Рішення № 128577313, 02.07.2025, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/16042/24

РІШЕННЯ

іменем України

02 липня 2025 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Печеного Є.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу охорони здоров`я "Хмельницький обласний центр медико-соціальної експертизи" про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального закладу охорони здоров`я "Хмельницький обласний центр медико-соціальної експертизи" про визнання протиправним та скасування рішення Комунального закладу охорони здоров`я Хмельницького обласного центру медико-соціальної 5 експертної комісії Хмельницької обласної ради акт серії 12 ААГ№ 942376 від 23.05.2024 року про невстановлення з 31.06.2024 року ОСОБА_1 третьої групи інвалідності; зобов`язання Комунального закладу охорони здоров`я Хмельницького обласного центру медико-соціальної експертної комісії Хмельницької обласної ради постановити нове рішення, яким встановити третю групу інвалідності.

Ухвалою від 04.11.2024 відкрито провадження в адміністративній справі; постановлено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Від відповідача 13.12.2024 надійшов відзив на позов.

Ухвалою суду від 14.05.2025 зобов`язано Комунальний заклад охорони здоров`я "Хмельницький обласний центр медико-соціальної експертизи", Хмельницьку обласну медико-соціальну експертну комісію та Державний заклад "Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров`я України" надати до суду в п`ятидений строк з дня отримання даної ухвали: копію акту огляду Шепетівською міжрайонною медико-соціальною експертною комісією ОСОБА_1 від 23.05.2024 року; копію протоколу засідання Шепетівської міжрайонної медико-соціальної експертної комісії від 23.05.2024 щодо огляду ОСОБА_1 .

Відповідно до позовної заяви, ОСОБА_1 просить позовні вимоги задовольнити з огляду на таке.

Посилається на те, що у 2007 році йому вперше було призначено групу інвалідності.

Вказує, що 30.10.2020 при черговому огляді МСЕК йому видано повторно довідку про встановлення інвалідності третьої групи з повторним проходженням медичного огляду в жовтні 2023 року.

Зазначає, що 23.05.2024 отримав довідку до акту огляду медико-соціальною експертною комісією, у якій встановлено третя група інвалідності на строк з 01.11.2023 року по 01.06.2024 року без чергового переогляду, а саме: «група не встановлена 31.06.2024р.».

Позивач вважає, що МСЕК, виносячи рішення не повною мірою дослідили стан його здоров`я, була порушена процедура встановлення інвалідності, жодних роз`яснень від комісії позивач не отримав.

Посилається на те, що його діагноз, встановлений у 2007 році не змінився і до 2024 року, весь цей проміжок часу, на думку позивача, він з таким діагнозом підпадав під третю групу інвалідності, і тому вважає, що знявши йому третю групу, МСЕК порушив його права.

Відповідно до відзиву на позов, відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, виходячи з такого.

Вказує, що за отриманим направленням на медико-соціальну експертну комісію (форма №088/о) та іншою посильною документацією для проведення медико-соціальної експертизи, 23.05.2024 ОСОБА_1 позивача очно оглянуто Шепетівською міжрайонною медико-соціальною експертною комісією, повністю вивчено та досліджено надану посильну документацію та матеріали медико-експертної справи останнього, щодо проведення медико-соціальних експертиз у попередні роки.

Отже, як вказує відповідач, Шепетівською міжрайонною медико-соціальною експертною комісією повністю вивчено та досліджено весь обсяг медичної документації ОСОБА_1 .

Зазначає, що 23.05.2024 ОСОБА_1 очно оглянутий Хмельницькою обласною медико-соціальною експертною комісією, якою також повністю вивчено та досліджено надану посильну документацію та матеріали медико-експертної справи позивача.

Посилається на те, що за результатами проведення медико-соціальної експертизи 23.05.2024 року усіма членами Шепетівської міжрайонної медико-соціальної експертної комісії одностайно прийнято експертне рішення - встановлено III групу інвалідності загального захворювання на строк до 01.06.2024 року, яке, як вказує відповідач, є правомірним.

Вказує, що, розглядаючи питання про не встановлення групи інвалідності позивачу, відповідачем не порушено порядку розгляду цього питання, а тому оскаржуване рішення відповідає положенням Інструкції про встановлення груп інвалідності, Положенню про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, тобто прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено таке.

У зв`язку з наявним захворюванням, позивачеві у 2007 році призначено групу інвалідності.

