Рішення № 128603833, 03.07.2025, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 липня 2025 року № 320/54566/24

Суддя Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Києві адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Комсервіс-Безпека» до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в:

Приватне підприємство «Комсервіс-Безпека» (далі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у місті Києві (далі - відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у місті Києві від 26.08.2024 №964240413.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає протиправними податкове повідомлення-рішення від 26.08.2024 №964240413, адже підставою його прийняття є несвоєчасна реєстрація податкових накладних у період з 31.01.2022 по 30.09.2022, проте така несвоєчасність була зумовлена обставинами, що не залежали від волі платника податків. Зокрема, рішенням комісії з питань зупинення реєстрації податкових накладних в ЄРПН від 08.12.2021 №110688 Приватне підприємство «КОМСЕРВІС-БЕЗПЕКА» було необґрунтовано включено до переліку ризикових платників, унаслідок чого з 08.12.2021 по 11.11.2022 реєстрація податкових накладних була технічно неможливою. Позивач неодноразово звертався до відповідача із заявами про виключення з переліку ризикових платників, зокрема 14.02.2022 (вих. №39), 14.07.2022, 08.08.2022, проте отримував відмови без належного обґрунтування. Лише рішенням від 11.11.2022 №172266 позивача було виключено з переліку ризикових, після чого 15.11.2022 було відновлено реєстрацію податкових накладних, а 17.11.2022 зареєстровано і ті накладні, які є предметом оскарження у цьому спорі, що також підтверджено самим податковим органом. Позивач наголошує, що протиправні дії відповідача з блокування реєстрації податкових накладних є обставинами непереборної сили, які унеможливили виконання податкового обов`язку. Додатково, станом на відповідний період в Україні діяв воєнний стан, запроваджений Указом Президента від 24.02.2022 №64/2022, що також є форс-мажорною обставиною. З огляду на викладене, позивач вважає, що був об`єктивно позбавлений можливості виконати податкові зобов`язання у визначений законом строк, а відтак податкове повідомлення-рішення є протиправним і підлягає скасуванню.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №320/54566/24 передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.12.2024 відкрито провадження у справі №320/54566/24 та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідно до частини 7 статті 18 КАС України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Суд вважає відповідача належним чином повідомленим про можливість подання відзиву у зазначені строки та належним чином повідомленим про судовий розгляд справи.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому не визнає позовні вимоги та просить суд відмовити у їх задоволенні, оскільки за результатами проведеної камеральної перевірки, контролюючим органом встановлено порушення позивачем пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України щодо своєчасної реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. Податкові накладні, перелічені в акті перевірки, були зареєстровані з порушенням установлених строків, що, відповідно до вимог законодавства, є підставою для притягнення платника до фінансової відповідальності. Відповідач вказує, що обов`язок своєчасної реєстрації податкових накладних є елементом податкового обов`язку, який покладається на всіх платників податків незалежно від організаційно-правової форми чи специфіки діяльності. Дотримання строків реєстрації забезпечує принципи рівності суб`єктів господарювання та передбачуваності правозастосування. Водночас, на думку відповідача, перебування підприємства у переліку ризикових платників податку не є визначеною законодавством підставою для звільнення від виконання податкового обов`язку. Зокрема, стаття 201 ПК України не містить норм, які б дозволяли не виконувати обов`язок щодо реєстрації податкових накладних у зв`язку з включенням платника податку до переліку ризикових. Тому, як вважає відповідач, наявність рішення від 08.12.2021 №110688 про відповідність позивача критеріям ризиковості не звільняє його від обов`язку виконати вимоги законодавства в частині своєчасної реєстрації податкових накладних, а порушення цих вимог є податковим правопорушенням.

В матеріалах справи наявна відповідь на відзив, згідно якої позивач не погоджується з доводами відповідача та підтримує свої позовні вимоги у повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ГУ ДПС у м. Києві проведено камеральну перевірку приватного підприємства «КОМСЕРВІС-БЕЗПЕКА» (податковий номер 35900097), за результатами якої встановлено порушення граничних строків реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН), передбачених пунктом 201.10 статті 201 та підпунктом 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

За результатами перевірки складено акт від 16.07.2024 № 89076/Ж5/26-15-04-13-03/35900097 про результати камеральної перевірки своєчасності реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування в ЄРПН.

Вказаний акт було направлено платнику податків засобами поштового зв`язку рекомендованим листом із повідомленням про вручення та отримано останнім 06.08.2024.

Заперечення до зазначеного акта перевірки від Приватного підприємства «КОМСЕРВІС-БЕЗПЕКА» (податковий номер 35900097) відповідно до вимог пункту 86.7 статті 86 Податкового кодексу України до Головного управління ДПС у м. Києві не надходили.

