Рішення № 128576371, 02.07.2025, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/4947/25

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ясиновського І.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради про визнання дій та бездіяльності протиправними та стягнення грошової компенсації за завдану моральну шкоду,

В С Т А Н О В И В:

До Полтавського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Служби у справах дітей виконавчого комітету Шевченківської районної в м. Полтаві ради про визнання дій та бездіяльності протиправними та стягнення грошової компенсації за завдану моральну шкоду, прохальна частина якої містить наступні вимоги:

"Визнати наведені в позовній заяві порушення Служби у справах дітей виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради, триваючими правопорушеннями та поновити пропущений строк для звернення ОСОБА_1 до суду за захистом порушених прав.

Стягнути з виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради (Код ЄДРПОУ 05384695; 36040, м. Полтава, вул. І. Мазепи буд., 30, р/р UA938201720344240001000049579 в Державній казначейській службі України) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) грошову компенсацію завданої моральної шкоди в розмірі 200 000,00 грн. (Двісті тисяч грн).".

Згідно з Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.04.2025 присвоєно справі № 440/4947/25 та передано судді І.Г.Ясиновському.

Підставою для звернення до суду вважає порушення своїх прав у сфері публічно-правових відносин. Передумовою виникнення спору слугували наступні події та обставини: В період з 21.11.2014 по 13.04.2021 позивач перебував у шлюбі з гр. ОСОБА_2 . В шлюбі народилося двоє дітей:1. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; 2. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . З червня 2019 року ОСОБА_2 , разом з дітьми, проживає окремо в м. Полтава. Мати дітей, ОСОБА_2 з 2019 року, дітей переховує, не надає жодної інформації про їх стан та не надає можливості батькові спілкуватись з дітьми. Проведена судова експертиза по ДНК, виділеним із зразків крові, в Київському бюро судовомедичних експертиз (Висновок експерта №103-98-2023 від 26.09.2023р.), підтвердила кровну спорідненість батька з дітьми. Однак між батьками дітей склались стосунки, які позбавляють можливості батька вільно спілкуватися з сином та донькою.

ОСОБА_1 25.11.2023 звернувся до Служби у справах дітей виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтава ради з Заявою (з доданням необхідних документів), щодо визначення способу особистої участі у вихованні та спілкуванні зі своїми дітьми - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та надав до розгляду бажаний та обґрунтований спосіб своєї участі у вихованні дітей. Всупереч нормам чинного законодавства України та міжнародного права, а також побажанням батька, рішенням Шевченківської районної у м. Полтаві ради від 09 січня 2024 року участь у вихованні та спілкуванні з дітьми обмежена лише 6 годинами (2 дні (суботи) по 3 години) на місяць - прогулянок по місту в присутності матері. Пояснень, в т.ч. письмових, щодо причин відмови в задоволенні вимог (побажань), викладених у Заяві від 25.11.2023, ОСОБА_1 не отримав.

Подана ОСОБА_1 24.06.2024 заява, на пояснення рішень виконавчого органу, залишилась без відповіді.

На думку позивача, рішення Шевченківської районної у м. Полтаві ради від 09 січня 2024 року не відповідає (порушує) основним принципам адміністративної процедури, та закону «Про адміністративні послуги», є прямим свідченням протиправної діяльності суб`єктом владних повноважень у прийнятті рішення, делегованих повноважень, актів індивідуальної дії тощо). Вказані протиправні дії, спричинили завдання моральної шкоди ОСОБА_1 , як чоловіку та батьку своїх біологічних дітей, приниження гідності до сприйняття оточуючим соціальним середовищем.

Також, наголошено, що ОСОБА_1 не отримав доступу до жодного з матеріалів до справи підготовленої для комісії, щодо розгляду зазначеного питання. Подана ОСОБА_1 від 04.01.2024 заява на ознайомлення з матеріалами залишилась без уваги.

Заявами від 11.04.2024, 04.06.2024, 12.06.2024, 24.06.2024, 17.12.2024 ОСОБА_1 звертався до Служби у справах дітей, а також Голови Шевченківської районної у м. Полтава ради із заявами про перегляд встановленого графіка побачень батька з дітьми, а також надавав пояснення щодо необхідності та мотивів скасування прийнятого протиправного рішення. Однак на подані заяви Служба надала відповідь, що відсутні підстави для внесення змін в рішення виконавчого комітету, додаткових пояснень не надавалось. Доказом зазначених порушень - свідчать отримані листі від виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтава ради, а саме листи від 24.04.2024, 14.06.2024, 24.06.2024. На подану заяву про перегляд графіка побачень від 17.12.2024 відповіді не отримано, що є свідченням неналежного та невчасного реагування на подані заяви та звернення громадян та порушенням закону. С.О. Ющенко вважає, що вказані протиправні дії та бездіяльність органу державної влади є свідченням порушення ст.15 до закону України «Про звернення громадян». Крім того, Листами від 24.04.2024, 14.06.2024 отримав чергову відписку органу державної влади, без вжиття дієвих заходів та належного реагування.

Заявою від 22 травня 2024 року позивач повідомив Шевченківську районну у м. Полтаві раду, що через системні порушення ОСОБА_2 встановленого графіка побачень батька з дітьми: станом на 22 травня 2024 року ОСОБА_1 мав право побачитись з дітьми 9-10 разів.

Однак згідно з фактичним станом, ОСОБА_1 бачився з дітьми лише 5 разів. Батьківське право на побачення з дітьми було порушено ОСОБА_2 з посиланням на її зайнятість на роботі, хворобою дітей, без надання згоди та можливості перенесення зустрічей на інші дні, а також умисно - вимкненням контактного телефону в черговий період для погодження дати побачення. ОСОБА_1 , неодноразово просив орган державної влади провести контроль за виконанням свого ж рішення (Шевченківської районної у м. Полтаві ради, від 09 січня 2024 року) зі сторони ОСОБА_2 . Листом від 04.06.2024 орган державної влади пристав на сторону матері та зауважив нема достатніх доказів, що побачення батька з дітьми не відбулось з вини матері та умисно. В противагу - Доказів хвороби дітей, в дні побачень, від ОСОБА_2 не наведено, не надано, Службою не витребувано. Заявами 07.06.2024, 12.06.24 ОСОБА_1 вчергове звертався до Служби з зазначенням порушень батьківських прав та гендерної нерівності. Листом від 20.06.2024 отримав від Ради чергову відписку.

Як наслідок, за твердженням позивача, зі сторони органу державної влади, приниження та завдання моральної шкоди ОСОБА_1 посилювались, а батьківські права та права дітей на спілкування з батьком ще більше «урізались», з посиланням на забезпечення «найкращих інтересів» прав та людської гідності дітей. Про вказане свідчать наступні одноособові рішення органу (керівника) владних повноважень, прийняті в порушення зазначених вище норм законів. На підтвердження: листами Виконавчого комітету від 09.07.2024 за підписом Голови ради ОСОБА_7 за №Ю02.1-16/760 та №Ю02.1-16/778, згідно до яких зазначено, що ОСОБА_1 порушує встановлений графік, а, як зазначає позивач, мати дітей, ОСОБА_2 , може маніпулювати встановленим графіком побачень, сама визначати дні побачень БЕЗ права батька вимагати перенесень днів спілкування з дітьми які не відбулись за графіком на інші дати (документального підтвердження хвороби дітей від ОСОБА_2 не потребується). Часті посилання на хворобу дітей як ОСОБА_2 так і в листах від виконавчого комітету, які батько не бачив, не надавались довідками з медичних закладів.

