Рішення № 128612160, 03.07.2025, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 490/646/24

Провадження № 2/761/1967/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва

головуючого - судді: Осаулова А.А.

за участю секретаря судових засідань: Путрі Д.В.

позивача та її представника: ОСОБА_1 , ОСОБА_2

представника третьої особи: ОСОБА_28.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в загальному позовному провадженні в м.Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради, Київської міської ради, треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання права спільної сумісної власності на майно,-

ВСТАНОВИВ:

в січні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила суд визнати факт проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без укладення шлюбу між ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,починаючи з 2004 р. до смерті ОСОБА_7 , визнати за ОСОБА_1 право спільної сумісної власності на майно, набуте під час проживання однією сім`єю без укладення шлюбу з ОСОБА_7 , а саме: житлового будинку АДРЕСА_1 , земельній ділянці АДРЕСА_1 , 49/100 часток квартири АДРЕСА_2 .

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Після смерті ОСОБА_7 відкрилась спадщина, позивач є єдиним спадкоємцем , яка прийняла спадщину після смерті ОСОБА_7 .

В період з 2004 р. по ІНФОРМАЦІЯ_2 (дату смерті ОСОБА_7 ) позивач спільно проживала з ОСОБА_7 в квартирі АДРЕСА_3 , яка належить позивачу.

Під час перебування у фактичних шлюбних стосунках спільно позивач та ОСОБА_7 придбали житловий будинок АДРЕСА_1 , земельну ділянку АДРЕСА_1 , 49/100 частки квартири АДРЕСА_2 . Вказане майно було зареєстровано на ОСОБА_7 .

Враховуючи, що вказане майно було придбано під час фактичних шлюбних стосунків без реєстрації шлюбу, позивач просить встановити факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та визнати право спільної сумісної власності на майно, що стало підставою для звернення до суду з позовом.

Представник відповідача 2 подав письмові пояснення, в яких звертає увагу, що позивачем не надано доказів проживання відповідача у квартирі АДРЕСА_3 разом з позивачем, надані фотокартки не підтверджують сімейних відносин, доказів ведення спільного господарства,наявності взаємних прав та обов`язків як подружжя не надано.

Третя особа 1 подала письмові пояснення , за якими ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , є його рідним братом. Звертає увагу,що ОСОБА_7 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_8 з 11.05.1985 р. по 09.03.1989 р. та з ОСОБА_9 з 22.10.1994 р. по 21.10.2020 р. (шлюб розірвано за рішенням Курземського районного суду Латвійської республіки). З позивачем ОСОБА_7 підтримував дружні стосунки, кожен з них проживав за різними адресами. В останні роки ОСОБА_1 та ОСОБА_7 почали проживати окремо, майно було придбано особисто ОСОБА_10 .

Ухвалою судді від 27.03.2024 р. відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання з повідомленням учасників справи, витребувано у приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Поліщук Л.В. належним чином засвідчену копію спадкової справи №21/2023 до майна ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою суду від 26.06.2024 р. залучено ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 до участі в справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору.

Ухвалою суду від 02.09.2024 р. вирішено звернутися із судовим доручення про надання правової допомоги шляхом витребування у Курземського районного суду Латвійської Республіки рішення Курземського районного суду від 21.10.2020 по цивільній справі № С69288919 за позовом ОСОБА_11 до ОСОБА_12 про розірвання шлюбу.

Ухвалою суду від 13.11.2024 р. закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті.

За приписами ч. 1 ст. 211 ЦПК України, розгляд справи відбувається в судовому засіданні.

У відповідності до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, показання свідків, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 13 ч. 1, 3 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

В постановах Верховного Суду від 08.08.2019 р. у справі №450/1686/17 та від 15.07.2019 р. у справі №235/499/17 зазначено, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.

Так, звертаючись до суду з даним позовом позивач вказувала, що з 2004 р. по ІНФОРМАЦІЯ_9 р. (дату смерті ОСОБА_7 ) позивач спільно проживала з ОСОБА_7 як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу, та під час перебування у фактичних шлюбних стосунках було спільно придбано майно: житловий будинок АДРЕСА_1 , земельну ділянку АДРЕСА_1 , 49/100 частки квартири АДРЕСА_2 , яке було зареєстровано на ОСОБА_7 .

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 з 15.11.2005 р.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 помер у м. Миколаїв, останнє місце проживання: АДРЕСА_5 .

З спадкової справи №21/2023 до майна померлого ОСОБА_7 вбачається, що з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 звернулись ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_6 - ІНФОРМАЦІЯ_8 . Крім цього, в матеріалах спадкової справи міститься інформація про те, що в померлого є брат ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

З витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб від 10.07.2023 р. вбачається, що ОСОБА_7 перебував у шлюбі з ОСОБА_13 з 11.05.1985 р. по 09.03.1989 р.