30.10.2020 при черговому огляді МСЕК позивачу видано повторно довідку про встановлення інвалідності третьої групи з повторним проходженням медичного огляду в жовтні 2023 року.

За отриманим направленням на медико-соціальну експертну комісію (форма №088/о), 23.05.2024 ОСОБА_1 оглянуто Шепетівською міжрайонною медико-соціальною експертною комісією.

23.05.2024 ОСОБА_1 оглянутий Хмельницькою обласною медико-соціальною експертною комісією.

За результатами проведення медико-соціальної експертизи 23.05.2024 Шепетівською міжрайонною медико-соціальною експертною комісією прийнято експертне рішення - встановлено III групу інвалідності загального захворювання на строк до 01.06.2024 року.

Довідкою від 23.05.2024 до акту огляду медико-соціальною експертною комісією, встановлено позивачеві третю групу інвалідності на строк з 01.11.2023 року по 01.06.2024 року без чергового переогляду, а саме: «група не встановлена 31.06.2024р.».

Не погоджуючись з вказаним вище рішенням, оформленим довідкою від 23.05.2024 до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12 ААГ № 942376, ОСОБА_1 звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із такого.

Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі закону в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є ЗУ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991р. №875-XII (далі - Закон №875-XII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Частиною першою ст.2 Закону №875-XII передбачено, що особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Відповідно до ст.3 Закону №875-XII, інвалідність як міра втрати здоров`я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Згідно із ч.2 ст.6 Закону №875-XII, громадянин має право в судовому порядку оскаржувати рішення органів медико-соціальної експертизи про визнання чи невизнання його особою з інвалідністю.

Основні засади створення правових, соціально-економічних, організаційних умов для усунення або компенсації наслідків, спричинених стійким порушенням здоров`я організму, функціонування системи підтримання особами з інвалідністю фізичного, психічного, соціального благополуччя, сприяння їм у досягненні соціальної та матеріальної незалежності визначає ЗУ «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» від 6.10.2015р. №2961-IV (далі - Закон №2961-IV , у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Частиною першою ст.1 Закону №2961-IV встановлено, що інвалідність - міра втрати здоров`я у зв`язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Медико-соціальна експертиза - встановлення ступеня стійкого обмеження життєдіяльності, групи інвалідності, причини і часу їх настання, а також доопрацювання та затвердження індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (дитини з інвалідністю) в рамках стратегії компенсації на основі індивідуального реабілітаційного плану та комплексного реабілітаційного обстеження особи з обмеженням життєдіяльності.

Положення про медико-соціальну експертизу (у подальшому - Положення про МСЕК, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності затверджені Постановою КМУ від 3.12.2009р. №1317.

За змістом п.3 Положення про МСЕК медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії (в подальшому - комісії), з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров`я при Міністерстві охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій (п.4 Положення про МСЕК).

Відповідно до п.п.1 п.11 Положення про МСЕК, міжрайонні комісії визначають, серед іншого, ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов`язане ушкодження здоров`я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням ними трудових обов`язків; потребу осіб з інвалідністю у забезпеченні їх технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення на підставі медичних показань і протипоказань, а також з урахуванням соціальних критеріїв; потребу осіб з інвалідністю, потерпілих від нещасного випадку на виробництві, із стійкою втратою працездатності у медичній та соціальній допомозі, в тому числі у додатковому харчуванні, ліках, спеціальному медичному, постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі, побутовому обслуговуванні, протезуванні, санаторно-курортному лікуванні, придбанні спеціальних засобів пересування; ступінь стійкого обмеження життєдіяльності хворих для направлення їх у стаціонарні відділення центрів соціального обслуговування.

Пунктом 12 Положення про МСЕК передбачено, що Кримська республіканська, обласні, центральні міські комісії, зокрема, проводять у складних випадках огляд осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленнями районних, міжрайонних, міських комісій.

Згідно із п.17 Положення про МСЕК, медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб особи з інвалідністю, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Відповідно до п.19 Положення про МСЕК, комісія проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акту огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою.

За приписами п.3 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, медико-соціальна експертиза проводиться з метою встановлення інвалідності хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи.

Згідно із п.4 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, лікарсько-консультативна комісія лікувального профілактичного закладу охорони здоров`я направляє осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, на огляд комісії за формою, затвердженою МОЗ.

