щодо чоловіка ОСОБА_3 . Проте, згідно Розпорядження голови адміністрації Чечелівського району Дніпровської міської ради надано дозвіл ОСОБА_1 на періодичні побачення з її дитиною ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , тільки в 2021 року.

Відповідач в судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_1 , в установлені розпорядженням строки не з`являлася, а приходила до дитини коли вона захоче. Їй відмовляли в зустрічі, бо графіка не дотримувалася.

Свідок ОСОБА_16 , яка надавала пояснення на стороні позивача, вказала, що вона є подругою ОСОБА_1 пару раз була в неї в гостях дома. Вказала, що ОСОБА_1 не мала свого житла, винаймала у знайомих квартиру. Домініку знає з народження, вона завжди казала, що любить маму. Знає про обставини справи зі слів ОСОБА_1 . Коли вона проходила лікування діти жили з батьком, оскільки вона не мала змоги забрати дитину. Розповідала їй, що зверталася до опікунської ради, проте вони визначили, що дітям буде краще з батьком. ОСОБА_16 вказала, що вона не була свідком перешкод ОСОБА_3 . ОСОБА_1 у спілкуванні з дитиною. Проте, один раз вона була поручь з ОСОБА_1 коли їй відмовили у зустрічі з дитиною, повідомити коли саме це було вона не змогла.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позовних вимог про зобов`язання не чинити перешкод у спілкуванні з дитиною слід відмовити, оскільки позивачем не доведено, що відповідач вчиняє або вчиняв раніше такі перешкоди.

Щодо позовних вимог в частині визначення способу участі у вихованні та спілкуванні ОСОБА_1 з її дитиною - ОСОБА_5 , суд зазначає наступне.

Згідно з висновком експерта КЗСЗ «Центр соціальної підтримки дітей та сімей «Обійми», відділення «Служба підтримки сім`ї» №01-4/22 від 17.02.2025 року, вбачається, що до них, звернулась ОСОБА_1 з метою налагодження стосунків з дитиною ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 та встановлення позитивного емоційного контакту з нею. Психологічне діагностування проводив психолог ОСОБА_17 . ОСОБА_18 було психодіагностичну бесіду, тест-опитувальник "Батьківське ставлення" та тест проведено «PARI» - «Батьківські-дитячі відносини», Hand Test, тест " ОСОБА_19 повідомила, що вона перебувала у шлюбі з ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , від якого є спільна дитина ОСОБА_14 . Після розлучення ОСОБА_14 залишилась мешкати разом з батьком, тому що матір мала проблеми зі здоров`ям, проходила курс лікування, також мала проблеми фінансового характеру. Зі слів матері за можливістю вона намагалась брати участь у вихованні доньки. ОСОБА_20 вважає, що батько негативно налаштовує Домініку проти неї та перешкоджає у спілкуванні її з дитиною. Зараз ОСОБА_20 претендує на регулярне спілкування з донькою та участь у її вихованні. За результатами психологічного діагностування у ОСОБА_21 було виявлено, що вона має достатній рівень батьківського потенціалу. У матері не було виявлено схильності до агресивної поведінки, має директивність та імпульсивність. ОСОБА_20 виглядає емоційно збудженою, відчуває образу на колишнього чоловіка, ситуацію що склалась, вважає не справедливою. ОСОБА_20 отримала кілька консультацій щодо розуміння та прийняття ситуації. Були розглянуті стратегії налагодження стосунків з дитиною та взаємодії з колишнім чоловіком. Для вирішення проблемних питань пов`язаних з налагодженням стосунків між матір`ю та дитиною, психологом було запрошено батька, ОСОБА_3 . ОСОБА_22 було проведено психодіагностичну бесіду, тест-опитувальник "Батьківське ставлення та відносин», та тест «PARI - «Батьківські-дитячі відносини». Павло ОСОБА_23 повідомив, то він має з колишньою дружинною трьох спільних дітей. Два хлопця є повнолітніми та живуть самостійно окремо від Батьків. Донька ОСОБА_14 проживає з ним та його новою дружиною, дівчинка має гарні, теплі стосунки. Також ОСОБА_24 повідомив, що його колишня дружина пішла з сім`ї, та фактично зникла для ОСОБА_14 , як матір, коли дитині було 3 роки. Батько виховував дитину самотужки, користувався допомогою своїх батьків, зрештою одружився вдруге. У новому шлюбі має ще спільну маленьку дитину та також виховує пасинка. Зі слів ОСОБА_25 він не перешкоджає побаченням та спілкуванню колишньої дружини з ОСОБА_14 , але підкреслює, що дівчинка сама не хоче спілкуватись з регулярно намагається спілкуватись дитиною, не дотримується домовленостей стосовно часу побачень. Головне, що після проведеного часу з мамою у дитини псується емоційний стан. За результатами психологічного діагностування у ОСОБА_25 було виявлено, що він має достатньо високій рівень батьківського потенціалу. У батька не було виявлено схильності до агресивної поведінки, він може брати відповідальність за свої вчинки та вимогливо ставиться до інших. Емоційний стан ОСОБА_25 стабільний, позитивний. Він має чіткі плани щодо виховання та розвитку дитини. 3 Домінікою було проведено психодіагностичну бесіду, тест Люшеpa, Hand Test, тест "САТ", метафоричні асоціативні карти "Дитинство", "Я й емоції". За результатами психодіагностичної роботи було виявлено, що ОСОБА_14 має високий рівень прихильності до батька, тепло відгукується про свою мачуху. Рівень розумового розвитку відповідає віковій нормі. ОСОБА_15 на час діагностування був стабільний, позитивний, дівчинка комунікабільна, кмітлива, спілкується доброзичливо, думки висловлює щиро. У ОСОБА_14 не виявлено схильності до відкритої агресивної поведінки. Зі слів дитини, вона не хоче бачитись та спілкуватись з мамою, бо має на неї образи, не почувається поруч з нею у безпеці. Дівчинці не подобається, що мати їй постійно дорікає та погано говорить про батька. Також зі слів дитини, мати не цікавиться її інтересами та не враховує їх. Очевидно, що зараз дитина не має бажання та не готова спілкуватись з мамою, але психолог вважає, що після надання психологічної допомоги дитині щодо опрацювання образ та гарантування безпечного середовища під час побачень з мамою, підготовки дитини до поступового налагодження стосунків с можливість ці стосунки поновити та налагодити.

