Рішення № 128566407, 01.07.2025, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/5677/25

Категорія 38

2/295/2528/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.07.2025 року м. Житомир

Богунський районний суд міста Житомира в складі:

головуючого судді Єригіної І.М.,

секретаря судового засідання Барашивець Т.С.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між ТОВ «Бізнес Позика» та відповідачем ОСОБА_1 08.10.2023 року був укладений кредитний договір №477383-КС-001, за яким кредитодавець надав відповідачу кредит в сумі 10 000 грн. з умовою сплати процентів за його користування. Відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання та не здійснював повні погашення по кредиту, процентам за користування кредитом. Оскільки відповідач істотно порушив умови договору та не виконав взяті на себе зобов`язання, то за кредитним договором № 477383-КС-001 від 08.10.2023 року станом на 31.03.2024 року утворилась заборгованість в сумі 36 724,50 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту 10 000,00 грн; суми прострочених платежів по процентах 26 221,09 грн; суми заборгованості по штрафам - 0,00 грн; суми прострочених платежів за комісією 503,41 грн, яку позивач просив стягнути з відповідача на свою користь.

В прохальній частині позовної заяви позивач заявив про розгляд справи за відсутності його представника.

Ухвалою суду від 15.05.2025 року по справі відкрите спрощене позовне провадження.

23.06.2025 року до суду надійшов відзив на позов, в якому представник відповідача заперечив проти задоволення позову, оскільки вважав нікчемною умову про нарахування комісії в сумі 1500 грн відповідно до ч.5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування». Крім того, вказав, що враховуючи, що у Кредитному договорі встановлено фіксована сума до погашення боргу, зазначаю, що розмір заборгованості повинен становити: 24540,00 грн. 4340,00 грн. (загальний розмір коштів, внесених Позичальником) 20200,00 грн. (двадцять тисяч двісті) гривень 00 копійок. Тому вважає, що з відповідача підлягає стягненню заборгованість у загальному розмірі 20200,00 грн. (двадцять тисяч двісті) гривень 00 копійок.

23.06.2025 року представником позивача подано відповідь на відзив, в якому останній заперечував проти вимог викладених у відзиві.

Відповідач та його представник до суду не з`явились, про час слухання справи повідомлялись належним чином.

З огляду на те, що належним чином повідомлені сторони до суду не з`явилися в судове засідання, суд ухвалив про розгляд справи за відсутності сторін.

Дослідивши наявні у справі матеріали суд, розглянувши спір між сторонами в межах заявлених позовних вимог, приходить до висновку про можливість задоволення позову.

Судом встановлено,що 08.10.2023року міжТОВ «БізнесПозика» тавідповідачем бувукладений кредитнийдоговір № 477383-КС-001, за яким кредитодавець надав відповідачу кредит у сумі 10 000 грн, переказавши її на банківську картку Позичальника № НОМЕР_1 , з умовою його повернення та сплати комісії за надання кредиту в сумі 1500 грн, фіксованих процентів у розмірі 1,15288411% за кожен день користування кредитом (знижена ставка) та в розмірі 2% за кожен день користування кредитом (стандартна ставка). Строк кредитування був визначений сторонами на 24 тижні - до 24.03.2024 року.

Відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання та не здійснював погашення по кредиту, процентам за користування кредитом та комісією, що є підставою для стягнення з відповідача суми заборгованості за кредитним договором.

Із ст. 526 ЦК України слідує, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення ЦК України про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Відповідно до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Згідно із ст.ст.1046,1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути надана розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ст.1047 ЦК України).

Законом України «Про електронну комерцію» встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За приписамист.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій форміч.2ст.11 Закону України «Про електронну комерцію».

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За такого укладення договору в електронній формі за допомогою одноразового ідентифікатора прирівнюється до укладення договору в письмовій формі.

При цьому позивач надав відповідні докази укладення з відповідачем такого договору в електронній формі (договір про надання кредиту, оферту до договору, акцепт до договору, паспорт споживчого кредиту, візуальну форму послідовності дій клієнта, анкету клієнта, інформаційну довідку про платіж).

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Отже в даному випадку укладений 21.07.2023 року кредитний договір є правомірним за презумпцією, спростувати яку відповідно до принципу змагальності має саме відповідач, і очевидним є те, що така презумпція не може бути спростована лише заявленням заперечень проти позову без надання належних достатніх та допустимих доказів, які б спростували таку презумпцію. Натомість відповідач жодних доказів проти заявленого до нього позову на надав, не надав він також доказів звернення після втрати контролю над власним номером мобільного телефону до правоохоронних органів з приводу шахрайських дій, тим самим не спростував вказану вище презумпцію.

Крім того відповідно до постанови Великої Плати Верховного Суду від 21 червня 2023 року по справі № 916/3027/21 обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Повертаючись до стандартів доказування, передбачених процесуальним законом, Велика Палата Верховного Суду зазначає, що покладений на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність передбачає, що висновки суду можуть будуватися на виводах про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

У зв`язкуз вищевказаним,наданими сторонамидоказами тавстановленою закономпрезумпцією,суд вважаєвстановленим те,що 08.10.2023рокуміж сторонамиза допомогоюодноразового ідентифікаторабув укладенийкредитний договір№ 477383-КС-001 в електронній формі через інформаційно-телекомунікаційну систему кредитора ,за яким позивач надав відповідачу грошові кошти в сумі 10000 грн строком на 24 тижні -до 05.01.2024 року, з умовою сплати фіксованих процентів в розмірі 1,15288411%за кожен день користування кредитом (знижена ставка) та в розмірі 2% за кожен день користування кредитом (стандартна ставка).

