Рішення № 128609902, 03.07.2025, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/8840/25

Провадження № 2/752/5701/25

РІШЕННЯ

Іменем України

03 липня 2025 року Голосіївський районний суд міста Києва в складі головуючого судді Слободянюк А.В., розглянувши в приміщенні суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва" до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що рішенням Голосіївської районної в місті Києві ради від 19.12.2010 №41/10, 31.10.2010 було передано майно територіальної громади Голосіївського району міста Києва з балансу Голосіївської районної в місті Києві ради на баланс Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Голосіївського району».

З метою реалізації Закону України «Про загальнодержавну програму реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2009-2014 роки» та рішення Київської міської ради від 16.09.2010 №12/4824 «Про затвердження Програми реформування і розвитку житлово-комунального господарства міста Києва на 2010-2014 роки», а також посилення ефективності управління майном та вдосконалення роботи комунальних підприємств, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва і здійснюють свою діяльність у сфері утримання та обслуговування житлвоого фонду, рішенням ІІ сесії Київської міської ради VII скликання від 09.10.2014 №270/270 «Про удосконалення структури управління житлово-комунальним господарством міста Києва», Комунальне підприємство «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Голосіївського району» перейменовано в Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва" та віднесено до сфери управління Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації.

Зазначає, що позивач з 01.05.2015 та по теперішній час надає послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій в будинку АДРЕСА_1 .

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 02.08.2024 №389449087, власником квартири АДРЕСА_2 є ОСОБА_1 .

Відповідно до п.п.1,5,10 ч.2 ст.7, ч.5 ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги, індивідуальний споживач зобов`язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами; у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню в розмірах, установлених законом або договорами про надання житлово-комунальних послуг. У разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір, з ними укладаються індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Відповідач знехтував обов`язком щодо укладення письмового договору з позивачем, тому між сторонами діє уніфікований публічний договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, який затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 №529 «Про затвердження Типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (опублікований в газеті «Хрещатик» №9 (4695) від 14.07.2015).

За квартирою обліковується заборгованість за надані послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкової території.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за послуги з утримання будинку та прибудинкової території (квартплата) за період з 01 січня 2018 року по 01 лютого 2025 року в розмірі 28 176,80 грн, інфляційних втрат в розмірі 16 081,48 грн, 3% річних в розмірі 5 233,93 грн. Вирішити питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 15 квітня 2025 року справу прийнято до розгляду, відкрито провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін.

Вказаною ухвалою сторонам встановлено строки для подання відповідних заяв по суті.

Відповідачу копія ухвали про відкриття провадження та копія позовної заяви разом з копіями доданих документів, двічі направлялись за зареєстрованою адресою місця проживання.

16.05.2025 конверт повернувся до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, суд вважає, що відповідач належним чином повідомлялася про розгляд справи судом. У встановлений строк відзиву на позов не подала.

Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходили.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що позивач КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва», здійснює утримання будинків та прибудинкової території, в тому числі і будинку АДРЕСА_1 , на підставі рішення Голосіївської районної в м. Києві ради від 19 жовтня 2010 року № 41/10, яким 31 жовтня 2010 року передано майно територіальної громади Голосіївського району м. Києва на баланс комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Голосіївського району».

Рішенням Київської міської ради від 09 жовтня 2014 року № 270/270 «Про удосконалення структури управління житлово-комунальним господарством м. Києва» комунальне підприємство «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Голосіївського району» перейменовано на комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києву» та віднесене до сфери управління Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації.

Відповідно до п.2.2. Статуту Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва», предметом його діяльності є: утримання житлового та нежитлового фонду, що належить до комунальної власності територіальної громади м.Києва та закріплений за Підприємством на праві господарського відання, а також обслуговування житлового та нежитлового фонду, що належить до комунальної власності м.Києва, на договірних засадах у встановленому законом порядку; надання послуг з утримання будинків та прибудинкових територій та інших житлово-комунальних послуг, виконання функцій балансоутримувача житлового та нежитлового фонду, укладання договір на надання житлово-комунальних послуг, контроль за виконанням умов договорів у встановленому порядку.

На виконання взятих на себе зобов`язань з утримання та обслуговування житлового і нежитлового фонду, КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» укладаються відповідні договори з виробниками житлово-комунальних послуг (вивіз сміття, вивіз листя та снігу, електропостачання, обслуговування ліфтів тощо), які після набуття підприємством надаються споживачам поряд з іншими послугами. Несвоєчасне внесення чи не внесення споживачами коштів за надані їм житлово-комунальні послуги не дає можливостей для задоволення потреб населення і господарського комплексу в житлово-комунальних послугах відповідно до встановлених нормативів і національних стандартів, порушує інтереси інших споживачів-співвласників багатоквартирних будинків, порушує майнові права та законні інтереси позивача.