Комісія приймає документи осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, за наявності у них стійкого чи необоротного характеру захворювання, а також у разі безперервної тимчасової непрацездатності не пізніше ніж через чотири місяці з дня її настання чи у зв`язку з одним і тим самим захворюванням протягом п`яти місяців з перервою за останніх 12 місяців, а у разі захворювання на туберкульоз - протягом 10 місяців з дня настання непрацездатності.

Пунктом 7 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності встановлено, що комісія проводить огляд тимчасово непрацездатної особи, що звернулася для проведення медико-соціальної експертизи, протягом п`яти робочих днів з дня надходження направлення лікарсько-консультативної комісії та приймає рішення про наявність чи відсутність інвалідності.

Комісія під час заповнення форми первинної облікової документації керується Інструкцією щодо заповнення форми первинної облікової документації №157-5/о "Журнал протоколів засідань медико-соціальної експертної комісії", затвердженою наказом Міністерства охорони здоров`я України від 30.07.2012р. №577, у якій вказано, що дана форма має бути завірена головою МСЕК та печаткою закладу охорони здоров`я.

Комісія під час встановлення інвалідності керується Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою МОЗ за погодженням з Мінсоцполітики та Радою Федерації незалежних профспілок України (п.20 Положення про МСЕК).

Так, Інструкція про встановлення груп інвалідності затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 5.09.2011р. №561, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.11.2011р. за №1295/20033 (далі - Інструкція №561).

Пунктом 1.4 Інструкції №561 визначено, що медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, здійснення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб інваліда, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Згідно із пунктом 1.10 Інструкції №561 при огляді у МСЕК проводяться: вивчення документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи; опитування хворого; об`єктивне обстеження та оцінка стану всіх систем організму, необхідних лабораторних, функціональних та інших методів дослідження усіма членами комісії.

Тобто, рішення МСЕК приймається після повного медичного обстеження особи і проведення необхідних досліджень лікувально-профілактичним закладом охорони здоров`я, на підставі медичної документації, яка обов`язково включає направлення на МСЕК, та за результатами об`єктивного обстеження особи членами комісії.

Пунктом 27 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності визначено, що підставою для встановлення III групи інвалідності є стійкі, помірної важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, наслідками травм або вродженими вадами, що призвели до помірно вираженого обмеження життєдіяльності особи, в тому числі її працездатності, але потребують соціальної допомоги і соціального захисту.

Критеріями для встановлення III групи інвалідності є ступінь втрати здоров`я, що спричиняє обмеження однієї чи декількох категорій життєдіяльності у помірно вираженому I ступені: обмеження самообслуговування I ступеня - здатність до самообслуговування з використанням допоміжних засобів; обмеження здатності самостійно пересуватися I ступеня - здатність до самостійного пересування з більшим витрачанням часу, часткового пересування та скорочення відстані; обмеження здатності до навчання I ступеня - здатність до навчання в навчальних закладах загального типу за умови дотримання спеціального режиму навчального процесу і/або з використанням допоміжних засобів, за допомогою інших осіб (крім персоналу, що навчає); обмеження здатності до трудової діяльності I ступеня - часткова втрата можливостей до повноцінної трудової діяльності (втрата професії, значне обмеження кваліфікації або зменшення обсягу професійної трудової діяльності більше ніж на 25 відсотків, значне утруднення в набутті професії чи працевлаштуванні осіб, що раніше ніколи не працювали та не мають професії); обмеження здатності до орієнтації I ступеня - здатність до орієнтації в часі, просторі за умови використання допоміжних засобів; обмеження здатності до спілкування I ступеня - здатність до спілкування, що характеризується зниженням швидкості, зменшенням обсягу засвоєння, отримання та передавання інформації; обмеження здатності контролювати свою поведінку I ступеня - здатність частково контролювати свою поведінку за особливих умов.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що рішення МСЕК приймається після повного медичного обстеження особи і проведення досліджень лікувально-профілактичним закладом охорони здоров`я, на підставі медичних документів та за результатами об`єктивного обстеження особи членами комісії.

Як вбачається із матеріалів справи, за результатами огляду позивача, комісією МСЕК встановлено, що на момент огляду, захворювання ОСОБА_1 , не призвели до такого ступеню порушення функцій організму та обмеження життєдіяльності, що надає підстави для встановлення будь-якої з груп інвалідності.

Суд звертає увагу, що до його компетенції не відноситься здійснення власної оцінки підставності прийняття відповідачем рішення щодо наявності або відсутності підстав для визначення позивачу групи інвалідності, оскільки це є дискреційним повноваженням МСЕК.

Суд наголошує, що Верховний Суд у постановах від 26.09.2018р. у справі №817/820/16, від 17.12.2018р. у справі №819/3211/15, від 17.03.2020р. у справі №240/7133/19, від 30.11.2020р. у справі №200/14695/19-а, від 30.04.2021р. у справі №160/12235/19 висловив правову позицію, що при розгляді по суті спору у справах, у яких оспорюються рішення МСЕК, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку МСЕК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права.

Суд зауважує, що, розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень МСЕК, суд вправі перевірити законність висновку МСЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку, яка на час спірних правовідносин визначена Положенням №1317 та Інструкцією №561, однак суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, так як оцінка підставності висновку МСЕК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права.

Отже, аналізуючи наведені вище законодавчі приписи та фактичні обставини справи у їх сукупності, суд зазначає, що протиправність рішення суб`єкта владних повноважень позивач фактично не погоджується саме з підставністю висновку МСЕК.

При цьому, процедурних порушень при прийнятті оскаржуваного рішення на підставі приписів Інструкції про встановлення груп інвалідності, Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, судом за результатами розгляду справи не встановлено.

Окрім того, позивач, зокрема, просить суд зобов`язати Комунальний заклад охорони здоров`я Хмельницького обласного центру медико-соціальної експертної комісії Хмельницької обласної ради постановити нове рішення, яким встановити третю групу інвалідності.

З приводу вказаних вище вимог позивача, необхідно зазначити таке.

По-перше, як вже вказано судом вище, прийняття відповідачем рішення щодо наявності або відсутності підстав для визначення позивачу групи інвалідності є дискреційним повноваженням МСЕК і не відноситься до компетенції суду.

По-друге, 15.11.2024 р. Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 1338 "Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи" (набрала чинності 01.01.2025 р.) згідно якої з 01.01.2025 р. експертиза щодо встановлення інвалідності відповідно до законодавства для повнолітніх осіб проводиться експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування особи, сформованими відповідно до Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою (далі - експертні команди), до складу яких можуть входити лікарі, які мають право проводити оцінювання повсякденного функціонування особи відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою, а також Центром оцінювання функціонального стану осіб відповідно до Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою.

Проведення оцінювання повсякденного функціонування особи організовується в кластерних та надкластерних закладах охорони здоров`я відповідно до Положення про експертну команду з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою.

За потреби та/або в разі відсутності затвердженої спроможної мережі закладів охорони здоров`я на території регіону оцінювання повсякденного функціонування особи проводиться також у визначених Міністерством охорони здоров`я закладах охорони здоров`я державної форми власності та визначених розпорядженням начальника (голови) обласної, Київської міської державної адміністрації (військової адміністрації) за погодженням з Міністерством охорони здоров`я закладах охорони здоров`я комунальної форми власності.

Оцінювання повсякденного функціонування особи проводиться з використанням електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи після початку її функціонування.

З аналізу вище наведених норм вбачається, що урядом змінено процедуру обстеження та процедури встановлення інвалідності, а тому, наразі відповідач не є органом публічної влади, уповноваженим на повторний розгляд з урахуванням усіх наявних обставин питання, з якого оскаржується рішення обласної комісії щодо наявності фактів порушення законодавства про медико-соціальну експертизу.

Отже, для встановлення ступеню втрати працездатності та отримання інвалідності позивач має звертатись до експертних командам з оцінювання повсякденного функціонування особи, сформованими відповідно до Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 р. № 1338.

За таких обставин і правових підстав, суд виходить з того, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Інші аргументи сторін не спростовують вказаних вище висновків суду за результатами розгляду справи.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною 1 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Приписами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, вважає, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

Підстави для розподілу судових витрат в порядку, передбаченому ст. 139 КАС України, відсутні.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Комунального закладу охорони здоров`я "Хмельницький обласний центр медико-соціальної експертизи" - відмовити повністю.

Підстави для розподілу судових витрат - відсутні.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Комунальний заклад охорони здоров`я "Хмельницький обласний центр медико-соціальної експертизи" (вул. Пілотська, 1, корп. 2, м. Хмельницький, Хмельницька обл., Хмельницький р-н,29010 , код ЄДРПОУ - 23562203)

Головуючий суддя Є.В. Печений