ОСОБА_1 вважає, що наведені листи від 09.07.2024 за №Ю02.1-16/760 та №Ю02.1-16/778 за підписом Голови ради, а також лист від 21.10.2024 №Ю02.1- 16/1177 за підписом заступника Голови Ради, є доказом свавілля державних службовців, упередженості та дискримінації ОСОБА_1 , як батька дітей та чоловіка.

ОСОБА_1 оскаржує наведені вище прояви протиправних дій та рішень, а також бездіяльності суб`єкта владних повноважень, для визнання їх протиправними та зобов`язати вчинити певні дії - переглянути встановлений графік побачень батька з дітьми.

Заявами від 25.08.2024, 04.10.2024, 25.10.2024, 06.11.2024 ОСОБА_1 звертався та прохав Службу провести контроль за виконанням прийнятого Рішення та у випадку його порушення одним з батьків скласти протокол про адміністративні правопорушення згідно до Примірного Положення та Інструкції, однак листами від 28.08.2024, 04.11.2024, 20.11.2024 отримував чергові відписки органу державної влади стосовно відсутності доказів, а для підтвердження фактичного пропуску побачень необхідно надати протоколи складені працівниками поліції. Вимоги Служби до нього про надання доказів від поліції порушень ОСОБА_2 графіка є незаконними так як не передбачені в Інструкції. Згідно до вказаної Інструкції зазначені адміністративні правопорушення можуть бути виявлені під час виконання посадовими особами органу опіки та піклування своїх посадових (службових) обов`язків та за результатами розгляду звернень фізичних і юридичних осіб. Окрім вказаного згідно до ст. 9 Закону «Про надання адміністративних послуг» забороняється вимагати від суб`єкта звернення для надання адміністративної послуги документи або інформацію, не передбачені законом. Згідно до наведеного вище, органом державної влади порушено також закон України «Про адміністративну процедуру» (згідно до ч.1 ст.38 закону) та норми Інструкції. С.О.Ющенко оскаржує вказані протиправні дії Служби - вимоги надання ОСОБА_1 не передбачених законом документів. З плином часу, бездіяльність та потурання органу державної влади до протиправної поведінки ОСОБА_2 , призвела до ще більшого обмеження батьківських прав та прав малолітніх дітей - батько бачився з дітьми за 2024 рік лише 15 разів із 24 передбачених згідно до Рішення.

Зважаючи на вказану протиправну поведінку матері дітей ОСОБА_1 звертався з відповідними заявами в поліцію в м. Полтава. Заяви зареєстровані в журналі єдиного обліку Полтавського районного управління поліції ГУНП в Полтавській області за № 4351 від 25.01.2025 та за №14667 від 29.03.2025.

Позивач вважає, що наведені факти та обставини, вчергове, свідчать про протиправну та упереджену до батька дітей діяльність органу державної влади, що проявляється в неналежному (згідно до закону) реагуванні та виконанні своїх законних повноважень. Як наслідок - порушення батьківських та прав дітей на взаємне спілкування, що завдає ОСОБА_1 моральної шкоди, душевних страждань та шкодить здоров`ю.

ОСОБА_1 вважає, що всі наведені норми чинного законодавства були порушені органом державної влади (відповідачем). Наведені факти, є лише частиною з наявних доказів, щодо заподіяних порушень прав батька за період з січня 2024 року по квітень 2025 року (понад 15 місяців). Наведені вище обставини та факти, вчергове, свідчить про упереджене ставлення органу державної влади до батька дітей та неналежне реагування на порушення ОСОБА_2 встановленого графіка спілкування дітей з батьком.

Окремо наголосив на порушенні прав ОСОБА_1 на отримання інформації згідно до ст.ст. 32, 34 та 40 Конституції України, законів України "Про інформацію" та "Про доступ до публічної інформації».

Ухвалою суду від 18 квітня 2025 року позовну заяву було залишено без руху у зв`язку з невідповідністю її вимогам статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України. Недоліки зобов`язано усунути шляхом надання до Полтавського окружного адміністративного суду: 1) позовної заяви, оформленої відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема із зазначенням у ній: кожного окремо визначеного відповідача - суб`єкта владних повноважень і його місця реєстрації, ідентифікаційного коду юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України та поштового індексу, а також у прохальній частині позовної заяви предмету позову, а саме: конкретизованих рішень, дій чи бездіяльності кожного окремо визначеного відповідача - суб`єкта владних повноважень, з якою позивач не погоджується; позовних вимог визначених згідно з частинами першою та другою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, обґрунтованих порушенням прав позивача у сфері публічних правовідносин; 2) доказів направлення позовної заяви кожному окремо визначеному відповідачеві; 3) належним чином засвідчених копій паспорта громадянина України позивача та довідки про присвоєння йому ідентифікаційного номера в підтвердження відомостей, що будуть зазначені у позовній заяві; 4) документа про сплату судового збору за кожну позовну вимогу майнового та немайнового характеру, звернену до кожного окремо визначеного відповідача - суб`єкта владних повноважень та викладену у позовній заяві (за реквізитами: отримувач: ГУК у Полт.обл/тг м. Полтава/22030101; код ЄДРПОУ: 37959255; банк: Казначейство України (ЕАП); рахунок: UA588999980313101206084016712; призначення платежу: Судовий збір, за позовом____ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Полтавський окружний адміністративний суд або доказів на підтвердження підстави звільнення позивача від сплати судового збору або відстрочення його сплати; 5) обґрунтованого клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду з доказами поважності причин його пропуску.

25 квітня 2025 року до суду надійшли заяви позивача про надання йому допомоги в оформленні позовної заяви та продовження процесуального строку для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 30 квітня 2025 року заяву позивача про надання йому допомоги в оформленні позовної заяви - залишено без задоволення. Продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви ОСОБА_1 до Служби у справах дітей виконавчого комітету Шевченківської районної в м. Полтаві ради про визнання дій та бездіяльності протиправними та стягнення грошової компенсації за завдану моральну шкоду - на п`ять днів з дня вручення копії ухвали про продовження строку для усунення недоліків позовної заяви.

06 травня 2025 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 (надалі також - позивач) про усунення недоліків разом з доданою до неї позовною заявою, відповідно до якої відповідачем по справі визначено виконавчий комітет Шевченківської у м. Полтаві ради (надалі також - відповідач), а прохальну частину викладено у наступній редакції:

"Визнати наведені в позовній заяві порушення Виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради, триваючими правопорушеннями та поновити пропущений строк для звернення ОСОБА_1 до суду за захистом порушених прав;

визнати дії та бездіяльність Виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтава ради, що призвели до порушення прав ОСОБА_1 на індивідуальне спілкуватися зі своїми малолітніми дітьми та бажання брати безпосередню участь у їх повноцінному вихованні, протиправними та зобов`язати орган державної влади вчинити дії, щодо їх усунення та для запобігання порушень в майбутньому;

стягнути з Виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію завданої моральної шкоди в розмірі 200 000,00 грн".