На підставі висновків перевірки, відповідно до підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, ГУ ДПС у м. Києві винесено податкове повідомлення-рішення від 26.08.2024 № 964240413 про застосування до платника податків штрафних санкцій у розмірі 1?013?522,49 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення було направлено платнику податків засобами поштового зв`язку рекомендованим листом із повідомленням про вручення, однак не було отримано платником, у зв`язку з чим 01.12.2024 повернуто до контролюючого органу після завершення строку зберігання.

Вважаючи протиправним податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у місті Києві від 26.08.2024 №964240413, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків і зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків і зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків і зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п. 1.1 ст. 1 Податкового кодексу України Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію; контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до підпункту 19-1.1.4 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України, контролюючі органи, зокрема, виконують такі функції: здійснюють контроль за дотриманням установлених законом строків проведення розрахунків в іноземній валюті; за порядком приймання готівки для подальшого переказу (крім банків); за дотриманням суб`єктами господарювання вимог законодавства щодо забезпечення можливості здійснення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, порядку проведення готівкових розрахунків, здійснення розрахункових операцій, а також наявності ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, та торгових патентів.

Згідно зі статтею 19 ПК України, до функцій контролюючих органів також віднесено: здійснення контролю у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечення міжгалузевої координації у цій сфері (пп. 19-1.1.14); здійснення заходів щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів і пального (пп. 19-1.1.16); проведення заходів із боротьби з незаконним виробництвом, переміщенням та обігом вищезазначеної продукції (пп. 19-1.1.17) тощо.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Документальна позапланова перевірка не включається до плану роботи контролюючого органу та проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального. Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Згідно підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Положеннями підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно пункту 49.1 статті 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Отже, податкові зобов`язання, які самостійно визначені платником у податкових деклараціях, є узгодженими.

Так, згідно з пунктом 124.1 цієї статті у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу.

Якщо зарахування коштів з електронного рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість в оплату узгодженої суми грошового зобов`язання, визначеного в уточнюючому розрахунку до податкової декларації, здійснюється на наступний операційний (банківський) день, штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Відповідно до пункту 124.2 статті 124 Податкового кодексу України діяння, передбачені пунктом 124.1 цієї статті, вчинені умисно, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання.

Згідно з пунктом 124.3 статті 124 Податкового кодексу України діяння, передбачені пунктом 124.2 цієї статті, вчинені повторно протягом 1095 календарних днів або які призвели до прострочення сплати грошового зобов`язання на строк більше 90 календарних днів, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання.

Підпунктом 109.1 статті 109 Податкового кодексу України встановлено, що податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом. Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Пунктами 109.2, 109.3 статті 109 Податкового кодексу України встановлено, що порушення податкового законодавства та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

У випадках, визначених пунктом 119.3 статті 119, пунктами 123.2-123.5 статті 123, пунктами 124.2, 124.3 статті 124, пунктами 125-1.2-125-1.4 статті 125-1 цього Кодексу, необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення є встановлення контролюючими органами вини особи.

Стаття 112 Податкового кодексу України визначає загальні умови притягнення до фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Зокрема, встановлено, що особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом (пункт 112.1). Особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання. Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності (пункт 112.2). У разі якщо контролюючий орган не доведе, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжив достатніх заходів щодо їх дотримання, платник податків не може бути притягнутий до відповідальності за таке порушення. Положення цього пункту застосовуються виключно в разі, якщо умовою притягнення до фінансової відповідальності за податкове правопорушення є наявність вини платника податків. Порядок доведення обставин, за яких особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинене податкове правопорушення, в межах судового провадження визначається процесуальним законодавством. Усі сумніви щодо наявності обставин, за яких особа може бути притягнута до відповідальності за порушення податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючий орган, трактуються на користь такої особи (пункт 112.7).

Також цієї нормою у пункті 112.8 визначено обставини, що звільняють від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а у статті 112-1 Податкового кодексу України обставини, що пом`якшують відповідальність особи.

У постановах від 16.03.2023 у справі № 600/747/22-а, від 03.08.2023 у справі № 520/22505/21, від 22.08.2023 у справі № 520/18519/21, від 05.10.2023 у справі № 520/14773/21 Верховний Суд сформулював висновки, які дають можливість розмежувати обставини, які утворюють склад правопорушення, за яке платник податків може бути притягнутий до відповідальності на підставі пунктів 124.1, 124.2 або 124.3 статті 124 Податкового кодексу України.

Так, позиція Верховного Суду, якщо її систематизувати, полягає в тому, що відповідальність, передбачена пунктом 124.1 статті 124 Податкового кодексу України не пов`язана із встановленням/доведенням вини платника податків у формі умислу у вчиненому діянні (дії або бездіяльності). Для притягнення до фінансової відповідальності платника податків згідно з цією нормою за загальним правилом достатнім є виявлення факту допущення платником податків порушення строку сплати узгодженої суми грошового зобов`язання. Водночас обов`язковою умовою, з якою законодавець пов`язує настання відповідальності у вигляді штрафу за пунктами 124.2 і 124.3 статті 124 Податкового кодексу України є доведення контролюючим органом вини платника податків у формі умислу, а саме, - що платник податків мав можливість вжити заходи щодо дотримання правил та норм Податкового кодексу України, але умисно не вчиняв певні дії щодо сплати узгодженої суми грошового зобов`язання.

Невиконання або неналежне виконання встановлених законодавством правил завжди є наслідком дій (бездіяльності) особи, які кваліфікуються як умисні, оскільки як невиконання так і неналежне виконання є порушенням обов`язків, закріплених за платником податків у статті 16 Податкового кодексу України. Вина є характеризуючою обставиною дій (бездіяльності) особи, яка полягає у тому, що особа повинна та може дотримуватися встановлених Кодексом правил та норм. Вина в податкових правопорушеннях завжди нерозривно пов`язана з встановленням умислу. У противагу цьому слід зазначити, що умисел у діях платника податків відсутній, якщо результат його поведінки не залежить від змісту і порядку дій. Тобто у разі, коли платник, діючи своєчасно, добросовісно й з належною обачністю не зміг би уникнути негативних наслідків податкового характеру. Відтак, особа вважається такою, що умисно допустила порушення податкової дисципліни, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких Податкового кодексу України передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

Обов`язок доведення вини покладено на контролюючий орган, без виконання якого особу неможливо притягнути до фінансової відповідальності за податкове правопорушення, для кваліфікації якого умовою є наявність вини.

Для притягнення платника податків до відповідальності на підставі пункту 124.3 статті 124 Податкового кодексу України за ознакою повторності умисного діяння обов`язково має бути встановлений факт притягнення такого платника до відповідальності на підставі пункту 124.2 статті 124 Податкового кодексу України і таке притягнення відбулося протягом останніх 1095 днів. Для притягнення платника податків до відповідальності за вказаною нормою за ознакою тривалості порушення необхідним є встановлення факту умисності діяння і причинно-наслідкового зв`язку з таким наслідком як прострочення сплати грошових зобов`язань на строк більше 90 календарних днів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.10.2023 у справі № 520/14773/21.

Відповідно до пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України (у редакції Закону № 2260-ІХ від 12.05.2022 року), тимчасово, на період дії воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням визначених у цьому пункті особливостей.

Пунктом 69.1 зазначено, що у разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати податковий обов`язок щодо дотримання строків сплати податків та зборів, подання звітності (в тому числі передбаченої пунктом 46.2 статті 46 Кодексу), реєстрації податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів про залишки пального та обсяги його обігу або спирту етилового тощо, такі платники звільняються від відповідальності, передбаченої цим Кодексом, за умови виконання цих обов`язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану.

Також передбачено звільнення від відповідальності платників податків, які мали можливість виконати податкові обов`язки, але не виконали їх у встановлений строк, зокрема:

За несвоєчасну реєстрацію податкових накладних і розрахунків коригування, дата складання яких припадає на період з 1 лютого по 31 травня 2022 року, за умови їх реєстрації не пізніше 15 липня 2022 року.

За несвоєчасну реєстрацію зведених податкових накладних, складених за операціями, визначеними пунктами 198.5 та 199.1 ПКУ, за умови їх реєстрації не пізніше 20 липня 2022 року.

За несвоєчасну реєстрацію акцизних накладних за період з 24 лютого 2022 року до останнього дня місяця, в якому набрав чинності відповідний Закон, за умови реєстрації протягом 30 календарних днів з дня набрання чинності Законом.

За несвоєчасне подання електронних документів щодо залишків пального та обсягів його обігу, за умови подання таких документів протягом 30 календарних днів з дня набрання чинності Законом.

За несвоєчасне подання звітності за 2021 рік, І квартал 2022 року та за лютийтравень 2022 року, за умови подання такої звітності не пізніше 20 липня 2022 року.

За несвоєчасну сплату податків і зборів за відповідні звітні періоди за умови їх сплати не пізніше 1 серпня 2022 року, а щодо ПДФО та/або військового збору не пізніше 31 грудня 2022 року.

У разі звільнення платника від відповідальності на підставі вищезазначених норм, податкові повідомлення-рішення, якими були визначені штрафні санкції та/або пеня (крім податку на доходи фізичних осіб та військового збору), вважаються скасованими з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо сприяння відновленню енергетичної інфраструктури України».

Суд зазначає, що в обґрунтування позовних вимог позивачем вказано на обставини, які, на його думку, виключають можливість притягнення до фінансової відповідальності за порушення строків реєстрації податкових накладних.

Так, ПП «КОМСЕРВІС-БЕЗПЕКА» оскаржує податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 26.08.2024 №964240413, яким застосовано штрафні санкції на загальну суму 1 013 522,49 грн. на підставі акта камеральної перевірки від 16.07.2024 №22131/Ж5/26-15-04-13-03/35900097.

Вказане податкове повідомлення-рішення отримано позивачем особисто 25.10.2024 та було оскаржене до вищого податкового органу.

Підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стало встановлення порушення строків реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до них у період з 31.01.2022 по 30.09.2022.

Разом з тим, як вбачається з наданих позивачем доказів, 08.12.2021 рішенням комісії з питань зупинення реєстрації податкових накладних в ЄРПН №110688 підприємство було включено до переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості.

На думку суду, дана обставина позбавила позивача технічної можливості здійснювати реєстрацію податкових накладних в ЄРПН протягом тривалого періоду з 08.12.2021 по 11.11.2022.

Як вбачається з відповіді на відзив, підприємство неодноразово зверталося до контролюючого органу зі скаргами та заявами про скасування рішення про віднесення його до переліку ризикових суб`єктів, зокрема звернення від 14.02.2022 (вих. №39), 14.07.2022, 08.08.2022 та 24.10.2022 (вих. №206). Проте лише 11.11.2022 рішенням №172266 комісія визнала, що підприємство більше не відповідає критеріям ризиковості, після чого, починаючи з 15.11.2022, ПП «КОМСЕРВІС-БЕЗПЕКА» здійснило реєстрацію усіх податкових накладних, у тому числі тих, що зазначені в додатку до податкового повідомлення-рішення.

Суд звертає увагу, що відповідно до пункту 112.1 Податкового кодексу України, обов`язковою умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення є наявність вини у формі умислу або недбалості, якщо інше не передбачено Кодексом. Відповідно до пункту 112.2 ПК України, обов`язок доведення вини покладено на контролюючий орган. Крім того, пункт 112.7 ПК України передбачає, що всі сумніви щодо наявності вини тлумачаться на користь платника податків.

Суд також враховує висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 14.02.2019 у справі №809/1040/17 та від 31.01.2020 у справі №821/819/17, відповідно до яких несвоєчасна реєстрація податкових накладних, що сталася не з вини платника податку, не може бути підставою для притягнення його до фінансової відповідальності. Верховний Суд підкреслив, що встановлення причин, які зумовили пропуск строків, та перевірка вжиття платником податків усіх залежних від нього дій з метою належного виконання обов`язку є обов`язковою умовою для застосування штрафних санкцій.

В цій справі позивач надав докази, що протягом відповідного періоду неодноразово намагався домогтися скасування рішення про включення його до переліку ризикових платників, проте такі звернення не були задоволені, а технічна можливість реєстрації накладних була відновлена лише після прийняття рішення від 11.11.2022. Після цього всі податкові накладні були зареєстровані 17.11.2022, що підтверджується самим контролюючим органом у змісті податкового повідомлення-рішення.

Крім того, суд бере до уваги обставини воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, які об`єктивно ускладнили ведення господарської діяльності та взаємодію з державними органами на всій території України.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що порушення строків реєстрації податкових накладних у цьому випадку не є наслідком винної поведінки позивача, а обумовлено обставинами, які не залежали від його волі. Відтак, відсутні правові підстави для застосування до озивача штрафних санкцій, передбачених статтею 120№ Податкового кодексу України.

У даній справі відповідач не надав належних та допустимих доказів умисного характеру дій позивача, що виключає наявність складу податкового правопорушення, а відтак, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до положень частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За правилами частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Решта доводів сторін висновків суду по суті спору не змінюють.

При цьому, суд зазначає, що згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Враховуючи вищевикладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, положень проаналізованого законодавства, наявних у матеріалах справи доказів та встановлених судом обставин справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 15202,84 грн

Враховуючи задоволення позову, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 15202,84 грн., підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, який прийняв оскаржуване рішення - Головного управління ДПС у місті Києві.

Питання щодо стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу може бути вирішено після надання представником позивача протягом п`яти днів після ухвалення рішення остаточного розрахунку та докази понесення таких судових витрат.

Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

в и р і ш и в:

Адміністративний позов Приватного підприємства «Комсервіс-Безпека» до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у місті Києві від 26.08.2024 №964240413.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (вул. Шолуденка, буд. 33/19, м. Київ, 04116, код ЄДРПОУ 44116011) судовий збір у розмірі 15202 гривень 84 коп. на користь Приватного підприємства «Комсервіс-Безпека» (пр. Володимира Івасюка, будинок 6, корпус 1, м. Київ, 04219, код ЄДРПОУ 35900097).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Парненко В.С.