Рішення № 128575094, 02.07.2025, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

02 липня 2025 рокум. ДніпроСправа № 640/13540/22

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Петросян К.Є., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 22.08.2022 надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, відповідно до якого позивач, з урахуванням уточнення від 26.05.2025 просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення/лист Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 06.01.2022 №636-37420/М03/8-2600/22 в частині обмеження нарахувань та виплат встановленої у розмірі 20667,08 грн пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019, а саме: абзаци 3-6 аркуша першого та аркуш другий повністю зазначеного листа;

визнати протиправним та скасувати рішення/лист Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 18.02.2022 № 4687-1983/М02/8-2600/22 в частині обмеження нарахувань та виплат встановленої у розмірі 20667,08 грн пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019, а саме: абзаци 5-7 аркуша першого та абзаци 1-2 аркуша/стор. другого зазначеного листа;

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо обмеження нарахувань та виплат встановленої у розмірі 20667,08 гривень пенсії ОСОБА_1 , з 01.04.2019;

стягнути на користь ОСОБА_1 з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями та діями кошти у сумі 353217,74 гривень;

зобов`язати посадових осіб Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві принести ОСОБА_1 офіційне вибачення за порушення його конституційних та законних прав, у письмовому вигляді.

В обґрунтування пред`явленого позову зазначено, що ОСОБА_1 є військовим пенсіонером та перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

У 2020 році позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, який рішенням суду від 18.08.2021 у справі № 640/12308/21 задоволено та набрало законної сили 29.11.2021

Згідно із наведеним рішенням на відповідача покладено зобов`язання здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу у розмірі 65% грошового забезпечення на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 05.11.2020 №ВСЗ/5619 з урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, починаючи з 01 квітня 2019 року, з урахуванням виплачених сум.

Листом від 06.01.2022 № 636-37420/М-03/8-2600/22 відповідач повідомив про перерахунок пенсії позивача в порядку, визначеному рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва у справі № 640/12308/21, розмір якої пісоя проведеного перерахунку розмір станом на 01.04.2019 склав 20667,08 грн. Одночасно відповідачем повідомлено про обмеження встановленої пенсії позивача з 01.04.2019 по 01.01.2022.

Позивач звернувся до відповідача із скаргою на цей лист, однак відповіддю від 18.02.2022 № 4687-1983/М-02/8-2600/22 пенсійний орган повідомив про виконання рішення суду з урахуванням наданих йому законних повноважень.

Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, внаслідок чого звернувся до суду із цим позовом.

Відповідач 25.06.2025 надав віздзив на позовну заяву, відповідно до якого просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, з огляду на таке.

Згідно ч. 4 ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 № 45 пенсії призначені відповідно до Закону № 2262-ХІІ, у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом перераховуються на умовах та в розмірах передбачених Кабінетом Міністрів України. Рішенням Окружного адміністративного суду України від 12.12.2018 у справі № 826/3858/18 визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» від 21.02.2018 №103 (далі - постанова № 103).

Нормативно - правових актів щодо визначення умов, порядку та розмірів, за якими має проводитися перерахунок пенсій, призначених згідно із Законом України № 2262, після дати набрання рішення суду законної сили не приймалося. У зв`язку з цим, а також з урахуванням пункту 4 постанови № 103, виплата пенсій продовжується у встановлених на цей час розмірах. У зв`язку із скасуванням пунктів 1, 2 постанови № 103 неможливо здійснити жодні перерахунки. Таким чином новий перерахунок пенсії позивачу неможливо провести.

Щодо виплати без обмежень максимального розміру пенсії, відповідач послався на ч. 7 ст. 43 Закону № 2262- ХХI, якою визначено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

З 01 січня 2021 Законом України Про Державний бюджет України на 2021 рік № 1082-IХ прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, встановлено в розмірі 1769,00 грн, з 01 липня 1854,00 грн, з 1 грудня 1934,00 грн.

Проте, позивач доводить свою позицію рішенням Конституційного суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/1016, яким ч.7 ст. 43 Закону № 2262-ХХI визнає неконституційною.

У ст. 152 Конституції України зазначається, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України» від 06.12.2016 № 1774-VIII встановлено обмеження до 31.12.2017. Тобто, рішення Конституційного суду не скасовує обмеження виплати пенсій на 2017 рік, а тому, дії органів Пенсійного фонду України є правомірними.

Враховуючи, що відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, рішення Конституційного суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/1016 не змінює порядок нарахування пенсій до винесення даного рішення.