Факт надання житлово-комунальних послуг та їх вартості підтверджується: рішенням Голосіївської районної в м. Києві ради від 19.10.2010 № 41/10, рішенням Київської міської ради від 09.10.2014 № 270/270, інформацією щодо фактичних та нормативних витрат на послуги з утримання будинку та прибудинкової території, розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 442 від 30.04.2015 щодо встановлення тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 668 від 06.06.2017, договорами з виробниками житлово-комунальних послуг (електропостачання, обслуговування ліфтів, прибирання тощо) та рахунками виписаними позивачу такими надавачами послуг.

Відповідачка ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 , на підставі свідоцтва про право на спадщину, серія та номер 759, від 26.12.2023, посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокудін В.В., розмір частки , та свідоцтва про право на спадщину, серія та номер 8-89, виданого 05.04.2024 Дев`ятою Київською державною нотаріальною конторою, розмір частки 1/2, що підтверджується інформаційною довідкою від 02.08.2024 № 389449087 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій між позивачем та спадкодавцем відповідача, а також самим відповідачем не укладено.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 382 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальними послугами визначається результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

У відповідності до ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуги з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема, прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Частина 1 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачає, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Разом з тим, хоч у ч. 1 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» й передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 вказаного Закону споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів, а з таким правом споживача прямо кореспондується і його обов`язок оплачувати житлово-комунальні послуги (п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону).

Відсутність укладеного між сторонами договору про надання послуг не може слугувати підставою для відмови у позові, оскільки укладення вказаного договору є обов`язком споживача за умови, якщо запропонований виконавцем послуг договір відповідає типовому договору.

Зазначена практика правозастосування правових норм у сфері оплати житлово-комунальних послуг є сталою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі 712/8916/17, постанови Верховного Суду від 15 березня 2018 року у справі № 401/710/15-ц, від 18 вересня 2019 року у справі № 369/3682/16-ц, від 07 лютого 2024 року у справі № 372/2236/21).

Статтею 162 Житлового кодексу України передбачено, що власник зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.

Відповідач, як власник квартири АДРЕСА_2 та спадкоємець боржника не в повному обсязі сплачує житлово-комунальні послуги з утримання будинку та прибудинкової території, у зв`язку з чим має заборгованість перед позивачем за послуги з утримання будинку і споруд та прибудинкової території за період з 01 січня 2018 року по 01 лютого 2025 року в загальному розмірі 28 176,80 грн.

У відповідності до ст. 27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг споживач має право викликати виконавця комунальних послуг (його представника) для перевірки кількості та/або якості наданих послуг. У разі ненадання, надання неналежної якості послуги з управління багатоквартирним будинком споживач має право викликати управителя для перевірки якості наданих послуг. Порядок перевірки якості надання комунальних послуг та якості послуги з управління багатоквартирним будинком встановлюється Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом. За результатами перевірки якості надання комунальних послуг або якості послуг з управління багатоквартирним будинком складається акт-претензія, який підписується споживачем та виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком). Виконавець комунальної послуги або управитель (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) зобов`язаний прибути на виклик споживача у строки, визначені в договорі про надання послуги, але не пізніше ніж протягом однієї доби з моменту отримання повідомлення споживача. Акт-претензія складається виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) та споживачем і повинен містити інформацію про те, в чому полягало ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальної послуги або послуги з управління багатоквартирним будинком, дату (строк) її ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості, а також іншу інформацію, що характеризує ненадання послуг, надання їх не в повному обсязі або неналежної якості.

Відповідач у встановленому законом порядку не відмовився від надання послуг позивачем, доказів ненадання послуг або надання послуг неналежної якості відповідно до порядку, визначеному ст. 27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», що б дало підстави для звільнення від їх оплати, відповідачем надано не було.

Як вбачається з матеріалів справи, у зв`язку з несплатою відповідачем та спадкодавцем наданих позивачем послуг, у нього виникла перед позивачем заборгованість, яка відповідно до розрахунку позивача за послуги з утримання будинку та прибудинкової території складає 28 176,80 грн та підлягає стягненню з відповідачки в судовому порядку.

Щодо зобов`язання відповідача перед позивачем до моменту отримання майна у власність в порядку спадкування.

Правовідносини щодо права власності і переходу права власності в порядку спадкування регулюються нормами ЦК України

Відповідно до ч. 4 ст. 319 ЦК України власність зобов`язує.

Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 322 ЦК України).

У відповідності до вимог п. 4 ст. 264 ЦПК при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду.

Згідно ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Приписами статті 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Стаття 1281 ЦК України не встановлює певного порядку пред`явлення вимог кредиторів. Пред`явлення вимог може відбуватися як безпосередньо спадкоємцю, так і через нотаріуса.

Такий висновок висловлений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц (провадження № 14-53цс18).

Згідно із статтею 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен зі спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора вони зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором не встановлено інше. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі.

У разі смерті фізичної особи - боржника за зобов`язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво у порядку спадкування, обов`язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи, її спадкоємця, тобто відбувається передбачена законом заміна боржника у зобов`язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Таким чином, правовідносини, що виникли між позивачем та боржником (який помер), після його смерті трансформуються у зобов`язальні правовідносини, що виникли між кредитодавцем та спадкоємцями боржника і вирішуються у порядку статті 1282 ЦК України.

