Рішення № 128574861, 02.07.2025, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2025 року № 320/15585/25

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Колеснікової І.С., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

доГоловного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області

Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві

провизнання протиправним та скасувати рішення, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення № 263040011077 від 26.03.2024 року, Головного управління пенсійного фонду в Дніпропетровській області про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за інвалідністю;

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, щодо не зарахування періодів роботи ОСОБА_1 до трудового стажу, періоди роботи в підприємствах зазначених в трудовій книжці;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368) повторно розглянути заяву про призначення пенсії по інвалідності та зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 18.04.1992 по 22.03.1993; з 22.03.1993 по 08.12.1995 та з 14.10.2002 по 27.05.2009 в підприємствах зазначених в трудовій книжці серія НОМЕР_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії по інвалідності, проте рішенням №263040011077 від 26.03.2024 року у призначенні пенсії по інвалідності відмовлено. Позивач вважає оскаржуване рішення протиправним, оскільки стаж його роботи підтверджується відомостями в трудовій книжці серія НОМЕР_1 .

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У встановлений судом строк представником Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечив щодо задоволення даного позову. Зокрема зазначив, що за доданими заявником документами до страхового стажу не враховано наступні періоди: з 18.04.1992 по 22.03.1993, оскільки відсутній підпис відповідальної особи, а також відсутній номер наказу про звільнення з роботи; з 23.03.1993 по 08.12.1995, оскільки відсутній наказ на прийняття на роботу, а також відсутня дата наказу про звільнення з роботи; з 14.10.2002 по 27.05.2009 згідно довідки №842 від 02.02.2024, оскільки відсутні дані про сплату внесків в індивідуальних відомостях про застраховану особу. Відтак, позивачу правомірно відмовлено в призначенні пенсії в зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

Представник Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області правом на подання відзиву не скористався, хоча про розгляд справи був повідомлений завчасно та належним чином через електронний кабінет.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 (надалі - позивач) згідно висновку МСЕК встановлено ІІ групу інвалідності з 27 грудня 2022 року.

19 березня 2024 року позивач користуючись правом встановленим законодавством України звернувся до Головного управління пенсійного фонду України в м. Києві з заявою, в якій просив розглянути заяву та додані документ та вирішити питання щодо призначення пенсії за інвалідністю (вх.№ 11612/М-2600-24).

Подана позивачем заява про призначення пенсії була передана за принципом екстериторіальності на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 263040011077 від 26.03.2024 року позивачу відмовлено в призначенні відповідного виду пенсії. Рішення мотивоване тим, що наявний у позивача страховий стаж - 11 років 1 місяць 2 дні є недостатнім для призначення їй пенсії за віком.

При цьому, відповідач також зазначив про відсутність підстав для зарахування до страхового стажу позивача періодів його роботи:

- з 18.04.1992 по 22.03.1993, оскільки відсутній підпис відповідальної особи, а також відсутній номер наказу про звільнення з роботи;

- з 23.03.1993 по 08.12.1995, оскільки відсутній наказ на прийняття на роботу, а також відсутня дата наказу про звільнення з роботи;

- з 14.10.2002 по 27.05.2009 згідно довідки № 842 від 02.02.2024, оскільки відсутні дані про сплату внесків в індивідуальних відомостях про застраховану особу.

Незгода позивача із також відмовою, зумовила його звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зважає на таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений, як Конституцією, так і Законами України.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-ІV).

Відповідно до статті 26 Закону №1058-ІV починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.

Періоди, з яких складається страховий стаж, визначені в статті 24 Закону №1058-IV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина перша статті 24).

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (частина друга статті 24 Закону №1058-IV).

За змістом положень статті 62 Закону №1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Пунктами 1, 2 Порядку №637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відсутності записів у ній, наявності неправильних чи неточних записів у трудовій книжці орган Пенсійного фонду вправі вимагати від заявника подання додаткових документів на підтвердження страхового стажу.

В даному ж випадку, як уже було встановлено судом вище, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 263040011077 від 26.03.2024 року відмовлено у зарахуванні до страхового стужу позивача періоду його роботи:

- з 18.04.1992 по 22.03.1993, оскільки відсутній підпис відповідальної особи, а також відсутній номер наказу про звільнення з роботи;

- з 23.03.1993 по 08.12.1995, оскільки відсутній наказ на прийняття на роботу, а також відсутня дата наказу про звільнення з роботи;

- з 14.10.2002 по 27.05.2009 згідно довідки № 842 від 02.02.2024, оскільки відсутні дані про сплату внесків в індивідуальних відомостях про застраховану особу.

Суд встановив, що трудова книжка серії НОМЕР_1 , видана на ім`я ОСОБА_1 , містить необхідні записи про роботу позивача, а саме: з 18.04.1992 по 22.03.1993 в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Лабрадор»; з 22.03.1993 по 08.12.1995 в Закритому акціонерному товаристві «Українська Інвестиційна Компанія» та з 14.10.2002 по 27.05.2009, відомості про підприємство, дату прийняття позивача на посаду, назву цієї посади, ці записи є належним та допустимим доказом підтвердження трудового стажу позивача.

Щодо посилань відповідача, як на підставу правомірності прийняття спірного рішення, що у період з 18.04.1992 по 22.03.1993 відсутній підпис відповідальної особи, а також відсутній номер наказу про звільнення з роботи; з 23.03.1993 по 08.12.1995 відсутній наказ на прийняття на роботу, а також відсутня дата наказу про звільнення з роботи; з 14.10.2002 по 27.05.2009 згідно довідки № 842 від 02.02.2024, відсутні дані про сплату внесків в індивідуальних відомостях про застраховану особу, суд зазначає таке.

Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Відповідачем не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах.

Крім того, працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.

У свою чергу, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 21 лютого 2018 року в справі №687/975/17.

За умови підтвердження трудового стажу, як громадянин України, позивач наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних (надуманих) підстав.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 28 серпня 2018 року у справі № 175/4336/16-а, від 25 вересня 2018 року у справі № 242/65/17, від 06 березня 2019 року у справі № 242/3016/17, від 19 вересня 2019 року у справі № 227/2041/17 та № 686/21006/16-а.

Судом встановлено, що в матеріалах справи, на підтвердження стажу позивача наявні наступні документи:

- Протокол № 1 від 02 грудня 1991 року рішення про утворення товариства з обмеженою відповідальністю «Лабрадор», пункт № 3 утворити раду засновників (правління) товариства у складі всіх присутніх та вибрати її головою (президентом) гр. ОСОБА_1 ;

- Наказ № 7 від 22 березня 1993 року про звільнення з роботи ОСОБА_1 у зв`язку з переведенням на роботу на посаду президента в Закрите акціонерне товариство «Українська Інвестиційна Компанія»;

- Наказ № 15-к від 22 березня 1993 року про прийняття на роботу ОСОБА_1 (копія з копії додається). - Наказ № 2 86-к від 08 грудня 1995 року про звільнення ОСОБА_1 з посади президента ЗАТ «Українська Інвестиційна Компанія» ;

- Довідка № 842 від 02 лютого 2024 року, видана Державним підприємством «Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв» в якою підтверджено, що ОСОБА_1 дійсно працював на посаді генерального директора представництвом фірми «Харвест Ентерпрайзис Лімітед».

Як вже зазначалося судом, на позивача не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці, оскільки неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення особи її конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про протиправність та, як наслідок, наявність підстав для скасування прийнятого відповідачем рішення № 263040011077 від 26.03.2024 року про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за інвалідністю.

Відповідно до частини 3 статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Як наслідок, на переконання суду, наявні підстави для зобов`язання відповідача зарахувати наведені вище періоди роботи позивача до його страхового стажу.

При цьому, при визначенні відповідного територіального органу Пенсійного фонду України, який має розглянути питання про призначення пенсії позивачу, суд враховує, що 30 березня 2021 року набрала чинності постанова правління Пенсійного фонду України від 16 грудня 2020 року № 25- Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України , зареєстрована в Міністерстві юстиції України від 16 березня 2021 року за № 339/35961 (далі - Постанова правління ПФУ № 25-1), якою внесені зміни до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затверджено постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови від 07 липня 2014 року № 13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі - Порядок №22-1).

Зміни, внесені до Порядку № 22-1 на підставі Постанови правління ПФУ № 25-1, передбачали застосування органами Пенсійного фонду України принципу екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсії з 01 квітня 2021 року.

Запроваджена у зв`язку зі змінами, внесеними до Порядку № 22-1, технологія передбачає опрацювання заяв про призначення/перерахунок пенсії бек-офісами територіальних органів Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяви та де проживає пенсіонер.

Запровадження принципу екстериторіальності мало на меті досягнення таких результатів: єдиний підхід до застосування пенсійного законодавства; централізована прозора система контролю за діями фахівців, процесів призначення та перерахунку пенсій; мінімізація особистих контактів з громадянами; відв`язка звернень та їх опрацювання від територіального принципу; попередження можливих випадків зволікань у прийнятті рішення, а також оптимізація навантаження на працівників.

Відповідно до пункту 1.1 розділу І Порядку № 22-1 заява про призначення пенсії, подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).

Згідно пункту 4.2 розділу ІV Порядку 22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Пунктом 4.3. розділу ІV Порядку 22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

За приписами пункту 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Аналізуючи вищезазначені норми Порядку № 22-1, суд зазначає, що:

- сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив`язки до території;

- після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію (тобто територіальному органу Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (пункт 4.10);

- виплату пенсії проводить орган, що призначає пенсію, (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України) за місцем фактичного проживання/перебування особи.

Отже, з огляду на приписи пунктів 4.2, 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 належним відповідачем у спірних правовідносинах є Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, структурний підрозділ якого, визначений за принципом екстериторіальності, розглядав заяву про призначення пенсії та прийняв рішення про відмову позивачу у призначенні пенсії.

Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві не здійснювало розгляд заяви позивача, не приймало рішення про відмову у призначенні пенсії, а тому, відсутні правові та фактичні обставини для задоволення щодо нього позовних вимог.

Отже, враховуючи, що спірне рішення було прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, суд вважає за необхідне зобов`язати саме вказаного відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії по інвалідності та зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 18.04.1992 по 22.03.1993; з 22.03.1993 по 08.12.1995 та з 14.10.2002 по 27.05.2009 в підприємствах зазначених в трудовій книжці серія НОМЕР_1 .

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зважаючи на встановлені в ході розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення №263040011077 від 26.03.2024 року, Головного управління пенсійного фонду в Дніпропетровській області про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за інвалідністю.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 18.04.1992 по 22.03.1993; з 22.03.1993 по 08.12.1995 та з 14.10.2002 по 27.05.2009 в підприємствах зазначених в трудовій книжці серія НОМЕР_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії по інвалідності

В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Колеснікова І.С.