Ухвала суду № 128599654, 26.06.2025, Сокальський районний суд Львівської області

Справа № 454/251/15-ц

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.06.2025 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:

головуючого - судді Адамович М.Я. ,

за участю секретаря Калиш В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сокалі скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» на постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження,

в с т а н о в и в:

Представник стягувача звернулася до суду з даною скаргою, в якій просить незаконною і скасувати постанову державного виконавця від 03.09.2024р. про закінчення виконавчого провадження.

Скарга мотивована тим, що рішенням суду з боржника на користь банку стягнуто заборгованість за кредитним договором в розмірі 4869,15 доларів США, що за курсом 15,76 відповідно до службового розпорядження НБУ від 19.12.2014р. складає 76737,83грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 767,38грн.

На виконання даного рішення отримано виконавчий лист та пред`явлено його до примусового виконання.

03.09.2024р. державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, в якій зазначено, що залишок заборгованості за виконавчим документом складає 27011,66грн. Дана постанова представником стягувача отримана 28.03.2025р.

Незгода з діями виконавця полягає в тому, що в постанові про відкриття виконавчого провадження зазначено, що розмір заборгованості складає 76737,83грн., в той час, коли у виконавчому документі заборгованість визначена в розмірі 4869,15 доларів США, заборгованість повинна була стягуватися в іноземній валюті доларах США.

Також, виконавче провадження закінчено, незважаючи на наявність несплаченої заборгованості.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали скарги та цивільної справи, суд дійшов наступного висновку.

Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 13.03.205р. з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» стягнуто 4869 (чотири тисячі вісімсот шістдесят дев`ять) доларів США 15 центів США, що за курсом 15,76 грн. відповідно до службового розпорядження НБУ від 19.12.2014 року складає 76737(сімдесят шість тисяч сімсот тридцять сім)грн..83 коп. суми боргу по договору кредиту від 14.11.2007 року.

Ухвалою Сокальського районного суду Львівської області від 26.06.2019р. вирішено видати позивачу дублікат виконавчого листа і поновлено строк подання виконавчого листа до виконання.

20.07.2019р. на виконання даного рішення видано виконавчий лист та постановою державного виконавця від 07.04.2023р. відкрито виконавче провадження з виконання цього листа. Заборгованість, яка підлягає стягненню з боржника на користь стягувача, в постанові про відкриття виконавчого провадження вказана в розмірі 76737,83грн.

03.09.2024р. державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження. При цьому, залишок нестягнутої суми за виконавчим документом становить 27011,66грн.

Статтею 447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до статті 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд у разі встановлення обґрунтованості скарги визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Відповідно до вимог статті 192 ЦК України гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

За змістом статті 524 ЦК України грошовим визнається зобов`язання, виражене у грошовій одиниці України - гривні, проте в договорі сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Загальні положення виконання грошового зобов`язання закріплені у статті 533 ЦК України, зокрема: грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях; якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом; використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

У частині третій статті 533 ЦК України закріплено, що використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Відповідно до пункту 30.1 статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» моментом виконання грошового зобов`язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою.

При цьому правовий режим іноземної валюти на території України, хоча і пов`язується з певними обмеженнями в її використанні як платіжного засобу, проте не виключає здійснення платежів в іноземній валюті.

Особливості звернення стягнення на кошти боржника в іноземній валюті та виконання рішень при обчисленні боргу в іноземній валюті визначені у статті 49 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до частини третьої зазначеної статті Закону у разі обчислення суми боргу в іноземній валюті виконавець у результаті виявлення у боржника коштів у відповідній валюті стягує такі кошти на валютний рахунок органу державної виконавчої служби, а приватний виконавець - на відповідний рахунок приватного виконавця для їх подальшого перерахування стягувачу. У разі виявлення коштів у гривнях чи іншій валюті виконавець за правилами, встановленими частинами першою і другою цієї статті, дає доручення про купівлю відповідної валюти та перерахування її на валютний рахунок органу державної виконавчої служби, а приватний виконавець - на відповідний рахунок приватного виконавця.