Згідно з інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_7 на праві приватної власності належить житловий будинок АДРЕСА_1 (на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_1 від 07.02.2012 р.), земельна ділянка з кадастровим номером 4810136900:05:011:0001 (на підставі державного акту про право власності на земельну ділянку МК №057467 від 22.11.2004 р.), 49/100 частки квартири АДРЕСА_2 (на підставі договору купівлі-продажу від 09.08.2005 р., право власності зареєстровано в БТІ 10.08.2005 р.) (а.с. 29-33 т.1)

Статтею 3 СК України передбачено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Встановлення факту проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу передбачає доведення перед судом факту спільного їх проживання, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв`язку із цим взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю. Під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне мешкання чоловіка та жінки за однією адресою, збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного, незалежно від того, що будь-хто із них за особливістю своєї роботи/служби зумовлений тривалий час бути відсутнім за цим місцем проживання (несення військової служби, вахтовий метод роботи). Спільний побут, в свою чергу, передбачає ведення жінкою та чоловіком спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної праці, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування чоловіка та жінки один про одного/надання взаємної допомоги тощо. До прав та обов`язків, притаманних подружжю, слід віднести зокрема, але не виключно, існування між чоловіком та жінкою, реалізацію ними особистих немайнових прав, передбачених главою 6 СК України, тощо. При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин, оскільки самі по собі, наприклад, факти перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки або спільна присутність їх на святах, або пересилання коштів, або періодичний спільний відпочинок, або проживання за однією адресою, факт реєстрації за такою адресою при відсутності інших наведених вище ознак не можуть свідчити, що між чоловіком та жінкою склались та мали місце усталені відносини, притаманні подружжю.

Наведені вище правові висновки суду повністю узгоджуються із правовими позиціями, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №554/8023/15-ц, постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі №244/4801/13-ц, від 28 листопада 2018 року в справі №127/11013/17, від 16 січня 2019 року у справі №343/1821/16-ц, від 27 лютого 2019 року у справі№522/25049/16-ц, від 27 березня 2019 року у справі №354/693/17-ц, від 17 квітня 2019 року у справі №490/6060/15-ц, від 15 серпня 2019 року у справі №588/350/15, від 23 вересня 2019 року у справі №279/2014/15-ц, від 10 жовтня 2019 року у справі №748/897/18, від 11 грудня 2019 року в справі №712/14547/16-ц, від 12 грудня 2019 року у справі №490/4949/17, від 18 грудня 2019 року в справі №761/3325/17-ц, від 24 січня 2020 року в справі №490/10757/16-ц, від 09 листопада 2020 року №757/8786/15-ц.

Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу можуть бути, зокрема, але не виключно: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із «подружжя»; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства та ін. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року по справі №524/10054/16.

На підтвердження факту проживання з ОСОБА_7 як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу з 2004 р. по ІНФОРМАЦІЯ_9 р. (дату смерті ОСОБА_7 ) позивач надала письмові докази:

- декларації про вибір лікаря, який надає первинну допомогу від 04.05.2018 р. та 05.05.2018 р., за якими фактичне місце проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_7 : АДРЕСА_4 , а також зазначено, що вони є довіреними особами один одного. ОСОБА_1 належить частка вказаної квартири (а.с. 37-38, 42-43 т.1)

- медичну документацію, за якими ОСОБА_7 проходив лікування у м. Миколаїв, місцем проживання зазначав АДРЕСА_6 , а саме: направлення від 08.09.2020 р., 30.09.2021 р., виписку з медичної картки, за якою ОСОБА_7 спостерігається в амбулаторно-поліклінічному закладі ЦПМСД №4 м. Миколаїв з 2009 р., виписки з медичної картки від 03.06.2020 р., 18.12.2020 р. 24.10.2022 р., медичну амбулаторну картку від 28.01.2020 р., план спостереження від 09.11.2022 р., в якому додатково зазначено про законного представника ОСОБА_1 (а.с. 44-46, 48, 49, 50,51,64 т.1)

- заяву ОСОБА_1 від 21.10.2022 р. про отримання медичних засобів для ОСОБА_7 , листки призначень за 2022-2023 р. (а.с. 47, 52-63 т.1);

- відповідь КНП ММР «ЦПМСД №4» від 10.07.2023 р., за якою під час реєстрації декларації з лікарем ОСОБА_1 , довіреною особою зазначила ОСОБА_7 (а.с. 74 т.1);