На підставі викладеного, Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.08.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 05.05.2025 зазначену справу прийнято до розгляду.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду суду від 05 травня 2025 року залишено без руху позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 року продовжено процесуальний строк на усунення недоліків позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою суду від 02.06.2025 продовжено розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов наступного.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за вислугу років, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

З 01 січня 2018 на виконання пункту 1 Постанови № 103 Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві здійснено перерахунок пенсії позивача із сум грошового забезпечення: посадовий оклад, оклад за військове звання, процентна надбавка за вислугу років, визначеного відповідно до Постанови №704 на підставі наданої довідки.

На виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.09.2020 у справі №640/7126/20, ІНФОРМАЦІЯ_3 підготовлено та направлено до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві довідку від 05.11.2020 №ВСЗ/5619 про розмір грошового забезпечення позивача, встановленого за відповідною (аналогічною) посадою (на день звільнення зі служби), станом на 05 березня 2019 року згідно з Постановою №704, із зазначенням усіх видів грошового забезпечення.

Проте, оскільки перерахунку пенсії позивачу відповідачем здійснено не було, позивач звернувся до суду та рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 серпня 2021 року у справі № 640/12308/21, яке набрало законної сили 29.11.2021, зокрема, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 у розмірі 65% грошового забезпечення на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 05.11.2020 №ВСЗ/5619, з урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, починаючи з 01 квітня 2019 року, з урахуванням виплачених сум.

На виконання вищевказаного рішення суду позивачу перераховано пенсію у розмірі 65% грошового забезпечення на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 05.11.2020 №ВСЗ/5619, з урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, починаючи з 01 квітня 2019 року, з урахуванням виплачених сум, що вбачається з протоколу перерахунку пенсії.

Підсумок пенсії (з надбавками) склав: 20667,08 грн, з урахуванням максимального розміру пенсії: 14970,00 грн, попередньої суми пенсії 5500,17 грн та підвищення 3757,75 грн (виплата в повному розмірі на виконання рішення суду) склала - 14970,00 грн.

Листом від 06.01.2022 636-37420/М-03/8-2600/22 позивача повідомлено про перерахунок пенсії в порядку, визначеному рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 640/12308/21, розмір якої станом на 01.04.2019 склав 20667,08 грн. Одночасно відповідачем повідомлено про обмеження максимальним розміром пенсії відповідно до частини 7 статті 43 Закону (в редакції Закону України Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи'' від 08.07.2011), десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.

Таким чином, після здійсненого на виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 серпня 2021 року у справі № 640/12308/21 перерахунку пенсії позивача, відповідачем з 01.04.2019 обмежено розмір пенсії позивача із посиланням на частину 7 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб».

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо виплати позивачу з 01.04.2019 пенсії у розмірі, що обмежено десятьма прожитковими мінімумами, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема, на військовій службі, визначені Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" № 2262-ХІІ (далі по тексту - Закон № 2262-XII).

Відповідно до ст. 43 Закону № 2262-XII (в редакції Закону України від 08.07.2011 № 3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", який набрав чинності з 01.10.2011), максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Згідно із ч. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 08.07.2011 № 3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", якщо внаслідок прийняття цього Закону розмір пенсії зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.

Пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом.

Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини 7 статті 43 Закону № 2262-XII, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 грн.

Згідно з п. 2 резолютивної частини вказаного рішення № 7-рп/2016, положення ч. 7 ст. 43 Закону № 2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Таким чином, частина сьома статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", якою було передбачено обмеження пенсій максимальним розміром, втратила чинність з дня ухвалення рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016.

Однак, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 № 1774-VIII (далі Закон № 1774-VIII), який набрав чинності з 01.01.2017 внесено зміни у Законі № 2262-XII у частині сьомій статті 43 слова і цифри "у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року" замінено словами і цифрами "по 31 грудня 2017 року", незважаючи на те, що частина 7 статті 43 Закону №2262-XII, якою було передбачено обмеження пенсій максимальним розміром, втратила чинність з часу проголошення рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016.

Буквальне розуміння змін, внесених Законом № 1774-VIII, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016, дозволяє стверджувати, що у Законі №2262-XII відсутня частина 7 статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр, є нереалізованими.

Відповідно до ст. 1-1 Закону № 2262-XII, зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Таким чином, оскільки внесені Законом № 1774-VIII до частини 7 статті 43 Закону № 262-XII, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії) є повторним запровадженням регулювання, яке Конституційний Суд визнав неконституційним, такі зміни самі по собі не створюють підстав для обмеження максимального розміру пенсії. Рішення Конституційного Суду України є обов`язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Аналогічна правова позиція, викладена Верховним Судом в постановах від 17.05.2021 по справі № 343/870/17, від 10.09.2021 по справі № 300/633/19 та від 24.09.2021 по справі № 370/2610/17.

