Ухвала суду № 128615736, 03.07.2025, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 03.07.2025

Справа № 334/8800/24

Провадження № 1-кп/334/348/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03липня 2025року м. Запоріжжя

Дніпровський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 за ч. 4 ст. 187 КК України,

установив:

в проваджені суду перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України.

У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого, вказавши на те, що раніше встановлені ризики не зникли і продовжують існувати, а тому підстав для зміни запобіжного заходу на більш м`який немає.

В обґрунтування існування вказаних ризиків прокурор посилається на те, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 8 до 15 років з конфіскацією майна, що може спонукати обвинуваченого переховуватись від суду або взагалі виїхати на тимчасово окуповані території.

Ризик, передбачений пунктом 3 частини першої статті 177 КПК України підтверджується тим, що обвинувачений знайомий із потерпілими у цьому кримінальному проваджені, а відтак може впливати на них шляхом погроз, залякування або умовлянь.

ОСОБА_6 є особою, раніше неодноразово судимою, у тому числі, за вчинення тяжких злочинів, у тому числі за вчинення корисливих злочинів проти власності, офіційного джерела доходу не має, наразі обвинувачується у вчиненні нового тяжкого злочину, що свідчить про те, що існує ризик того, що він може вчинити інше кримінальне правопорушення, передбачений пунктом 5 частини першої статті 177 КПК України.

Також прокурор вказав на те, що через процесуальну поведінку сторони захисту, зокрема, відмови від адвокатів та подання численних клопотань, які не стосуються розгляду самого кримінального провадження по суті, розгляд справи затягується, відтак до цього часу не допитані потерпілі та свідки, а тому перелічені у клопотання ризики фактично не змінились.

Обвинувачений ОСОБА_6 у судовому засіданні зазначив, що не отримував цього клопотання, а надані прокурором докази протилежного є підробкою. Так, у розписці про отримання неправильно вказано його прізвище, а підпис суттєво відрізняється від його особистого підпису. Проте, незважаючи на це, надав суду письмові заперечення, у яких зазначив, що ризики, наведені прокурором у клопотанні не підтверджені жодним доказом та не містять жодної аргументації.

Обвинувачений зазначив, що вся справа щодо нього є сфальсифікованою та надав пояснення стосовно обставин, викладених в обвинувальному акті, а також вказав на порушення процедури його затримання та первісного обрання запобіжного заходу 02.08.2024 року, які відбулись із порушення, визначеного законодавством строку.

Також, ОСОБА_6 вказав про те, що він не вчиняв жодних дій, які б могли бути розцінені, як спроба переховуватись від органів досудового розслідування чи якогось тиску на потерпілих.

Захисник ОСОБА_7 підтримав свого підзахисного та вказав на те, що прокурором не надано підтвердження жодного із заявлених ризиків. Захисник зазначив, що сама по собі тяжкість покарання не може свідчити про наявність ризику переховування обвинуваченого без інших фактичних даних, які б підтверджували наявність такого ризику.

З урахуванням відсутності доказів наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, просив суд відмовити у задоволені клопотання прокурора.

Колегія суддів, оцінивши надані суду докази та пояснення учасників кримінального провадження, дійшла до таких висновків.

Відповідно до ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Суд, оцінюючи ризики, наведені прокурором у клопотанні та заперечення, висловлені стороною захисту, не може не враховувати той факт, що ОСОБА_6 є особою неодноразово судимою, в тому числі за вчинення насильницьких злочинів та злочинів проти власності. До свого затримання не мав постійного місця роботи, за словами самого обвинуваченого він часто змінював місця проживання, переїжджаючи з одного міста до іншого, постійно змінював місця роботи. Ці обставини характеризують особу обвинуваченого і на переконання суду свідчать про наявність ризику, передбаченого пунктом 5 частини першої статті 177 КПК України.

Твердження обвинуваченого ОСОБА_6 щодо відсутності будь-яких доказів, які б підтверджували його спроби втечі, то суд зазначає, що сама суть «запобіжного заходу» полягає саме у запобіганні таких спроб за наявності обґрунтованих ризиків.

Суд погоджується із позицією сторони захисту щодо того, що сама по собі тяжкість покарання не може слугувати достатньою причиною для тримання особи під вартою.

Однак, відповідно до практики Європейського суду з прав людини тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. А тому ураховуючи вищенаведені обставини, суд дійшов висновку, що фактичні обставини підтверджують, наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Крім того, суд погоджується із доводами прокурора в частині існування ризику тиску обвинуваченого на потерпілих, які до цього часу не допитані. Адже, обвинувачений сам вказував, що він знайомий із ними (потерпіла ОСОБА_8 є його колишньою тещою), і неодноразово висловлював суперечливі твердження щодо відносин із ними. Так, спочатку обвинувачений вказував на те, що потерпілі не мають до нього претензій і взагалі відвідували його у слідчому ізоляторі. Проте, у судовому засіданні, яке відбулось 13.03.2025 року потерпілі ОСОБА_9 та ОСОБА_10 заперечили ці твердження.

Після цього у судовому засіданні, яке відбулось 04.07.2025 року обвинувачений ОСОБА_6 повідомив, що він отримав статус потерпілого у кримінальному провадженні щодо певних фактів вчинення ОСОБА_9 та ОСОБА_10 злочину щодо нього.

Наведене у сукупності свідчить, що ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України є реальним та не зменшився.

Також суд враховує і вимоги ч. 3 ст. 5 Конвенції (правова позиція Європейського Суду з прав людини, викладена у справі «Слоев проти України»), а саме, що після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою обвинуваченого, однак враховуючи вимоги ст. 331 КПК України та доведеність існування обставин, які свідчать про те, що маються ризики, які виправдовують необхідність продовження щодо обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме, що обвинувачений, не має сім`ї, відповідно не має міцних соціальних зв`язків, також виходячи із його особи та самих обставин кримінального правопорушення у яких він обвинувачується, з можливості останнього з метою уникнення від покарання переховуватися від суду, а також з урахуванням обставин, що менш суворі запобіжні заходи будуть не достатні для запобігання вищезазначеним ризикам, суд вважає, що клопотання щодо продовження строку утримання під вартою заявлене прокурором підлягає задоволенню, тобто строк утримання під вартою необхідно продовжити до 60 днів. .

Ураховуючи вище наведене, суд вважає, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені статтею 176 КПК України не зможуть забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків, що випливають із частини п`ятої статті 194 КПК України.

Керуючись ст. 183, 372, 376 КПК України, суд

ухвалив:

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 діб.

Термін дії ухвали в частині продовження запобіжного заходу закінчується 31 серпня 2025 року о 14:00 годині.

Ухвала в частині продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п`яти днів.

Судді ОСОБА_1

ОСОБА_2

ОСОБА_3