Рішення № 128599069, 01.07.2025, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 01.07.2025

Справа № 334/1650/25

Провадження № 2/334/1533/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2025 року

Дніпровський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Гнатюка О.М.,

при секретарі Соломоновій А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Патяка Андрія Станіславовича, до ОСОБА_2 , третя особа: Районна адміністрація Запорізької міської ради по Дніпровському району, як орган опіки та піклування про позбавлення батьківських прав, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Районна адміністрація Запорізької міської ради по Дніпровському району, як орган опіки та піклування про позбавлення батьківських прав.

Позов обґрунтований тим, що з 21.10.2005 року до жовтня 2017 року позивачка перебувала в офіційному шлюбі із ОСОБА_2 . Від даного шлюбу у подружжя народились двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

20.10.2017 року шлюб був розірваний за рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя. Фактичні шлюбні відносини між Позивачкою та Відповідачем припинено. 3 того ж часу колишнє подружжя мешкають окремо.

Після розірвання шлюбу у 2017 році, ОСОБА_2 не здійснював матеріальне утримання своїх дітей, зокрема ОСОБА_5 . Наведенні обставини змусили ОСОБА_6 звернутися до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів.

Відповідно до судового наказу, виданого Ленінським районним судом м. Запоріжжя 26.07.2017 року, з ОСОБА_2 стягнуто на користь ОСОБА_6 аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_7 та ОСОБА_5 в розмірі 1/3 частини від доходів Боржника.

В 2017 році виконавчий документ за № 334/4812/17 від 12.09.2017 року було подано для виконання до Дніпровського ВДВС у м. Запоріжжя ПСМУ МЮ (м. Дніпро). Проте від часу відкриття виконавчого провадження до липня 2022 року Відповідач ОСОБА_2 аліменти на утримання своїх дітей, зокрема ОСОБА_5 не сплачував жодного разу. Станом на 12.08.2022 року заборгованість ОСОБА_2 за аліментами загалом становила 227560, 32 грн. (з липня 2022 року ОСОБА_2 знаходиться у слідчому ізоляторі, під вартою, у кримінальному провадженні.

Часткове погашення аліментів в порядку примусового стягнення з Відповідача ОСОБА_8 органами ВДВС почалось лише з жовтня 2024 року, під час перебування Відповідача у Запорізькому слідчому ізоляторі, де він перебуває на підставі обраного Ленінським районним судом м. Запоріжжя запобіжним заходом у кримінальному провадженні. Вказане погашення є частковим та незначним, яке відбувається, з огляду на те, що органами державної виконавчої служби у жовтні 2024 року було виявлено той факт, що ОСОБА_2 отримує пенсійні виплати,

З часу розірвання шлюбу, а саме від жовтня 2017 року, Відповідач ОСОБА_2 ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків з виховання та утримання своїх дітей, зокрема ОСОБА_5 .

Що стосується батьківських обов`язків в іншій частині, то вони також не виконуються ОСОБА_2 з 2017 року і до теперішнього часу. Наведена обставина виразилось у відсутності з боку Відповідача інтересу до виховання, фізичного та духовного розвитку свого сина ОСОБА_5 . Окрім відсутності допомоги на утримання сина, ОСОБА_2 не здійснював допомогу з його медичного догляду, лікування, не надавав доступ сину до культурних та інших цінностей, не створював умов для його соціальної адаптації.

ОСОБА_2 на протязі тривалого часу зловживав алкогольними напоями та вживав наркотичні засоби. Перебуваючи у відповідному стані він намагався спілкуватись зі своїм сином, чим створив негативний приклад для дитини.

Крім того, відповідно до інформації, наданої адміністрацією Запорізької гімназії № 104 ЗМР, ОСОБА_9 є учнем 8-А класу даного навчального закладу. За наявною у адміністрації гімназії інформацією, за період часу з 2017 року по червень 2022 року, батько ОСОБА_5 - ОСОБА_2 не відвідував гімназію № 104 ЗМР з питань щодо навчання сина, не відвідував батьківські збори у гімназії та іншим чином не брав участі у шкільному житті свого сина. За весь період навчання сина ОСОБА_10 у гімназії № 104, його батько,- ОСОБА_2 єдиний раз приходив до навчального закладу у 2019 роді, де перебуваючи у стані сильного алкогольного або наркотичного сп`яніння, влаштував скандал, висловлював погрози розправою своїй колишній дружині ОСОБА_1 , що призвело до виклику адміністрацією гімназії працівників поліції. За період з 2017 року по червень 2022 року, лише мати ОСОБА_10 , - ОСОБА_1 , піклувалась навчанням сина, відвідувала батьківські збори та брала участь у шкільному житті свого сина.

