Ухвала суду № 128596069, 03.07.2025, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 206/1619/25

Провадження № 1-кс/206/856/25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.07.2025м. Дніпро

Слідчий суддя Самарського районного суду міста Дніпра ОСОБА_1 , при секретареві ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро в режимі відеоконференції клопотання старшого слідчого СВ ВП № 1 ДРУП № 2 ГУНП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 , погодженого прокурором Лівобережної окружної прокуратури м. Дніпра ОСОБА_4 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Дніпропетровська, громадянки України, маючої середню-спеціальну освіту, непрацевлаштованої, офіційно неодруженої, на утриманні неповнолітніх дітей чи інших непрацездатних осіб не маючої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,

підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України,

за участю:

прокурора ОСОБА_4 ,

слідчої - ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_6 ,

підозрюваної ОСОБА_5 ,

ВСТАНОВИВ:

Старший слідчий СВ ВП № 1 ДРУП № 2 ГУНП в Дніпропетровській області старшИЙ лейтенант поліції ОСОБА_3 звернулася до суду з клопотанням, погодженим з прокурором Лівобережної окружної прокуратури м. Дніпра ОСОБА_4 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_5 .

Клопотання обґрунтоване тим, що слідчим відділенням Відділення поліції № 1 ДРУП № 2 ГУНП в Дніпропетровській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025042230000273 від 24.03.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 3 ст. 136 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 21 березня 2025 року ОСОБА_5 разом зі своїм співмешканцем ОСОБА_7 знаходилися за місцем спільного мешкання за адресою: АДРЕСА_2 . Приблизно о 23:00 год. того ж дня, з метою сумісного вживання алкогольних напоїв, за вказаною адресою прибув їх знайомий ОСОБА_8 , який перебував там до 24.03.2025 року.

Так, в ніч з 23.03.25 на 24.03.2025 ОСОБА_5 та ОСОБА_8 знаходились нa кухні, де продовжували вживати алкогольні напої та спілкуватися, а ОСОБА_9 , після сумісного вживання з ними алкогольних напоїв, в цей час спав у сусідній кімнаті.

Під час спілкування ОСОБА_5 запропонувала ОСОБА_8 продати її дітям земельну ділянку, яка розташована на житловому масиві «Північний» та яка, на її думку, належала ОСОБА_8 на праві приватної власності, на що той відповів відмовою.

У той же момент у ОСОБА_5 на ґрунті безпідставної образи на ОСОБА_8 і необ`єктивного сприйняття реальної ситуації внаслідок алкогольного сп`яніння, раптово виник злочинний умисел, спрямований на умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_8 , тобто його умисне вбивство.

Перебуваючи 24 березня 2025 року приблизно о 01:00 год. у приміщенні кухні за адресою: АДРЕСА_2 ОСОБА_5 , реалізуючи свій злочинний умисел, схопила у праву руку кухонний ніж, який знаходився там же і який вона визначила знаряддям вчинення злочину тa, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння у безпосередній близькості напроти ОСОБА_8 , усвідомлюючи при цьому протиправний характер своїх дій і бажаючи настання тяжких наслідків у вигляді смерті ОСОБА_10 , умисно нанесла йому один удар клинком вказаного ножа в життєво важливу ділянку тіла, а саме область грудної клітини зліва, заподіявши йому тяжкі тілесні ушкодження, внаслідок чого ОСОБА_8 , поступово втрачаючи свідомість, сів на кухонний диван, прикриваючи рукою рану. Усвідомлюючи скоєне, зокрема те, що спричинене ножове поранення викликало різке погіршення стану ОСОБА_8 , ОСОБА_5 негайно повідомила про це свого співмешканця ОСОБА_11 , який спав у сусідній кімнаті і не був обізнаний про скоєний нею злочин.

Отримавши таку інформацію, ОСОБА_7 негайно прослідував разом зі ОСОБА_5 на кухню, де пересвідчився у тому, що ОСОБА_8 дійсно перебуває у небезпечному для життя стані і сидить на кухонному дивані за столом, прикриваючи своєю рукою рану, з метою зупинити кровотечу, та намагається зняти з себе светр, повільно втрачаючи свідомість.

