Рішення № 128576414, 01.07.2025, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/13868/24

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бойка С.С. розглянув у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Лохвицької міської ради про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Виконавчого комітету Лохвицької міської ради, в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Лохвицької міської ради Миргородського району Полтавської області у вигляді невиконання Рішення №223 від 23.08.2024 "Про надання щомісячної матеріальної допомоги громадянам, які уклали контракт добровольця добровольчого формування Лохвицької територіальної громади та беруть активну участь у виконанні бойових завдань";

- зобов`язати Виконавчий комітет Лохвицької міської ради Миргородського району Полтавської області виконати Рішення №223 від 23.08.2024 "Про надання щомісячної матеріальної допомоги громадянам, які уклали контракт добровольця добровольчого формування Лохвицької територіальної громади та беруть активну участь у виконанні бойових завдань" та здійснити виплату матеріальної допомоги.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 23.08.2024 року Виконавчий комітет Лохвицької міської ради Миргородського району Полтавської області прийняв Рішення № 223 «Про надання щомісячної матеріальної допомоги громадянам, які уклали контракт добровольця добровольчого формування Лохвицької територіальної громади та беруть активну участь у виконанні бойових завдань», відповідно до статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Комплексної програми соціального захисту населення на 2023-2025 роки, затвердженої рішенням 33 сесії Лохвицької міської ради 8 скликання від 08.12.2022 № 25, відповідно до Рапорту Командира добровольчого формування Лохвицької територіальної громади, яким вирішив надати матеріальну допомогу громадянам, яків уклали контракт добровольця добровольчого формування Лохвицької територіальної громади та беруть активну участь у виконанні у виконанні бойових завдань, згідно списку. На даний час Рішення № 223 «Про надання щомісячної матеріальної допомоги громадянам, які уклали контракт добровольця добровольчого формування Лохвицької територіальної громади та беруть активну участь у виконанні бойових завдань» не виконано, матеріальна допомога не виплачена, що порушує права позивача.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2024 року позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви.

10.12.2024 позивач усунув недоліки позовної заяви.

Суддя Бойко С.С. у період з 11.12.2024 по 23.12.2024 знаходився на лікарняному.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 24.12.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, а також призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

У наданому до суду відзиві на позовну заяву представник відповідача заперечувала проти позовних вимог та просила відмовити в їх задоволенні позову з підстав того, що рішення Виконавчого комітету Лохвицької міської ради від 23.08.2024р. № 223 «Про надання щомісячної матеріальної допомоги громадянам, які уклали контракт добровольця добровольчого формування Лохвицької територіальної громади та беруть активну участь у виконанні бойових завдань» не було реалізовано та було скасовано відповідно до рішення 66 сесії 8 скликання Лохвицької міської ради від 10.10.2024р. № 13 «Про скасування рішення Виконавчого комітету Лохвицької міської ради від 23.09.2024р. № 223», зобов`язань щодо виплати матеріальної допомоги позивачу та іншим особам зазначених у рішенні виконавчий комітет Лохвицької міської ради не має.

Справа розглядається у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 31.01.2024 між ОСОБА_1 як добровольцем та командиром добровольчого формування ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , на добровільній основі, на час виконання державних та/або громадських обов`язків, відповідно до Закону України Про основи національного спротиву та Положення про добровольчі формування територіальних громад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 № 1449, укладено контракт добровольця територіальної оборони.

23.08.2024 Виконавчим комітетом Лохвицької міської ради Миргородського району Полтавської області прийнято рішення № 223 «Про надання щомісячної матеріальної допомоги громадянам, які уклали контракт добровольця добровольчого формування Лохвицької територіальної громади та беруть активну участь у виконанні бойових завдань», відповідно до статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Комплексної програми соціального захисту населення на 2023-2025 роки, затвердженої рішенням 33 сесії Лохвицької міської ради 8 скликання від 08.12.2022 № 25, відповідно до Рапорту Командира добровольчого формування Лохвицької територіальної громади, яким вирішив надати матеріальну допомогу громадянам, яків уклали контракт добровольця добровольчого формування Лохвицької територіальної громади та беруть активну участь у виконанні у виконанні бойових завдань, згідно списку.

10.10.2024 рішенням 61 сесії 8 скликання Лохвицької міської ради Миргородського району Полтавської області № 13 скасовано рішення Виконавчого комітету Лохвицької міської ради від 23.08.2024р. № 223 «Про надання щомісячної матеріальної допомоги громадянам, які уклали контракт добровольця добровольчого формування ІНФОРМАЦІЯ_2 ».

Вважаючи, що перебуваючи в складі добровольчого формування Миргородської територіальної громади, позивач набув право отримання матеріальної допомоги громадянам, які уклали контракт добровольця добровольчого формування Лохвицької територіальної громади та беруть активну участь у виконанні бойових завдань, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби є Закон України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини першої статті 2 Закону №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Згідно до частини 3 статті 2 Закону №2232-ХІІ громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.