Після розірвання шлюбу із ОСОБА_11 , ОСОБА_2 здійснював негативний вплив на свого сина ОСОБА_12 . Зокрема нав`язував йому свою пристрасть до холодної зброї, протиправної поведінки, з`являвся в присутності сина в алкогольному та наркотичному сп`яніння. За інформацією наданою ОСОБА_6 , у 2022 році з`ясувалось, що її колишній чоловік ОСОБА_2 залучив, на той час, малолітнього сина ОСОБА_10 для приховування слідів вчинених ним злочинів. За місцем мешкання подружжя ОСОБА_13 у липні 2022 року працівниками поліції проводився обшук, вилучались речові докази та майно. ОСОБА_9 та його мати ОСОБА_1 допитувались у якості свідків у вищевказаному кримінальному провадженні.

У березні 2021 року ОСОБА_1 разом із сином ОСОБА_10 планували прибути до: медичного закладу у м. Харків, для оформлення документів, що давали підстави для визнання ОСОБА_10 дитиною з інвалідністю. Документи, що подавались до медичного закладу повинні були надати обидва з батьків. Проте, ОСОБА_2 не дивлячись на неодноразові звернення ОСОБА_11 відмовився надавати документи, що були необхідні від нього, як батька дитини. Відповідно, через наведені обставин виникло багато труднощів при оформленні ОСОБА_3 статусу дитини з інвалідністю.

З огляду на вищевикладене, сторона позивача вважає, що існує сукупність доказів які свідчать про те, що Відповідач ОСОБА_2 за власного ініціативою самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків по відношенню до свого сина ОСОБА_5 , без поважних причин залишивши його без уваги та турботи, при цьому має місце відсутність перешкод у спілкуванні з дитиною з боку Позивача, сама поведінка Відповідача відносно дитини є свідомим нехтуванням ним своїми батьківськими обов`язками, що свідчить про наявність підстав для позбавлення Відповідача батьківських прав.

Позивачка просить позбавити батьківських прав ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , у відношенні його неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1

Позивач в судове засідання не з`явилася.

Представник позивача в судове засідання не з`явивися, надав до суду заяву в якій просив проводити судове засідання без участі сторони позивача . Зазначив, що сторона позивача повністю підтримує свої позовні вимоги та просить задовольнити у повному обсязі.

Відповідач в підготовчому судовому засіданні визнав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник Органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району в судове засідання не з`явилася, надала до суду заяву в якій просила розглядати справу без участі їх представника. Рішення просила прийняти з урахуванням інтересів дитини.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст. 164 Сімейного кодексу України батьки можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо буде встановлено, що вони ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дітей.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ст. 165 Сімейного кодексу України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Згідно зі свідоцтвом пронародження батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначені ОСОБА_2 та ОСОБА_6 .

11 січня 2020 року ОСОБА_6 після укладання шлюбу змінила прізвище з « ОСОБА_14 » на « ОСОБА_13 », що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , актовий запис 07.

Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району дійшов висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно з частиною третьою статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною сьомою статті 7 Сімейного кодексу України (далі СК України) передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно з частинами 1-4 статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Відповідно до частини першої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Частиною першою статті 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Згідно зі статтею 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування необхідно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених статтею 164 СК України.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.

ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини.

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

У рішенні по справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України»).

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За таких обставин позовні вимоги щодо позбавлення батьківських прав підлягають задоволенню, оскільки відповідачем не виконуються свої батьківські обов`язки, та умисно ухиляється від їх виконання.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 12, 81, 89, 263-265, 280 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Патяка Андрія Станіславовича, до ОСОБА_2 , третя особа: Районна адміністрація Запорізької міської ради по Дніпровському району, як орган опіки та піклування про позбавлення батьківських прав задовольнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , у відношенні його неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: Гнатюк О. М.