05 червня 2025 року канцелярією суду зареєстровано заяву ОСОБА_1 про витребування доказів судом, відповідно до якої ОСОБА_1 звертається до суду з клопотанням витребувати у відповідача відомості (письмові документи), що зазначені в поданих заявах, а саме: матеріали та документи, що подавались (зібрані та підготовлені) службою на засідання комісії 22.05.2025 р., надати список членів комісії, проекти рішень що були підготовлені службою (було підготовлено та зачитано 4 (чотири) проекти рішень для комісії), протокол засідання комісії з зазначенням питань, що розглядалися при вирішенні справи, а також копій пояснення доньки ОСОБА_8 , що розглядались (зачитувались) на засіданні комісії подані заяви зареєстровані відповідачем за вх.№ №Ю02.1-16/406 від 19.05.2025 р., вх.№. Ю02.1-16/407 від 19.05.2025 р., вх.№. Ю02.1-16/429 від 22.05.2025 р., вх.№. Ю02.1-16/442 від 23.05.2025 р., вх.№Ю02.1-16/444 від 23.05.2025 р /а.с. 223-226, т.2/.

Також, 11 червня 2025 року канцелярією суду зареєстровано заяву позивача про порушення представником виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтава ради норм процесуального права та порядку здійснення судочинства в адміністративних судах, відповідно до якої зазначає про неотримання ним заперечення відповідача, у зв`язку з чим просить суд визнати подані до суду представником відповідача заперечення такими, що подані з порушенням норм процесуального права та порядку здійснення судочинства в адміністративних судах, а також видалити подані до суду представником відповідача заперечення та додані до них документи з матеріалів по справі № 440/4947/25 /а.с. 1-4, т.3/.

Також, 12 червня 2025 року канцелярією суду зареєстровано заяву позивача про подовження процесуального строку до початку розгляду справи по суті, відповідно до якої останній просив суд подовжити строк до початку розгляду справи по суті на термін - для вирішення судом поданих С.О. Ющенком заяв, а також надання учасникам (сторонам) додаткового часу для опрацювання наявних та нових доказів (матеріалів, відомостей), з метою надання додаткових письмових пояснень до справи /а.с. 10-12, т.3/.

Ухвалою суду від 13 червня 2025 року заяви ОСОБА_1 про витребування доказів судом, про порушення представником виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтава ради норм процесуального права та порядку здійснення судочинства в адміністративних судах, про продовження процесуального строку до початку розгляду справи по суті у справі №440/4947/25 за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради про визнання дій та бездіяльності протиправними та стягнення грошової компенсації за завдану моральну шкоду - залишено без задоволення.

27 травня 2025 року до суду надійшов відзив на позовну заяву /а.с. 156-161, т.1/, відповідно до якого представник виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради проти позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні в повному обсязі. Свою позицію обґрунтовував тим, що рішенням виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради «Про визначення порядку участі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з малолітніми дітьми ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 » від 09.01.2024, визначено наступний порядок: «за попередньою домовленістю з матір`ю та за її присутності спілкування батька з дітьми перша та третя або друга та четверта субота місяця з 12:00 год. до 15:00 год., з правом прогулянок по місту, відвідування дитячих розважальних закладів, не порушуючи режиму дня дітей, турбуючись про стан їх здоров`я». Повідомлено, що виконавчий комітет Шевченківської районної у м. Полтаві ради, як невід`ємна частина Полтавської міської територіальної громади, не є надавачем адміністративних послуг. До суб`єктів надання адміністративних послуг варто віднести: Полтавську міську раду; Київський, Шевченківський, Подільський відділи Управління Державної міграційної служби України; Полтавську обласну військову адміністрацію та ін. Також зазначити, що починаючи з січня 2024 року і по сьогоднішній день на адресу виконавчого комітету Шевченківської районної у місті Полтаві ради надійшли звернення ОСОБА_1 в яких позивач заявляв щодо: забезпечення виконання встановленого графіка побачень батька дітей; надання інформацію про навчання дітей в освітніх закладах м. Полтави; неналежного розгляду поданого звернення; порушення батьківських прав; проведення контролю; перегляд встановленого графіка побачень батька з дітьми; чергове порушення встановленого графіка побачень батька з дітьми; чергове порушення ОСОБА_2 графіка побачень батька з дітьми; «потуранню» та протиправних дій органу державної влади; отримання інформації; побачень батька з дітьми по графіку; чергове порушення встановленого графіка побачень батька з дітьми; проведення контролю виконання встановленого графіка побачень батька з дітьми; чергове порушення встановленого графіка побачень дітей з батьком та обов`язковості проведення контролю виконання рішення районної ради; надання інформації стосовно місця реєстрації та адреси проживання дітей; порушення норм чинного законодавства виконавчим органом державної влади; забезпечення виконання встановленого графіка побачень батька з дітьми; проведення контролю виконання ОСОБА_2 встановленого графіка побачень батька з дітьми; порушення ОСОБА_2 прав сина ОСОБА_5 на розвиток, навчання та щасливе майбутнє; наслідки виховання ОСОБА_2 малолітніх дітей; проведення контролю та забезпечення виконання графіка побачень батька з дітьми; притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за невиконання встановленого графіка побачень батька з дітьми.

Заяви громадянина ОСОБА_1 в період з 2024 та 2025 роки, подані ним згідно Закону України «Про звернення громадян», зареєстровані у виконавчому комітеті Шевченківської районної у м. Полтаві ради, про що свідчать номери вхідної кореспонденції №Ю02.1-16/17 від 04.01.2024, №Ю02.1-16/60 від 15.01.2024, №Ю02.1- 16/233 від 28.02.2024, №Ю02.1-16/301 від 15.03.2024, №Ю02.1-16/376 від 03.04.2024, №Ю02.1-16/419 від 12.04.2024, №Ю02.1-16/574 від 15.05.2024, №Ю02.1-16/616 від 22.05.2024, №Ю02.1-16/674 від 05.06.2024, №Ю02.1-16/682 від 07.06.2024, №Ю02.1- 16/705 від 13.06.2024, №Ю02.1-16/707 від 13.06.2024 №Ю02.1-16/763 від 26.06.2024, №Ю02.1-16/778 від 28.06.2024, №Ю02.1-16/1015 від 25.08.2024, №Ю02.1-16/1177 від 07.10.2024, №Ю02.1-16/1195 від 10.10.2024, №Ю02.1-16/1251 від 28.10.2024, №Ю02.1- 16/1257 від 29.10.2024, №Ю02.1-16/1305 від 07.11.2024, №Ю02.1-16/41 від 22.01.2025, №Ю02.1-16/60 від 27.01.2025, №Ю02.1-16/86 від 03.02.2025, №Ю02.1-16/119 від 12.02.2025, №Ю02.1-16/229 від 17.03.2025, №Ю02.1-16/280 від 02.04.2025, №Ю02.1- 16/311 від11.04.2025, №Ю02.1-16/356 від 05.05.2025. Зазначені вище заяви розглянуто у виконавчому комітеті Шевченківської районної у м. Полтаві ради та у встановлений чинним законодавством термін направлені відповіді (номери вихідної кореспонденції №Ю02.1-16/17 від 09.01.2024, №Ю02.1- 16/60 від 16.01.2024, №Ю02.1-16/233 від 08.03.2024, №Ю02.1-16/301 від 21.03.2024, №Ю02.1-16/376 від 08.04.2024, №Ю02.1-16/419 від 24.04.2024, №Ю02.1-16/574 від 20.05.2024, №Ю02.1-16/616 від 04.06.2024, №Ю02.1-16/674 від 14.06.2024, №Ю02.1- 16/682 від 14.06.2024, №Ю02.1-16/705 від 20.06.2024, №Ю02.1-16/707 від 20.06.2024 №Ю02.1-16/763 від 25.07.2024, №Ю02.1-16/778 від 09.07.2024, №Ю02.1-16/1015 від 28.08.2024, №Ю02.1-16/1177 від 21.10.2024, №Ю02.1-16/1195 від 23.10.2024, №Ю02.1- 16/1251 від 04.11.2024, №Ю02.1-16/1257 від 13.11.2024, №Ю02.1-16/1305 від 20.11.2024, №Ю02.1-16/41 від 31.01.2025, №Ю02.1-16/60 від 14.02.2025, №Ю02.1-16/86 від 11.02.2025, №Ю02.1-16/119 від 11.03.2025, №Ю02.1-16/229 від 28.03.2025, №Ю02.1-16/280 від 25.04.2025, №Ю02.1-16/311 від25.04.2025, №Ю02.1-16/356 від 12.05.2025 відповідно).