Частиною 6 статті 2 Закону №2232-ХІІ визначено види військової служби, а саме: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Судом встановлено, що 31.01.2024 між позивачем та командиром добровольчого формування ІНФОРМАЦІЯ_1 , на добровільній основі, на час виконання державних та/або громадських обов`язків, відповідно до Закону України «Про основи національного спротиву» (далі Закон № 1) та Положення про добровольчі формування територіальних громад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 № 1449, укладено контракт добровольця територіальної оборони.

Згідно до ст. 1 Закону України «Про основи національного спротиву» доброволець Сил територіальної оборони Збройних Сил України - це громадянин України або іноземець чи особа без громадянства, який перебуває в Україні на законних підставах впродовж останніх п`яти років та на добровільній основі зарахований до проходження служби у складі добровольчого формування Сил територіальної оборони Збройних Сил України.

Добровольче формування територіальної громади - воєнізований підрозділ, сформований на добровільній основі з громадян України, які проживають у межах території відповідної територіальної громади, який призначений для участі у підготовці та виконанні завдань територіальної оборони в межах території відповідної територіальної громади;

Територіальна оборона - система загальнодержавних, воєнних і спеціальних заходів, що здійснюються у мирний час та в особливий період з метою протидії воєнним загрозам, а також для надання допомоги у захисті населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій;

Сили територіальної оборони Збройних Сил України - окремий рід сил Збройних Сил України, на який покладається організація, підготовка та виконання завдань територіальної оборони.

Згідно до статті 3 Закону України «Про Збройні Сили України» сили територіальної оборони входять до структури Збройних Сил України.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про основи національного спротиву» територіальна оборона складається з військової, цивільної та військово-цивільної складових.

Питання фінансування та матеріально-технічного забезпечення національного спротиву визначені положеннями статті 23 Закону України «Про основи національного спротиву».

Так, фінансування та матеріально-технічне забезпечення національного спротиву здійснюються за рахунок і в межах коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів, а також з інших не заборонених законодавством України джерел. Видатки на здійснення та забезпечення заходів з організації, підготовки, підтримання та ведення руху опору належать до таємних видатків Державного бюджету України, які виділяються Міністерству оборони України окремим напрямом на утримання Сил спеціальних операцій Збройних Сил України. Забезпечення добровольчих формувань територіальних громад індивідуальною штатною зброєю та боєприпасами до неї здійснюється в загальній системі забезпечення Збройних Сил України. Забезпечення добровольчих формувань Сил територіальної оборони Збройних Сил України іншими видами озброєння і боєприпасами до них здійснюється за рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України.

Відповідно до положень частини 2 статті 24 Закону України «Про основи національного спротиву» (в редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин) на членів добровольчих формувань територіальних громад під час їх участі у заходах підготовки добровольчих формувань територіальних громад, а також виконання ними завдань територіальної оборони поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

На виконання абзацу 3 частини 2 статті 8 Закону України «Про основи національного спротиву» Кабінетом Міністрів України затверджено постановою від 29 грудня 2021 року №1449 Положення про добровольчі формування територіальних громад (далі - Положення).

Відповідно до пункту 6 Положення членство у добровольчому формуванні не звільняє від обов`язку проходження строкової військової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Згідно до пункту 23 Положення підставами припинення контракту добровольця територіальної оборони є, зокрема, призов (прийняття) на військову службу; укладення контракту про проходження служби у військовому резерві Збройних Сил або інших утворених відповідно до закону військових формуваннях, служби в правоохоронних органах.

Положеннями статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено гарантії соціального і правового захисту військовослужбовців та їх сімей, а саме: військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно до частини 1 статті 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» дія цього Закону поширюється на:

1) військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - правоохоронних органів), Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов`язок за межами України, та членів їх сімей;

2) військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти;

3) військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і членів їх сімей;

4) членів добровольчих формувань територіальних громад під час їх участі у заходах підготовки добровольчих формувань територіальних громад, а також виконання ними завдань територіальної оборони України.

Виходячи з аналізу положень Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» членів добровольчих формувань територіальних громад відокремлено від інших категорій військовослужбовців військових формувань, а, отже, участь у добровольчому формуванні територіальної громади не є тотожною проходженню військової служби у розумінні Закону №2232-ХІІ.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

Згідно частини 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до абзаців 1, 2 частини 4 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Так, судом встановлено, що на позивача як добровольця у складі у добровольчого формування ІНФОРМАЦІЯ_1 під час його участі у заходах підготовки добровольчих формувань територіальних громад, а також виконання ними завдань територіальної оборони поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Виходячи з аналізу положень Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до таких гарантій відноситься право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Отже, саме в цій частині члени добровольчих формувань територіальних громад під час їх участі у заходах підготовки добровольчих формувань територіальних громад, а також виконання ними завдань територіальної оборони є прирівняними до військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань тощо.

При цьому, Законом України «Про основи національного спротиву» не передбачено право отримання військовослужбовцем та/або членом добровольчого формування територіальної громади матеріальної допомоги за рахунок коштів міського бюджету.

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України «Про місцеве самоврядування» від 21.05.1997 № 280/97-ВР (далі Закон № 280/97-ВР).

Пунктом «а» частини 1 статті 34 Закону № 280/97-ВР визначено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження:

1) встановлення за рахунок власних коштів і благодійних надходжень додаткових до встановлених законодавством гарантій щодо соціального захисту населення;

2) вирішення відповідно до законодавства питань про подання допомоги особам з інвалідністю, ветеранам війни та праці, сім`ям загиблих (померлих або визнаних такими, що пропали безвісти) військовослужбовців, а також військовослужбовців, звільнених у запас (крім військовослужбовців строкової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу) або відставку, особам з інвалідністю з дитинства, багатодітним сім`ям у будівництві індивідуальних жилих будинків, проведенні капітального ремонту житла, у придбанні будівельних матеріалів; відведення зазначеним особам у першочерговому порядку земельних ділянок для індивідуального будівництва, садівництва та городництва;

3) організація для малозабезпечених громадян похилого віку, осіб з інвалідністю будинків-інтернатів, побутового обслуговування, продажу товарів у спеціальних магазинах і відділах за соціально доступними цінами, а також безоплатного харчування;

4) вирішення питань про надання за рахунок коштів місцевих бюджетів ритуальних послуг у зв`язку з похованням самотніх громадян, ветеранів війни та праці, а також інших категорій малозабезпечених громадян; подання допомоги на поховання громадян в інших випадках, передбачених законодавством;

5) звернення до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, чи його територіального органу про порушення суб`єктом господарювання законодавства про працю та зайнятість населення.

Відповідно до частин 1-9 Закону № 280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Рішення ради щодо безоплатної передачі земельної ділянки комунальної власності у приватну власність (крім земельних ділянок, що перебувають у користуванні громадян, та випадків передачі земельної ділянки власнику розташованого на ній жилого будинку, іншої будівлі, споруди) приймається не менш як двома третинами голосів депутатів від загального складу ради.

Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням. Результати поіменного голосування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації". На офіційному веб-сайті ради розміщуються в день голосування і зберігаються протягом необмеженого строку всі результати поіменних голосувань. Результати поіменного голосування є невід`ємною частиною протоколу сесії ради.

Рішення сільської, селищної, міської ради у п`ятиденний строк з моменту його прийняття може бути зупинено сільським, селищним, міським головою і внесено на повторний розгляд відповідної ради із обґрунтуванням зауважень. Рада зобов`язана у двотижневий строк повторно розглянути рішення. Якщо рада відхилила зауваження сільського, селищного, міського голови і підтвердила попереднє рішення двома третинами депутатів від загального складу ради, воно набирає чинності.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію.

Виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення. Рішення виконавчого комітету приймаються на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради.

У разі незгоди сільського, селищного, міського голови (голови районної у місті ради) з рішенням виконавчого комітету ради він може зупинити дію цього рішення своїм розпорядженням та внести це питання на розгляд відповідної ради.

Сільський, селищний, міський голова, голова районної у місті, районної, обласної ради в межах своїх повноважень видає розпорядження.

Рішення виконавчого комітету ради з питань, віднесених до власної компетенції виконавчих органів ради, можуть бути скасовані відповідною радою.

Таким чином, суд наголошує, що Лохвицька міська рада Миргородського району Полтавської області не позбавлена права, реалізуючи власні самоврядні повноваження, встановлювати за рахунок власних коштів і благодійних надходжень додаткові до встановлених законодавством гарантії щодо соціального захисту населення, зокрема можливість встановлення додаткових соціальних гарантій членів добровольчого формування Миргородської територіальної громади, водночас наділяє її правом самостійно визначати напрями спрямування коштів, їх розмір, цільове призначення і так само, у спосіб визначений ним, обмежувати у праві на їх отримання та/або скасовувати їх.

Враховуючи, що 10.10.2024 рішенням 61 сесії 8 скликання Лохвицької міської ради Миргородського району Полтавської області № 13 скасовано рішення Виконавчого комітету Лохвицької міської ради від 23.08.2024р. № 223 «Про надання щомісячної матеріальної допомоги громадянам, які уклали контракт добровольця добровольчого формування Лохвицької територіальної громади та беруть активну участь у виконанні бойових завдань», суд приходить висновку, що доводи позивача щодо протиправної бездіяльності виконавчого комітету Лохвицької міської ради Миргородського району Полтавської області у вигляді невиконання Рішення № 223 від 23.08.2024 року «Про надання щомісячної матеріальної допомоги громадянам, які уклали контракт добровольця добровольчого формування Лохвицької територіальної громади та беруть активну участь у виконанні бойових завдань», є безпідставними та не ґрунтуються на вимогах законодавства.

Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд встановив відсутність доказів у справі, що розглядається в підтвердження наведених позивачем підстав для визнання протиправною бездіяльність відповідача та відповідно дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, враховуючи відмову в задоволенні позову, суд не стягує з відповідача на користь позивача судові витрати.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Виконавчого комітету Лохвицької міської ради (вул. Перемоги, 2, м. Лохвиця, Полтавська область, 37200, ЄДРПОУ 44114187) про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

СуддяС.С. Бойко