Ухвала суду № 128574760, 02.07.2025, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у вжитті заходів забезпечення позову

02 липня 2025 року Справа 320/33193/25

Суддя Київського окружного адміністративного суду Войтович І. І., отримавши та розглянувши заяву КИЇВСЬКОЇ МИТРОПОЛІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ про забезпечення позову до подання позовної заяви,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась КИЇВСЬКА МИТРОПОЛІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, в якій просить суд:

- зупинити дію Наказу Державної служби України з етнополітики та свободи совісті від 16.05.2025 № Н-70/11 «Про проведення дослідження щодо питання наявності ознак афілійованості КИЇВСЬКОЇ МИТРОПОЛІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ з іноземною релігійною організацією, діяльність якої в Україні заборонена».

- заборонити Дослідницькій групі, утвореній наказом Державної служби України з етнополітики та свободи совісті від 13 травня 2025 року № Н-65/11 «Про визначення кількісного, персонального складу дослідницької групи з проведення дослідження щодо питання наявності ознак афілійованості релігійної організації з іноземною релігійною організацією, діяльність якої в Україні заборонена», проводити дослідження щодо питання наявності ознак афілійованості КИЇВСЬКОЇ МИТРОПОЛІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ з іноземною релігійною організацією, діяльність якої в Україні заборонена, на підставі Наказу Державної служби України з етнополітики та свободи совісті від 16.05.2025 № Н-70/11 «Про проведення дослідження щодо питання наявності ознак афілійованості КИЇВСЬКОЇ МИТРОПОЛІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ з іноземною релігійною організацією, діяльність якої в Україні заборонена».

Дослідивши отриману заяву про забезпечення позову, та документи додані до неї, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 153 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 2) одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Частиною 1 статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

За правилами ч. 1, ч. 2 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

При цьому, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Таким чином, процесуальний закон наділяє суд повноваженнями на вжиття заходів забезпечення позову шляхом, зокрема й шляхом зупинення дії індивідуального акта.

Однак, передумовою для вжиття таких заходів з урахуванням положень ч. 2 ст. 151 КАС України є існування та встановлення судом обставин, визначених ч. 2 ст. 150 КАС України.

Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України, заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 21.11.2018 у справі №826/8556/17, від 24 квітня 2019 року у справі № 826/10936/18, від 29 січня 2020 року у справі № 640/9167/19, від 20 травня 2021 року у справі № 640/29749/20.

В обґрунтування вказаної заяви представник позивача зазначив, що 09.05.2025 Кабінетом Міністрів України прийнята постанова № 543 «Про затвердження Порядку проведення дослідження щодо питання наявності ознак афілійованості релігійної організації з іноземною релігійною організацією, діяльність якої в Україні заборонена»,

13.05.2025 наказом Державної служби України з етнополітики та свободи совісті за № Н-65/11 «Про визначення кількісного, персонального складу дослідницької групи з проведення дослідження щодо питання наявності ознак афілійованості релігійної організації з іноземною релігійною організацією, діяльність якої в Україні заборонена» створено дослідницьку групу для проведення дослідження щодо питання наявності ознак афілійованості КИЇВСЬКОЇ МИТРОПОЛІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ з іноземною релігійною організацією, діяльність якої в Україні заборонена

Державною службою України з етнополітики та свободи совісті прийнято наказ від 16.05.2025 № Н-70/11 «Про проведення дослідження щодо питання наявності ознак афілійованості Київської митрополії Української Православної Церкви з іноземною релігійною організацією, діяльність якої в Україні заборонена», а 17.05.2025 на сайті ДАСС розміщено повідомлення про початок дослідження щодо питання наявності ознак афілійованості Київської митрополії УПЦ.

