Рішення № 128575429, 02.07.2025, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2025 р. № 400/3624/25 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Гордієнко Т. О. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідачаІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 ,

провизнання протиправним та скасування п.1 наказу від 17.03.2025 №75/нст в частині,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування п.1 наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (по стройовій частині) від 17 березня 2025 року №75/нст в частині виключення позивача зі списків особового складу.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідач протиправно наказом від 17.03.2025 виключив її із особового складу частини з 17.09.2024. Військовослужбовець забезпечується всіма видами забезпечення до останнього дня перебування в списках особового складу та не може бути виключеним заднім числом і до проведення розрахунків по всіх видах забезпечення. Відповідач не розрахувався з позивачем ні за період з 27.06.2024 по 17.09.2024 року; ні за період з 27.06.2024 по 17.03.2025 року. Позивач була виключена без її згоди зі списків особового складу 17.09.2024 року, тобто раніше, ніж проведено повний розрахунок з нею по грошовому забезпеченню, і у той спосіб, коли таке виключення відбувається у дату, яка передує даті видання такого наказу.

Відповідач позов не визнав, просив у задоволенні позову відмовити, оскільки заборгованість перед позивачем була виплачена 17.09.2024, тому з цього дня вона й була виключена із особового складу частини. Правових підстав для виплати грошового забезпечення позивачу немає відповідно до наказу Міноборони України №260.

Відповідно до ст. 262 КАС України справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідив матеріали справи, суд встановив наступне.

Позивач проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_2 та наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (по особовому складу) від 24.06.2024 №17-РС звільнена у відставку за підпунктом «б» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (за станом здоров`я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку).

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (по стройовій частині) від 26.06.2024 №150 позивача з 26.06.2024 виключено зі списків особового складу відділу та з усіх видів забезпечення. Також у наказі зазначено, що необхідно виплатити грошову компенсацію вартості за недоотримане речове майно в сумі 169140,34 грн через військову частину НОМЕР_1 .

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.08.2024 у справі №400/6746/24 (залишеного без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2025) задоволено позов ОСОБА_1 , визнано протиправним та скасовано пункт 1 наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (по стройовій частині) від 26.06.2024 №150 в частині виключення позивача зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_3 .

У рішенні суду зазначено, що «норма, передбачена п.242 Положення, в імперативній формі забороняє виключення військовослужбовця з особового складу військової частини до проведення з ним всіх розрахунків, за винятком згоди його на виключення без проведення такого розрахунку.

Щодо застосування положення п.242 Положення склалася стала судова практика Верховного Суду, сформульована у постановах від 10.05.2019 у справі №814/1113/16, від 12.11.2019 у справі №815/7098/16, від 05.12.2019 у справі №420/6263/18, від 28.07.2020 у справ №495/707/14-а, від 04.11.2020 у справі № 808/1854/16, від 21.09.2023 у справі №420/4487/19, відповідно до якої, у розумінні пункту 242 Положення № 1153/2008 відповідач не може виключити позивача без його згоди зі списків особового складу військової частини у тому випадку, якщо не провів з ним розрахунок, тобто не виплатив усі ним же встановлені платежі.

У цьому випадку, мова як раз йде про самостійно визначену відповідачем суму компенсації за речове майно позивачки в розмірі 169140,34 гривень. Тобто, стосовно нарахування та виплати цієї суми відсутній спір, а у такому випадку, у відповідача не було право на відрахування позивачки з особового складу військової частини до виплати на її користь у тому числі і цієї суми.»

У відзиві зазначено, що у зв`язку з виплатою військовою частиною НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 компенсації недоотриманого речового забезпечення за період проходження військової служби у складі ІНФОРМАЦІЯ_3 та необхідністю виконання рішення ІНФОРМАЦІЯ_4 від 19.08.2024 по справі №400/6746/24, начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 прийнято наказ (по стройовій частині) від 25.02.2025 №57/ нст про скасування абзацу 2 пункту 1 наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (по стройовій частині) від 26.06.2024 №150.

Начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 прийнято наказ (по стройовій частині) від 17.03.2025 №75/нст, яким позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_3 з 17.09.2024 .

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-ХІ здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Згідно частини 3 статті 24 Закону № 2232-ХІ, закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Відповідно до п.242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, яке затверджено Указом Президента України від 10.12.2008 року №1153/2008 після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов`язані у п`ятиденний строк прибути до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік.

Отже, нормами Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» містять бланкетну норму, що порядок звільнення відбувається відповідно до Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, норми якого місять застереження щодо заборони виключення з особового складу військовослужбовця без його згоди у разі не проведення з ним повного розрахунку.

Позивач обґрунтовує протиправність спірного наказу тим, що позивача наказом від 17.03.2025 звільнено «заднім числом» з 17.09.2024 - днем виплати заборгованості 169 140,34 грн., та вважає, що її військово служба закінчилась 17.03.2025 та до цієї дати їй повинні нарахувати грошове забезпечення та видати новий грошовий атестат.

Позивач у позові зазначила, що проходила військову службу до 26.06.2024. Матеріали справи не містять доказів того, що позивач виконувала свої посадові обов`язки до 17.03.2025.

Суд зазначає, що наказ від 24.06.2024 про звільненні позивача з військової служби є чинним. Наказ від 26.06.2024 №150 рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду скасовано тільки в частині виключено зі списків особового складу позивача з 26.06.2024.

В іншій частині наказ залишився без змін.

Єдиною підставою для скасування наказу від 26.06.2024 № 150 було те, що з позивачем не було проведено всіх розрахунків у день виключення її із особового складу. Розрахунки з позивачем були проведені 17.09.2024, тому саме з цього дня позивача було виключено з особового складу ВСП. Прийняття відповідачем наказу про виключення позивача зі списку особового складу ВСП від 17.03.2025 з 17.09.2024 не може привести до визнання його протиправними, оскільки чинне законодавство не містить такої заборони.

Суд погоджується з доводами відповідача, що порядок виплати грошового забезпечення передбачений наказом Міністерства оборони України № 260.

Згідно з п.1 розділу ХХХІ наказу МОУ № 260 від 07.06.2018 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам грошове забезпечення у разі звільнення з військової служби виплачується:

військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) - у розмірі грошового забезпечення, передбаченого для займаної посади з дня одержання військовою частиною наказу чи письмового повідомлення про звільнення до дня виключення наказом зі списків особового складу включно, але не більше ніж до дня здавання справ та посади (в межах установлених Міністром оборони України строків) або до дня закінчення щорічної відпустки, яка надається після здавання справ та посади.

Посада позивачем була здана 26.06.2024, про що було зазначено у п.1 наказу № 150 від 26.06.2024, який є чинним та не скасований, тому відсутні правові підстави для нарахування позивачу грошове забезпечення до 17.09.2024.

Позивач обґрунтовує протиправність спірного наказу тим, що фактично відповідач закінчив проходження військової служби позивача з 17.09.2024 року за 6 (шість) місяців до видання наказу, чим порушив права позивача на врахування страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби (ч.1 ст.2 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу, а також ряду виплат: грошового забезпечення, матеріальної допомоги, компенсацію за невикористане речове майно, дні невикористаної відпустки та ін.

Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Позивач обрав спосіб захисту її порушених прав шляхом звернення до суду з позовом про скасування п.1 наказу від 17.03.2025. Станом на день розгляду справи в матеріалах справи відсутні будь-які докази наявності спірних правовідносин сторін щодо нарахування та виплати грошового забезпечення, інших виплат.

Оскільки захисту судом підлягають тільки порушені права та інтереси, то суд зазначає, що виключення позивача з особового складу з 17.09.2024 наказом від 17.03.2025 не порушує її прав.

Відповідно до ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних су-дах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що наявними матеріалами справи підтверджено правомірність спірного наказу, а наведені позивачем доводи не дають суду підстав для його скасування.

У задоволенні позову необхідно відмовити.

Судові витрати по справі відсутні.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 НОМЕР_3 ) відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Т. О. Гордієнко