Рішення № 128597702, 02.07.2025, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/2939/25

н/п 2/953/1899/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2025 року м.Харків

Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Демченко С.В.,

секретар судового засідання Кошова О.В.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс»,

відповідач ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ:

28 березня 2025 року директор ТОВ «Діджи фінанс» Романенко М.Е. засобом «Електронний суд» звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за договором № 200509382 від 19 квітня 2016 року у розмірі 37723 грн 58 коп., судовий збір у розмірі 2422, 40 грн та витрати на правничу допомогу.

В обґрунтуванняпозовних вимогпосилається нате,що 19квітня 2016року міжПАТ «БанкМихайлівський» та ОСОБА_1 укладено угоду№ 200509382щодо кредитування.Відповідно доумов кредитногодоговору Банкнадав позичальникуу користуваннякредитні коштив розмірі10500грн звстановленим строкомкористування з19квітня 2016року по20травня 2017року,а позичальникзобов`язався повернутиотримані коштиу встановленийв кредитномудоговорі строкта сплатитивідсотки закористування кредитнимикоштами. 20липня 2020року ТОВ «Діджифінанс» набуло правовимоги закредитними договорами,укладеними зпозичальниками ПАТ«Банк Михайлівський»,на підставідоговору №7_БМвід 20липня 2020року,укладеного зарезультатами публічнихторгів (аукціону)лоту №GL16N618071проведеного 15травня 2020року,що підтверджуєтьсяпостановою Північногоапеляційного господарськогосуду від01липня 2021року усправі №910/11298/16,зі змістуякої вбачається,що ТОВ«Діджи фінанс»визнано єдинимта належнимкредитором закредитними договорами,укладеними зпозичальниками ПАТ«Банк Михайлівський»,у томучислі іза кредитнимдоговором,укладеним з ОСОБА_1 23травня 2016року згідноз рішеннямПравління НБУУкраїни №14/БТПАТ "БанкМихайлівський"віднесено докатегорії неплатоспроможних,а відповіднодо рішеннявиконавчої дирекціїФонду гарантуваннявкладів фізичнихосіб №812розпочато процедурувиведення ПАТ"БанкМихайлівський"з ринкушляхом запровадженняу ньомутимчасової адміністрації.Фактично управліннябанком перейшлодо Фонду. Фонд має право передати право грошової вимоги до позичальника (боржника) за кредитним договором іншому банку на підставі договору про відступлений права вимоги. ПАТ «Банк Михайлівський», правонаступником якого є ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», виконав свої зобов`язання за кредитним договором належним чином, у той же час відповідачка порушила умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитними коштами у повному обсязі та у визначений строк. Станом на 27 березня 2025 року загальний розмір заборгованості відповідачки перед позивачем за кредитним договором становить 25097,41 грн, з яких: 8 302,25 грн - заборгованість за кредитом; 16795,16 грн - заборгованість за відсотками. З огляду на викладені обставини, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 01 квітня 2025 року позовну заяву було залишено без руху, позивачу наданий строк для усунення недоліків 10 днів з дня вручення копії ухвали. У встановлений законом строк позивач усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 09 квітня 2025 року провадження у справі відкрито, розгляд справи ухвалено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з викликом сторін. Відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву.

03 червня 2025 року на адресу суду від адвоката Данько Л.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , надійшов відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що відповідачка сплатила заборгованість за кредитним договором № 200509382 від 19 квітня 2016 року, укладеним з ПАТ Банк Михайлівський, який відступив право вимоги до боржників до ТОВ ФК Плеяда, яке у свою чергу відступило право вимоги до ТОВ ФК Фагор. Зазначила, що після того як відповідача отримала від ТОВ ФК Фагор повідомлення про відступлення права вимоги за кредитним договором № 200509382 від 19 квітня 2016 року, вона здійснювала оплату за вказаним кредитним договором на рахунок ТОВ ФК Фагор. Після повного погашення заборгованості за кредитним договором № 200509382 на адресу відповідачки від ТОВ ФК Фагор надійшла довідка від 02 серпня 2019 року, про те що заборгованість за кредитним договором № 200509382 погашена в повному обсязі та договір закритий. Також повідомлено, що відповідно до діючого законодавства України (зокрема ст.ст. 204, 1082 ЦК України), дії боржників з виконання обов`язку на користь ТОВ ФК Фагор будуть вважатися належним виконанням зобов`язання за Договором. Зауважила на тому, що відповідачка не була обізнана про оскарження в Господарському суді м. Києва договорів факторингу про відступлення права вимоги, у тому числі за кредитним договором № 200509382, укладеним з ПАТ Банк Михайлівський. Крім того, відповідачка сплатила заборгованість за вищевказаним договором ТОВ ФК Фагор, яке на той час було офіційним набувачем права вимоги за кредитним договором № 200509382.

09 червня 2025 року на адресу суд від представника ТОВ «Діджи фінанс» Романенка М.Е. надійшли пояснення, в яких зазначив, що позивач заперечує щодо доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, оскільки станом на дату подачі позову ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» є єдиним належним кредитором за кредитним договором № 200509382 від 19 квітня 2016 року. Посилався на те, що постановою Північного апеляційного господарського суду від 01 липня 2021 року у справі № 910/11298/16 застосовано наслідки нікчемності договору факторингу від 19 травня 2016 року № 1905, а саме: зобов`язано ТОВ «Фінансова компанія «Плеяда» передати ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» документи, отримані ним від ПАТ «Банк Михайлівський» згідно з договором факторингу від 19травня 2016року №1905та актівприйому-передачівід 20травня 2016року №1і №2. Визнано відсутнімиу ТОВ«Фінансова компанія«Плеяда» будь-якихмайнових прав(праввимоги)до боржників,перелік якихзазначено удоговорі факторингувід 19травня 2016року №1905,реєстрах праввимог від19травня 2016року №1та від20травня 2016року №2до цьогодоговору таактах прийому-передачівід 20травня 2016року №1і №2до зазначеногодоговору факторингу.Відповідно,не виникалоправо розпоряджатисямайном утому числівідчужувати іншимособам. Окрім того,визнано відсутнімиу ТОВ«Фінансова компанія«Фагор» будь-якихмайнових прав(праввимоги)до боржників,перелік якихзазначено удоговорі факторингувід 19травня 2016року №1905,реєстрах праввимог донього від19травня 2016року №1та від20травня 2016року №2,актах прийому-передачівід 20травня 2016року дозазначеного договоруфакторингу №1і №2,та вдоговорі факторингувід 20травня 2016року №1та додаткахдо нього. Оскільки Уповноваженою особою Фонду визнано нікчемним договір факторингу від 19 травня 2016 року № 1905, укладений між ПАТ Банк Михайлівський та ТОВ «ФК Плеяда», з урахуванням обставин, встановлених постановою Північного апеляційного господарського суду від 01 липня 2021 року по справі № 910/11298/16, то надані позивачем довідка про сплату ТОВ «ФК Фагор» коштів не є достатніми доказами, що підтверджують виконання позивачем зобов`язань за договором № 200509382 від 19 квітня 2016 року перед ПАТ «Банк Михайлівський». Вказав, що ТОВ «Діджи Фінанс» надало законні докази на підтвердження наявності заборгованості.

11 червня 2025 року на адресу суду від адвоката Данько Л.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , надійшла заява, в якій зазначила, що доводи сторони позивача, викладені в додаткових поясненнях, є необґрунтованими, оскільки відповідачка сплатила заборгованість за кредитним договором № 200509382 від 19 квітня 2016 року до 02 серпня 2019 року, тобто до винесення постанови Північногоапеляційного господарськогосуду від01липня 2021року усправі №910/11298/16. Судові процеси між позивачем, ПАТ "БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ та ТОВ ФК «ПЛЕЯДА», ТОВ ФК ФАГОР були тільки розпочаті, а тому відповідачка діяла відповідно до тих документів, які наявні були у той час. Отже, на момент погашення заборгованості позивач у встановленому законом порядку не набув право вимоги до відповідачки, остання, будучи добросовісним позичальником, здійснила погашення заборгованості за кредитом перед ТОВ «ФК «ФАГОР», яке на момент сплати коштів було офіційним набувачем права вимоги до ОСОБА_1 . Зазначила, що судове рішення у спорі між кредиторами не може слугувати підставою, щоб один з них вимагав від боржника повторної сплати кредитору.