Для забезпечення найліпших інтересів дитини, з психологічної точки зору, рекомендовано: батькам не примушувати дитину до спілкування, скористатись пропозицією щодо підготовки дитини до налагодження стосунків. Також психолог пропонує низку підтримуючих консультацій для матері щодо поновлення стосунків з донькою. За умови успішної взаємодії з психологом можна буде розпочати безпосереднє спілкування між матір`ю та дитиною. Психолог повідомляє, що на зараз обидва батьки погоджуються на подальшу співпрацю.

Також, в судовому засіданні було допитано свідка ОСОБА_17 , який є практичним психологом, вказав, що до центру звернулася ОСОБА_1 , для оцінки батьківського потенціалу. Для об`єктивної оцінки він звернувся до ОСОБА_3 , щоб він прийшов разом з дитиною для проведення висновку. ОСОБА_3 він має дуже високий рівень батьківського потенціалу, в нього є опит виховання, доброзичливий чоловік. Зазначив, що ОСОБА_3 займається дитиною, зацікавлений в її розвитку, відпочинку. Дитина чутлива. ОСОБА_1 дуже ображена на колишнього чоловіка, що її викинули з їх сімейного життя, не дають спілкуватися з дитиною. Батьківський потенціальний є, проте є перенесення відношення до колишнього чоловіка на дитину. Потрібно проводити роботи психологічного характеру, оскільки маму потрібно підготувати до спілкування з дитиною. Дитина має спілкуватися з обома батьками. Дитина ОСОБА_14 не бажає спілкуватися з мамою. Вважає, що мама нею не цікавиться, не знає, що вона любить, постійно ображає батька. Зв`язок дитини з батьком дуже позитивний, також прив`язана до нової мами. Дитина з ОСОБА_1 не відчуває себе в безпеці, з нею некомфортно.

