Рішення № 128603892, 02.07.2025, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2025 року м. Кропивницький Справа № 826/8239/17

провадження № 2-іс/340/54/25

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Петренко О.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного (письмового) провадження адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1

до відповідача-1: Святошинського районного суду м. Києва

до відповідача-2: Територіальне управління ДСА України в м. Києві

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: голова Святошинського районного суду м. Києва Ясельський А.М.

про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку, матеріальної допомоги на оздоровлення -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Святошинського районного суду м. Києва (далі відповідач-1), ТУ ДСА України в м. Києві (далі відповідач-2), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - голова Святошинського районного суду м. Києва Ясельський А.М., у якій просить суд:

- доповнити наказ в.о. голови Святошинського районного суду м. Києва "Про поновлення на роботі ОСОБА_1 " пунктом 2 а наступного змісту: "Поновити ОСОБА_1 на посаді судді Святошинського районного суду м. Києва з 23.06.2017",

- стягнути з ТУ ДСА України в м. Києві на користь ОСОБА_1 недоплачену частину середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 04.12.2018 по 18.08.2019 в розмірі 107 989,00 грн., з відрахуванням при виплаті податків та обов`язкових платежів, передбачених законодавством України,

- стягнути з ТУ ДСА України в м. Києві на користь ОСОБА_1 матеріальну допомогу на оздоровлення за 2017, 2018 в розмірі 46 655,00 грн., з відрахуванням при виплаті податків та обов`язкових платежів, передбачених законодавством України.

Окружним адміністративним судом міста Києва ухвалою від 30.06.2017 відкрито провадження в адміністративній справі, ухвалою від 16.06.2022 заяву ОСОБА_1 про зменшення позовних вимог прийнято.

Законом України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13.12.2022 № 2825-IX (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.

На виконання вимог пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX та Порядку №399 на підставі Акту приймання-передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва від 09.01.2025, згідно супровідного листа КОАС від 05.03.2025 №01-19/3049/25 до Кіровоградського окружного адміністративного суду передано 689 судових справ, у тому числі адміністративну справу №826/8239/17.

Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 прийнято адміністративну справу до провадження, розпочато спочатку судовий розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмову провадженні).

Дослідивши докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що Указом Президента України від 04.03.1998 №164/98 ОСОБА_1 призначена на посаду судді Радянського районного суду м. Києва строком на 5 років.

Відповідно до Указу Президента України №1004/2001 від 23.10.2001 та наказу від 01.11.2001 ОСОБА_1 переведена на посаду судді Святошинського районного суду м. Києва.

Постановою ВРУ від 20.02.2003 №570 позивач обрана суддею Святошинського районного суду м. Києва безстроково.

Рішенням ВРП від 23.03.2017 за №592/0/15-17 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Святошинського районного суду м. Києва за вчинення істотного дисциплінарного проступку", позивач звільнена з посади, на підставі п. 3 ч. 6 ст.126 Конституції України (т.1,а.с.12-13).

Наказом Святошинського районного суду м. Києва від 06.04.2017 за №45/ос позивач відрахована зі штату суддів Святошинського районного суду м. Києва /на наступний робочий день після закінчення тимчасової непрацездатності/ (т.1, а.с.14).

Наказом Святошинського районного суду м. Києва від 22.06.2017 за №78/ос позивач відрахована зі штату суддів Святошинського районного суду м. Києва з 22.06.2017, з проведенням відповідних виплат (т.1, а.с.14, зв. бік)

Позивач, не погоджуючись з рішенням ВРП, оскаржила його в судовому порядку.

Рішенням ВС у складі колегії суддів КАС від 04.03.2019 (справа №800/137/17), визнано протиправним та скасовано рішення ВРП від 23.03.2017 №592/0/15-17 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Святошинського районного суду м. Києва за вчинення істотного дисциплінарного проступку" (т.1, а.с. 58-74). Зазначене рішення набрало законної сили 13.06.2019 /постанова Великої палати Верховного суду/ (т.1,а.с.76-88).

Наказом Святошинського районного суду м. Києва від 16.08.2019 за №155/ос "Про поновлення на роботі ОСОБА_1 " :

- скасовано наказ № 45/ос від 06.04.2017 "Про відрахування ОСОБА_1 зі штату суддів Святошинського районного суду міста Києва";

- скасовано п.1 наказу № 78/ос від 22.06.2017 "Щодо доповнення наказу № 45/ос від 06.04.2017 "Про відрахування ОСОБА_1 зі штату суддів Святошинського районного суду міста Києва";

- ОСОБА_1 вважається такою, що приступила до виконання обов`язків судді Святошинського районного суду м. Києва з 19.08.2019;

- повідомлено ОСОБА_1 про скасування наказу № 45/ос від 06.04.2017 "Про відрахування ОСОБА_1 зі штату суддів Святошинського районного суду міста Києва";

- внесено зміни до трудової книжки ОСОБА_1 ;

- встановлено судді Святошинського районного суду міста Києва ОСОБА_1 з 19.08.2019 року щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 70% від посадового окладу відповідно до штатного розпису;

- проведено виплату судді ОСОБА_1 середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу з 22.06.2017.

В зв`язку з наведеним, позивач вважає, що вона має бути поновлена на посаді з проведенням відповідних виплат.

Вказані обставини слугували підставою для звернення до Окружного адміністративного суду м. Києва з вказаним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до частини четвертої статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Статтею 126 Конституції України встановлювалося, що незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України. Суддя обіймає посаду безстроково.

Підставами для звільнення судді є, зокрема: вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.

Пунктом 1 частини першої статті 131 Конституції України передбачалося, що в Україні діє ВРП, до відання якої належить внесення подання про призначення суддів на посади або про звільнення їх з посад.

Спеціальним законом, що визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд є Закон України "Про судоустрій та статус суддів" від 2 червня 2016 року №1402-VIII (далі - "Закон").

Отже, спеціальним Законом, який регулює статус судді, його гарантії тощо, є Закон України "Про судоустрій і статус суддів".

Так, ст.24 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено повноваження голови місцевого суду. Зокрема, відповідно до положень п.4 ч.1 ст.24 цього Закону голова місцевого суду видає на підставі акта про призначення судді на посаду, переведення судді, звільнення судді з посади, а також у зв`язку з припиненням повноважень судді відповідний наказ.

Згідно з ч.4 ст.116 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" суддя здійснює свої повноваження до ухвалення рішення про його звільнення.

Крім того, ч.2 ст.112 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" передбачає, що рішення про звільнення судді з посади ухвалює Вища рада правосуддя у порядку, встановленому Законом України "Про Вищу раду правосуддя".

Нормативний обсяг указаного Закону дає підстави для висновку, що він не регулює питання поновлення суддів на посаді, тобто не має такої юридичної конструкції в цілому, натомість оперує виключно поняттям включення судді до штату суду.

Фактичні обставини цієї справи свідчать про те, що Указом Президента України від 04.03.1998 №164/98 ОСОБА_1 призначена на посаду судді Радянського районного суду м. Києва строком на 5 років.

Відповідно до Указу Президента України №1004/2001 від 23.10.2001 та наказу від 01.11.2001 ОСОБА_1 переведена на посаду судді Святошинського районного суду м. Києва.

Постановою ВРУ від 20.02.2003 №570 позивач обрана суддею Святошинського районного суду м. Києва безстроково.

Рішенням ВРП від 23.03.2017 за №592/0/15-17 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Святошинського районного суду м. Києва за вчинення істотного дисциплінарного проступку», позивач звільнена з посади, на підставі п. 3 ч. 6 ст.126 Конституції України (т.1,а.с.12-13).

Наказом Святошинського районного суду м. Києва від 06.04.2017 за №45/ос позивач відрахована зі штату суддів Святошинського районного суду м. Києва /на наступний робочий день після закінчення тимчасової непрацездатності/ (т.1, а.с.14).

Наказом Святошинського районного суду м. Києва від 22.06.2017 за №78/ос позивач відрахована зі штату суддів Святошинського районного суду м. Києва з 22.06.2017, з проведенням відповідних виплат (т.1, а.с.14, зв. бік)

Позивач, не погоджуючись з рішенням ВРП, оскаржила його в судовому порядку.

Рішенням ВС у складі колегії суддів КАС від 04.03.2019 (справа №800/137/17), визнано протиправним та скасовано рішення ВРП від 23.03.2017 №592/0/15-17 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Святошинського районного суду м. Києва за вчинення істотного дисциплінарного проступку» (т.1, а.с. 58-74). Зазначене рішення набрало законної сили 13.06.2019 /постанова Великої палати Верховного суду/ (т.1,а.с.76-88).

Судом встановлено, що на виконання судових рішень, наказом Святошинського районного суду м. Києва від 16.08.2019 за №155/ос:

1. скасовано наказ №45/ос від 06.04.2017 «Про відрахування ОСОБА_1 зі штату суддів Святошинського районного суду м. Києва»

2. скасовано п.1 наказу №78/ос від 22.06.2017 «Щодо доповнення наказу №45/ос від 06.04.2017»

3. ОСОБА_1 вважається такою, що приступила до виконання обов`язків судді Святошинського районного суду м. Києва з 19.08.2019

7. Провести виплату судді ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу (т.1,а.с.97).

Юридична конструкція «поновлення на посаді» притаманна трудовим відносинам, врегульованим Кодексом законів про працю, який на трудові правовідносини суддів з Державою має опосередкований вплив.

Як вже зазначалось вище, скасування юридичної підстави (рішення ВРП) для звільнення судді з посади, автоматично поновлює його статус судді, адже він обирається на цю посаду безстроково.

Тому, механізм поновлення незаконно звільненого судді на посаді не притаманний трудовим правовідносинам суддів, адже у цьому випадку йде мова про зарахування судді до штату суду. Застосування механізму поновлення судді на посаді за своєю суттю нівелює безстроковість його повноважень в силу особливого порядку призначення на посаду.

Окрім того, відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.03.2023 у справі №9901/94/21:

«При цьому Велика Палата Верховного Суду вважає правильним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для ухвалення судом рішення про поновлення позивачки на посаді судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області з огляду на таке.

Суддя - це посадова особа, що має статус, визначений чинним законодавством. Призначення чи обрання на посаду, звільнення та організація суддівської кар`єри (професійної діяльності) здійснюється в порядку спеціальних процедур, визначених спеціальним законодавством.

Правовий статус судді та гарантії здійснення професійної діяльності регулюється винятково Конституцією України та Законом № 1402-VIII.

Статтею 128 Конституції України передбачено, що призначення на посаду судді здійснюється Президентом України за поданням ВРП в порядку, встановленому законом.

Відповідно до статті 125 Закону № 1402-VIII припинення повноважень судді є підставою для припинення трудових відносин судді із відповідним судом, про що голова суду видає наказ.

З огляду на особливий статус судді правове регулювання питання звільнення судді з посади з підстави, передбаченої пунктом 3 частини шостої статті 126 Конституції України (за наслідками дисциплінарного провадження), визначається винятково Конституцією України та спеціальними законами України № 1402-VIII та № 1798-VIII, а не положеннями Кодексу законів про працю України. Тобто на суддю як на особу публічного права з особливим статусом не поширюються загальні норми трудового законодавства.

Конституційно-правовий статус ВРП як органу, у якому більшість членів із числа суддів і завданням якого, окрім іншого, є формування якісного суддівського корпусу з високим рівнем відповідальності при здійсненні правосуддя як перед державою, так і перед суспільством, передбачає, що саме цей орган наділений правом давати оцінку діям / вчинкам / поведінці судді не тільки при здійсненні правосуддя, але й поза професійною діяльністю, і не лише на відповідність вимогам закону, а й на предмет відповідності цих дій / вчинків / поведінки загальним морально-етичним нормам.

Завданням ВРП також є прийняття рішень щодо призначення на посаду судді, за поданням якої Президент України видає відповідний указ. Попри те, що Президент України задіяний у процедурі призначення на посаду судді, все ж його участь у цьому процесі зводиться лише до видання правового акта (указу) на підставі рішення ВРП, що по суті є кінцевим (остаточним) наслідком (результатом) рішення ВРП щодо призначення на посаду судді, без права на оцінку / перевірку обґрунтованості такого її рішення.

Отже, крім ВРП, жоден інший державний орган, у тому числі й суд, не наділений повноваженнями на прийняття рішень щодо призначення на посаду судді або звільнення з посади.

Уразі ж скасування судом рішення ВРП про звільнення особи з посади судді остання продовжує перебувати у статусі судді, відновлення цього статусу та поновлення на посаді не потребує спеціальних рішень інших органів».

Суд вказує, що відповідно до правових висновків, сформованих Верховним Судом, вбачається, що у разі скасування у судовому порядку акта про звільнення судді з посади, останній відновлює свій статус судді в силу такого рішення суду, а голова відповідного суду в силу пункту 4 частини першої статті 24 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" зобов`язаний видати відповідний наказ про включення цього судді у штат суддів відповідного суду.

Вказані вимоги виконані Святошинським районним судом м. Києва, шляхом видання наказу від 16.08.2019 №155/ос на виконання судового рішення, що свідчить про відсутність порушень відповідача-1 у вказаній частині.

В подальшому, на виконання судового рішення, Святошинським районним судом м. Києва проведено нарахування судді ОСОБА_1 оплату за час вимушеного прогулу за період з 22.06.2017 по 16.08.2019 в сумі 665 212,24 (т.1,а.с.98-100).

Вказані нарахування проведено, виходячи з положень Постанови КМУ №100 від 08.02.1995.

Судом враховано, що в ході розгляду в Окружному адміністративному суді м. Києва, позивачем уточнювались позовні вимоги (т.1, а.с.110,195).

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва було прийнято заяву ОСОБА_1 про зменшення позовних вимог (т.1,а.с.201-202).

Зміст позовних вимог свідчить, що позивач, уточнюючи позовні вимоги ставить вимоги про:

- стягнення з ТУ ДСА в м. Києві на її користь недоплачену частину середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 04.12.2018 по 18.08.2019 в розмірі 107 989,00 грн., з відрахуванням при виплаті податків та обов`язкових платежів, передбачених законодавством України

- стягнення з ТУ ДСА в м. Києві на її користь матеріальну допомогу на оздоровлення за 2017, 2018 в розмірі 46 655 грн., з відрахуванням при виплаті податків та обов`язкових платежів, передбачених законодавством України.

Визначаючись з вказаними позовними вимогами, суд вказує наступне.

Верховний Суд у постанові від 13 травня 2022 року у справі №160/170/20 виклав правову позицію, згідно якої суддя, який фактично не здійснює правосуддя не має права на надбавку за вислугу років, навіть попри те, що не від його волі залежать підстави нездійснення своїх повноважень (як то незаконне звільнення з посади).

Окрім зазначеного, Верховний Суд зауважує, що до базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою статті 135 вказаного Закону, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти: 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб (пункт 3 частини четвертої статті 135 Закону).

Посадовий оклад судді складається з базового розміру посадового окладу судді та застосованого до нього відповідного регіонального коефіцієнту.

З наведеного вбачається, що застосування зазначеного регіонального коефіцієнта до посадового окладу безпосередньо пов`язується законодавцем із розташуванням суду, в якому суддя здійснює судочинство (тобто від кількості населення відповідного населеного пункту), а також із фактом здійснення суддею правосуддя у відповідному суді.

Тому, застосування регіонального коефіцієнту до посадового окладу судді, який не здійснює правосуддя, не передбачено Законом № 1402-VIII.

Аналогічна правова позиція наведена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 31 січня 2019 року у справі №804/3609/18, від 21 квітня 2021 року у справі №280/3954/19.

Натомість, статтею 235 Кодексу законів про працю України передбачено, що у разi звiльнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попереднiй роботi органом, який розглядає трудовий спiр. Пiд час винесення рiшення про поновлення на роботi орган, який розглядає трудовий спiр, одночасно ухвалює рiшення про виплату працiвниковi середнього заробiтку за час вимушеного прогулу.

У разi винесення рiшення про виплату працiвниковi середнього заробiтку за час вимушеного прогулу середня заробiтна плата працiвниковi нараховується з урахуванням положень Порядку обчислення середньої заробiтної плати, затвердженого постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 8 лютого 1995 року №100.

При обрахунку належної до виплати позивачу суддівської винагороди за час фактичного вимушеного прогулу, ТУ ДСА в м. Києві застосовано положення Порядку №100 (т.1,а.с.98-99), що свідчить про відсутність порушення її прав у вказаній частині.

Статтею 136 Закону № 1402-VIII визначено, що суддям надається щорічна оплачувана відпустка тривалістю 30 робочих днів з виплатою, крім суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу. Суддям, які мають стаж роботи більше 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 15 календарних днів.

Згідно статті 149 Закону №1402-VIII, суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.

Відповідно до частини четвертої статті 148 Закону № 1402-VIII функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління Державної судової адміністрації України.

За змістом частин першої, четвертої статті 48 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов`язань минулих років, довгострокових зобов`язань за енергосервісом, узятих на облік органами Казначейства України. Зобов`язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов`язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до частини шостої цієї статті) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов`язань є порушенням бюджетного законодавства.

Згідно частин першої, дванадцятої статті 23 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Усі бюджетні призначення втрачають чинність після закінчення бюджетного періоду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 10 Закону України "Про відпустки" черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом. При складанні графіків ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості для їх відпочинку. Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов`язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну.

Відповідно до частин першої та другої статті 12 Закону України "Про відпустки" щорічну відпустку на прохання працівника може бути поділено на частини будь-якої тривалості за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 14 календарних днів. Невикористану частину щорічної відпустки має бути надано працівнику, як правило, до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка.

Повноваження голови місцевого суду визначені у статті 24 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", якою, зокрема, передбачено, що голова суду видає накази з питань, що належать до його адміністративних повноважень.

Відповідно до частини 3 статті 24 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", у разі відсутності голови місцевого суду його адміністративні повноваження здійснює один із заступників голови суду за визначенням голови суду, за відсутності такого визначення - заступник голови суду, який має більший стаж роботи на посаді судді, а в разі відсутності заступника голови суду - суддя цього суду, який має більший стаж роботи на посаді судді.

Відповідно до пункту 2.1 Положення про порядок планування, надання відпусток, матеріальної допомоги та визначення потреб у санаторно-курортному лікуванні суддів місцевих та апеляційних судів загальної юрисдикції, погодженого рішенням Ради суддів України від 17.03.2005 року № 8, з метою забезпечення фінансової дисципліни голови апеляційних та місцевих судів видають накази про надання щорічних відпусток відповідно до затверджених графіків відпусток, а також накази про надання допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань щодо себе, перших заступників, заступників голів, суддів та працівників апарату цих судів.

Аналіз застосування інституту допомоги на оздоровлення судді повинен проводитися із урахуванням того, елементом системи гарантій якого права особи вона є.

Приписи статей 45, 130 Конституції України, статті 136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" й субсидіарне застосування положень Кодексу законів про працю України та законодавства про відпустки у їхньому системному взаємозв`язку свідчать про те, що допомога на оздоровлення є елементом гарантій конституційного права судді на відпочинок та належного матеріального забезпечення.

Водночас право особи на відпочинок у формі щорічної основної відпустки є невідчужуваним та імперативно забезпечується відповідними правовими гарантіями обов`язковості надання відпустки або, у виняткових випадках, її грошовою компенсацією у встановленому законодавством порядку. Аналогічні ознаки властиві допомозі на оздоровлення судді, що виплачується у порядку статті 136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", як нормативно визначеному елементу права на відпочинок.

За загальним правилом, встановленим частиною першою статті 75 Кодексу законів про працю України та частиною першою статті 6 Закону України "Про відпустки", щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

Порядок надання щорічних відпусток, який визначений нормами статті 10 Закону України "Про відпустки", також передбачає правило, що відпустка надається з прив`язкою до відповідного робочого року, відпрацьованого особою. Частиною десятою вказаної статті також встановлено, що щорічні відпустки за другий та наступні роки роботи можуть бути надані працівникові в будь-який час відповідного робочого року.

З моменту виникнення в особи права на щорічну основну відпустку за відпрацьований робочий рік, з урахуванням положень статті 10 Закону України "Про відпустки", за змістом статті 136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", у неї виникає право отримати таку відпустку, звернувшись до роботодавця, якому кореспондує безумовний обов`язок відповідно надати таку відпустку, що засвідчено нормативним формулюванням Суддям надається....

Також тлумачення нормативного припису статті 136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" вказує на обов`язок забезпечити виплату суддівської винагороди та надати разом із щорічною основною відпусткою допомогу на оздоровлення у розмірі посадового окладу.

Отже, наявність у судді права на щорічну основну відпустку за відпрацьований рік, незалежно від порядку та строків його реалізації, передбачає обов`язкове надання йому допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу, незалежно від часу звернення із заявою про це.

Разом з цим, як встановлено судами, заяви про надання щорічної відпустки (повної тривалості або частини) від позивача за період 2017,2018 роки не подавались, накази Святошинського районного суду м. Києва про надання судді Кириленко Т.В. відпусток за період 2017,2018 роки не складались та до ТУ ДСА України в м. Києві не надходили (протилежного суду не надано).

Таким чином, відсутність наказу про надання судді Кириленко Т.В. щорічної відпустки (повної тривалості або її частини) з виплатою допомоги на оздоровлення, виданого головою або виконуючим обов`язки голови Святошинського районного суду м. Києва, ТУ ДСА України в м. Києві, як розпорядник бюджетних коштів щодо місцевих загальних судів м. Києва, не мало підстав для здійснення виплати допомоги на оздоровлення судді ОСОБА_1 .

За наведеного, суд наголошує, що ч.ч. 1, 4, 5 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи останню правову позицію Верховного Суду у спірних правовідносинах, відповідачі діяли на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а тому, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.9,77,132,139,143,243-246 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

В задоволені позову ОСОБА_1 до Святошинського районного суду м. Києва, Територіальне управління ДСА України в м. Києві, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: голова Святошинського районного суду м. Києва Ясельський А.М. про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку, матеріальної допомоги на оздоровлення - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду О.С. ПЕТРЕНКО