При цьому зазначаємо, що до кожної заяви ОСОБА_1 щодо порушення встановленого графіка побачень батька з дітьми було відібрано письмові пояснення матері дитини для з`ясування всіх обставин справи і заслухання супротивної сторони.

Окремо відповідач зазначив, що Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини, за зверненням ОСОБА_1 , здійснено перевірку фактів щодо ймовірного порушення службою у справах дітей Шевченківської районної у м. Полтаві ради його права на виховання та спілкування з дітьми ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Зауважень на адресу виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради від Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини не надходило.

Отже, враховуючи той факт, що виконавчим комітетом, у тому числі службою у справах дітей виконавчого комітету Шевченківської районної у місті Полтаві ради повністю дотримано вимоги чинного законодавства в частині об`єктивного і вчасного розгляду, прийнятті рішення відповідно до чинного законодавства, повідомлення громадян про наслідки розгляду заяв (звернень), можна говорити про те, що зазначені дії не містять ознак «триваючого правопорушення», як йшлося зі слів ОСОБА_1 .

У відповіді на відзив позивач просив задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі, наполягаючи на раніше наведених аргументах /а.с. 197-208, т.2/.

У запереченні на відповідь на відзив представник відповідача, наголошуючи на безпідставності вимог позивача, наполягав на відмові у задоволенні позовної заяви /а.с. 234-239, т.2/.

Згідно з частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

За відсутності клопотань сторін про розгляд справи у відкритому судовому засіданні чи за правилами загального позовного провадження, зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та повідомлених обставин, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.

Дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини справи та відповідні до них правовідносини.

Рішенням виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради «Про визначення порядку участі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з малолітніми дітьми ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 » від 09.01.2024 №5, керуючись пп.4 п. б, ч. 1 ст. 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. ст. 157, 158 Сімейного кодексу України, п. 73 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866, визначено наступний порядок: «за попередньою домовленістю з матір`ю та за її присутності спілкування батька з дітьми перша та третя або друга та четверта субота місяця з 12:00 год. до 15:00 год., з правом прогулянок по місту, відвідування дитячих розважальних закладів, не порушуючи режиму дня дітей, турбуючись про стан їх здоров`я» /а.с. 58, т.1/.

Вважаючи свої права порушеними бездіяльністю та діями відповідача в частині невизначення відповідачем бажаного та обґрунтованого позивачем способу участі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з малолітніми дітьми ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , позивач звернувся до суду з даним позовом, вимоги якого викладені у наступній редакції:

визнати дії та бездіяльність Виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтава ради, що призвели до порушення прав ОСОБА_1 на індивідуальне спілкуватися зі своїми малолітніми дітьми та бажання брати безпосередню участь у їх повноцінному вихованні, протиправними та зобов`язати орган державної влади вчинити дії, щодо їх усунення та для запобігання порушень в майбутньому;

стягнути з Виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію завданої моральної шкоди в розмірі 200 000,00 грн.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Стаття 19 Конституції України проголошує, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 Сімейного Кодексу України встановлено, що розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

За нормами ст. 153 Сімейного Кодексу України, мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Вирішення батьками питань щодо виховання дитини врегульовано ст. 157 Сімейного Кодексу України, нормами якої передбачено, що той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Нормами ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства» встановлюється право дитини на контакт з батьками, які проживають окремо. Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом не визнано, що таке спілкування перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" (№ 280/97-ВР) відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Виконавчі органи рад - органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами(ст.1 Закону № 280/97-ВР).

Органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції (ст. 24Закону№ 280/97-ВР).

Питання діяльності органів опіки та піклування, пов`язаної із захистом прав дитини затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 р. № 866 визначений Порядок провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини визначає механізм провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини.

Безпосереднє ведення справ і координація діяльності стосовно захисту прав дітей, зокрема дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, дітей, які постраждали внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, а також стосовно здійснення передбачених законодавством заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству стосовно дітей та за участю дітей покладаються на служби у справах дітей районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад, сільських, селищних рад об`єднаних територіальних громад (далі - служби у справах дітей).

Для здійснення визначених законом повноважень щодо захисту прав дітей міські, районні у містах (у разі їх утворення), сільські, селищні ради об`єднаних територіальних громад забезпечують:

- утворення служб у справах дітей;

- розроблення та затвердження положення про службу у справах дітей з урахуванням пункту 5постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2007 р. № 1068 "Про затвердження типових положень про службу у справах дітей" (Офіційний вісник України, 2007 р., № 66, ст. 2541) та примірного положення про службу у справах дітей виконавчого органу міської, районної у місті (у разі її утворення) ради, сільської, селищної ради, затвердженого Мінсоцполітики.

Пунктом 73 Порядку № 866 у разі виникнення спору між батьками щодо участі у вихованні дитини один із батьків, що проживає окремо від дитини, подає службі у справах дітей за місцем проживання (перебування) дитини заяву, копію паспорта, довідку з місця реєстрації (проживання), копію свідоцтва про укладення або розірвання шлюбу (в разі наявності), копію свідоцтва про народження дитини.

Працівник служби у справах дітей проводить бесіду з батьками, у разі можливості з іншими родичами дитини, а також звертається до соціального закладу та/або фахівця із соціальної роботи щодо забезпечення проведення оцінки потреб батьків з метою встановлення здатності матері, батька виконувати обов`язки щодо виховання дитини та догляду за нею. До уваги беруться ставлення батьків до виконання батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, стан здоров`я дитини, факти вчинення домашнього насильства стосовно дитини або за її присутності та інші вагомі обставини.

Після з`ясування обставин, що призвели до виникнення спору між батьками щодо участі у вихованні дитини, служба у справах дітей складає висновок.

Участь у вихованні дитини та у разі потреби порядок побачення з дитиною того з батьків, який проживає окремо від неї, встановлюються рішенням районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної ради об`єднаної територіальної громади з урахуванням висновку служби у справах дітей.

Враховуючи вищенаведене, порушене питання у цій справі розглядається на засіданнях комісії з питань захисту прав дитини відповідного району за місцем фактичного проживання дитини з метою подальшого видання розпорядження про способи участі батька/матері у вихованні та спілкуванні з дитиною та встановленому графіку.

Рішенням виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради «Про визначення порядку участі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з малолітніми дітьми ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 » від 09.01.2024, визначено наступний порядок: «за попередньою домовленістю з матір`ю та за її присутності спілкування батька з дітьми перша та третя або друга та четверта субота місяця з 12:00 год. до 15:00 год., з правом прогулянок по місту, відвідування дитячих розважальних закладів, не порушуючи режиму дня дітей, турбуючись про стан їх здоров`я».