Представник позивача ТОВ «Діджи фінанс» у судове засідання не з`явився, в позовній заяві просив проводити розгляд справи за його відсутності, проти заочного рішення не заперечував.

Відповідачка та представник відповідачки у судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце судових засідань були повідомлені своєчасно та належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Оскільки сторони у судове засідання не з`явились, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось.

Суд, дослідивши надані сторонами докази, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суд встановив, що 19 квітня 2016 року ОСОБА_1 звернулася до ПАТ "Банк Михайлівський» із заявою (оферта) № 200509382, в якій просила надати їй кредит на таких умовах: максимальний кредитний ліміт 50000 грн, кредитний ліміт 10500 грн, при цьому встановлений розмір за рішенням Банку може бути змінений, про що клієнт буде повідомлений шляхом направлення смс-повідомлення або в порядку, передбаченому умовами по картках. На дату укладення договору про картку доступний розмір кредитного ліміту для безпосереднього використання клієнтом становить 10300 грн. Максимальна ставка по ліміту 58,8% річних. Реальна процентна ставка по кредиту 90,19%.

Вказана заява підписана ОСОБА_1 власноручно.

Крім того, 19 квітня 2016 року ОСОБА_1 заповнила та підписала анкету № 2699304, в якій зазначені особисті дані відповідачки.

Відповідно до довідки про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість споживчого кредиту в рамках карткового продукту «Прибуткова картка «Кредитка (не іменна)/зарплатна», сума кредиту до 50 000 грн, строк кредиту 12 місяців, тип процентної ставки фіксований, процентна ставка за кредитом 58,8% нараховуються на залишок заборгованості.

До матеріалів справи долучені Тарифи по продукту «Прибуткова картка + Кредитка/Зарплатна», в яких зазначені загальні умови надання кредиту в рамках карткового продукту, з якими ОСОБА_1 ознайомлена 19 квітня 2016 року, про що свідчить її підпис.

Відповідно до розписки про отримання платіжної картки ОСОБА_1 отримала 19 квітня 2016 року платіжну картку № НОМЕР_1 відповідно до договору № 200509382 від 19 квітня 2016 року.

До матеріалів справи долучена довідка, в якій зазначено, що на ім`я ОСОБА_1 в ПАТ "Банк Михайлівський» також була відкрита банківська картка № НОМЕР_2 .

На підтвердження заборгованості та її розміру позивач подав до суду виписки за період з 23 травня 2016 року по 27 липня 2020 року по особовим рахункам ОСОБА_1 , зокрема, за рахунками № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 , № НОМЕР_5 .

Згідно з наданим позивачем розрахунком, сума заборгованості за кредитним договором № 200509382 від 19 квітня 2016 року становить 25 097,41 грн, інфляційне збільшення 10365,34 грн, штрафні санкції 2260,83 грн, всього 37723, 58 грн.

20 липня 2020 року між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «ДІДЖІ ФІНАНС» укладений договір № 7_БМ про відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого ПАТ «Банк Михайлівський» відступає новому кредитору ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» належні банку, а новий кредитор набуває права вимоги банку до позичальників та/або заставодавців (іпотекодавців) та/або поручителів та/або фізичних осіб, зазначених у Додатку № 1 до цього договору, надалі за текстом - боржники, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників, за кредитними договорами.

Відповідно до наданої копії платіжного доручення № 25 від 09 липня 2020 року ТОВ «Діджи Фінанс» сплатило ПАТ «Банк Михайлівський» грошові кошти у сумі 5307 308,39 грн.