Скоєний ОСОБА_5 злочин викликав у ОСОБА_7 обурення, однак він, незважаючи на очевидну необхідність надання ОСОБА_8 допомоги у вигляді термінової госпіталізації потерпілого до закладу медичної допомоги внаслідок небезпечного для життя стану, проявив байдужість до права людини на життя та не повідомив про це належним установам чи особам, які за Законом зобов`язані надати невідкладну медичну допомогу потерпілому.

Натомість ОСОБА_7 , ігноруючи необхідність невідкладного вжиття заходів, спрямованих на врятування життя ОСОБА_8 і усвідомлюючи, що фактор часу у даній ситуації має вирішальне значення, знаходячись у розгніваному стані через ситуацію, яка склалася, розпочав конфлікт зі ОСОБА_5 , в ході якого перекинув кухонний стіл і почав наносити їй удари руками по обличчю та тулубу.

Захищаючись від ударів, ОСОБА_5 перемістилась з кухні в приміщення спальної кімнати та лягла на ліжко, куди також прослідував і ОСОБА_7 , де продовжив наносити їй удари руками по різним частинам тіла, а також кулаком в голову, після чого залишив ОСОБА_5 лежачою на ліжку, а сам перемістився у приміщення зальної кімнати, де перебував ще деякий час.

В той час, від нанесеного ОСОБА_5 удару ножем, ОСОБА_8 , знаходячись у приміщенні кухні за адресою « АДРЕСА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 приблизно о 01:30 год. помер.

Згідно висновку експерта № 532 не від 11.04.2025, смерть ОСОБА_8 настала від проникаючого колото-різаного поранення грудної клітини ліворуч у проекції 2-го міжребер`я по середньо-ключичній лінії з крововиливом у м`які тканини, ушкодженням підлеглих м`яких тканин, пристінкової плеври та лівої легені, яке ускладнилось гострою крововтратою, що згідно п.п. 2.1.3 наказу № 6 МОЗ України від 17.01.1995 р. відноситься до ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя.

Повернувшись приблизно через 30 хвилин на кухню, ОСОБА_7 побачив, що ОСОБА_8 не подає ознак життя. Усвідомивши вказаний факт та впевнившись у цьому, ОСОБА_7 та ОСОБА_5 24 березня 2025 року у період часу приблизно з 01:30 год. по 04:00 год. вжили заходи до приховання слідів вчиненого ОСОБА_5 злочину, та, зокрема, ОСОБА_7 , використовуючи ручний металевий візок, вивіз труп ОСОБА_8 з місця вчиненого ОСОБА_5 кримінального правопорушення та залишив його на тротуарній доріжці, розташованій біля буд. АДРЕСА_3 .

Умисні дії ОСОБА_5 , які виразились в умисному вбивстві, тобто умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині, кваліфікуються за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.

Таким чином слідчий вважає, що до підозрюваної ОСОБА_5 слід застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Обґрунтованість повідомленої ОСОБА_5 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, підтверджується зібраними під час досудового розслідування належними та допустимими доказами у їх сукупності, а саме: протоколом огляду місця події від 24.03.2025; протоколом обшуку квартири, де мешкав загиблий ОСОБА_8 від 24.03.2025; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_8 від 24.03.2025; протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_7 від 29.05.2025; протоколом одночасного допиту між підозрюваним ОСОБА_7 та свідком ОСОБА_5 від 29.05.2025; протоколами допитів свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ін.; протоколами проведених слідчих експериментів за участі свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_16 від 24.03.2025; протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками свідку ОСОБА_16 від 24.03.2025; висновком СМЕ (по трупу Охонька) та зібраними матеріалами по кримінальному провадженню в цілому.

02 липня 2025 року ОСОБА_5 слідчим слідчого відділення Відділення поліції № 1 ДРУП № 2 ГУНП в Дніпропетровській області, за погодженням з прокурором Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра оголошено та вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні нею кримінального правопорушення, (злочину) передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.

Одночасно, повідомлено про зміну підозри та підозру у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 136 КК України ОСОБА_7 , який раніше підозрювався в рамках вказаного кримінального провадження за ч. 1 ст. 115 КК України.

Враховуючи викладене, під час досудового розслідування кримінального провадження за підозрою ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 115 КК України, встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: - про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. ст. 177 КПК України свідчить те, що ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, санкція статті якої передбачає позбавлення волі на строк від семи до п`ятнадцяти років, і, у зв`язку тим, що остання вчинила особливо тяжкий злочин проти життя і здоров`я особи, є підстави вважати, що ОСОБА_5 , усвідомлюючи про покарання, яке їй загрожує, може переховуватись від органу досудового розслідування, прокуратури та суду. На наявність вказаного ризику також вказує та обставина, що ОСОБА_5 після скоєння кримінального правопорушення залишила місце його вчинення, вжила заходи до спотворення дійсних обставин вчиненого нею кримінального правопорушення, у тому числі знищила сліди вчиненого злочину;

- нa наявність ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України вказує та обставина, що ОСОБА_5 після скоєння кримінального правопорушення вжила заходи до приховання та знищення слідів злочину: вмовила ОСОБА_7 покрити вчинений нею злочин та заплутати орган досудового розслідування перекладенням причетності до нанесенні удару ножем та провини за вчинене на нього ( ОСОБА_7 ), вжити заходи до спотворення обставин кримінального правопорушення та знищення його слідів, у зв`язку з чим було вимито ніж (знаряддя вчиненого кримінального правопорушення) прибрано наявні у квартирі сліди, переміщено тіло ОСОБА_8 з місця вчинення кримінального правопорушення;

- на наявність ризику, передбаченого п. 3 ч.1 ст.177 КПК України, вказує те, що ОСОБА_5 , не будучи обмеженою у свободі, може вчинити спроби незаконного впливу на свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_12 , ОСОБА_18 та інших свідків, потерпілого, з метою зміни ними показань та спотворення фактичних обставин події кримінального правопорушення, оскільки вони місцеві жителі та є рідними і знайомими їй особами. Так ОСОБА_5 може впливати на них шляхом вмовляння, психологічними чи фізичними методами впливу, з метою схиляння їх до зміни показань та спотворення фактичних обставин вчиненого кримінального правопорушення (злочину), чим перешкоджатиме забезпеченню швидкого та повного розслідування кримінального провадження.

У цьому сенсі слід зазначити, що ОСОБА_5 з моменту вчинення кримінального правопорушення впевнила ОСОБА_7 взяти на себе провину за вчинений нею особливо тяжкий злочин, тобто методом психологічного впливу примусила особу покривати її, була нещирою і ввела в оману орган досудового розслідування щодо фактичних обставин вчиненого умисного вбивства ОСОБА_8 , стверджуючи спочатку про відсутність у квартирі в момент вбивства, у подальшому про те, що була свідком нанесення ОСОБА_19 удару ножем Охоньку, тобто вказуючи на свою непричетність до нанесення удару ножем ОСОБА_8 , а пізніше, 29.05.2025, зізналася, що це вона у дійсності вбила ОСОБА_8 та викинула належний йому мобільний телефон.

У поєднанні з тяжкістю злочину, у якому вона підозрюється, та суворості покарання, яке загрожує їй у випадку доведення вини, з метою уникнення встановленої законом відповідальності, ОСОБА_5 може вчинити спроби незаконного впливу на свідків та потерпілого у кримінальному провадженні шляхом погроз або застосуванням насильства, з метою відмови або зміни в подальшому ними свідчень, про що, зокрема, свідчать зухвалий спосіб вчиненого злочину.

Окрім того, слід зазначити, що ризик впливу на свідків та потерпілого існує не лише на етапі досудового розслідування, а й у подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та потерпілого, дослідження їх судом.

На думку слідчої застосування до підозрюваної ОСОБА_5 більш м`яких запобіжних заходів, що передбачені Кримінальним процесуальним кодексом України, є недостатньою мірою, оскільки не будуть слугувати забезпеченню виконання підозрюваною покладених на неї процесуальних обов`язків, а також не зможуть запобігти спробам підозрюваної переховуватися від органів досудового розслідування або суду, незаконно впливати на свідків та потерпілого.

Вказані обставини виключають об`єктивну можливість застосування до підозрюваної іншого виду запобіжного заходу, як тримання під вартою.

Прокурор та старший слідчий у судовому засіданні підтримали подане клопотання та просили його задовольнити.

Захисник у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, просив обрати у відношенні підзахисної міру запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, мотивуючи тим, що вона має своє власне житло, в якому зареєстрована, міцні соціальні зв`язки, має доньку та онуку, також зазначив, що вона співпрацює зі слідством та завжди з`являється за викликом до слідчого та прокурора, зауважив, що отримавши клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою 02.07.2025 року, самостійно на наступний день прибула до судового засідання.

Підозрювана у судовому засіданні підтримала доводи захисника, зазначивши, що вона не скоювала цього кримінального правопорушення, а визнаючи вину, оговорила себе під психологічним тиском прокурора.

Заслухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши подане клопотання та додані до нього матеріали, суд встановив наступне.

Відповідно ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1, ч. 4 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Як вбачається з матеріалів клопотання, про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. ст. 177 КПК України свідчить те, що ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, санкція статті якої передбачає позбавлення волі на строк від семи до п`ятнадцяти років, і, у зв`язку тим, що остання вчинила особливо тяжкий злочин проти життя і здоров`я особи, є підстави вважати, що ОСОБА_5 , усвідомлюючи про покарання, яке їй загрожує, може переховуватись від органу досудового розслідування, прокуратури та суду. На наявність вказаного ризику також вказує та обставина, що ОСОБА_5 після скоєння кримінального правопорушення залишила місце його вчинення, вжила заходи до спотворення дійсних обставин вчиненого нею кримінального правопорушення, у тому числі знищила сліди вчиненого злочину; нa наявність ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України вказує та обставина, що ОСОБА_5 після скоєння кримінального правопорушення вжила заходи до приховання та знищення слідів злочину: вмовила ОСОБА_7 покрити вчинений нею злочин та заплутати орган досудового розслідування перекладенням причетності до нанесенні удару ножем та провини за вчинене на нього ( ОСОБА_7 ), вжити заходи до спотворення обставин кримінального правопорушення та знищення його слідів, у зв`язку з чим було вимито ніж (знаряддя вчиненого кримінального правопорушення) прибрано наявні у квартирі сліди, переміщено тіло ОСОБА_8 з місця вчинення кримінального правопорушення; на наявність ризику, передбаченого п. 3 ч.1 ст.177 КПК України, вказує те, що ОСОБА_5 , не будучи обмеженою у свободі, може вчинити спроби незаконного впливу на свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_12 , ОСОБА_18 та інших свідків, потерпілого, з метою зміни ними показань та спотворення фактичних обставин події кримінального правопорушення, оскільки вони місцеві жителі та є рідними і знайомими їй особами. Так ОСОБА_5 може впливати на них шляхом вмовляння, психологічними чи фізичними методами впливу, з метою схиляння їх до зміни показань та спотворення фактичних обставин вчиненого кримінального правопорушення (злочину), чим перешкоджатиме забезпеченню швидкого та повного розслідування кримінального провадження.

У справі «Мироненко і Мартенко проти України» від 10.12.2009 року ЄСПЛ зазначив, що компетентний суд повинен перевірити не лише дотримання процесуальних вимог національного законодавства, а й обґрунтованість підозри, на підставі якої буде здійснено затримання, та законність мети цього затримання й подальшого тримання під вартою.

Згідно п. 32 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фокс, Кембелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року, термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

До того ж, за відсутності обґрунтованої підозри особа не може бути за жодних обставин затримана або взята під варту з метою примушення її зізнатися у злочині, свідчити проти інших осіб або з метою отримання від неї фактів чи інформації, які можуть служити підставою для обґрунтованої підозри (рішення у справі «Чеботарі проти Молдови» (Cebotari v. Moldova), N 35615/06, п.48, від 13 листопада 2007 року).

Так, слідчим суддею встановлено, що обґрунтованість підозри у скоєнні ОСОБА_5 злочину, передбаченого ч. 3 ст. 136, ч. 1 ст. 115 КК України підтверджується зібраними у кримінальному провадженні матеріалами, зокрема: матеріалами службового розслідування та показами свідків.

На підставі зазначеного, слідчий суддя вважає, що надані старшим слідчим матеріали, які долучені до клопотання, на даній стадії досудового розслідування повністю доводять обґрунтованість підозри у можливому вчиненні ОСОБА_5 злочину, передбаченого ч. 3 ст. 136, ч. 1 ст. 115 КК України.

При цьому, слідчий суддя акцентує увагу, що слідчий суддя не вирішує питання винуватості ОСОБА_5 у вчиненні злочину, а лише на підставі долучених до клопотання доказів, вирішує питання наявності обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення останньою кримінально-протиправних дій.

Вирішуючи питання наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, про які в своєму клопотанні зазначає старший слідчий, слідчий суддя дійшов таких висновків.

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрювана може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваною зазначених дій.

При цьому, КПК не вимагає доказів того, що підозрювана обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що вона має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто в даному випадку, слідчий суддя має право зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.

Стосовно загрози втечі особи, практика ЄСПЛ виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати його до втечі. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно враховувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейних зв`язків, будь яких зв`язків з іншою країною, або наявність зв`язків в іншому місці.

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Також, СПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Так, враховуючи обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_5 злочину, передбаченого ч. 3 ст. 136, ч. 1 ст. 115 КК України, покарання у вигляді позбавлення волі на строк від від семи до п`ятнадцяти років, яке імовірно загрожує підозрюваній у разі визнання її винною у вчиненні інкримінованого їй злочину, слідчий суддя приходить до переконання, що наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризик у вигляді можливого переховування підозрюваної ОСОБА_5 від органу досудового розслідування та суду.

При цьому, ризик переховування зростає в умовах воєнного стану.

Слідчий суддя також погоджується з доводами клопотання, що існує ризик передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України у вигляді можливого незаконного впливу підозрюваною ОСОБА_5 на свідків у даному кримінальному провадженні.

За таких обставин, в рамках даного провадження неможливо застосувати до підозрюваної ОСОБА_5 більш м`який запобіжний захід.

На підставі вищевикладеного, слідчий суддя прийшов до висновку, що клопотання старшого слідчого підлягає задоволенню.

Щодо визначення розміру застави, слідчий суддя зазначає наступне.

Відповідно до частини третьої статті 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Проте згідно ч. 4 ст. 183 слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, крім іншого і щодо злочину, який спричинив загибель людини.

Відтак враховуючи обставини встановлені в судовому засіданні, та підстави передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, які визначені в даному випадку, слідчий суддя вважає за можливе в рамках даного кримінального провадження розмір застави не визначати.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 176-178, 182-184, 193-194, 196, 199, 309, 372 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання старшого слідчого СВ ВП № 1 ДРУП № 2 ГУНП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 , погодженого прокурором Лівобережної окружної прокуратури м. Дніпра ОСОБА_4 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_5 задовольнити.

Застосувати до підозрюваної ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 (шістдесят) днів, без альтернативи внесення застави, який обраховувати з 03 липня 2025 року до 01 вересня 2025 року включно.

У задоволенні клопотання підозрюваної та її захисника про застосувати запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відмовити.

Строк дії ухвали визначити до 01 вересня 2025 року включно.

По закінченню цього строку ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою припиняє свою дію і запобіжний захід вважається скасованим. Продовження цього строку можливе у порядку, переліченому ст. 199 КПК України.

Вручити копію ухвали прокурору, начальнику ДУ «Дніпровська установа виконання покарань № 4» в Дніпропетровській області, підозрюваній, захиснику негайно після її оголошення.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора.

Ухвала судді підлягає негайному виконанню після її оголошення, оскарження ухвали не зупиняє її дію.

Ухвала підлягає оскарженню в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, для особи яка перебуває під вартою строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Повний текст ухвали проголошено 04.07.2025 о 08 год. 20 хв.

Слідчий суддя ОСОБА_1