- акт про встановлення місця проживання від 06.07.2023 р за підписом сусідів, голови ОСББ, за яким ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , фактично протягом 20 років життя проживав за адресою: АДРЕСА_4 однією сім`єю з ОСОБА_14 , з якою вели спільний побут. Були виявлені особисті речі, одяг, взуття, якими користування ОСОБА_7 . Постійно бачили ОСОБА_7 , ОСОБА_1 разом. (а.с. 76 т.1)

- журнали з скріншотів дзвінків та смс листування з телефону за період 2021-2023 р. (а.с. 125-187, 202-225 т.1)

- фотознімки (а.с. 182-199, 227-231 т.1)

Крім цього, в судовому засіданні були допитані в якості свідків:

- ОСОБА_15 (племінниця позивача), яка пояснила суду, що ОСОБА_16 та ОСОБА_17 проживали як сім`я в квартирі по АДРЕСА_7 , вели спільне господарство, мали спільний побут. Познайомились вони в кінці 1990-початок 2000 років., один одного сприймали як чоловік та дружина ОСОБА_18 хворів, а ОСОБА_19 допомагала йому у всьому.

- ОСОБА_20 (сімейний лікар) пояснила суду, що з 1999 р. ОСОБА_17 та ОСОБА_16 почали зустрічатись та проживати в квартирі по АДРЕСА_7 разом з мамою позивача. У них були сімені стосунки, вели спільне господарство, спільний побут, мали спільний бюджет,разом відпочивали та проводили час. Коли підписували декларацію з сімейним лікарем, до зазначили довіреними особами один одного. У ОСОБА_21 була тяжка хвороба, а ОСОБА_16 допомагала йому. Знає, що спільно придбали квартиру у м. Києві.

- ОСОБА_22 (подруга) пояснила суду, що ОСОБА_17 та ОСОБА_16 познайомились у 1999 році, проживали спільно у квартирі, мали спільний бюджет, відносились один до одного як чоловік та дружина. Коли ОСОБА_17 захворів, ОСОБА_16 почала доглядати за ним. В них було спільне майно: будинок в АДРЕСА_1 та квартира в м. Києві.

- ОСОБА_23 (сестра позивача) пояснила суду, що з ОСОБА_21 познайомилась у 1999 році, ОСОБА_16 представила його як чоловіка, проживали вони по в квартирі по АДРЕСА_7 у квартирі матері позивача. Разом проводили свята, їздили на дачу. В ОСОБА_21 були проблеми зі здоров`ям, а ОСОБА_16 за ним доглядала, відносилась як до чоловіка. Знає, що вони придбали спільно квартиру у м. Києві, хотіли там жити, але не переїхали через роботу Наталі. Крім квартири у м. Києві вони придбали земельну ділянку та дачу у м. Миколаїв.

ОСОБА_24 (знайома позивача) пояснив суду, що з ОСОБА_16 знайомі давно, разом працювали у лікарні. З ОСОБА_21 проживали як сім`я у квартирі ОСОБА_16 , відносились один до одного як чоловік та дружина. Знає, що вони придбали квартиру у м. Києві, робили там ремонт. Також була дача у м. Миколаїв, де проводили вони спільно час. Коли ОСОБА_17 захворів, за ним доглядала виключно ОСОБА_16 , про дітей ОСОБА_21 не знає.

Між тим, надані позивачем докази не в повній мірі підтверджують факт проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_7 як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу з 2004 р. по ІНФОРМАЦІЯ_2 (дату смерті ОСОБА_7 ), оскільки більшість з них стосуються періоду, починаючи з 2020 року, окрім декларацій сімейного лікаря, які датовані травнем 2018 року. При цьому, належних та допустимих доказів проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_7 однією сім`єю без реєстрації шлюбу до 2018 р. не надано.

Свідки позивача хоч і підтвердили факт проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_7 , як чоловіка та дружини, ведення спільного побуту з 1999 року, але вони носять загальний характер і не містять посилання на конкретні факти та обставини, які б давали суду можливість дійти висновку про наявність підстав, які входять до предмету доказування у подібних правовідносинах.

При цьому, самі по собі показання свідків не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу (постанова Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 129/2115/15-ц).

Судом також враховано, що ухвалою суду від 02.09.2024 р. було вирішено звернутися із судовим доручення про надання правової допомоги шляхом витребування у Курземського районного суду Латвійської Республіки рішення Курземського районного суду від 21.10.2020 по цивільній справі № С69288919 за позовом ОСОБА_11 до ОСОБА_12 про розірвання шлюбу.

18.04.2025 р. до суду надійшли матеріали виконання судового доручення з рішенням Курземського районного суду Латвійської Республіки від 21.10.2020 р. у справі №С-0464-20/35 за позовом ОСОБА_25 до ОСОБА_26 про розірвання шлюбу.