Згідно з Реєстром договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами, що є Додатком № 1 до договору № 7_БМ про відступлення прав вимоги від 20 липня 2020 року, до нового кредитора ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» перейшло право вимоги за кредитним договором № 200509382, укладеним 19 квітня 2016 року з ОСОБА_1 на суму 25097,41 грн.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 01 липня 2021 року рішення Господарського суду міста Києва від 04 березня 2021 року у справі № 910/11298/16 скасовано в частині немайнових вимог, з ухваленням нового рішення про задоволення позову ТОВ «Діджи Фінанс» у цій частині. Застосовано наслідки нікчемності договору факторингу від 19 травня 2016 року № 1905, а саме: зобов`язано ТОВ «Фінансова компанія «Плеяда» передати ТОВ «Діджи Фінанс» документи, отримані ним від ПАТ «Банк Михайлівський» згідно з договором факторингу від 19 травня 2016 року № 1905 та актів прийому-передачі від 20 травня 2016 року № 1 і № 2. Визнано відсутніми у ТОВ «Фінансова компанія «Плеяда» будь-яких майнових прав (прав вимоги) до боржників, перелік яких зазначено у договорі факторингу від 19 травня 2016 року № 1905, реєстрах прав вимог від 19 травня 2016 року № 1 та від 20 травня 2016 року № 2 до цього договору та актах прийому-передачі від 20 травня 2016 року № 1 і № 2 до зазначеного договору факторингу. Визнано недійсним договір факторингу від 20 травня 2016 року № 1, укладений між ТОВ «Фінансова компанія «Плеяда» та ТОВ «Фінансова компанія «Фагор». Зобов`язано ТОВ «Фінансова компанія «Фагор» передати ТОВ «Діджи Фінанс» документи, отримані ним від ПАТ «Банк Михайлівський» відповідно до договору факторингу від 19 травня 2016 року № 1905 та актів прийому-передачі до нього від 20 травня 2016 року № 1 і № 2. Визнано відсутніми у ТОВ «Фінансова компанія «Фагор» будь-яких майнових прав (прав вимоги) до боржників, перелік яких зазначено у договорі факторингу від 19 травня 2016 року №1905, реєстрах прав вимог до нього від 19 травня 2016 року № 1 та від 20 травня 2016 року № 2, актах прийому-передачі від 20 травня 2016 року до зазначеного договору факторингу № 1 і № 2, та в договорі факторингу від 20 травня 2016 року № 1 та додатках до нього.

На підтвердження даного факту позивачем надано копії постанов приватного виконавця від 17 січня 2023 року про закінчення виконавчого провадження на підставі наказу від 12 липня 2021 року, виданого Господарським судом м. Києва про зобов`язання ТОВ "Фінансова компанія "Фагор" передати ТОВ "Діджи Фінанс" документи, отримані ним від ПАТ "Банк Михайлівський" відповідно до договору факторингу від 19 травня 2016 року № 1905 та актів прийому-передачі до нього від 20 травня 2016 року № 1 і № 2, та постанову приватного виконавця від 29 грудня 2022 року про закінчення виконавчого провадження, відкритого на виконання наказу від 12 липня 2021 року Господарського суду м. Києва про зобов`язання ТОВ "Фінансова компанія "Плеяда" передати ТОВ "Діджи Фінанс" документи, отримані ним від ПАТ "Банк Михайлівський" згідно з договором факторингу від 19 травня 2016 року та актів прийому-передачі від 20 травня 2016 рок № 1 і № 2.

З долученої відповідачкою до матеріалів справи довідки директора ТОВ «ФК «Фагор» Журавель О. від 02 серпня 2019 року вбачається, що ТОВ «ФК «Фагор», будучи станом на 02 серпня 2019 року єдиним законним кредитором за кредитом, який був наданий ПАТ "Банк Михайлівський" клієнту ОСОБА_1 за договором № 200509382 від 20 квітня 2016 року, повідомило, що станом на 02 серпня 2019 року заборгованість за кредитним договором № 200509382 від 20 квітня 2016 року погашена в повному обсязі та договір закритий.