Відповідачем надано до суду, в якості доказу, лист Дніпровського Ліцею №12 «ІНТЕЛЕКТ» Дніпровської міської ради, відповідно до якого вказано наступне. За час навчання ОСОБА_5 мати дитини ОСОБА_1 не брала участь у батьківських зборах класу. ОСОБА_1 за час навчання ОСОБА_14 декілька разів зверталась до класного керівника з питань навчання дитини. ОСОБА_1 до керівництва закладу, класного керівника зі скаргами на те, що їй не вдається брати участь у вихованні доньки, не зверталась. На класних та шкільних урочистих заходах мати ОСОБА_5 не була присутня. У чаті батьків класу ОСОБА_1 немає. У керівництва закладу, класного керівника контактні дані ОСОБА_1 відсутні. ОСОБА_3 належно виконує батьківські обов`язки, завжди бере участь у загальношкільних і класних заходах, батьківських зборах, знаходиться у постійному контакті з класним керівником. Неодноразово спілкувався з керівництвом ліцею.

Свідок ОСОБА_26 , на стороні відповідача, пояснив, що він є хрещеним батьком дитини. Пояснив, що не чув, що ОСОБА_27 , щось говорив дітям погане про ОСОБА_28 . Вказав, що як він знає ОСОБА_29 у вихованні дитини участі не приймає. Вважає ОСОБА_27 , дуже хорошою людиною та чудовим батьком. Також, свідок ОСОБА_30 , яка є дружиною ОСОБА_27 , зазначила, що знає дитину з 3-х років. Її мама працювала в нього нянькою. Про ОСОБА_31 не хто не говорить в сім`ї погано. Вона постійно пропадає з життя дитини, то знову з`являється. Після спілкування з мамою дитина була нервова, були проблеми із здоров`ям. Брала дитину на один день, повернула через місяць. Дитина ображалася на маму, оскільки вона її ображала.

В судовому засіданні було допитано дитину ОСОБА_14 , яка вказала, що живе в ОСОБА_32 та навчається в 12 гімназії. Проживає разом з татом, його новою дружиною ОСОБА_33 , зведеним братом, та сестрою. Живуть дружно. Мама часто пропадала, на зустрічі не приходила. Батько не міг пояснити де мама. Мама говорила плохі речі про батька та його нову дружину. З мамою не бажає зустрічатися. Займається карате, ходить до музичної школи. Вказала, що мама не знає та не питає її номер телефону щоб спілкуватися з нею. Останній раз приходила в 5 класі до школи.

Згідно висновку органу опіки та піклування Центральної адміністрації Дніпровської міської ради від 20.01.2025 року №302-р, вбачається, що орган опіки та піклування вважає за доцільне визначити порядок участі матері ОСОБА_1 у виховані доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , а саме: кожний четвер з 18.00 до 20.00 за бажанням дитини.

Також, суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутній акт обстеження умов проживання позивачки, проте вона просить визначити зустрічі з дитиною, в тому числі у вихідні дні, канікули, що передбачає перебування дитини за місцем проживання позивачки.

Загальні засади регулювання сімейних відносин визначено у статті 7 СК України.

Жінка та чоловік мають рівні права й обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини (частини шоста - восьма статті 7 СК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 3 Конвенції в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Згідно з частиною третьою статті 9 Конвенції держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування (стаття 18 Конвенції).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09).

Відповідно до частин першої, другої статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Дитина є найбільш вразливою стороною в ході будь-яких сімейних конфліктів, оскільки на її долю випадає найбільше страждань та втрат. Судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним, оскільки в його процесі вирішуються не просто спірні питання між батьками та іншими особами, а визначається доля дитини, а тому результат судового розгляду повинен бути спрямований на захист найкращих інтересів дитини.

Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини (частини перша - третя статті 15 Закону України «Про охорону дитинства»).

Стаття 1 Закону України «Про охорону дитинства» визначає контакт з дитиною як реалізацію матір`ю, батьком, іншими членами сім`ї та родичами, у тому числі тими, з якими дитина не проживає, права на спілкування з дитиною, побачення зазначених осіб з дитиною, а також надання ним інформації про дитину або дитині про таких осіб, якщо це не суперечить інтересам дитини.

Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (частина третя статті 51 Конституції України).

