Рішення № 128582726, 02.07.2025, Бородянський районний суд Київської області

Справа № 381/1484/25

РІШЕННЯ

Іменем України

02 липня 2025 рокуселище Бородянка

Бородянський районний суд Київської області в складі головуючого судді Стасенка Г.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіроко Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 05 січня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сіроко Фінанс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "1 Безпечне агенство необхідних кредитів" укладено договір факторингу №031-050123, за умовами якого ТОВ "1 Безпечне агенство необхідних кредитів" відступило ТОВ "Сіроко Фінанс" права вимоги, зазначені в реєстрі прав вимоги. Згідно з реєстром прав вимоги №01/03/23 від 01 березня 2023 року ТОВ "1 Безпечне агенство необхідних кредитів" відступило ТОВ "Сіроко Фінанс" право вимоги за договором позики №72225522, укладеним 20 вересня 2022 року між ТОВ "1 Безпечне агенство необхідних кредитів" та ОСОБА_1 , право вимоги за яким на дату відступлення настало і перейшло до ТОВ "Сіроко Фінанс" з моменту підписання відповідного реєстру прав вимоги. Договір позики №72225522 від 20 вересня 2022 року укладено дистанційно, в електронній формі, підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором позичальника. За умовами вказаного договору позикодавець зобов`язався передати позичальнику у власність грошові кошти (позику) на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов`язався повернути суму позики та сплатити плату від суми позики за весь час користування коштами позики, в порядку і на умовах, що визначені договором. На виконання умов договору позикодавець 20 вересня 2022 року перерахував на вказаний позичальником рахунок грошову позику за умовами договору в сумі 7750 грн, виконавши належним чином взяті на себе договірні зобов`язання. Натомість відповідач у встановлені умовами договору строки суму позики не повернув, проценти не сплатив, у зв`язку з чим за час користування коштами на суму позики були нараховані проценти відповідно до умов договору, а загальний борг склав 28345 грн 47 копійок.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав. Таким чином розмір боргу відповідача перед ТОВ "Сіроко Фінанс", розрахований первісним кредитором відповідно до умов договору позики, та набутий ТОВ "Сіроко Фінанс" в результаті відступлення права вимоги склав 28345 грн 47 коп., з яких: 7750 грн. сума неповернутої позики, 20595 грн 47 коп сума нарахованих та несплачених процентів.

Тому просив стягнути з відповідача заборгованість за договором позики №72225522 в сумі 28345 грн 47 коп. та понесені судові витрати в сумі 3028 гривень.

За ухвалою судді від 16 квітня 2024 року було відкрито провадження у справі, ухвалено провести розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, відповідачу роз`яснено його право на подання відзиву на позов. Відповідач ухвалу про відкриття провадження у справі отримав 25 квітня 2025 року; 02 травня 2025 року відповідач подав до суду відзив на позов, в якому зазначив, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до кредитного договору №72225522 від 20 вересня 2022 року, укладеного між ТОВ "1 Безпечне агенство необхідних кредитів" та ОСОБА_1 , сума позики складає 7750 гривень. (п. 2.1 договору). Відповідно до п. 2.2 договору строк позики 17 днів, згідно з п. 2.3 процентна ставка (базова/день) 2,5%, дата надання позики 20 вересня 2022 року, дата повернення позики 07 жовтня 2022 року, знижена процентна ставка 0,75% день, процентна ставка за понадстрокове користування позикою (не застосовується в період карантину) 2,70%, орієнтовна загальна вартість позики 8738 грн 13 копійок. Відповідно до п.6 договору, позичальник має право продовжити строк користування позикою (пролонгація) продовження строку користування позикою здійснюється за зверненням позичальника, шляхом укладення додаткової угоди. У випадку продовження строку дії договору процентна ставка за кожен день продовження буде розраховуватись за базовою процентною ставкою, визначеною в п. 2.3 договору. Отже, в договорі чітко визначено строк дії договору 17 днів та відсотки за користування кредитом в межах строку дії договору 0,75% день, у разі продовження строку дії договору, шляхом укладення додаткової угоди, відсотки становлять 2,70% день.

Позивачем не надано доказів, що строк дії договору змінювався і укладалися будь-які додаткові угоди, тому якщо розмір тіла кредиту 7750 грн, а процентна ставка за день користування 0,75%, то станом на 07 жовтня 2022 року за 17 днів користування кредитом відсотки повинні становити 988,13 грн. На підтвердження позовних вимог позивачем не надано належного розрахунку заборгованості, який би відповідав умовам договору.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Тому з урахуванням викладеного, нарахування та стягнення процентів за укладеним договором поза строком кредитування є незаконним.

З доданого до справи розрахунку вбачається, що відповідач на погашення заборгованості сплатив: 06 жовтня 2022 року 930 грн 08 коп, 23 жовтня 2022 року 930 грн 08 коп, разом 1860 грн 16 коп. Отже загальна заборгованість складає 6877 грн 97 коп (8738 грн 13 коп 1860 грн 16 коп = 6877 грн 97 коп).

Звернув увагу суду на те, що позивачем не додано до позовної заяви належних та допустимих доказів на підтвердження переходу до нього права вимоги за вказаним кредитним договором. Так матеріали справи не містять доказів на підтвердження оплати за договором факторингу, а копія договору факторингу №031-050123, копія витягу з реєстру прав вимоги №01/03/23 належним чином не завірені та не підписані.

Тому, оскільки позивач не надав доказів правомірності своїх вимог до відповідача, набуття ним права вимоги за кредитами, зокрема договорів факторингу в повному обсязі, актів прийому-передачі реєстрів боржників, розрахунків заборгованості, які б відповідали умовам договору, то в позові необхідно відмовити в повному обсязі.

09 травня 2025 року до суду надійшла відповідь на відзвив, в якій представник позивача зазначив, що з твердженнями відповідача не згоден, оскільки пунктом 6 договору передбачено, що позичальник має право продовжити строк користування позикою (пролонгація). Продовження строку користування позикою здійснюється за зверненням позичальника в електронній формі через особистий кабінет позичальника шляхом укладення додаткової угоди, що підписується із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час реалізації позичальником такого права. Між сторонами договору було укладено додаткову угоду №7807808 від 06 жовтня 2022 року та додаткову угоду №7910990 від 23 жовтня 2022 року, які продовжують строк позики до 08 листопада 2022 року. Наданий розрахунок заборгованості ознак неналежності не має. Для додаткового підтвердження переходу права вимоги за договором факторингу №031-050123 від 05 січня 2023 року надав підписаний витяг з реєстру прав вимог, №01/03/23, що відступаються клієнтом факторові відповідно до договору факторингу, №031-050123 від 05 січня 2023 року та платіжну інструкцію кредитового переказу коштів №767 від 06 березня 2023 року, що підтверджує сплату фактором (позивачем) клієнту (ТОВ "1БАНК") ціну придбання за відповідний реєстр, де і міститься право вимоги до відповідача.

З урахуванням викладеного та обставин, викладених у відповіді на відзив просив позов задовольнити.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін від сторін до суду не надходили.

Дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково.

Судом встановлено, що 20 вересня 2022 року між ТОВ "1 Безпечне агенство необхідних кредитів" та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір №72225522, підписаний електронним підписом позичальника, відповідно до якого відповідачу було надано кредит у розмірі 7750 гривень зі строком кредитування 17 днів (з 20 вересня 2022 року до 07 жовтня 2022 року), знижена процентна ставка 0,75% день застосовується у відповідності до умов програми лояльності; процентна ставка за понадстрокове користування позикою 2,70% день (не застосовується в період карантину); пеня/% день 2,70% (не застосовується в період карантину); орієнтовна реальна річна процентна ставка 1215,14%; орієнтовна загальна вартість позики 8738,13 гривень.

Пунктом 6 договору передбачено, що позичальник має право продовжити строк користування позикою (пролонгація). Продовження строку користування позикою здійснюється за зверненням позичальника в електронній формі через особистий кабінет позичальника шляхом укладення додаткової угоди, що підписується із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час реалізації позичальником такого права. Ініціювання позичальником продовження строку позики відбувається без змін умов договору в бік погіршення для позичальника. При продовженні строку користування позикою (пролонгації) процентна ставка за кожен день продовження буде розраховуватись за базовою процентною ставкою, визначеною в п. 2.3 договору, якщо інше не буде визначено в додатковій угоді, укладеній між сторонами. Перелік та цифрові значення умов, що підлягають зміні у зв`язку з продовженням строку позики, визначаються у відповідній додатковій угоді, що укладається між сторонами та відображаються позичальнику в особистому кабінеті (а.с. 39-44, 37).

06 жовтня 2022 року між ТОВ "1 Безпечне агенство необхідних кредитів" та ОСОБА_1 укладена додаткова угода №7807808 до договору позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) №72225522 від 20 вересня 2022 року, за якою сторони домовились продовжити строк позики та викласти п. 2.2 договору в новій редакції: "2.2 строк позики (строк договору) 33 дні". У зв`язку із зміною строку позики сторони домовились також викласти у новій редакції стовбці 2, 6, 7 таблиці п. 2 договору, а саме: дата повернення позики (останній день) 23 жовтня 2022 року, орієнтовна реальна річна процентна ставка 1054,16%, орієнтовна загальна вартість позики 9668 грн 13 копійок (а.с. 88-89).

23 жовтня 2022 року між ТОВ "1 Безпечне агенство необхідних кредитів" та ОСОБА_1 укладена додаткова угода №7910990 до договору позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) №72225522 від 20 вересня 2022 року, за якою сторони домовились продовжити строк позики та викласти п.2.2 договору в новій редакції "2.2. строк позики (строк договору) 49 днів". У зв`язку зі зміною строку позики сторони домовились також: викласти у новій редакції стовбці 2, 6, 7 таблиці п. 2 договору, а саме: дата повернення позики (останній день) 08 листопада 2022 року, орієнтовна реальна річна процентна ставка 929,25%, орієнтовна загальна вартість позики 10598 грн 13 копійок (а.с. 86-87)

05 січня 2023 року між ТОВ "Сіроко Фінанс" та ТОВ "1 Безпечне агенство необхідних кредитів" було укладено договір факторингу № 031-050123, за умовами якого ТОВ "Сіроко Фінанс" набуло права грошової вимоги до боржників, вказаних у реєстру боржників, в тому числі і до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №72225522 від 20 вересня 2022 року в розмірі 28345 грн 47 коп., з яких: 7750 гривень заборгованість за тілом кредиту, 20595 грн 47 коп. заборгованість за відсотками за користування кредитом (а.с. 18-30, 17, 91).

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу, визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, у якій припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики в разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Як наслідок, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України, оскільки в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 цього Кодексу, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

У зазначеній постанові Верховний Суд, розглядаючи питання стягнення штрафних санкцій за договором споживчого кредитування, сформував низку правових висновків. Зокрема, Велика Палата розмежувала поняття "строк договору", "строк виконання зобов`язання" і "термін виконання зобов`язання".

Надаючи правову оцінку вказаним поняттям у частині нарахування штрафних санкцій за кредитним договором, Верховний Суд зазначив, що строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього. Відрізняються терміни в тому випадку, коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання. Указаний висновок міститься у п. 35 постанови.

Окрім того, в п. 54 постанови Верховний Суд вказує, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України. Тобто, згідно з позицією Верховного Суду, припинення нарахування передбачених договором процентів можливо у двох випадках: закінчення строку кредитування, який визначений договором, та пред`явлення вимоги в порядку ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від вказаного правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого стронами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Частиною 1 ст. 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно зі ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Враховуючи викладені обставини, суд вважає, що кредитний договір №72225522 від 20 вересня 2022 року був укладений між первісним кредитором і відповідачем в електронному вигляді з використанням електронного підпису, що відповідає вимогам ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію". Уклавши цей правочин, сторони досягли згоди щодо всіх його істотних умов, а отже відповідно до приписів ст. 11 ЦК України, у них виникли права та обов`язки, які витікають із кредитного договору.

Відповідно до п. 1.3 договору про споживчий кредит, строк кредитування за договором був погоджений сторонами та становив 17 днів, з 20 вересня 2022 року по 07 жовтня 2022 року, проте за укладеними в подальшому додатковими угодами №7807808 від 06 жовтня 2022 року та №7910990 від 23 жовтня 2022 року строк кредитування був продовжений до 08 листопада 2022 року. Нараховуючи відсотки поза межами вказаного строку кредитування, позивач вважає, що відбувся факт пролонгації договору. При цьому позивач не врахував, що неповернення кредиту у визначений договором строк, свідчить не про продовження строку договору, а про неналежне виконання позичальником своїх зобов`язань.

У постанові Верховного Суду від 27 липня 2021 року у справі № 910/18943/20 зроблено висновок, що оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Вимоги про застосування судом ч. 2 ст. 625 ЦК України позивач не заявив.

За таких обставин суд вважає, що відсутні підстави для стягнення на користь позивача відсотків, нарахованих за межами строку кредитування, оскільки підставою до їх нарахування фактично є неналежне виконання позичальником умов договору, а саме неповернення кредитних коштів у встановлений п. 1.4 договором строк, що має наслідком відповідальність, визначену ст. 625 ЦК України, а не право нараховувати відсотки у збільшеному розмірі на підставі ст. 1048 ЦК України.

За умовами кредитного договору та з урахуванням додаткових угод до нього загальна вартість кредиту для позичальника становить 10598 грн 13 копійок (а.с. 86-87).

З виписки по особовому рахунку вбачається, що в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором відповідачем ОСОБА_1 на користь ТОВ "1 Безпечне агенство необхідних кредитів" було сплачено заборгованість у розмірі 1860 грн 16 копійок (а.с. 8-24).

Тому, з урахуванням викладеного, суд частково задовольняючи позовні вимоги, вважає за необхідне стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 8737 грн 97 коп. (10598 грн 13 коп. загальна вартість кредиту - 1860 грн 16 коп. кошти, сплачені в рахунок погашення заборгованості).

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача також необхідно стягнути на відшкодування витрат по сплаті судового збору 933 грн 43 коп., пропорційно до розміру задоволених вимог.

В іншій частині в задоволенні позову необхідно відмовити.

Керуючись ст. 207, 526, 549, 551, 610, 611, 626, 627, 628, 638, 1048-1049, 1054, 1055, 1056-1 Цивільного кодексу України, ст. 10-13, 141, 259, 263-265, 268, 279 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіроко Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіроко Фінанс" (ідентифікаційний код 42827134) заборгованість за кредитним договором № 72225522 від 20 вересня 2022 року в розмірі 8737 (вісім тисяч сімсот тридцять сім) гривень 97 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіроко Фінанс" на відшкодування витрат по сплаті судового збору 933 (дев`ятсот тридцять три) гривні 43 копійки.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Повне рішення суду складено 02 липня 2025 року.

Головуючий - суддяГеннадій СТАСЕНКО