Також увказаній довідцізазначено,що відповідно до діючого законодавства України (зокрема ст.ст. 204, 1082 ЦК України), дії боржників по виконанню обов`язку на користь ТОВ ФК Фагор будуть вважатися належним виконанням зобов`язання за Договором.

Згідно з кредитним звітом Українського Бюро Кредитних історій від 28 травня 2025 року, у ОСОБА_1 відсутня будь-яка заборгованість за кредитним договором № 200509382 від 20 квітня 2016 року.

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

У частині першій статті 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У ст. 1049 ЦК України вказано, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів може встановлюватися договором.

За змістом ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

За загальним правилом заміна кредитора у зобов`язанні не вимагає згоди на це боржника, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно з ч. 2 ст. 517 ЦК України боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, чи який вважає, що йому не надано належних доказів на підтвердження відступлення прав вимоги новому кредиту, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору (а не новому) і таке виконання є належним. Інших правових наслідків факт не повідомлення боржника про заміну кредитора чи ненадання йому доказів на підтвердження відступлення прав вимоги новому кредитору законом не передбачено.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Як зазначив Верховний Суд України у постанові від 5 липня 2017 року (справа №6-459цс17), згідно з нормами чинного законодавства відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору. Відтак суди мають з`ясувати належним чином обсяг і зміст прав, які перейшли до нового кредитора та чи існували вони на момент їх переходу.

Частиною третьою статті 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У пункті 3 частини 2 статті 129 Конституції України закріплено основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України.) Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З досліджених у судовому засіданні доказів суд встановив, що дійсно між ПАТ «Банк Михайлівський» та відповідачкою 19 квітня 2016 року був укладений кредитний договір № 200509382.

На підставі договору № 7_БМ від 20 липня 2020 року ПАТ «Банк Михайлівський» відступило ТОВ «Діджи Фінанс» право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 200509382. Водночас на момент переходу цього права ОСОБА_1 повністю сплатила борг за кредитним договором, у зв`язку з чим право вимоги за цим договором було припиненим.

Так, з наданої відповідачкою довідки директора ТОВ «ФК «Фагор» Журавель О. від 02 серпня 2019 року вбачається, що ТОВ «ФК «Фагор», будучи станом на 02 серпня 2019 року єдиним законним кредитором за кредитом, який був наданий ПАТ "Банк Михайлівський" клієнту ОСОБА_1 за договором № 200509382 від 20 квітня 2016 року повідомило, що станом на 02 серпня 2019 року заборгованість за кредитним договором № 200509382 від 20 квітня 2016 року погашена в повному обсязі та договір закритий.

За таких обставин, суд зазначає, що у відповідачки була відсутня заборгованість, оскільки остання її погасила ще станом на 02 серпня 2019 року.

Судові процеси між позивачем, ПАТ "БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ і ТОВ «ПЛЕЯДА» станом на 02 серпня 2019 року були тільки розпочаті, а тому відповідачка діяла відповідно до тих документів, які наявні були у той час.

Позивачем не надано жодних яких-доказів, які б могли спростувати твердження відповідачки.

Отже, враховуючи встановлені судом обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості є недоведеними, не підтвердженими належними та допустимими доказами, а тому не підлягають задоволенню .

Щодо клопотання позивача про поновлення строку позовної давності, то суд зазначає таке.

Відповідно до вимог ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем.

Отже, відмова в задоволенні позову у зв`язку з відсутністю порушеного права не потребує зазначення у рішенні суду висновку щодо вирішення питання спливу позовної давності як додаткової підстави для відмови в задоволенні позову (правова позиція викладена у постанові Великої Палати ВС від 22 травня 2018 року в справі № 369/6892/15-ц).

Згідно зі ст. 141 ЦПК України, оскільки у задоволенні позову відмовлено, а тому судові витрати, понесені позивачем, відшкодуванню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12,13,81,141,263-265,268 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс», код ЄДРПОУ 42649746, місцезнаходження: Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, 21/1.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складений та підписаний без проголошення 02 липня 2025 року.

Суддя С. В. Демченко