Судом встановлено, що позивач з січня 2000 року отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Відповідачем під час перерахунку пенсії позивача з 01.04.2019 було обмежено її максимальним розміром.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

В рішенні № 7-рп/2016 від 20.12.2016 Конституційний Суд України зазначив, що обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-XII, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.

Виходячи з наведеного, Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення другого речення частини сьомої статті 43, першого речення частини першої статті 54 Закону № 2262-XII суперечать статті 17 Конституції України.

Організаційно-правові та економічні заходи, спрямовані на забезпечення належного соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей пов`язані не з втратою працездатності, безробіттям або відсутністю достатніх засобів для існування (стаття 46 Конституції України), а з особливістю виконуваних ними обов`язків щодо забезпечення однієї з найважливіших функцій держави - захисту суверенітету, територіальної цілісності України (ч. 1 ст. 17 Основного Закону України).

Норми частини 5 статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, у зв`язку, зокрема, з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені.

Враховуючи встановлені обставини у справі, суд доходить висновку, що дії відповідача в даному випадку не можуть відповідати критеріям правомірності, визначеним ч.2. ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Висновки суду узгоджуються з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 16.12.2021 у справі №400/2085/19.

Щодо обраного способу захисту порушених прав позивача в цій частині вимог суд зазначає наступне.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зорустатті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктом 10 частини другої статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

За встановлених обставин, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах достатнім, необхідним та ефективним способом захисту є:

визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 її максимальним розміром після здійсненого на виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 серпня 2021 року у справі № 640/12308/21 перерахунку пенсії позивача, з 01.04.2019;

зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження її максимальним розміром, з 01.04.2019, з урахуванням раніше виплачених сум.

Позовні вимоги щодо визнання протиправними та скасування певних абзаців листів відповідача задоволенню не підлягають з підстав того, що вказані листи не є рішеннями суб`єкта владних повноважень та не несуть негативних наслідків для позивача. В спірних правовідносинах такими негативними наслідками для позивача є протиправні дії відповідача щодо обмеження пенсії максимальним розміром.

Щодо позовних вимог про стягнення на користь ОСОБА_1 з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями та діями коштів у сумі 353217,74 грн, суд зазначає, що позивачем здійснено вказаний розрахунок недоплаченої суми пенсії через обмеження його пенсії відповідачем максимальним розміром. При цьому, судом захищено порушене право позивача шляхом зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження її максимальним розміром, з 01.04.2019, з урахуванням раніше виплачених сум. Обов`язок відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу без обмеження її максимальним розміром, з 01.04.2019, з урахуванням раніше виплачених сум за судовим рішенням охоплює й обов`язок відповідача виплатити позивачу заборгованість, яка утворилась внаслідок обмеження розміру його пенсії.

Стосовно позовних вимог щодо зобов`язання посадових осіб Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві принести ОСОБА_1 офіційне вибачення за порушення його конституційних та законних прав, у письмовому вигляді, суд зазначає таке.

Статтею 2 КАС України визначено, що судом здійснюється ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Це означає, що суд може захистити порушене право у будь-який спосіб, що не суперечить закону, незалежно від того, чи може такі ж дії вчинити певний суб`єкт владних повноважень.

У пункті 9 рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення в правах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.02.2020 у справі №640/5376/19.

При цьому, суд враховує, що відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом №475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

У справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" (заява N 40450/04, п. 64, від 15 жовтня 2009) Європейський суд з прав людини зазначив, що засіб юридичного захисту, якого вимагає ст. 13, має бути "ефективним" як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося.

Суд зауважує, що положення КАС України не передбачають такого виду захисту порушеного права позивача в адміністративному судочинстві, як офіційні вибачення. Натомість обраний судом спосіб відновлення порушеного права є достатнім та ефективним.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 №1 суд не вправі зобов`язувати відповідача вибачатися перед позивачем у тій чи іншій формі, оскільки примусове вибачення як спосіб судового захисту гідності, честі чи ділової репутації за поширення недостовірної інформації не передбачено у статтях 16, 277 ЦК України.

Зважаючи на встановлені в ході розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про наявність достатніх фактичних та юридичних підстав для задоволення позову у спосіб, визначений судом.

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду з позовом позивачем сплачений судовий збір в сумі 992,40 грн.

Зважаючи на те, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з корегуванням способу захисту порушених прав, суд присуджує позивачу понесені і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 992,40 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 19, 20, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 її максимальним розміром, після здійсненого на виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 серпня 2021 року у справі № 640/12308/21 перерахунку пенсії позивача, з 01.04.2019.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження її максимальним розміром, з 01.04.2019, з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог, відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 992,40 грн (дев`ятсот дев`яносто дві гривні 40 коп.).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя К.Є. Петросян