Водночас, позивач не оскарживши безпосередньо самого рішення виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради «Про визначення порядку участі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з малолітніми дітьми ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 » від 09.01.2024, однак, ОСОБА_1 , бажаючи змінити визначений спосіб свої участі у вихованні дітей, заявами від 11.04.2024, 04.06.2024, 12.06.2024, 24.06.2024, 17.12.2024 звертався до Служби у справах дітей, а також Голови Шевченківської районної у м. Полтава ради про перегляд встановленого графіка побачень батька з дітьми, а також надавав пояснення щодо необхідності та мотивів скасування прийнятого протиправного рішення.

Згідно з частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У цій справі підлягає оцінці судом вимоги позивача, зазначені в прохальній частині позову, про визнання протиправними дій та бездіяльності Виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтава ради, які вразилися у неврахуванні його побажань викладених в поданих ним заявах, що на його думку призвели до порушення прав ОСОБА_1 на індивідуальне спілкуватися зі своїми малолітніми дітьми та бажання брати безпосередню участь у їх повноцінному вихованні, протиправними та зобов`язання орган державної влади вчинити дії, щодо їх усунення та для запобігання порушень в майбутньому.

15.12.2023 набрав чинності Закон України "Про адміністративну процедуру" від 17.02.2022 N 2073-IX (далі - Закон N 2073-IX), який упорядковує відносини органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших суб`єктів, які відповідно до закону уповноважені здійснювати функції публічної адміністрації, з фізичними та юридичними особами щодо розгляду і вирішення адміністративних справ у спосіб прийняття й виконання адміністративних актів (частина перша статті 1 Закону N 2073-IX).

Частиною першою статті 6 Закону N 2073-IX визначено, що адміністративний орган здійснює адміністративне провадження виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, цим Законом та іншими законами України, а також на підставі міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Адміністративний орган зобов`язаний обґрунтовувати адміністративні акти, які він приймає, крім випадків, визначених законом. Адміністративний акт, який може негативно вплинути на право, свободу чи законний інтерес особи, повинен містити мотивувальну частину, що відповідає вимогам цього Закону (частина третя статті 8 Закону N 2073-IX).

Статтею 18 цього закону гарантовано ефективні засоби правового захисту. Цією нормою передбачено, що особа має право на оскарження рішень, дій чи бездіяльності адміністративного органу в порядку адміністративного оскарження відповідно до цього Закону та/або в судовому порядку.

Статтею 27 Закону N 2073-IX визначено коло осіб, які є учасниками адміністративного провадження. Відповідно до частини першої цієї норми учасником адміністративного провадження є: 1) особа, питання про право, свободу чи законний інтерес або обов`язок якої вирішується в адміністративному акті (адресат), у тому числі: а) особа, яка з метою забезпечення реалізації свого права, свободи чи законного інтересу або виконання нею визначеного законом обов`язку звертається до адміністративного органу із заявою про прийняття адміністративного акта (заявник); б) особа, стосовно якої адміністративний орган ініціював адміністративне провадження; в) особа, яка з метою захисту свого права, свободи чи законного інтересу звертається до адміністративного органу із скаргою (скаржник); 2) інша особа, на право, свободу чи законний інтерес якої негативно впливає або може вплинути адміністративний акт (заінтересована особа).

Підпунктом 11 частини першої статті 28 Закону N 2073-IX передбачено право учасників адміністративного провадження оскаржити у передбаченому законом порядку адміністративний акт, процедурне рішення або дію, бездіяльність адміністративного органу.

За правилами статті 36 Закону N 2073-IX адміністративне провадження відповідно до цього Закону розпочинається: 1) за заявою особи щодо забезпечення реалізації її права, свободи чи законного інтересу або виконання нею визначеного законом обов`язку, у тому числі щодо отримання адміністративної послуги; 2) за ініціативою адміністративного органу, у тому числі у порядку здійснення ним інспекційного (контрольного, наглядового) повноваження. Адміністративне провадження продовжується у разі подання скарги в порядку адміністративного оскарження.

Процедура прийняття рішення у справі в адміністративному провадженні передбачена статтею 69 Закону N 2073-IX, відповідно до якої за результатами розгляду справи адміністративний орган у межах своїх повноважень приймає адміністративний акт.

Відповідно до статті 72 Закону N 2073-IX адміністративний акт, прийнятий у письмовій формі, або усний адміністративний акт, підтверджений у письмовій формі, повинен мати мотивувальну частину (крім випадків, передбачених частиною шостою цієї статті).

Мотивування (обґрунтування) адміністративного акта в письмовій формі повинно забезпечувати особі можливість правильно його зрозуміти та реалізувати своє право на оскарження адміністративного акта.

У мотивувальній частині адміністративного акта зазначаються: 1) дата подання заяви або скарги та стислий зміст вимоги, що в ній міститься (у разі прийняття акта за заявою або скаргою особи); 2) фактичні обставини справи; 3) зміст документів та відомості, враховані під час розгляду справи; 4) посилання на докази або інші матеріали справи, на яких ґрунтуються висновки адміністративного органу; 5) детальна правова оцінка обставин, виявлених адміністративним органом, та чітке зазначення висновків, зроблених на підставі такої правової оцінки виявлених обставин.

Адміністративний акт може не містити посилання на фактичні обставини справи і результати дослідження доказів та інших матеріалів справи, якщо такий акт прийнято на підставі акта чи іншого документа, складеного за результатами проведення інспекційних (контрольних, наглядових) заходів, якщо цей документ вже містить відповідне мотивування (обґрунтування) та доведений до особи належним чином. Для окремих видів справ законодавством можуть визначатися додаткові відомості, що зазначаються у мотивувальній частині адміністративного акта.

Відсутність в адміністративному акті мотивувальної частини, складеної відповідно до вимог цього Закону, має наслідки, встановлені цим Законом.

Мотивування (обґрунтування) адміністративного акта не вимагається, якщо: 1) адміністративний орган задовольнив заяву, при цьому адміністративний акт не стосується прав, свобод чи законних інтересів інших осіб; 2) адміністративний орган під час здійснення інспекційних (контрольних, наглядових) повноважень не виявив порушень законодавства.

При цьому, предметом спору, що виник у цій справі, виходячи із прохальної його частини, не є ухвалене відповідачем в процесі виконання своїх управлінських функцій адміністративне рішення (акта), зокрема від 09.01.2024 №5.

Варто зауважити, що, як зазначено у позові, позивач у визначений законом строк не оскаржив Рішення виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради «Про визначення порядку участі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з малолітніми дітьми ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 » від 09.01.2024 №5.

Відтак, Суд зазначає, що твердження позивача про відсутність належної мотивації в рішенні відповідача від 09.01.2024 №5, як і порушення ним відповідних процедур, визначених Законом N 2073-IX, не є предметом спору в цій справі, а відтак не може бути оцінено судом саме в цій справі на предмет беззаперечного свідчення порушення прав позивача у призмі визначеного таким рішенням графіку спілкування з його дітьми.

Щодо прийнятності тверджень позивача про те, що відповідач своїми діями чи бездіяльністю не враховував вимог (побажань) позивача, зокрема в частині визначення графіку та способу побачень із дітьми і тим самим на його думку вплинуло на його батьківські права та реалізацію свого обов`язку в участі у вихованні дітей, то суд насамперед зазначає наступне.

Адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим частиною другою статті 2 КАС України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Поряд з цим, до компетенції суду не відноситься здійснення власної оцінки підставності прийняття відповідачем рішення щодо порядку участі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з малолітніми дітьми ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , оскільки це є дискреційним повноваженням уповноваженого на те суб`єкта владних повноважень, суд не може здійснювати власну оцінку підстав прийняття певного висновку, оскільки адміністративні суди не є спеціалізованими установами в сфері опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини і тому оцінка підстав прийняття рішення про визначення порядку участі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з малолітніми дітьми ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права.

