Ухвала суду № 128598915, 03.07.2025, Заводський районний суд м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя

вул. Мирослава Симчича 65, м. Запоріжжя, 69106, тел.099-55-49-125 , inbox@zv.zp.court.gov.ua

Справа № 332/2784/25

Провадження №: 1-во/332/7/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2025 р. м. Запоріжжя

Слідчий суддя Заводського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду звернення заявника жінки ОСОБА_3 про виправлення помилок слідчого судді, допущених при видачі ухвали суду по справі №332/2784/25, провадження № 1-кс/332/206/25,-

встановила:

До Заводського районного суду м. Запоріжжя надійшло звернення жінки ОСОБА_3 про виправлення помилок слідчого судді, допущених при видачі ухвали суду по справі №332/2784/25, провадження № 1-кс/332/206/25.

В обґрунтування заяви зазначає, що від «жінки ОСОБА_4 надійшло звернення (повторно втретє) про виправлення помилок слідчого судді, допущених при видачі ухвали суду по справі № 332/2784/25, провадження № 1-кс/332/206/25. В ухвалі суду, яку видала слідчий суддя Заводського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 , допущено суттєві помилки, які стосуються, за аналогією права і закону, порушення вимог написання звернення до людини з ім`я по батькові родового ім`я, визначених в § 49 Правил Українського правопису та в п. 5) ст. 3 вашого Закону Про забезпечення функціонування української мови як державної. Додатково, за аналогією права і закону, порушені вимоги ст.1 і ст.53 вашого Закону «Про забезпечення функціонування української мови як державної».

Також в ухвалі суду, застосовується термін особа по відношенню до людини, що є неприпустимим та є ознакою невизнання правового статусу людини, а Постановою Верховного Суду України у справі 357/1579/22 від 04.10.2023 визначається: ...Не визнання правосуб`єктності людини рівнозначно спричиненню правової смерті людини та знищення її прав і свобод, що є тяжким злочином проти людини та людства, який не має строків давності. Статус людини не присвоюється публічною владою, а належить людині від народження і реалізується через суб`єктивні права, які мають природно-правовий характер, а тому є невід`ємними. Тому зазначеного статусу не можна позбавити органами державної влади. Звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини є їх обмеженням. А згідно з частиною третьою статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод...

Крім того зазначає, що «Дня п`ятого місяця червня року дві тисячі двадцять п`ятого, в приміщенні суду, біля судової охорони під час розмови, Голова апарату суду, ОСОБА_5 , сказала що суддя ОСОБА_1 переносе судове засідання, яке мало відбутися в цей день о чотирнадцятій годині, на наступний день шосте червня дві тисячі двадцять п`ятого року, на 14.15 в зв`язку з відсутністю відповіді від посадових осіб - співробітників Заводського райвідділу поліції, стосовно розгляду Звернень від жінки ОСОБА_3 . При моєму відвідуванні суду шостого червня, мені відмовили в реалізації мого конституційного права звернутися до суду задля відновлення порушених прав людини і гарантованого права на неупереджений розгляд справи в суді. На підтвердження моїх своєчасних візитів до суду є записи камер відеоспостереження біля судової охорони, які мають зберігатися згідно закону та відеозапис при моєму відвідуванні суду шостого червня, яким зафіксовано, що секретарь суду ОСОБА_2 особисто відмовила мені в реалізації конституційного права звернутися до суду. Враховуючи вищенаведені факти, в Ухвалі суду крім неналежного звернення, яке принижує честі і гідність жінки ОСОБА_4 , було вчинено наклеп стосовно неявки до суду».

Також зазначає, що «в Ухвалі суду, застосовується термін особа по відношенню до людини, що є неприпустимим та є ознакою невизнання правового статусу людини, а Постановою Верховного Суду України у справі 357/1579/22 від 04.10.2023 визначається: ...Не визнання правосуб`єктності людини рівнозначно спричиненню правової смерті людини та знищення її прав і свобод, що є тяжким злочином проти людини та людства, який не має строків давності. Статус людини не присвоюється публічною владою, а належить людині від народження і реалізується через суб`єктивні права, які мають природно-правовий характер, а тому є невід`ємними. Тому зазначеного статусу не можна позбавити органами державної влади. Звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини є їх обмеженням. А згідно з частиною третьою статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод...

Враховуючи викладене, вимагає: «переробити означену ухвалу суду та виправити впродовж 48 годин всі помилки в написанні ім`я по батькові родового ім`я жінки ОСОБА_4 та правовому статусі людини згідно вказаних у Зверненні, отриманому та зареєстрованому Заводським районним судом м. Запоріжжя дня другого місяця червня року дві тисячі двадцять п`ятого, провадження № 1-кс/332/206/25.