Відповідно до Розрахунку заборгованості за Договором № 477383-КС-001 Позичальника ОСОБА_1 , відповідач на виконання умов договору здійснив часткову оплату за Договором № 477383-КС-001 на загальну суму 4340,00 грн.

Також з урахуванням вказаної вище презумпції правомірності правочину, оспорюючи правомірність укладеного між сторонами правочину в частині відповідності умов договору щодо сплати комісії за надання кредиту у розмірі 1500 грн. положенням закону, відповідач має спростувати таку презумпцію правомірності правочину, пред`явивши відповідний позов до суду, в межах же даного позову суд не має правових підстав вирішувати питання щодо недійсності окремих умов договору, які з точки зору закону є оспорюваними.

Правовий висновок Великої Палати Верховного Суду висловлений у постанові №496/3134/19 від 13.07.2022 року, на який посилається представник відповідача, обґрунтовуючи нікчемність умови договору про нарахування комісії, не є релевантним обставинам даної справи, оскільки стосується нікчемності умов договору про нарахування комісії за обслуговування кредитної заборгованості, яка включає плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає не частіше одного разу на місяць. В даній же справі умови кредитного договору стосуються не комісії з обслуговування кредиту, а разової комісії за надання кредиту, щодо нікчемності якої Верховний Суд у вказаній постанові не висловлювався.

Суд критично оцінює посилання сторони відповідача на те, що позивач застосував не фіксовану, а змінювану процентну ставку з порушенням положень ст. 1056-1 ЦК України.

Оскільки сторони в договорі чітко визначили, що процентна ставка є фіксованою та визначили її пільговий та стандартний розміри, а також підстави строк та порядок їх застосування, що не свідчить про те, що така процентна ставка є змінюваною.

Відповідно до п. 3.2.1 договору знижена процентна ставка застосовується, якщо погашення кредиту здійснюється достроково або згідно з погодженим графіком платежів, а згідно з п. 3.2.2 договору, у разі, якщо повернення кредиту не здійснюється згідно з графіком, у наслідок чого виникає прострочена заборгованість більше семи днів, то з восьмого календарного дня починається застосування стандартної процентної ставки. Тому застосування зниженої процентної ставки та передбачувана можливість застосування стандартної процентної ставки свідчить про те, що в даному договорі процентна ставка є фіксованою.

Визначена ж в договорі орієнтовна загальна вартість кредиту 26040 грн, а також встановлений графік платежів є актуальним виключно в разі своєчасного внесення позичальником відповідних платежів і застосування у зв`язку з цим зниженої процентної ставки.

Заборгованість відповідача за кредитним договором згідно з розрахунками позивача становить 36 724,50 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту 10 000,00 грн; суми прострочених платежів по процентах 26 221,09 грн; суми заборгованості по штрафам - 0,00 грн; суми прострочених платежів за комісією 503,41 грн.

Така заборгованість розрахована позивачем в межа визначеного в п. 2.3, 2.7 договору строку кредитування (24 тижнів - до 24.03.2024 року) та після 24.03.2024 року жодні нарахування не здійснювались.

Натомість сторона відповідача, заперечуючи розмір заборгованості, свого розрахунку заборгованості не надала, як й не надала доказів того, що вона повністю чи частково погасила заборгованість за кредитним договором.

Суд при цьому не може погодитись з тим, що позичальник загалом мав сплатити проценти у розмірі 14540,00 грн, то саме у вказаних межах відповідач має зобов`язання сплатити проценти за користування кредитом.

Такз викладеного в тексті кредитного договору графіку платежів слідує, що дійсно за користування кредитом позичальник загалом мав би сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 14540 грн, але виключно за умови належного виконання свого зобов`язання щодо вчасної а повної сплаті частини тіла кредиту та процентів за користування ним. З цього ж графіка слідує, що проценти за кожен день користування кредитом визначаються не від загального тіла кредиту, а від тіла кредиту, яке існує на момент нарахування таких процентів, отже якщо позичальник несвоєчасно або не в повній мірі внесе кошти на погашення тіла кредиту, то і фактичний розмір процентів за цей період буде більшим, аніж прогнозувався сторонами у відповідному графіку. Крім того п. 3.2.2 кредитного договору передбачав, що в разі прострочення чергової оплати більше 7 днів процентна ставка відповідно до п. 2.4 становить 2% в день.

Натомість з розрахунку заборгованості слідує, що відповідачем (позичальником) внесено на погашення кредиту лише 2 170 грн. 23.10.2023 р., 2 170 грн. 07.11.2023 р.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що наданими позивачем доказами в обґрунтування заявлених позовних вимог підтверджено правомірність нарахування заборгованості за кредитним договором, доведено, що відповідач належним чином не виконував взяті на себе зобов`язання щодо повернення кредитних коштів, що призвело до виникнення заборгованості у розмірі 36 724,50 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту 10 000,00 грн; суми прострочених платежів по процентах 26 221,09 грн; суми заборгованості по штрафам - 0,00 грн; суми прострочених платежів за комісією 503,41 грн., та порушення майнових прав та інтересів позивача, а тому суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та задоволення позову.

На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2422,40 грн, сплачений позивачем при зверненні до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст. 12, 13, 81, 264, 265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 накористь Товаристваз обмеженоювідповідальністю «БізнесПозика» заборгованістьза кредитнимдоговором № 477383-КС-001 від 31.03.2023 року у рзмірі 36 724 (Тридцять шість тисяч сімсот двадцять чотири) грн. 50 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» 2422, 40 грн. сплаченого судового збору на підставі платіжної інструкції №6181 від 18.04.2025 року.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», місцезнаходження: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 411; код ЄДРПОУ: 41084239.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Суддя І.М. Єригіна