Порядок звернення стягнення на кошти боржника в іноземній валюті та виконання рішень під час обчислення боргу в іноземній валюті, визначений у статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» є аналогічним тому, що містився у статті 53 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-ХІУ, який втратив чинність. Положення вказаних статей є ідентичними.

Велика Палата Верховного Суду вже висловлювала висновки щодо особливостей звернення стягнення на кошти боржника в іноземній валюті та виконання рішень при обчисленні боргу в іноземній валюті, зокрема висновки щодо застосування положень статті 53 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-ХІУ, у яких вказано, що у разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквіваленту такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні. Перерахування стягувачеві суми у національній валюті України чи іншій валюті, аніж валюта, зазначена у резолютивній частині судового рішення, не вважається належним виконанням судового рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 761/12665/14 (провадження № 14-134цс18)).

У постанові від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16 (провадження № 14- 446цс18) Велика Палата Верховного Суду вказала, що зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум, які необхідно стягнути з боржника, внесло двозначність до розуміння суті обов`язку боржника, який має бути виконаний примусово за участю державного виконавця. У разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквівалента такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні.

Відповідно до частини 1 статті 44 Закону України «Про виконавче провадження» органи державної виконавчої служби мають рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, а також рахунки, у тому числі в іноземній валюті, в державних банках для зарахування коштів виконавчого провадження, обліку депозитних сум і зарахування стягнутих з боржників коштів та їх виплати стягувачам. Відповідно до частини 2 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Стаття 49 Закону України «Про виконавче провадження» саме питання звернення стягнення на кошти боржника в іноземній валюті та виконання рішень під час обчислення боргу в іноземній валюті. Так, відповідно до ч. 3, 5 вказаної статті у разі обчислення суми боргу в іноземній валюті виконавець у результаті виявлення у боржника коштів у відповідній валюті стягує такі кошти на валютний рахунок органу державної виконавчої служби, а приватний виконавець - на відповідний рахунок приватного виконавця для їх подальшого перерахування стягувачу. У разі виявлення коштів у гривнях чи іншій валюті виконавець за правилами, встановленими частинами першою і другою цієї статті, дає доручення про купівлю відповідної валюти та перерахування її на валютний рахунок органу державної виконавчої служби, а приватний виконавець - на відповідний рахунок приватного виконавця. Витрати у зв`язку з валютообмінними фінансовими операціями та інші витрати, пов`язані з перерахуванням коштів, покладаються на боржника.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином Закон України «Про виконавче провадження» прямо передбачає дії виконавця в разі стягнення боргу, що обліковується в іноземній валюті.

В даній справі, судом в рішенні суму заборгованості за кредитним договором, що підлягає стягненню, визначено в іноземній валюті, зокрема 4869,15 доларів США.

Таким чином, у зв`язку з ухваленням судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті, стягувачу має бути перерахована сума саме в іноземній валюті, визначена судовим рішенням, а у боржників існує обов`язок виконати зобов`язання саме в іноземній валюті (доларах США), а не у національній валюті України - гривні.

Вказані вище вимоги Закону при стягненні боргу за виконавчим листом державним виконавцем не виконані та були проігноровані.

Так, станом на час звернення до суду з позовом курс долара США до гривні становив 15,76грн за 1 долар США, в той час, як станом на дату закриття виконавчого провадження (03.09.2024) 41,0976 грн за 1 долар США. Тому, стягнута під час виконання рішення суду сума заборгованості не відповідає такій заборгованості, яка визначена рішенням суду.

Таким чином, у разі стягнення заборгованості у гривні та частинами, заборгованість слід визначати з врахуванням офіційного курсу станом на день оплати частини такої заборгованості.

У зв`язку із чим, суд приходить до висновку, що скарга про визнання постанови від незаконною та її скасування підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.450, 451 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Скаргу задовольнити.

Визнати незаконною та скасувати постанову державного виконавця Сокальського відділу Державної виконавчої служби у Червоноградському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Копчак Костянтина Петровича від 03.09.2024р. про закінчення виконавчого провадження №71510028.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

У разі, якщо ухвала не була вручена в день ї проголошення, пропущений строк може бути поновлено, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні скарги подаються учасниками справи через Сокальський районний суд Львівської області.

Головуючий: М. Я. Адамович