Рішення № 128567700, 02.07.2025, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/18083/24

Провадження № 2/750/783/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2025 року м. Чернігів

Деснянський районний суд міста Чернігова у складі:

судді Рахманкулової І.П.,

секретаря Мишастої К.Б.,

за участі відповідача ОСОБА_1

розглянув увідкритому судовомузасіданні впорядку спрощеногопозовного провадженняцивільну справуза позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

у грудні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Іннова фінанс» через систему «Електронний суд» звернулося до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 40650 грн.

Обґрунтовано позов тим, що 29 червня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Іннова фінанс» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання грошових коштів у позику № 4457670624, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу грошові кошти в сумі 10000 грн. шляхом перерахування на банківський рахунок (банківську картку) на умовах строковості, зворотності, платності строком на 360 днів, а відповідач зобов`язався повернути позику та сплатити проценти за користування нею. Договір між сторонами був укладений у вигляді електронного документа, створеного та підписаного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених статтями 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідач свої зобов`язання за договором не виконав, внаслідок чого утворилася заборгованість, а тому позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Деснянськогорайонного судум.Чернігова від27грудня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження; визначено сторонам строк для подачі заяв по суті справи.

У квітні 2025 року представник відповідача через систему «Електронний суд» надіслав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що відповідач кредитний договір № 4457670624 з позивачем в електронному вигляді не укладав та не підписував, електронного цифрового підпису не отримував. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження реєстрації відповідача в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, отримання ним логіну та паролю в системі, подання заявки на отримання кредиту.

Представник позивача у судове засідання не з`явилася, при цьому просила розглядати справу без її участі, вказавши, що позовні вимоги підтримує та не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач у судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, пояснивши свою позицію тим, що жодних коштів від позивача він не отримував, договорів з позивачем не укладав, і що в нього взагалі відсутні рахунки в АТ «Райффайзен Банк», куди, як стверджує позивач, були зараховані кошти, а тому просив суд відмовити позивачу у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення відповідача, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Позивач у своєму позові вказує, що 29 червня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Іннова фінанс» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання грошових коштів у позику № 4457670624, за яким Позикодавець надає Позичальнику грошові кошти в позику в сумі 10000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності шляхом перерахування на рахунок Позичальника, з використанням реквізитів електронного платіжного засобу, а Позичальник зобов`язується повернути позику, в тому числі вносити обов`язкові платежі, сплатити проценти та комісії, визначені цим Договором, у строки згідно Графіку платежів (а.с. 16-26).

Згідно з пунктом 2.5. договору, строк позики складає 360 календарних днів, позика має бути повернута у повному обсязі у термін до 24.06.2025 включно.

Згідно пункту 2.6.1. договору, позичальник сплачує проценти, які нараховуються за ставкою 1,50% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування позикою.

У відповідності до пунктів 7.3. та 7.4. Договору, у разі невиконання або неналежного виконання Позичальником зобов?язань згідно Договору, уключаючи прострочення виконання зобов?язань зі сплати платежів, визначених Графіком платежів, з наступного календарного дня Позичальник повинен виплатити Товариству штраф у розмірі 28% від суми простроченого платежу (частини суми кредиту, визначеної Графіком платежів, та нарахованих процентів), за кожен факт такого прострочення. За порушення Позичальником строків повернення позики та/або прострочення сплати процентів у строки, визначені Договором, Позикодавець має право стягнути з Позичальника пеню за кожен день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення, але не більше ніж 15% від суми простроченого платежу.

Позивач вказує, що договір підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором 2114.

Відповідач в судовому засіданні заперечував факт укладення договору та отримання грошових коштів від позивача на свої банківські рахунки, зокрема, посилаючись на відсутність відкритих у нього рахунків в АТ «Райффайзен Банк».

Вказані доводи відповідача підтверджуються інформацією АТ «Райффайзен Банк», який листом № 81-15-9/5688 від 06.05.2025 у відповідь на запит суду повідомив, що на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , рахунків не знайдено (а.с. 85).

Таким чином, судом не отримано доказів перерахування коштів на банківський рахунок відповідача , оскільки квитанція до платіжної інструкції № 19903-1354-119197444 від 29.06.2024 року не є належним та допустимим доказом, на ній відсутній підпис, печатка чи штамп банку чи іншої установи.

Крім того, листом № Е/2192 від 04.06.2025 АТ «Універсал Банк» у відповідь на запит суду також повідомив, що на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , банком не було емітовано платіжну картку маска картки № НОМЕР_2 , на яку йде посилання в договорі №4457670624 від 29.06.2024.

Платіжна інструкція, що аналогічно платіжному дорученню, це розпорядження ініціатора надавачу платіжних послуг щодо виконання платіжної операції. Розпорядження не може підтверджувати сам факт перерахування коштів, лише підтверджує дозвіл на перерахування коштів, а не саме виконання платіжної операції, про що зазначено в п.54 ч.1ст.1 Закону України «Про платіжні послуги».

У постанові Верховного Суду по справі №175/35/16-ц від 01.06.2022, від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц (провадження №61-517св18) зазначено, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно вказаної норми Закону України, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пунктів 41-42, 63 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 04.07.2018 №75,виписки зособових рахунківклієнтів єпідтвердженням виконанихза деньоперацій іпризначаються длявидачі абовідсилання клієнту. Виписка зклієнтського рахункуможе слугуватипервинним документом,що підтверджуєфакт списання/зарахуваннякоштів з/нацього/цейрахунку/рахунокклієнта,якщо вонамістить такіреквізити: 1)назву документа(форми); 2)дату складання; 3)найменування клієнта/банку,прізвище,власне ім`ята побатькові (занаявності)фізичної особи; 4)зміст таобсяг операції(підставидля їїздійснення)та одиницюїї виміруза кожноюоперацією,відображеній увиписці зрахунку клієнта; 5) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у складанні виписки з рахунку клієнта/печатку банку.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Надана до матеріалів справи квитанція до платіжної інструкції не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані в позовній заяві, а отже не є належним доказом наявності заборгованості. Вказаний розрахунок із зазначенням конкретного розміру заборгованості, є документом, що створений самим позивачем, а відтак, інформація, зазначена в ньому, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких він був складений, не може бути доказом наявності заборгованості, на якій наполягає представник позивача.

Статтею 4ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст.81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.76ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст.77ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Стаття 15Цивільного кодексуУкраїни передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до статті 16Цивільного кодексуУкраїни кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Оскільки позивачем не надано належних доказів, а саме первинних документів, що передбачені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»,якими бпідтверджувався факт перерахування та отримання коштів відповідачем, а тому, оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Судовий збір сплачений позивачем при подачі позову до суду, в силу ст.141ЦПК України в разі відмови в позові, відшкодуванню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 12, 76-81, 141, 258-260, 263-265,ЦПК України, ст. ст. 509, 512, 514, 525, 526, 527, 530, 599, 610, 629, 1050, 1054, 1077, 1078, 1079, 1082, 1084 ЦК України, суд,

в и р і ш и в:

у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи,якому повнерішення небуло врученеу деньйого проголошенняабо складення,має правона поновленняпропущеного строкуна апеляційнеоскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя