Рішення № 128587907, 03.07.2025, Косівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 350/730/25

Провадження № 2/347/692/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2025 року м. Косів

Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі:

Головуючої-судді: Крилюк М.І.

секретаря: Лазорик Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що 22 квітня 2024 року між сторонами було укладено Кредитний договір (оферту) № 22.04.2024-100001530.

Відповідно до умов договору, Кредитодавець зобов`язався надати Позичальнику кредит у розмірі 11 000 грн строком на 210 днів, що підтверджується квитанцією про видачу коштів. Позичальник, у свою чергу, зобов`язався повернути отриману суму, сплатити проценти, комісію та, у разі порушення строків неустойку.

Пунктом 4.1 Кредитного договору визначено, що Кредитодавець надає Позичальнику кредит на умовах строковості, платності та повернення, шляхом перерахування коштів на рахунок Позичальника як споживача через електронний платіжний засіб, зокрема із використанням реквізитів споживача 5375-41ХХ-ХХХХ-9772.

Процентна ставка є фіксованою і становить 1% за кожен день користування кредитом. Комісія за надання кредиту складає 2 200 грн (20% від суми кредиту). За порушення зобов`язань передбачено неустойку 110 грн за кожен день прострочення.

Позичальник підтвердив свою згоду з умовами договору, підписавши його за допомогою електронного підпису через одноразовий ідентифікатор. Ідентифікація особи була здійснена через систему BankID Національного банку України. Усі електронні дії вчинені відповідно до законів України «Про електронну комерцію» та «Про електронні довірчі послуги» та прирівнюються до письмової форми договору.

Станом на 17.11.2024 року ОСОБА_1 не виконала умов договору належним чином. Загальна сума заборгованості склала 41 800 грн, з яких: 11 000 грн основна сума кредиту; 23 100 грн нараховані проценти; 2 200 грн комісія; 5 500 грн неустойка.

ТОВ «Споживчий центр» звернулося до суду з вимогою стягнути зазначену суму заборгованості з відповідачки.

Представник позивача до судового засідання не з`явився, проте просив розглянути справу за його відсутності.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася, причин неявки не повідомила, хоча була належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.

З огляду на викладене та відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд дійшов висновку про можливість ухвалення заочного рішення. Ухвалою Косівського районного суду Івано-Франківської області від 03.07.2025 року призначено заочний розгляд справи відповідно до ст. 281 ЦПК України.

Суд, вивчивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.

З наданих позивачем до матеріалів справи доказів убачається, що 22 квітня 2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір (оферту) № 22.04.2024-100001530. Умови цього договору підтверджуються письмовими матеріалами, зокрема копією самої оферти, Заявкою на отримання кредиту та квитанцією про перерахування коштів.

У відповідності до зазначеного договору, Кредитодавець надав Позичальнику кредит у розмірі 11 000 грн строком на 210 днів, що підтверджено квитанцією від 22.04.2024. Позичальник, у свою чергу, взяв на себе зобов`язання повернути кредит у визначений строк, сплатити проценти, комісію, а в разі прострочення неустойку.

Згідно з п. 4.1 кредитного договору, кредит надається на умовах строковості, платності та повернення шляхом перерахування коштів на рахунок Позичальника як споживача за допомогою електронного платіжного засобу, із використанням реквізитів 5375-41ХХ-ХХХХ-9772, що також підтверджується у поданих документах.

Умовами договору передбачено фіксовану процентну ставку 1% за кожен день користування кредитом, комісію у розмірі 2 200 грн (що становить 20% від суми кредиту), а також неустойку 110 грн за кожен день порушення зобов`язань.

Також в матеріалах справи міститься підтвердження, що ОСОБА_1 акцептувала умови договору шляхом електронного підпису із застосуванням одноразового ідентифікатора, отриманого через SMS-повідомлення. Ідентифікація особи Позичальника була здійснена через систему BankID Національного банку України, що підтверджується випискою з відповідної системи. Таким чином, укладення договору відбулося із дотриманням вимог законів України «Про електронну комерцію» та «Про електронні довірчі послуги», що надає договору юридичної сили, рівнозначної письмовій формі.

З огляду на представлені докази, встановлено, що станом на 17.11.2024 року ОСОБА_1 не виконала належним чином взяті на себе зобов`язання. Сума заборгованості, яка підлягає стягненню, становить 41 800 грн, у тому числі: 11 000 грн основна сума кредиту; 23 100 грн проценти; 2 200 грн комісія; 5 500 грн неустойка.

Вказані обставини підтверджують порушення Позичальником умов договору та норм чинного цивільного законодавства України, що й стало підставою для звернення ТОВ «Споживчий центр» до суду з позовом про стягнення заборгованості.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України). Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Варто зазначити, що Закон України «Про електронні довірчі послуги» (надалі Закон) визначає правові та організаційні засади надання електронних довірчих послуг, у тому числі транскордонних, права та обов`язки суб`єктів правових відносин у сфері електронних довірчих послуг, порядок здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог законодавства у сфері електронних довірчих послуг, а також правові та організаційні засади здійснення електронної ідентифікації.

Електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис.

Закон України «Про електронну комерцію» - визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Відповідно до ч.1 ст.11 Закону пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Частиною третьою статті 11 Закону встановлено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно ч.6 ст.11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Частиною дванадцятою статті 11 Закону України «Про електронні довірчі послуги» встановлено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. В свою чергу, відповідно до ч.1 ст.12 Закону якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом. Згідно п.10.1. Цей Договір набирає чинності з дати отримання Кредитодавцем в інформаційній системі Кредитодавця від Позичальника відповіді про прийняття пропозиції (акцепт), підписаної одноразовим ідентифікатором, отриманим Позичальником від Кредитодавця на номер телефону Позичальника, вказаний при реєстрації в інформаційній системі Кредитодавця.

ОСОБА_1 22.04.2024 електронним цифровим підписом підписано Пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), Заявку на отримання кредиту, підтверджено укладення кредитного договору та отримано на свій рахунок кошти у розмірі 11 000 грн., а отже акцептовано умови Договору.

Позичальником ОСОБА_1 під час укладення кредитного № 22.04.2024-100001530 пройдено ідентифікацію шляхом використання Системи BankID Національного банку.

Під час ідентифікації Позичальника - ОСОБА_1 з документів, створених на матеріальних носіях, та/або електронних даних було забезпечено однозначне встановлення фізичної особи.

Згідно ст.1Закону України«Про електроннідовірчі послуги»-електронна ідентифікація-процедура використанняідентифікаційних данихособи велектронній формі,які однозначновизначають фізичну,юридичну особуабо представникаюридичної особи.Ідентифікація особи-процедура використанняідентифікаційних данихособи здокументів,створених наматеріальних носіях,та/абоелектронних даних,в результатівиконання якоїзабезпечується однозначневстановлення фізичної,юридичної особиабо представникаюридичної особи.Стаття 14вищезазначеного законупередбачено,що електроннаідентифікація здійснюєтьсяза допомогоюзасобів електронноїідентифікації,що підпадаютьпід схемуелектронної ідентифікації,затверджену КабінетомМіністрів України.Частиною 2Загальних положеньПостанови ПравлінняНаціонального банку України № 32 від 17.03.2020 року встановлено наступні визначення, зокрема: - абонент-ідентифікатор - банк України, який є абонентом Системи BankID Національного банку та безпосередньо виконує функції ідентифікації, автентифікації та верифікації клієнтів (банку), які є користувачами Системи BankID Національного банку; - абонент Системи BankID Національного банку (далі - абонент) - юридична особа резидент приватного або публічного права, яка має укладений Національним банком України (далі - Національний банк) договір приєднання до Системи BankID Національного банку, та Національний банк; - користувач Системи BankID Національного банку (далі - користувач) фізична особа, яка ініціювала ЕЗІ з використанням Системи BankID Національного банку з метою отримання послуги від абонента - надавача послуг або контрагента абонента - надавача послуг зі спеціальним статусом.

Згідно частини 3 «Порядок використання Системи BankID Національного банку, права та обов`язки суб`єктів взаємовідносин у Системі BankID Національного банку» - учасниками процесу взаємодії в Системі BankID Національного банку є: користувачі та абоненти.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» являється абонентом Системи BankID Національного банку з 26 жовтня 2020 року (скрін з сайту https://bank.gov.ua ).

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати позичальникові грошові кошти (кредит) у визначеному розмірі та на умовах, передбачених договором, а позичальник, у свою чергу, зобов`язується повернути отримані кошти та сплатити проценти за користування ними.

ТОВ «Споживчий центр» належним чином виконало свої зобов`язання за кредитним договором у повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позику (грошові кошти у тій самій сумі, або речі, визначені родовими ознаками у такій самій кількості, роду та якості) у строк та в порядку, передбачених договором.

Частина перша статті 525 ЦК України передбачає, що одностороння відмова від зобов`язання або його одностороння зміна не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за їх відсутності відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, воно має бути виконане саме в цей строк.

Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов`язання вважається його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У свою чергу, відповідно до статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки (штрафу, пені), відшкодування збитків, припинення зобов`язання тощо.

Враховуючи викладене, а також те, що відповідачем не було виконано зобов`язання з повернення тіла кредиту та передбачених договором процентів за користування кредитом у встановлений строк, суд доходить висновку, що вимоги позивача щодо стягнення заборгованості за кредитним договором є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Окрім цього, відповідно до частини першої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, з відповідача підлягають стягненню понесені позивачем витрати на сплату судового збору у розмірі 2 422,40 грн.

З урахуванням викладеного, суд вважає вимоги ТОВ «Споживчий центр» доведеними, підтвердженими належними доказами, що містяться у матеріалах справи, а тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 80, 81, 141, 263, 265, 268, 274-279, 280-282 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задоволити.

Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ,реєстраційний номероблікової карткиплатника податків: НОМЕР_1 ,мешканки АДРЕСА_1 накористь Товаристваз обмеженоювідповідальністю «Споживчийцентр» (адреса:01032,м.Київ,вулиця Саксаганського,133-А;код заЄДРПОУ:37356833;МФО:305299;розрахунковий рахунок: НОМЕР_2 )заборгованість заКредитним договором№ 22.04.2024-100001530від 22квітня 2024року у розмірі 41 800 грн 00 коп. (сорок одна тисяча вісімсот гривень 00 копійок), а також сплачений позивачем судовий збір в сумі 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя:М.І. Крилюк