Відповідь надати належним чином оформлену на аркуші формату А4, в конверті формату С4 без перегинів та переломів, з власноручним підписом відповідальної посадової особи, яка має право підпису, з мокрою печаткою суду, встановленого зразку відповідно наказу Державної судової адміністрації України від 14.08.2018 № 401, на поштове відділення, вказане людиною та продублювати на електронну пошту, вказану у Зверненні, шляхом надсилання фотокопії (кольорової сканкопії) Ухвали суду.»

03 липня 2025 року на адресу суду за підписом «жінки ОСОБА_4 » надійшло «Звернення (додаткове вчетвете)», в якому остання зазначає, що як в оскаржуваній ухвалі слідчого судді, так і в ухвалі від 30.06.2025 спотворене її ім`я: «жінка ОСОБА_4 », оскільки вона самовизначилася та склала перше волевиявлення набагато раніше, чим звернулася до суду, тому вважає, що слідчий суддя зобов`язаний звертатися до людей відповідно до їх волевиявлення та самовизначення, не порушуючи визначені права людини. Додатково вимагає скасувати ухвалу суду справа № 332/2784/25, провадження №: 1-кс/332/206/25 від 06 червня 2025р. та ухвалу суду справа № 332/2784/25, провадження № 1-во/332/7/25 від 30 червня 2025р., які видано слідчим суддею ОСОБА_1 .

Заявник та представник відділення поліції №1ЗРУП Головного управління Національної поліції в Запорізькій області у судове засідання не з`явились, про день, час та місце розгляду звернення повідомлялися належним чином.

Відповідно до ч.5 ст.539 КПК України неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду клопотання (подання), не перешкоджає проведенню судового розгляду, крім випадків, коли їх участь визнана судом обов`язковою або особа повідомила про поважні причини неприбуття.

При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України, технічна фіксація судового засідання не здійснювалась.

Відповідно до ч. 1 ст. 379 КПК України, суд має право за власною ініціативою або за заявою учасника кримінального провадження чи іншої заінтересованої особи виправити допущені в судовому рішенні цього суду описки, очевидні арифметичні помилки незалежно від того, набрало судове рішення законної сили чи ні.

Частиною 2 статті 379 КПК України визначено, що питання про внесення виправлень суд вирішує в судовому засіданні. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду питання про внесення виправлень.

Описка - це зроблена судом механічна (мимовільна, випадкова) граматична помилка в рішенні, яка допущена під час його письмово-вербального викладу (помилка у правописі, у розділових знаках тощо). Виправленню підлягають лише ті описки, які мають істотний характер. До таких належить написання прізвищ та імен, адрес, найменувань речей, предметів, майна, зазначення дат та строків. Особливо це стосується резолютивної частини рішення. В резолютивній частині будь-яка описка має істотне значення, оскільки вона може ускладнити виконання в цілому судового рішення.

Слідчим суддею встановлено, що в провадженні слідчого судді Заводського районного суду м. Запоріжжя перебувала скарга-звернення особи, - жінки ОСОБА_6 на бездіяльність службових осіб відділення поліції №1ЗРУП Головного управління Національної поліції в Запорізькій області щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за її заявами від 29.05.2025 та 30.05.2025.

Відповідно до ухвали суду від 03 червня 2025 року, розгляд скарги призначений на 14:00 годину 05 червня 2025 року

Відповідно до журналу судового засідання від 05 червня 2025 року, у зв`язку із неявкою учасників судового засідання та ненаданням витребуваних слідчим суддею матеріалів з відділення поліції№1ЗРУП Головного управління Національної поліції в Запорізькій області матеріалів перевірки за заявою ОСОБА_6 від 29.05.2025 та 30.05.2025 розгляд справи біло відкладено.

Ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 від 06 червня 2025 року скаргу - звернення особи,- жінки ОСОБА_6 на бездіяльність службових осіб відділення поліції №1ЗРУП Головногоуправління Національної поліції в Запорізькій області щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявами від 29.05.2025 та 30.05.2025 залишено без розгляду.

Відповідно до ч.3 ст.306 КПК Українирозгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов`язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується. Відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.

Як в подальшому було встановлено слідчою суддею, 06 червня 2025 року працівниками судової охорони, відповідно до ст.161 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», з метою забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах, жінці, яка називала себе «жінкою ОСОБА_4 » було запропоновано надати документи, які підтверджують особу відповідно до ст. 13 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», на що отримали категоричну відмову, посилаючись на своє самовизначення. Відповідно до наказу ДСА та ССО від 30.01.2020 за № 43/61, яким затверджено правила пропуску осіб до будинків (приміщень) судів, органів та установ системи правосуддя та на їх територію транспортних засобів, а саме пункту 2.3. вказаних правил, пропуск здійснюється шляхом ідентифікації осіб, які прибули до суду, іншого органу або установи системи правосуддя, на підставі документа, що засвідчує особу (паспорт громадянина України, іншого офіційного документа, що містить фотокартку особи та печатку установи, який видав документ). Оскільки жінка, яка називала себе жінкою ОСОБА_4 порушила зазначені правила та не надала відповідного документу, працівниками судової охорони не було її допущено до зали судового засідання.

Крім того, слідча суддя вважає за необхідне зазначити, що для здійснення та захисту прав суб`єкта, забезпечення стабільності цивільних відносин необхідна чітка індивідуалізація кожного учасника цивільного права. Серед засобів такої індивідуалізації ЦК виділяє ім`я та місце проживання фізичної особи.

Право на ім`я є особистим немайновим правом, яке в структурі книги другої ЦК віднесене до прав, що забезпечують соціальне буття фізичної особи і яке виконує функцію індивідуалізації фізичної особи. Під власним ім`ям фізична особа вступає у цивільні правовідносини, набуває та реалізує цивільні права та обов`язки. Ім`я особи фіксується у паспорті та інших відповідних документах. Сутність права на ім`я та порядок здійснення цього права визначаються ст.ст. 294 - 296 ЦК.

Ім`я фізичної особи складається з її прізвища, власного імені та по батькові. Інший порядок визначення структури імені випливає із змісту ч. 3 ст. 12 Закону України "Про національні меншини в Україні", за якою громадяни, в національній традиції яких немає звичаю зафіксовувати "по батькові", мають право записувати в паспорті лише власне ім`я та прізвище, а у свідоцтві про народження - ім`я батька та матері.

Ім`я фізичній особі має бути надане при народженні. В подальшому мова може йти лише про зміну імені в порядку ст. 295 ЦК.

Законом фізичній особі дозволяється використовувати вигадане ім`я - псевдонім або діяти у правовідносинах анонімно. При цьому дане право не слід розглядати як абсолютне, адже його здійснення дозволяється лише якщо про це прямо вказано у законі. Чинне законодавство закріплює право вступати у правовідносини під псевдонімом або анонімно лише в сфері інтелектуальної власності.

Матеріали справи не містять документів заявниці відповідно до ст.13 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», в яких би було вказано «жінка ОСОБА_4 та правовому статусі людини»,тому увиправленніпомилок у написанні ім`я по батькові «родового ім`я жінки ОСОБА_4 та правовому статусі людини» в ухвалі слідчого судді Заводського районного суду м. Запоріжжя по справі №332/2784/25, провадження № 1-кс/332/206/25, слід відмовити.

Посилання заявниці на те, що Постановою Верховного Суду у справі 357/1579/22 від 04.10.2023 визначається: ...Не визнання правосуб`єктності людини рівнозначно спричиненню правової смерті людини та знищення її прав і свобод, що є тяжким злочином проти людини та людства, який не має строків давності. Статус людини не присвоюється публічною владою, а належить людині від народження і реалізується через суб`єктивні права, які мають природно-правовий характер, а тому є невід 'ємними. Тому зазначеного статусу не можна позбавити органами державної влади. Звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини є їх обмеженням. А згідно з частиною третьою статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.... слідча суддя до уваги не приймає, оскільки вищенаведене є особистою думкою особи, яка подала касаційну скаргу у справі 357/1579/22, а не висновками Верховного Суду у вищезазначеній цивільній справі.

Щодо вимоги скасувати ухвалу суду справа № 332/2784/25, провадження №: 1-кс/332/206/25 від 06 червня 2025 р. та ухвалу суду справа № 332/2784/25, провадження № 1-во/332/7/25 від 30 червня 2025 р. які видано слідчим суддею ОСОБА_1 , то відповідно до вимог КПК України вищезазначене не входить до повноважень слідчого судді.

У зв`язку з чим, в задоволенні поданої заяви про виправлення помилок, слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. 379 КПК України,

постановила:

В задоволеннізвернення заявникажінки ОСОБА_3 про виправленняпомилок слідчогосудді,допущених привидачі ухвалисуду посправі №332/2784/25,провадження №1-кс/332/206/25- відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Слідчий суддя: ОСОБА_1