Вказуючи про необхідність вжиття заходів забезпечення позову заявник зазначив, що Закон України від 20.08.2024 № 3894-ІХ «Про захист конституційного ладу у сфері діяльності релігійних організацій» та постанова Кабінету Міністрів України від 09.05.2025 № 543 «Про затвердження Порядку проведення дослідження щодо питання наявності ознак афілійованості релігійної організації з іноземною релігійною організацією, діяльність якої в Україні заборонена», прямо суперечать Конституції України та численним рішенням ЄСПЛ, що на переконання заявника, свідчить про їх очевидну протиправність, та протиправність Наказу ДЕСС від 16.05.2025 № Н-70/11 «Про проведення дослідження щодо питання наявності ознак афілійованості КИЇВСЬКОЇ МИТРОПОЛІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ з іноземною релігійною організацією, діяльність якої в Україні заборонена», який видано на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 09 травня 2025 року № 543.

Таким чином, заявник вказує, що у разі невжиття заходів забезпечення позову, про які він просить, призведе до порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів заявника, а також спричинить неможливість реального виконання рішення суду та створить труднощі при виконанні у випадку задоволенні позову, а також може призвести до катастрофічних наслідків у вигляді заборони діяльності заявника як релігійної організації та діяльності інших релігійних організацій.

Дослідивши заяву про забезпечення позову та наведені в ній обґрунтування для вжиття відповідних заходів, підстави в їх сукупності, провівши аналіз положень чинного законодавства України, що регулює порядок забезпечення позову, суд дійшов наступних висновків.

Суд зазначає, що перевірка наявності обставин порушених прав та законних інтересів заявника діями чи бездіяльністю ДЕСС з підстав зазначених та заявлених представником заявника у заяві, перевірка порушення ДЕСС положень діючого законодавства під час видачі Наказу від 16.05.2025 № Н-70/11 «Про проведення дослідження щодо питання наявності ознак афілійованості КИЇВСЬКОЇ МИТРОПОЛІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ з іноземною релігійною організацією, діяльність якої в Україні заборонена, законності чи протиправності Наказу від 16.05.2025 № Н-70/11, є обов`язком суду під час вирішення справи по суті та на час розгляду заяви про забезпечення позову, такі дії є фактично надання судом правової оцінки спірним діям, законності прийнятого наказу ДЕСС до ухвалення рішення по суті.

Зокрема, необхідною передумовою вжиття заходів забезпечення позову є існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта оскарження, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю, а також вірогідність того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Суд також зазначає, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень є очевидно протиправними.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій з боку суб`єкта оскарження, щоб забезпечити заявику реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

При цьому, з огляду на матеріали заяви про забезпечення позову суд не вбачає підстав, які б свідчили про очевидну протиправність прийнятого наказу, та підстав вважати, що невжиття судом заходів забезпечення позову створить очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам та інтересам заявника або ускладнить чи зробить неможливим виконання рішення суду за наслідками розгляду цієї справи.

Можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.

Суд зазначає, що у межах розгляду цієї заяви, судом не може даватись оцінка правомірності/протиправності наказу, оскільки встановлення очевидності ознак його протиправності без розгляду справи по суті, є неприпустимим, адже саме під час розгляду спору по суті, учасниками справи надаються відповідні докази на підтвердження своєї правової позиції, забезпечується принципи змагальності та рівності учасників справи..

Тобто, на даному етапі суддя позбавлений можливості встановити наявність очевидних ознак протиправності дій суб`єкта оскарження за відсутності відповідних доказів.

Крім того, встановлення ознак протиправності дій Державної служби України з етнополітики та свободи совісті при винесенні наказує фактично є вирішенням адміністративного спору по суті, враховуючи предмет майбутнього позову, що є неприпустимим на даній стадії судового процесу.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що зазначені заявником в якості підстав для забезпечення позову обставини не можуть бути розцінені в якості передумов для вжиття заходів забезпечення позову до його подання у зв`язку із чим, суд вважає заяву представника позивача про забезпечення позову не обґрунтованою та не вбачає підстав для її задоволення.

Керуючись статтями 150, 151, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

1. У задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову до його подання, - відмовити.

2. Копію ухвали надіслати (видати) особам, які беруть участь у справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Суддя Войтович І. І.