З вказаного рішення вбачається, що 22.10.1994 р. вони зареєстрували шлюб в адміністрації села Єгоровки Пичаївського району Тамбовської області, запис №10, але спільне життя не склалось з 2005 р., відповідач зібрав речі та поїхав в Україну.

Відповідно до статті 25 СК України жінка та чоловік можуть одночасно перебувати лише в одному шлюбі. Жінка та чоловік мають право на повторний шлюб лише після припинення попереднього шлюбу.

Аналіз указаної норми дозволяє зробити висновок про те, що для застосування положень вищевказаної статті необхідною умовою є, зокрема, встановлення факту не перебування осіб у будь-якому іншому шлюбі.

Аналогічні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 18 липня 2018 року у справі № 522/1252/14-ц (провадження № 61-11255св18), від 25 квітня 2019 року у справі № 759/4596/18 (провадження № 61-3852св19).

У пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» судам роз`яснено, що при застосуванні статті 74 СК України, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Тлумачення наведених вище норм сімейного законодавства дає підстави стверджувати, що законодавець визначив пріоритетність зареєстрованого шлюбу, також визначений принцип одношлюбності і заборони на укладання шлюбу з особою, яка вже перебуває в іншому зареєстрованому шлюбі.

Встановлення судом факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу є визнанням державою сімейних стосунків фізичних осіб і за своєю суттю є альтернативою зареєстрованого шлюбу, а отже такі відносини мають бути правомірними.

Частиною першою статті 13 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачено, що документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Шлюб між громадянами України, шлюб між громадянином України та іноземцем, шлюб між громадянином України та особою без громадянства, що укладений за межами України відповідно до права іноземної держави, є дійсним в Україні за умови додержання щодо громадянина України вимог Сімейного кодексу України щодо підстав недійсності шлюбу (частина перша статті 58 Закону України «Про міжнародне приватне право».

Відповідно до ч. 3 ст. 115 СК України документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Частиною 2 ст. 114 СК України передбачено, що у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Факт перебування ОСОБА_25 до ОСОБА_26 в період з 22.10.1994 р. по 21.10.2020 р. підтверджується рішенням Курземського районного суду Латвійської Республіки від 21.10.2020 р. у справі №С-0464-20/35 за позовом ОСОБА_25 до ОСОБА_26 про розірвання шлюбу.

Отже, вимога щодо встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу позивача з ОСОБА_7 в період з 2004 року по 21.10.2020 р. суперечить вимогам статті 25 СК України, оскільки попередній шлюб позивача з ОСОБА_27 не був розірваний.

Отже, перебування в зареєстрованому шлюбі виключає встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Вказана позиція міститься і в постанові Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 244/4801/13-ц (провадження № 61-23286св18). Аналогійної позиції дотримується і Верховний Суд в постанові від 17 червня 2020 року у справі № 755/18012/16-ц.

Між тим, оцінюючи надані стороною позивача письмові докази, враховуючи показання свідків, з урахуванням встановлення факту розірвання шлюбу ОСОБА_7 21.10.2020 р., суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 довела факт проживання з ОСОБА_7 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період з 22.10.2020 р. по ІНФОРМАЦІЯ_9 р.

При цьому, оскільки судом не встановлено факту спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_7 в період, коли ОСОБА_7 став власником нерухомого майна, а саме: житлового будинку АДРЕСА_1 , земельної ділянки з кадастровим номером 4810136900:05:011:0001, 49/100 частки квартири АДРЕСА_2 , підстави для визнання за ОСОБА_1 права спільної сумісної власності на майно, набуте під час проживання однією сім`єю без укладення шлюбу з ОСОБА_7 відсутні.

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини зауважив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи наведені обставини справи, суд приходить до висновку про можливість часткового задоволення позову в частині встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 разом із ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , в період з 22.10.2020 р. по ІНФОРМАЦІЯ_2 , а в решті вимог позов задоволенню не підлягає з наведених вище підстав.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 3, 25, 74, 114, 115 СК України, ст. 3-5, 7-13, 17, 43, 49, 60, 76-81, 211, 223, 258, 263, 264, 265, 268, 352 ЦПК України, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради, Київської міської ради, треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання права спільної сумісної власності на майно,-задовольнити частково.

Встановити факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 разом із ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , в період з 22.10.2020 р. по ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В задоволенні іншої частини позовних вимог про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання права спільної сумісної власності на майно,- відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити учасників:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_4 .

Відповідачі:

Миколаївська міська рада, код ЄДРПОУ 04056612, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20,

Київська міська рада, код ЄДРПОУ 22883141, м. Київ, вул. Хрещатик, 36.

Суддя: Андрій Осаулов