Рішення № 128597038, 02.07.2025, Теплицький районний суд Вінницької області

Справа № 144/589/25

Провадження № 2/144/267/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" липня 2025 р. с-ще Теплик

Теплицький районний суд Вінницької області в складі:

головуючої судді Магдяк Н.І.,

секретаря судового засідання Дудник С.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в :

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» (надалі ТОВ «Новий Колектор») звернулося до суду з позовом про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним договором № 10.12.2020-010000101 від 10.12.2020, у розмірі 22 400,00 грн, укладеним між відповідачем та ТОВ «Споживчий центр».

В позовній заяві зазначається, що 09.10.2024 між ТОВ "Споживчий центр" та ТОВ «Новий Колектор» укладено Договір факторингу № СЦ-09102024-14 (далі - Договір факторингу), за яким Клієнт відступає Право вимоги до Боржника за Кредитним договором. На виконання умов зазначеного договору укладено реєстр № 1, згідно з яким відбулось відступлення права вимоги за кредитним договором № 10.12.2020-010000101 від 10.12.2020 року на залишок основної суми кредиту, відсотків, нарахованих за користування кредитом, та інших, передбачених договором платежів, боржником за яким є ОСОБА_1 .

10 грудня 2020 року між ТОВ "Споживчий центр", правонаступником якого є ТОВ "Новий Колектор", та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферти) N 10.12.2020-010000101.

Відповідно до умов Договору Позичальнику надано кредит у розмірі 8 000,00 грн, з первинним строком користування 14 календарних днів з дати отримання за процентною ставкою «Економ»/«Стандарт». Ставка "Економ" - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 2% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом первинного та пролонгованого строків. В свою чергу ставка "Стандарт" - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 2,5% за 1 (один) день користування кредитом, застосовується після/в період закінчення первинного та пролонгованого строків. Зазначають, що первинний період користування кредитом - 14 днів з дати надання, проценти в розмірі 2 240,00 грн. сплачуються до 24.12.2020 року. Відповідно до Заявки від 10.12.2020 Кредитодавцем надано Позичальнику кредит у розмірі 8 000,00 грн. з первинним строком на 14 днів, а Відповідачем отримано кредитні кошти у розмірі 8 000,00 грн.

Відповідач свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на 16.04.2025 утворилась заборгованість у розмірі 22400,00 грн., з яких заборгованість по тілу кредиту становить 8 000,00 грн. та за відсотками - 14 400,00 грн., чим порушуються права та інтереси Позивача. Акцентують увагу суду, що згідно виписки (довідка субконто) відповідачем частково сплачено заборгованість, а саме: - 22.02.2021 сплачено 1 600,00 грн.

ОСОБА_1 електронним цифровим підписом підписано Пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), Заявку на отримання кредиту, підтверджено укладення кредитного договору та отримано на свій рахунок кошти у розмірі 8 000,00 грн., тобто акцептовано умови Договору.

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за Кредитним договором №10.12.2020-010000101 від 10.12.2020 року в розмірі 22 400, 00 грн. та суму понесених позивачем судових витрат у розмірі 2422,40 грн. судового збору.

Ухвалою судді від 07.05.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження по справі, призначено судове засідання за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Представником відповідача подано до суду відзив на позов, у якому просила суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі з підстав його необґрунтованості та безпідставності. Відзив обгрунтований тим, що у матеріалах справи відсутні первинні документи, які підтверджують видачу кредитних коштів відповідачеві саме у тих розмірах, що зазначає позивач. Позивачем не надано документів, які б підтверджували отримання відповідачем грошових коштів від позивача на умовах договору кредитування, так само як і розрахунку заборгованості, графіку погашення платежів, виписки по кредитному договору. У матеріалах справи відсутній розрахунок заборгованості, який дозволив би перевірити правильність нарахування відсотків, а також, зробити висновок, що заборгованість виникла саме внаслідок порушення відповідачем умов кредитного договору, та неможливо встановити, які саме умови спірного договору порушені відповідачем. Доданий до позовної заяви розрахунок є документом, що складений самим позивачем, а, відтак, інформація зазначена в ньому, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких він був складений, не може бути доказом наявності заборгованості, на стягненні якої наполягає позивач. Виписки по рахункам або касовий документ можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором, в разі якщо останні відповідають вимогам первинних документів. Без документів право вимоги відсутнє, право вимоги за основним зобов`язанням переходить не в момент «передачі» суми заборгованості в обліку первісного кредитора, не в момент передачі Кредитного договору, не в момент передачі судового рішення, яким стягнено (чи визнано) суму боргу, а в момент передачі оригіналів документів, які є доказами права вимоги. Стороною позивача не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про укладення між відповідачем та позивачем Кредитного договору та виникнення між ними будь-яких правовідносин. Крім того, вказав, що жодним доказом, які надано позивачем разом із позовною заявою, не доведено надання (перерахування) первісним кредитодавцем відповідачу коштів за вказаним договором та наявність заборгованості. Просить в позові відмовити.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, у позовній заяві просили розглядати справу за відсутності представника.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився. Від його представника адвоката Зачепіло З.Я. надійшла заява про розгляд справи без участі, в якій просить суд провести судове засідання без відповідача.

Частиною ч. 3 ст. 211 ЦПК України передбачено право учасників справи заявити клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, врахувавши заперечення сторони відповідача, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов висновку, що позов не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач ТОВ «Новий Колектор» зазначив, що 10 грудня 2020 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 10.12.2020-010000101, відповідно до умов якого, позивач надає відповідачу у позику грошові кошти в сумі 8 000 грн. на строк користування 14 календарних днів з дати отримання за процентною ставкою "Економ/Стандарт". Ставка "Економ" - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 2% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом первинного та пролонгованого строків. В свою чергу ставка "Стандарт" - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 2,5% за 1 (один) день користування кредитом, застосовується після/в період закінчення первинного та пролонгованого строків.

На підтвердження укладення договору ТОВ «Новий Колектор» надало Заявку Кредитного договору від 10.12.2020 № 10.12.2020-010000101, в якій зазначено, що договір був підписаний відповідачем з використанням одноразового ідентифікатора № 273, 10.12.2020 року, о 09:30:32 год., паспорт споживчого кредиту, підтвердження укладення кредитного договору від 10.12.2020 № 10.12.2020- 010000101.

09 жовтня 2024 року ТОВ «Споживчий центр» та ТОВ «Новий колектор» уклали Договір факторингу №СЦ-091024-14, відповідно до якого ТОВ «Споживчий центр» (Клієнт)передає ТОВ «Новий Колектор» (Фактор) за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Новий Колектор» приймає належні права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників (а. с. 16-19).

Відповідно до пункту 2.3 за Договором факторингу Клієнт відступає Право вимоги до Боржника за Кредитним договором Факторові, внаслідок чого Клієнт передає, а Фактор одержує право вимагати від Боржника належного виконання всіх зобов`язань за Кредитним договором. Клієнт відповідає перед Фактором за дійсність грошових вимог, право яких відступається Факторові за цим Договором, але не відповідає за невиконання або неналежне виконання Боржником.

Як вказує позивач, відповідач не виконав свого обов`язку та не повернув наданий йому кредит в строки, передбачені договором, внаслідок чого має заборгованість станом на 16.04.2025 у розмірі 22 400 грн., з яких заборгованість по тілу кредиту становить 8 000 грн., відстотки за користування кредитними коштами - 14400 грн.

Згідно з частинами 1 і 2 статті 207ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626,628ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За приписамистатті 639ЦК України передбачено, що Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

В силу положень ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначеніЗаконом України«Про електроннукомерцію» (далі - Закон).

У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до положень статей 12,81ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За правиламистатті 76ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Частиною першоюстатті 77ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

На підтверження вказаної суми заборгованості позивач додає картку, сформовану ТОВ "Споживчий центр", субконто контрагента (виписку) по Кредитному договору (а. с. 10-12) та довідку про розмір простроченої заборгованості за Кредитним договором №10.12.2020-010000101 від 10.12.2020 року ОСОБА_1 , сформовану ТОВ "Новий колектор" за №23733/25-ДПЗ від 16.04.2025 (а. с. 15).

Однак суду не надано доказів надання (перерахування) коштів по вказаному кредитному договору.

Вказані довідки по заборгованості не є первинними бухгалтерськими документами та не містять даних щодо власника банківської картки, на яку були перераховані кошти, повного номера картки, які б давали можливість встановити факт перерахування ТОВ «Споживчий центр» коштів на картковий рахунок ОСОБА_1 .

У постановах Верховного Суду від 16.09.2020 у справі № 200/5647/18 (провадження № 61-9618св19), від 28.10.2020 у справі № 760/7792/14-ц (провадження № 61-16754св19), від 17.12.2020 у справі № 278/2177/15-ц (провадження № 61-22158св19) зроблено висновок про те, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положеннями Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Разом з тим, відповідно до пункту 5.6 Положення, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженогопостановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75.

Банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

При цьому відповідно до пункту 5.5. Положення форма особових рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Особові рахунки та виписки з них мають містити такі обов`язкові реквізити: номер особового рахунку; дату здійснення останньої (попередньої) операції; дату здійснення поточної операції; код банку, у якому відкрито рахунок; код валюти; суму вхідного залишку за рахунком; код банку-кореспондента; номер рахунку кореспондента; номер документа; суму операції (відповідно за дебетом або кредитом); суму оборотів за дебетом та кредитом рахунку; суму вихідного залишку.

Отже, якщо виписка з рахунку відповідає зазначеним вимогам, то такий документ може бути доказом, який суду необхідно оцінити відповідно до вимог процесуального закону.

До таких правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 09.11.2018 у справі № 910/1580/18, від 23.09.2019 у справі № 910/10254/18, від 19.02.2020 у справі № 910/16143/18.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували перерахування коштів ОСОБА_1 на підставі кредитного договору №10.12.2020-010000101 від 10.12.2020 ТОВ «Новий колектор» не надано, хоча позивач був зобов`язаний подати суду всі наявні в нього докази на підтвердження обставин, що є підставою його позовних вимог.

Кредитор та позивач як особа, яка вимагає повернення кредитних коштів, повинен був надати докази перерахування кредитних коштів на рахунок відповідача.

Натомість у кредитному договорі № 10.12.2020-010000101 від 10.12.2020 року відсутнє посилання на номер банківського рахунку або номер картки, на яку необхідно перерахувати кредит, як і не містять матеріали справи реквізитів поточного рахунку відповідача, на який мали б бути зараховані грошові кошти в якості кредиту.

При цьому, додані до позовної заяви документи підтверджують лише умови надання коштів та переуступку права вимоги попереднім кредитором за вказаним кредитним договором новому кредитору, але вони не є належними та допустимим доказами щодо виконання кредитором обов`язку з надання кредитних коштів шляхом їх перерахування на банківський рахунок ОСОБА_1 за вказаним договором.

Так, позивачем не надано суду первинних бухгалтерських та платіжних документів, а також доказів щодо наявності у відповідача на момент пред`явлення позову непогашеної (несписаної) заборгованості перед кредитором.

Документів, які б підтверджували отримання відповідачем грошових коштів від позивача на умовах договору кредитування, так само як і розрахунку заборгованості, графіку погашення платежів, виписки по кредитному договору, позивачем не надано.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Договір відступлення права вимоги є реальним договором, тому право вимоги виникає і може бути визнано судом лише після передачі документів (як майна) про право вимоги (ч. 1 ст. 517 Цивільного кодексу України). Отже, правонаступник може задоводити своє право вимоги лише фізично маючи у себе документи про право вимоги, як матеріальні докази цього права. Без документів право вимоги відсутнє. Саме за матеріальними доказами судом оцінюється і розмір переданого права. Без доказів розміру права вимоги, таке право відсутнє і не може бути передане. Тобто, право вимоги за основним зобов`язанням переходить не в момент «передачі» суми заборгованості в обліку первісного кредитора, не в момент передачі Кредитного договору, а в момент передачі оригіналів документів, які є доказами права вимоги. Таким чином, керуючись ст. 517 ЦК України первісний кредитор мав би надати ТОВ «Новий колектор» належні та достовірні докази переказу коштів на рахунок саме відповідача.

Верховний суду Постанові:від 20.05.2022№ 336/4796/18дійшов такоговисновку,що "длястягнення боргумало надаватикредитний договірта розрахунокзаборгованості,потрібно надатиі доказивидачі кредиту. Це може бути: меморіальний ордер, виписка по рахунку, заява на видачу готівки, платіжне доручення, тощо. Такі документи повинні відповідати положенням Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Якщо кредитор не подає такі документи з позовною заявою, то суд повинен відмовити в задоволенні позову через недоведеність наявності заборгованості».

Суд наголошує, що позивач як учасник судового процесу несе ризики, пов`язані з реалізацією або не реалізацією наданих йому процесуальних прав та обов`язків.

Позивач розпорядився наданими йому процесуальними правами на власний розсуд шляхом надання тих доказів на підтвердження викладених у позовній заяві обставин, які він вважав за потрібне, в зв`язку з чим, суд приходить до висновку про те, що у задоволенні позову в цій справі належить відмовити за його недоведеністю.

Суд, дослідивши письмові пояснення, викладені позивачем у позові, представником відповідача у відзиві, та оцінивши, відповідно до ст. 89 ЦПК України, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів, наявних в справі, у їх сукупності, враховуючи вищевикладене, дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволення, так як є необґрунтованими і недоведеними належними, допустимими та достовірними доказами у розумінні статтей 77-79 ЦПК України, які б були достатніми, в розумінні ст. 80 ЦПК України для задоволення позову.

На підставі п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати слід залишити за позивачем.

Керуючись ст. ст.12,13,76-81,141,178, 259,263-265, 273, 354 ЦПК України, ст. ст. 207, 626, 628, 638, 639 ЦК України, суд, -

у х в а л и в :

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор», юридична адреса: вул. Алмазова Генерала, будинок 13, офіс 601, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ 43170298.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя