Рішення № 128583350, 02.07.2025, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/12999/24

№ 2/183/2384/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2025 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області, у складі:

головуючої судді Сороки О.В.,

секретаря судових засідань Григорьєвої В.С.,

розглянувши, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

за участю:

представника відповідача - адвоката Лічмана О.М.,-

в с т а н о в и в :

Стислий виклад позиції сторін.

У грудні 2024 року ТОВ «Фінпром Маркет» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , в кому просить стягнути заборгованість за договором позики № 75755613 від 19.05.2021 року у розмірі 18724,56 грн., а також судові витрати.

В обґрунтування вимог позивач зазначив, що 19.05.2021 року між ТОВ «1Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір позики № 75755613.

Зі змісту Договору позики, разом із Правилами надання грошових коштів у позику, затверджених 14.05.2021 року складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови та з яким Позичальник був попередньо ознайомлений. Договір укладений між сторонами в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного та підписаного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до Договору позики Позикодавець зобов`язується надати Позичальнику Позику на суму у розмірі: 6100,00 грн. шляхом перерахунку на банківський рахунок (банківську картку) Строк Позики (строк дії Договору) - 14днів. Проценти за користування кредитом - 1,99% в день.

Кредитор свої зобов`язання виконав, передав відповідачу грошові кошти у розмірі 6100 грн. шляхом їх перерахування на банківську карту відповідача № НОМЕР_1 , за посередництвом платіжної установи «ТОВ «ФК Фінекспрес».

Позичальник свої зобов`язання відповідно до умов договору Позики не виконав, суму Позики не повернув, проценти за користування грошовими коштами не сплатив, заборгованість відповідача становить 18724,56 гривень, з яких: 6100,00 гривень - заборгованість за тілом кредиту; 12624,56 гривень - заборгованість за процентами.

26.10.2021 року ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» відступило право вимоги, в тому числі за договором позики № 75755613 від 19.05.2021 року, Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» за Договором Факторингу № 2610 від 26.10.2021 року.

03.04.2023 року ТОВ «Фінансова компанія управління активами» відступило право вимог, в тому числі за договором позики № 75755613 від 19.05.2021 року, - Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», за відповідним договором факторингу № 030423-ФК.

Позивач наполягає на тому, що як новий кредитор у зобов`язанні, набув право вимоги за договором позики № 75755613 від 19.05.2021 року, у розмірі 18724,56 грн.

У відзиві на позов представник відповідача заперечує проти задоволення позову частині нарахованих процентів за користування кредитів, вважає розрахунок заборгованості не належним доказом, з якого можливо встановити правильність нарахованих сум. Крім того, відповідач наполягає на застосуванні позовної давності (а.с. 59-73).

У відповіді на відзив позивач наполягає на задоволенні позову в повному обсязі (а.с. 75-84).

Процесуальні дії у справі.

Постановленою суддею ухвалою від 28 січня 2025 року відкрито провадження у справі, призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання (а.с. 55).

Позиція сторін в судовому засіданні.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, у позові просив про розгляд справи у його відсутність.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити у задоволенні позову, застосувати позовну давність.

Суд, вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши надані докази у їх сукупності, встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.

Судом установлено, що 19 травня2021 року між ТОВ «1Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 , шляхом накладання підпису одноразовим ідентифікатором НОМЕР_4 укладено Договір позики № 75755613 (а.с.5).

За даним договором Позикодавець взяв зобов`язання надати Позичальнику Позику у розмірі 6100,00 грн. шляхом їх безготівкового перерахунку на рахунок Позичальника, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу Позичальника, Строк Позики (строк дії Договору) становить 14 днів; проценти за користування кредитом - 1,99% в день.

Підписуючи цей Договір, Позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких є у вільному доступі та розміщений на сайті Товариства https://mycredit.ua/ua/documents-licanse/ .

Також договором передбачено, що Договір укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття пропозиції та підписано з накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Позикодавця та надсилається для ознайомлення та узгодження умов Позичальнику

В пункті 18 Договору позики у графі «Позичальник» вказано: ОСОБА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 , Електронна пошта, Тел.: НОМЕР_3 ; адреса реєстрації відповідача, особовий рахунок та одноразовий ідентифікатор.

Також 19 травня 2021 року між сторонами погоджено Таблицю обчислення загальної вартості позики та реальної річної процентної ставки за договором надання грошових коштів у позику (а.с. 5 зворотна сторона).

Позивач свої зобов`язання за договором виконав, надавши відповідачеві кредитні кошти у розмірі 6100,00 грн. на рахунок картки відповідача, що не спростовував останній протягом розгляду справи, а також підтверджується платіжною інструкцією (а.с. 20), довідкою ТОВ «ФК «Фінекспрес» (а.с. 19 зворотна сторона).

26.10.2021 року ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» відступило право вимоги, в тому числі за договором позики № 75755613 від 19.05.2021 року, Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» за Договором Факторингу № 2610 від 26.10.2021 року (а.с. 21-31).

03.04.2023 року ТОВ «Фінансова компанія управління активами» відступило право вимог, в тому числі за договором позики № 75755613 від 19.05.2021 року, - Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», за відповідним договором факторингу № 030423-ФК (а.с. 32-42).

Позивач вказує, що внаслідок порушення відповідачем зобов`язань зі своєчасного погашення заборгованості за кредитом, заборгованість відповідача перед позивачем за період з 19.05.2021 року по 17.12.2024 року становить 18724,56 грн., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту - 6100,00 грн. та заборгованості по процентам - 12624,56 грн.

Доказів повернення позики суду не надано, внаслідок чого суд приходить до переконання про наявність спору між сторонами з приводу відповідальності позичальника за невиконання зобов`язань за договором позики.

Вирішуючи спір, суд ураховує такі положення законодавства, що регулюють спірні правовідносини.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з договорів та інших правочинів (п. 1 ст. 11, ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України).

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов`язаний, як це передбачено ч. 1 ст. 527 ЦК України, виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно зі статтями 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України також передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до пункту 12 статті 11 Закону «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до статті 12 цього Закону якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Згідно з п. 1, 2 ч. 1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги, правонаступництва).

Відповідно до ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч. 2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст.79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до вимог ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За правилами ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Договір позики підписаний з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи встановленні судом обставини, суд приходить до висновку, що позивачем за допомогою належних та допустимих доказів доведено факт невиконання відповідачем прийнятих на себе, відповідно до положень умов указаного Договору позики, зобов`язань перед Позикодавцем, внаслідок чого наявні підстави для стягнення з відповідача суми заборгованості за Договором позики у сумі 6100,00 грн. та, з урахуванням пунктів 2.2, 2.3 Договору позики, процентів за ним за 17 днів користування позикою у розмірі 1699,46 грн. (6100 * 14 * 1,99 %).

Відтак, позов підлягає задоволенню частково на суму 1799,46 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову про стягнення процентів, нарахованих позивачем відповідачеві по 17.12.2024 року включно в розмірі 12624,56 грн., суд зазначає таке.

З дослідженого Договору позики вбачається, що при його укладанні сторонами узгоджений строк Позики (строк дії Договору) - 14 днів. Відтак, строк повернення кредиту та відсотків за ним, установлений договором - до 02 червня 2021 року.

Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У постанові Верховного Суду України від 14 вересня 2016 року у справі № 6-1451цс16 зазначено, що відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України). Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов`язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина друга статті 251 та частина друга статті 252 ЦК України).

У справі, що розглядається умовами Кредитного договору чітко встановлено строк позики - 14 днів. На це вказує також і узгоджена сторонами Таблиця обчислення загальної вартості.

Договором не передбачено можливість його пролонгації, тощо.

За таких обставин, суд враховує те, що умовами Договору позики сторони погодили строк його дії до 02 червня 2021 року, тому починаючи із зазначеної дати позивач не мав права нараховувати проценти за користування позикою у розмірі відсотків, установлених договором, а також зазначає про те, що для фактичної пролонгації договору є необхідним воля позичальника, яка б полягала у вчиненні дій, які свідчили про його намір продовжити Договір позики.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У пункті 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц (14-10цс18) вказано, що «після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (провадження № 12-142гс19) зазначено, що «у межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості. У постановах Великої Палати Верховного Суду уже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення. Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу. За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов`язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання. Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною другою статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно.

Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання».

Відтак, ураховуючи принцип диспозитивності, розрахунок заборгованості за Договором позики, наданий позивачем, суд, вважає неправомірним проведення нарахування відповідачеві відсотків у розмірі 1,99 % від суми позики за період з 03 червня 2021 року.

Щодо строків позовної давності, на застосуванні якої наполягає представник відповідача слід звернути увагу на наступне.

Відповідно до ст.256, 257, 258, 259, 261 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За встановленими в судовому засіданні обставинами строк дії договору визначався в 14 днів та закінчився 02.06.2021 року, відповідачем жодного платежу здійснено не було, а позивач звернувся до суду з позовом 19.12.2024, тобто поза межами строку позовної давності.

Між тим, пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Зазначений карантин введено з 12.03.2020 Постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11 березня 2020 року № 211 (із наступними змінами і доповненнями), який тривав до 30 червня 2023 року.

Разом з тим, згідно з п.19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Таким чином, з урахуванням введення карантину з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) 12.03.2020, а також введення воєнного стану в Україні 24.02.2022, строк дії якого продовжено по даний час, 3-річний строк позовної давності, передбачений ст.257 ЦК України, не сплив та був продовжений на строк дії такого карантину, а в подальшому зупинений у зв`язку із введенням воєнного стану, то позивачем позов пред`явлено у межах строку позовної давності.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, відповідно до якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд прийшов висновку про задоволення позовних вимог частково, позивачем сплачено судовий збір у мінімальному розмірі, враховуючи принцип розумності, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 81, 141, 247, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» заборгованість за Договором позики № 75755613 від 19.05.2021 року, у загальному розмірі 7799 гривень 46 копійок (сім тисяч сімсот дев`яносто дев`ять гривень, 49 копійок), що в цілому складається з: 6100,00 грн. - заборгованість за основною сумою позики; 1699,46 грн. - проценти.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» витрати по сплаті судового збору в сумі 2 422 гривні 40 копійок (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок).

В задоволенні іншої частини позову, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», код в ЄДРПОУ 433113465; місцезнаходження за адресою: 08200, Київська область, м. Ірпінь, вул. Стельмаха Михайла, буд. 9А, офіс 204;

відповідач - ОСОБА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ; зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення виготовлене 02 липня 2025 року.

Суддя Сорока О.В.