Водночас, статтею 19 Сімейного кодексу України закріплено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, особа має право на попереднє звернення за захистом своїх сімейних прав та інтересів до органу опіки та піклування.

Так, механізм провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини визначає Порядок провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 року N 866 (далі - Порядок N 866).

Згідно із пунктом 3 Порядку N 866 органами опіки та піклування є районні, районні у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад, у тому числі об`єднаних територіальних громад (далі - органи опіки та піклування), які провадять діяльність із соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі забезпечення їх права на виховання у сім`ї, надання статусу дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій і збройних конфліктів, влаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, встановлення опіки та піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, із захисту особистих, майнових і житлових прав дітей.

Органи опіки та піклування провадять свою діяльність, пов`язану із захистом прав дитини, з дотриманням таких принципів: забезпечення найкращих інтересів дитини; недопущення дискримінації дітей; конфіденційності інформації про дитину.

Безпосереднє ведення справ і координація діяльності стосовно захисту прав дітей, зокрема дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, дітей, які постраждали внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, покладаються на служби у справах дітей районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад, сільських, селищних рад об`єднаних територіальних громад (далі - служби у справах дітей).

Відповідно до пункту 73 Порядку N 866 у разі виникнення спору між батьками щодо участі у вихованні дитини один із батьків, що проживає окремо від дитини, подає службі у справах дітей за місцем проживання (перебування) дитини заяву, копію паспорта, довідку з місця реєстрації (проживання), копію свідоцтва про укладення або розірвання шлюбу (в разі наявності), копію свідоцтва про народження дитини.

Працівник служби у справах дітей проводить бесіду з батьками, у разі можливості з іншими родичами дитини, а також звертається до соціального закладу та/або фахівця із соціальної роботи щодо забезпечення проведення оцінки потреб батьків з метою встановлення здатності матері, батька виконувати обов`язки щодо виховання дитини та догляду за нею. До уваги беруться ставлення батьків до виконання батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, стан здоров`я дитини, факти вчинення домашнього насильства стосовно дитини або за її присутності та інші вагомі обставини.

Після з`ясування обставин, що призвели до виникнення спору між батьками щодо участі у вихованні дитини, служба у справах дітей складає висновок.

Участь у вихованні дитини та у разі потреби порядок побачення з дитиною того з батьків, який проживає окремо від неї, встановлюються рішенням районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної ради об`єднаної територіальної громади з урахуванням висновку служби у справах дітей.

Під час розгляду судом спорів між батьками щодо виховання дитини районна, районна у мм. Києві та Севастополі держадміністрація, виконавчий орган міської, районної у місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної ради об`єднаної територіальної громади подає суду письмовий висновок про способи участі одного з батьків у вихованні дитини, місце та час їх спілкування, складений на підставі відомостей, одержаних службою у справах дітей в результаті проведення бесіди з батьками, дитиною, родичами, які беруть участь у її вихованні, обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються зазначеної справи (п. 74 Порядку N 866).

Аналізуючи вказані норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що відповідна служба у справах дітей після вчинення дій, передбачених пунктом 73 Порядку зобов`язана скласти висновок, а виконавчий орган міської ради, з урахуванням висновку служби у справах дітей встановлює рішення.

Так, рішення від 09.01.2024 №5 прийнято на підставі висновку Служби у справах дітей від 01.04.2024, відповідно до якого остання розглянувши заяву ОСОБА_1 , рішення комісії з питань захисту прав дитини від 04 січня 2024 року та документи, які додані до заяви, а саме:

- копію паспорта та ідентифікаційного номера батька;

- копію свідоцтв про народження дітей;

- акт оцінки потреб сім`ї/особи, наданий Шевченківським районним в місті Києві центром соціальних служб;

- акт обстеження умов проживання батька;

та інші документи, що стосуються заяви, прийшла до висновку про визначення наступного порядку участі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з малолітніми дітьми ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , а саме: за попередньою домовленістю з матір`ю та в її присутності спілкування батька з дітьми перша та третя або друга та четверта субота місяця з 12:00 год. до 15:00 год., з правом прогулянок по місту, відвідування дитячих розважальних закладів, не порушуючи режиму дня дітей, турбуючись про стан їх здоров`я /а.с. 100, т.2/.

Тобто відповідач у відповідності до вимог законодавства належним чином розглянув по суті заяву позивача та прийняв з цього приводу рішення з урахуванням висновку служби у справах дітей.

Також, суд наголошує, що не підлягають оцінці посилання позивача на неналежність поведінки як Служби у справах дітей, так і ОСОБА_2 , оскільки останні не входять до кола учасників даної справи в межах заявлених позовних вимог та враховуючи повноваження суду з розгляду такої категорії справ.

В свою чергу, стосовно посилань позивача на неналежний розгляд заяв ОСОБА_1 про перегляд встановленого графіка побачень від 11.04.2024, 04.06.2024, відповідно до яких останній просив про зміну графіку та врахування його побажань щодо участі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з малолітніми дітьми ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , які проживають із колишньою дружиною /а.с. 182, 220-223, т.1/, суд зазначає наступне.

Листами від 24.04.2025, 14.06.2024 виконавчий комітет Шевченківської районної у м. Полтаві ради повідомлено про відсутність підстав для внесення змін до рішення від 09.01.2024 №5 /а.с. 183, 224, т.1/.

Натомість, суд наголошує, що Постановою КМУ від 24 вересня 2008 р. N 866 також затверджено ТИПОВЕ ПОЛОЖЕННЯ про комісію з питань захисту прав дитини, відповідно до пункту 1 якого визначено, що Комісія з питань захисту прав дитини (далі - комісія) є органом, що утворюється головою районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної ради об`єднаної територіальної громади

Основним завданням комісії є сприяння забезпеченню реалізації прав дитини на життя, охорону здоров`я, освіту, соціальний захист, сімейне виховання та всебічний розвиток (пункт 3 Типового положення).

Згідно з частиною 2 пункту 4 Типового положення комісія відповідно до покладених на неї завдань розглядає питання, у тому числі спірні, які потребують колегіального вирішення, зокрема вирішення спорів між батьками щодо визначення місця проживання дитини.

Пунктом 8 Типового положення визначено, що основною організаційною формою діяльності комісії є засідання, які проводяться в разі потреби, але не рідше ніж один раз на місяць. Засідання комісії є правоможним, якщо на ньому присутні не менше як дві третини загальної кількості її членів. До участі в засіданнях комісії обов`язково запрошуються повнолітні особи, стосовно яких приймається рішення або складається висновок органу опіки та піклування. Ці особи повинні бути належним чином повідомлені про час та місце проведення засідання. У разі неявки таких осіб на засідання та неповідомлення про поважні причини відсутності рішення або висновок можуть бути прийняті без їх участі на наступному засіданні комісії, про час та місце проведення якого такі особи повинні бути попередженні письмово. На засідання можуть запрошуватися представники підприємств, установ, організацій, а також громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, що беруть безпосередню участь у розв`язанні проблем конкретної дитини, з правом дорадчого голосу, дитина, якщо вона досягла такого віку та рівня розвитку, що може висловити свою думку. Особи, залучені до участі в засіданні комісії, зобов`язані дотримуватись принципів діяльності комісії, зокрема не розголошувати стороннім особам відомості, що стали їм відомі у зв`язку з участю у роботі комісії, і не використовувати їх у своїх інтересах або інтересах третіх осіб.

Комісія відповідно до компетенції приймає рішення, організовує їх виконання, подає рекомендації органу опіки та піклування для прийняття відповідного рішення або підготовки висновку для подання його до суду (пункт 10 Типового положення).

Рішення або рекомендації комісії приймаються шляхом відкритого голосування простою більшістю голосів членів комісії, присутніх на засіданні. У разі рівного розподілу голосів вирішальним є голос голови комісії (пункт 11 Типового положення).

Всупереч викладеному, відповідачем такі звернення не передавались на розгляд комісії з питань захисту прав дитини і Служби у справах дітей (з урахуванням п.73 Порядку №866) для вивчення питання, та надання рекомендацій органу опіки і піклування у разі їх наявності та підготовки відповідного висновку, необхідного для прийняття рішення відповідачем, у разі наявності необхідних обставин та підстав для цього.

Як наслідок, суд не погоджується з твердженням відповідача та констатує, що заяви ОСОБА_1 про перегляд встановленого графіка побачень від 11.04.2024, 04.06.2024, відповідно до яких останній просив про зміну графіку та врахування його побажань щодо участі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з малолітніми дітьми ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , які проживають із колишньою дружиною /а.с. 182, 220-223, т.1/ по суті не розглянуті та не прийнято мотивованого рішення у порядку та спосіб, визначенні законодавством.

Відсутність належним чином оформленого рішення про перегляд встановленого графіка побачень або про відмову у перегляді встановленого графіка побачень, не розгляд вказаного питання комісією та не підготовка, у разі необхідності, відповідного висновку Службою у справах дітей, не зважаючи на надсилання заявнику листа про розгляд заяви, свідчить про те, що орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом та у спосіб і порядку, визначеному законодавством. Отже, має місце протиправна бездіяльність.

За таких обставин суд доходить висновку, що мала місце протиправна бездіяльність відповідача, яка полягає у невирішені у належний спосіб питання перегляду встановленого графіка побачень та не прийняття відповідного рішення.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Враховуючи, що судовому захисту підлягає право позивача, яке порушене відповідачем внаслідок допущеної бездіяльності, суд, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, вважає за необхідне відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, з метою ефективного захисту прав та інтересів позивача, вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не вирішенні питання перегляду встановленого графіка побачень, що викладені у заявах ОСОБА_1 від 11.04.2024 та 04.06.2024, зобов`язавши повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.04.2024 та 04.06.2024 про перегляд встановленого графіка побачень та прийняти вмотивоване рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Стосовно порушення вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації», суд виходить з таких тверджень.

Статтею 34 Конституції України гарантовано кожному право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про інформацію" від 02 жовтня 1992 року №2657-XII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №2657-XII) кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

За приписами ч. 2 ст. 6 Закону № 2657-XII право на інформацію може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку, з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Згідно ч. 1 ст. 11 Закону № 2657-XII інформація про фізичну особу (персональні дані) - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров`я, а також адреса, дата і місце народження. Кожному забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто, крім випадків, передбачених законом (ч. 2 ст.11 Закону № 2657-XII).

За порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Будь яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом (ст. 20 Закону № 2657-XII).

Приписами частин 1 та 2 ст. 21 Закону № 2657-XII визначено, що інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація. Конфіденційною є інформація про фізичну особу, інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень, а також інформація, визнана такою на підставі закону. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, якщо інше не встановлено законом. Відносини, пов`язані з правовим режимом конфіденційної інформації, регулюються законом.

Інформація з обмеженим доступом може бути поширена, якщо вона є суспільно необхідною, тобто є предметом суспільного інтересу, і право громадськості знати цю інформацію переважає потенційну шкоду від її поширення. Предметом суспільного інтересу вважається інформація, яка свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов`язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб тощо (ст. 29 Закону № 2657-XII).

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес визначає Закон України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року №2939-VI (далі - Закон №2939-VI).

Відповідно до ч.1 ст. 1 Закону №2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону № 2939-VI обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Частиною 1 ст. 19 Закону № 2939-VI визначено, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Відповідно до ч. 1,4 ст. 20 Закону №2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту. У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Приписами ч.1 ст. 22 Закону №2939-VI передбачено, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

Як зазначено у відповіді на звернення позивача від 27.02.2024 /зв.а.с.59/ стосовно надання інформації в яких навчальних закладах здобувають освіту його діти відповідачем повідомлено, що відповідно до чинного законодавства питання, зазначене у заяві, не входять до компетенції служби у справах дітей /а.с. 73, 74, т.1/.

Відтак, керуючись вимогами ч.1 ст. 22 Закону №2939-VI відповідачем, як розпорядником інформації, відмовлено в задоволенні запиту, оскільки останній не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит.

В свою чергу відповідач, розглянувши заяву ОСОБА_1 від 04.01.2024 про надання матеріалів для ознайомлення, відповідно до якої останній просив надати для ознайомлення всі зібрані комісією матеріали щодо розгляду та вирішення поданої справи /а.с. 171, т.1/, надав відповідь від 09.01.2024 № 1002.1-16/17, відповідно до якої з посиланням на положення статті 14 Закону України "Про захист персональних даних" зазначено, що оскільки на сьогодні відсутня згода ОСОБА_2 на розголошення її персональних даних, виконавчий комітет Шевченківської районної у м. Полтаві ради не може надати матеріали для ознайомлення без згоди особи, персональні дані якої запитуються /а.с. 172, т.1/.

Стаття 14 Закону України "Про захист персональних даних" від 01.06.2010 № 2297-VI поширення персональних даних передбачає дії щодо передачі відомостей про фізичну особу за згодою суб`єкта персональних даних. Поширення персональних даних без згоди суб`єкта персональних даних або уповноваженої ним особи дозволяється у випадках, визначених законом, і лише (якщо це необхідно) в інтересах національної безпеки, економічного добробуту, прав людини та для проведення Всеукраїнського перепису населення.

Суд також враховує, що згідно вимог статті 7 Закону N 2297 забороняється обробка персональних даних про расове або етнічне походження, політичні, релігійні або світоглядні переконання, членство в політичних партіях та професійних спілках, засудження до кримінального покарання, а також даних, що стосуються здоров`я, статевого життя, біометричних або генетичних даних.

Разом з тим, положення частини першої цієї статті не застосовується, якщо обробка персональних даних: (окрім іншого) необхідна для здійснення прав та виконання обов`язків володільця у сфері трудових правовідносин відповідно до закону із забезпеченням відповідного захисту.

Відповідно до частини першої статті 16 Закону України "Про захист персональних даних" порядок доступу до персональних даних третіх осіб визначається умовами згоди суб`єкта персональних даних на обробку цих даних, наданої володільцю персональних даних, або відповідно до вимог закону. Порядок доступу третіх осіб до персональних даних, які перебувають у володінні розпорядника публічної інформації, визначається Законом України "Про доступ до публічної інформації", крім даних, що отримує від інших органів центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову та бюджетну політику, під час здійснення верифікації та моніторингу державних виплат.

Статтею 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" (далі - Закон N 2939-VI) визначено, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Згідно із пунктом 2 частини першої статті 5 указаного Закону доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.

Приписами частин першої, другої, четвертої та восьмої статті 6 Закону N 2939-VI встановлено, що інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.

Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Інформація з обмеженим доступом має надаватися розпорядником інформації, якщо немає законних підстав для обмеження у доступі до такої інформації, які існували раніше.

Обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.

Згідно із статтею 7 Закону N 2939-VI конфіденційна інформація - інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. Не може бути віднесена до конфіденційної інформація, зазначена в частині першій і другій статті 13 цього Закону. Розпорядники інформації, визначені частиною першою статті 13 цього Закону, які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди - лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

У свою чергу, статтею 7 Закону N 2939-VI не визначено форми, яка визначає згоду особи на поширення конфіденційної інформації.

Також, суд наголошує, що відповідна відмова у наданні матеріалів для ознайомлення вмотивована відсутністю згоди на розголошення її персональних даних, а не згоди суб`єкта персональних даних на обробку цих даних, як зазначено у вище наведених нормах.

Окремо суд наголошує, що і суду не надано відомостей про надання чи відмову у наданні згоди ОСОБА_2 на обробку персональних даних в підтвердження такого твердження.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про протиправність відмови відповідача в наданні запитуваної інформації згідно із заявою ОСОБА_1 від 04.01.2024 про надання матеріалів на ознайомлення (з питання встановлення графіку побачень батька з дітьми).

Зважаючи на те, що виконавчий комітет Шевченківської районної у м. Полтаві ради під час розгляду заяви ОСОБА_1 від 04.01.2024 про надання матеріалів на ознайомлення (з питання встановлення графіку побачень батька з дітьми) не досліджено всю сукупність обставин, а для з`ясування питання про наявність підстав для надання матеріалів на ознайомлення позивачу необхідним є прерогативою відповідного органу, суд, керуючись приписами частини другої статті 9 КАС України, вважає за необхідне зобов`язати виконавчий комітет Шевченківської районної у м. Полтаві ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.01.2024 про надання матеріалів на ознайомлення (з питання встановлення графіку побачень батька з дітьми), з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Окремо суд наголошує на недоцільності здійснення оцінки посилання позивача на неприязні взаємовідносини з ОСОБА_2 , оскільки приватно-правові відносини не підлягають розгляду в межах адміністративного судочинства.

Так само суд критично оцінює твердження позивача про упереджене ставлення відповідача до нього та прояви приниження гендерної гідності, оскільки такі доводи позивача є особистими, не ґрунтуються на жодних сторонніх свідченнях будь-яких інших осіб, які спростували б або підтвердили дані твердження позивача.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Інші доводи сторін не впливають на висновки суду у цьому рішенні.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 200000,00 грн, суд зазначає наступне.

Частинами 1-3 статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Загальноприйняті підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі №464/3789/17. Так, моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій.

Як зазначив Верховний Суд: «Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого».

Розглядаючи справу, суд визначає чи була завдана особі моральна шкода. Крім того, суд встановлює розмір відшкодування. Власне, завдання потерпілого або його представника полягає в переконанні суду в необхідності та доцільності відшкодування моральної шкоди.

У позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено: в чому полягає ця шкода; якими неправомірними діями (бездіяльністю) її заподіяно; якими доказами вона підтверджується.

Тобто, позивач повинен довести факт завдання йому моральної шкоди, надати належні докази того, що саме дії та бездіяльність відповідача призвела до матеріальних втрат і душевних страждань, що вимагає від позивача додаткових зусиль для організації його життя.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від: характеру правопорушення; глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації; ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування; інших обставин, які мають істотне значення.

Слід зауважити, що для вирішення питання щодо відшкодування шкоди обов`язково необхідно встановити наявність одночасно трьох складових: підтвердження факту заподіяної шкоди правам заявника саме внаслідок протиправного діяння її заподіювача, наявність причинно-наслідкового зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Суд звертає увагу на те, що позивачем не зазначено конкретних фактів, які б у системному зв`язку з протиправними діями відповідача утворювали підстави для стягнення з відповідача моральної шкоди.

В обґрунтування наявності підстав для стягнення моральної шкоди позивач зазначає лише, що його моральні страждання - емоції, безпосередньо пов`язані з протиправною поведінкою відповідача і знаходяться з нею в причинному зв`язку.

Разом з тим, позивачем не надано жодних доказів заподіяння йому моральних страждань протиправною поведінкою відповідача по справі або настання інших втрат немайнового характеру внаслідок моральних страждань, або інших негативних явищ, що настали внаслідок незаконних дій або бездіяльності відповідача, які у розумінні ст. 23 ЦК України є підставою для відшкодування моральної шкоди.

Виходячи із зазначеного, суд доходить висновку, що позивачем не обґрунтовано наявності страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин, причинного зв`язку між шкодою та протиправними діями відповідача, відповідно до яких заподіяно шкоду, яку саме заподіяно шкоду та в чому вона полягає.

Саме по собі твердження позивача про заподіяння йому шкоди не є підставою для стягнення з державного бюджету на його користь моральної шкоди, оскільки позивачем доводиться, а судом оцінюється наявність та розмір такої шкоди в кожному окремому випадку.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, сформованою у постановах від 04.07.2019 у справі № 823/628/17, від 03.09.2020 у справі № 520/3061/19.

Решта доводів та заперечень висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог з одночасних виходом з їх межі.

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 970,00 грн /а.с. 57, 92, т.1/.

Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим, частиною 8 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Суд бере до уваги те, що спір у даній справі виник внаслідок неправильних дій відповідача щодо перерахунку пенсії, відтак суд вважає за можливе на підставі частини 8 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України покласти на відповідача судові витрати позивача повністю.

Отже, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на позивача витрати зі сплати судового збору в розмірі 970,00 грн.

Також, у позові заявлено клопотання про компенсацію здійснених позивачем судових витрат у сумі 10000,00 грн згідно поданих підтвердних документів (після розгляду завершення справи по суті).

Оцінюючи таке клопотання, суд зазначає, що з наявних у матеріалах справи документів вбачається, що на підтвердження понесення здійснених позивачем судових витрат у сумі 10000,00 грн не надано до суду жодних документів, а також не надано доказів неможливості надання таких документів в межах розгляду справи.

З огляду на викладене, позивачем не доведено фактичне понесення таких витрат, у зв`язку з чим судові витрати інші, аніж сплаченого судового збору, між сторонами не підлягає.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради (вул. І.Мазепи, буд.30, м. Полтава, Полтавська область, 36021 ідентифікаційний код 05384695) про визнання дій та бездіяльності протиправними та стягнення грошової компенсації за завдану моральну шкоду задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради, яка полягає у не вирішенні питання перегляду встановленого графіка побачень, що викладені у заявах ОСОБА_1 від 11.04.2024 та 04.06.2024.

Зобов`язати виконавчий комітет Шевченківської районної у м. Полтаві ради повторно розглянути заяви ОСОБА_1 від 11.04.2024 та 04.06.2024 про перегляд встановленого графіка побачень та прийняти вмотивоване рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Визнати протиправною відмову виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради в наданні запитуваної інформації згідно із заявою ОСОБА_1 від 04.01.2024 про надання матеріалів на ознайомлення (з питання встановлення графіку побачень батька з дітьми).

Зобов`язати виконавчий комітет Шевченківської районної у м. Полтаві ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.01.2024 про надання матеріалів на ознайомлення (з питання встановлення графіку побачень батька з дітьми), з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради (вул. І.Мазепи, буд.30, м. Полтава, Полтавська область, 36021 ідентифікаційний код 05384695) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 970,00 грн (дев`ятсот сімдесят гривень).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному ч.8 ст. 18, ч.ч. 7-8 ст. 44 та ст. 297 КАС України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підп. 15.5 підп. 15 п. 1 р. VII "Перехідні положення" КАС України.

Головуючий суддя І.Г. Ясиновський