За змістом наведених норм матеріального права, задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості майна, отриманого спадщину.

При вирішенні спору про стягнення зі спадкоємця коштів в порядку задоволення вимог кредитора спадкодавця, у відповідності з правилами ч.3 ст.12, ч.1 ст. 81 ЦПК України доведення обставин щодо обсягу отриманого спадкового майна та його вартості покладено на спадкоємця, який заперечує проти вимог кредитора спадкодавця.

Так, у постанові Верховного Суду від 18 вересня 2019 року у справі № 640/6274/16-ц (провадження № 61-25487св18) сформульовано правовий висновок, згідно з яким, враховуючи принцип змагальності цивільного процесу, яким передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, доводити обсяг спадкового майна та його вартість повинен спадкоємець, який заперечує проти вимог кредитора спадкодавця, оскільки відповідальність спадкоємця за зобов`язаннями спадкодавця обмежена вартістю успадкованого майна. У цій справі Верховний Суд констатував, що висновки судів про відмову в позові з тих підстав, що позивачем не надано доказів, які підтверджують, яке саме майно одержано спадкоємцями у спадщину та яка вартість цього майна, суперечать вимогам процесуального закону, оскільки суди безпідставно поклали обов`язок доказування наведених обставин на сторону позивача.

Досліджуючи питання обсягу спадкового майна та його вартості як межі відповідальності спадкоємця за боргами спадкодавця відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України, суд доходить висновку про те, що сума заборгованості до моменту отримання відповідачкою свідоцтва про право на спадщину - 26 грудня 2023 року, в розмірі 28 176,80 грн основного боргу, який виник у спадкодавця є в межах реальної вартості успадкованого відповідачкою майна, а тому підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача.

В супереч вимог ст. 12, 81 ЦПК України відповідач доказів вартості спадкового майна у суду не надала.

Отже, позовні вимоги Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва" у заявленому до спадкоємиці боржника розмірі в цій частиніє обґрунтованими.

Щодо вимог про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

Водночас відповідач не є боржником, а є спадкоємцем боржника.

Тобто, до складу спадщини після померлого не ввійшов обов`язок боржника, передбачений частиною 2 статті 625 ЦК України, за прострочення виконання зобов`язання.

До спадкоємця такий обов`язок відповідно до статті 1231 ЦК України переходить лише у разі їх присудження судом спадкодавцеві за його життя.

Вказане узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 26 жовтня 2022 року у справі № 185/5681/18.

Отже, вимоги позивача щодо стягнення з відповідачки інфляційних втрат та 3% річних до моменту отримання свідоцтва про право на спадщину, а саме - 26 грудня 2023 року, не підлягають задоволенню.

При цьому, суд констатує, що згідно з ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини, однак у суду відсутні відомості щодо часу відкриття спадщини.

Плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно (частина перша статті 32 Закону).

Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць.

Згідно із положеннями статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс споживчих цін (індекс інфляції) - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Відповідно до статті 3 цього Закону індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Отже, зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен місяць щодо якого обчислюється відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення, починаючи з місяця наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, до розрахунку мають включатися й періоди часу в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто, мала місце дефляція).

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у наступному місяці.

На відміну від інфляційних збитків розрахунок трьох процентів річних здійснюється за кожен день прострочення за формулою: сума боргу х 3 % / 365 (кількість днів у році) х кількість днів прострочення.

За проведеними обчисленнями, з урахуванням методики розрахунку інфляційних втрат та 3 % річних відповідно до частини другою статті 625 ЦК України, судом встановлено, що інфляційна складова нарахована на суму боргу, який виник у відповідачки саме як власника майна (5016,87 грн), становить 668,46 грн, та 3% річних становлять 165,77 грн.

Отже, позов в цій частині підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

При зверененні до суду позивачем сплачено судовий збір, що документально підтверджено. У прохальній частині позовної заяви позивач просить стягнути з відповідача судовий збір за подання позову в сумі 3 028,00 грн.

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позову частково ( 58,61%), з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в сумі 1774,71 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 19, 81, 83, 141, 258-260, 263-265, 273-279, 352, 354 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Позов Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва" до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва" заборгованість з оплати за послуги з утримання будинку та прибудинкової території в сумі 28 176 (двадцять вісім тисяч сто сімдесят шість) гривень 80 коп, інфляційну складову боргу в розмірі 668 (шістсот шістдесят вісім) гривень 46 коп, 3% річних у розмірі 165 (сто шістдесят п`ять) гривень 77 коп, а всього стягнути 29 011 (двадцять дев`ять тисяч одинадцять) гривень 03 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» судовий збір в сумі 1774 (одну тисячу сімсот сімдесят чотири) гривні 71 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач - Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва», адреса: 03187, м. Київ, просп. Голосіївський, 17-Б, код ЄДРПОУ 32375554;

Відповідач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 .

Повний текст судового рішення складений 03 липня 2025 року.

Суддя А.В. Слободянюк