Згідно з частиною першою статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до частин першої. другої статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно зі статтею 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

За ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Ч.ч. 1, 2 ст. 159 СК України передбачено, що якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі, стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Системний аналіз наведених міжнародних правових норм та норм внутрішнього законодавства України вказує на те, що питання виховання дитини вирішуються батьками спільно.

Батько, який проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має беззаперечне право на особисте спілкування з дитиною, враховуючи його ставлення до виконання своїх батьківських обов`язків, прихильність дитини до батька, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Батько, який проживає разом з дитиною, не має права перешкоджати матері спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини.

Визначальним принципом регулювання сімейних відносин за участю дитини є максимально можливе урахування інтересів дитини (ч. 8 ст. 7 СК України, ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до ч. 2 ст. 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Питання справедливої рівноваги між інтересами батьків та інтересами дитини неодноразово аналізувалося Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ), практика якого відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» і ч. 4 ст. 10 ЦПК України застосовується судами України як джерело права.

У справах зі спорів щодо участі батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність спору з цього приводу є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім (фактичним) подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди.

Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі «М.С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).

У параграфі 54 рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Аналіз наведених норм права, практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Отже, при розгляді справ щодо спору участі одного з батьків у вихованні дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку про встановлення наступного графіку побачень ОСОБА_1 спосіб участі у вихованні та спілкуванні з її дитиною - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , визначивши наступний порядок: кожний четвер з 18:00 до 20:00 за бажанням дитини; необмежене спілкування матері з дитиною різними засобами зв`язку, за бажанням матері та дитини.

Суд вважає, що запропонований порядок участі в спілкуванні із дитиною в сукупності з іншими доказами у справі є достатнім, таким, що відповідатиме принципу розумності, справедливості та збалансованості між інтересами всіх учасників сімейних відносин, пріоритетному захисту інтересів дітей, сприятиме підтримці зв`язків між родичами та буде відповідати розвитку дитини, враховуючи вік, стан здоров`я, звички тощо, і не порушуватиме переважне право батьків дитини на її виховання.

Встановлений рішенням суду графік побачень відповідає насамперед інтересам дитини, з урахуванням її усталеного розпорядку дня та способу життя та емоційного стану.

На думку суду саме за умови дотримання матір`ю встановленого судом графіку зустрічей з дитиною, між мамою та дівчинкою буде встановлено зв`язок, довіру та розуміння потреб дитини.

З урахуванням вікових змін дітей, їх розвитку та потреб, ставлення до матері позивач не позбавлений у майбутньому звернутись до суду із позовною заявою про зміну встановленого судом способу участі у вихованні малолітніх дітей, що буде відповідати насамперед якнайкращим інтересам дитини.

Суд вважає за необхідне також зазначити, що батьки мають налагодити співпрацю з метою забезпечення належного контакту між кожним із них з дитиною, встановлення можливості спілкування та спільного проведення часу, керуючись передусім найкращими інтересами дитини.

Крім того, в порядку ч. ч. 1-2 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слідує стягнути судовий збір в сумі 1211 грн. 20 коп. (в порядку ч. ч. 1-2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» в редакції на момент звернення до суду з даним позовом).

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 3, 19, 141, 155, 159, 160, 161 СК України, Конвенцією про права дитини від 20.11.1989 року (ратифікована Україною 27.02.1991 року, дата набуття чинності для України 27.09.1991 року), Декларацією прав дитини резолюцією 1386 (ХIV) Генеральної Асамблеї ООН, ст. ст. 3, 12, 13, 77, 81-82, 89, 229, 258-259, 263-265, 280-284, 352, 354-355 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Управління-служби у справах дітей Центральної адміністрації Дніпровської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні та участі у вихованні дітей - задовольнити частково.

Встановити ОСОБА_1 спосіб участі у вихованні та спілкуванні з її дитиною - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , визначивши наступний порядок: кожний четвер з 18:00 до 20:00 за бажанням дитини; необмежене спілкування матері з дитиною різними засобами зв`язку, за бажанням матері та дитини.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України, суд вважає необхідним зазначити у резолютивній частині рішення наступні дані:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_4 ;

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 ;

Управління-служби у справах дітей Центральної адміністрації Дніпровської міської ради, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 44209446, місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, просп. Лесі України, 65.

Суддя В.В. Самсонова