Рішення № 128609314, 03.07.2025, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа №569/11042/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2025 року м.Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Першко О.О.,

секретар судового засідання Прокопчук Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Рівненського відділу державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про скасування арешту майна,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач), діючи через свого представника ОСОБА_2 , звернувся до суду з позовом до Рівненського відділу державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі відповідач), в якому просив скасувати державну реєстрацію обтяження у вигляді арешту на невизначене майно, все нерухоме майно, належне ОСОБА_1 , накладеного постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, б/н, 03 лютого 2011 року, виданої Відділом державної виконавчої служби Рівненського районного управління юстиції, зареєстрований:04 лютого 2011 року за №10795060 реєстратором: Рівненської філії державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України.

Позовну заяву мотивував тим, що йому стало відомо, що згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта та з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 426239436 від 09 травня 2025 року у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна наявний запис про обтяження № 10795060 на невизначене майно, все нерухоме майно, що зареєстрований на підставі постанови про арешт майна боржника та заборони його відчуження, серія та номер: б/н, що видана 03 лютого 2011 року Відділом державної виконавчої служби Рівненського районного управління юстиції.

Для з`ясування обставин накладення арешту він звернувся до Рівненського відділу державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, де йому було надано письмову відповідь, з якої вбачається, що у виконавчих провадженнях відсутня дана постанова про накладення арешту на майно від 03 лютого 2011 pоку, а самі виконавчі провадження, які перебували на виконанні, знищені, у зв`язку зі спливом трьохрічного терміну зберігання виконавчих проваджень.

Враховуючи відсутність паперових матеріалів виконавчих проваджень у Відділі неможливо встановити підстави накладення арешту згідно відомостей у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, а також неможливо встановити в якому виконавчому провадженні накладено обтяження № 10795061 (серія та номер постанови про арешт майна боржника: б/н від 03 лютого 2011 року).

Обтяження зареєстровано Рівненською філією державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, тому адвокатським запитом звернулися з проханням надати інформацію про підстави накладення арешту до Рівненської регіональної філії ДП «Національні інформаційні системи», на що отримали відповідь, що ДП «НАІС» є самостійним, окремим підприємством, що створене розпорядчим актом - наказом Міністерства юстиції України «Щодо створення державного підприємства «Національні інформаційні системи» від 07 травня 2015 року № 657/5, та не є правонаступником прав та обов`язків будь-якого іншого підприємства, в тому числі і Держінформін`юсту. Документи, що стосувались діяльності Держінформін`юсту до ДП «НАІС» не передавались.

Оскільки з`ясувати на підставі чого був накладений арешт на все його нерухоме майно не можливо, а саме обтяження у вигляді арешту майна у майбутньому може створити перешкоди у здійсненні права володіння, користування та розпорядження майном, тому існує необхідність скасувати заборону відчуження об`єкту нерухомого майна.

Позивач та його представник ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу. 03 липня 2025 року представник позивача Редзель М.М. подав заяву, в якій просив проводити розгляд справи за його та позивача відсутності, позовні вимоги підтримує.

Представник відповідача Рівненського відділу державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу. 01 липня 2025 року представник відповідача Остапович А.О. подала клопотання, в якому просила розглянути справу без участі представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи і наявні у них докази, суд дійшов таких висновків.

Як встановлено судом відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності та нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №426239436 від 09 травня 2025 року на все нерухоме майно ОСОБА_1 зареєстровано обтяження арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 10795060, на підставі постанови Відділу державної виконавчої служби Рівненського районного управління юстиції про арешт майна боржника, б/н, від 03 лютого 2011 року.

Як слідує з відповіді Рівненського відділу державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 26 травня 2025 року №32071 згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 428546844 від 26 травня 2025 року у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна наявний запис про обтяження № 10795060, що зареєстрований на підставі постанови про арешт майна боржника та заборони його відчуження, серія та номер: б/н, що видана 03.02.2011 Відділом державної виконавчої служби Рівненського районного управління юстиції.

Проте, дослідивши дані автоматизованої системи виконавчого провадження, у виконавчих провадженнях відсутня постанова про накладення арешту на майно боржника від 03.02.2011, а самі виконавчі провадження, які перебували на виконані, знищені, у зв`язку зі спливом трьохрічного терміну зберігання виконавчих проваджень.

Враховуючи відсутність паперових матеріалів виконавчих проваджень у Відділі неможливо встановити підстави накладення арешту згідно відомостей у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, а також неможливо встановити в якому виконавчому провадженні накладено обтяження № 10795060 (серія та номер постанов про арешт майна боржника: б/н від 03.02.2011).

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частинами першими статей 317, 319 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з частиною першою статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Власник майна, згідно зі статтею 391 ЦК України, має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

В силу ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний, у тому числі здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Одним із заходів примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами (п. 1 ч. 1ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження»).

Як передбачено ч. 1 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

За змістом ч. 1, 2 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Відповідно до ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що підлягає примусовому виконанню.

Наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 12 жовтня 2022 року у справі № 203/3435/21, від 07 липня 2021 року у справі № 2-356/12 (провадження № 61-5972св19), від 03 листопада 2021 року у справі № 161/14034/20 (провадження № 61-1980св21), від 22 грудня 2021 року у справі № 645/6694/15 (провадження № 61-18160св19).

Оскільки згідно даних Автоматизованої системи виконавчого провадження відсутні відомості, які можуть ідентифікувати, згідно чого у 2011 році накладався арешт на майно ОСОБА_1 , слід зробити висновок, що виконавче провадження відсутнє.

Наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно та відсутність у необхідності подальшого застосування такого арешту на майно є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння майном.

Враховуючи наявність накладеного арешту на майно, неможливість скасування арешту в позасудовому порядку та оскільки позивач в інший спосіб, крім звернення до суду з позовом про зняття арешту, захистити своє порушене право власності не може, суд доходить висновку про обґрунтованість вимог позивача та необхідність захисту його права шляхом зняття такого арешту, оскільки позовні вимоги відповідають закону та знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду.

Таким чином, позов підлягає до задоволення повністю.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судовівитрати,пов`язані зрозглядом справи,покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Разом з тим, в позовній заяві представник позивача Редзель М.М. просив судові витрати покласти на позивача, а тому суд не здійснює розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 3, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Рівненського відділу державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про скасування арешту майна задовольнити.

Зняти арешт з нерухомого майна ОСОБА_1 , який накладено на підставі постанови про арешт майна боржника, б/н, від 03 лютого 2011 року Відділом державної виконавчої служби Рівненського районного управління юстиції, зареєстрований 04 лютого 2011 року за №10795060 реєстратором: Рівненська філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач - Рівненський відділ державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, місцезнаходження: вул. Петра Могили, буд. 22Б, м. Рівне, код ЄДРПОУ 35007151.

Повне судове рішення складено 03 липня 2025 року.

Суддя О.О. Першко