Рішення № 128564434, 30.06.2025, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/3094/25 2/335/1862/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2025 року Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді Геєць Ю.В., за участю секретаря судового засідання Стандартюк О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: вул. Перемоги, 107Б, м. Запоріжжя, в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Водоканал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу по оплаті за централізоване водопостачання і водовідведення, -

ВСТАНОВИВ:

КП «Водоканал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу по оплаті за централізоване водопостачання і водовідведення, який мотивовано тим, що відповідачі своєчасно не здійснюють оплату за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, які надаються за адресою їх проживання: АДРЕСА_1 , внаслідок чого за період з 01.03.2020 по 28.02.2025 утворилась заборгованість розміром 40012,87 грн., яку позивач просив стягнути з відповідачів, а також просив стягнути судові витрати розміром 3028,00 грн.

Ухвалою суду від 08.04.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено провести розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) учасників справи у судове засідання, встановлено строки для подання заяв по суті справи.

22.05.2025 року відповідачами подано відзив на позовну заяву в якій просять подовжити строк подання відзиву до 24 травня 2025 року з поважних причин, не заперечують щодо задоволення позовних вимог щодо стягнення суми боргу в частині, яка не заперечується відповідачами згідно з їхнім розрахунком у сумі 7 859 грн. 98 коп., також просять застосувати до даних правовідносин позовну давність у три роки, визнати неналежними доказами два процесуальні документи - розрахунок заборгованості; довідку про стан заборгованості, на яких ґрунтується розрахунок суми позову.

Відповідачі вважають, що як помісячні суми оплати, так і загальна сума заборгованості визначена позивачем свавільно, безпідставно. Позивачем не надано жодного доказу на обґрунтування вказаних ним сум заборгованості, окрім власне зазначення якихось незрозумілих сум, розрахунок заборгованості ґрунтується не на фактичних обставинах (об`єм споживання, розмір тарифу, тощо ), а на припущеннях.

Споживачі стверджують, що позивач не надавав паперових рахунків на оплату послуги свою згоду не електронну форму рахунка споживачі не давали. В матеріалах справи відсутні будь - які докази, про те, що позивач надавав відповідачам рахунки на оплату.

Позивач вимагає сплатити борг у сумі 539,89 грн., як абонентську плату за Вважають, що рішення ЗМР, на яке посилається позивач, не встановлює обов`язку для споживачів комунальних послуг оплачувати абоненту плату у якомусь конкретному розмірі. Фактично розмір абонентської плати КП «Водоканал» визначає наказами по підприємству, що на їх думку, є протиправним.

Крім того, відповідачі відповідно до частини 3 статті 267 ЦК України просять суд застосувати до даних правовідносин загальну позовну давність у три роки і при постановленні судового рішення це врахувати.

Також зазначили, що починаючи з дня повномасштабного вторгнення росії та початку бойових дій, у квартирі, яка є місцем їх реєстрації, фактично проживає лише ОСОБА_1 , ОСОБА_2 зі своїми неповнолітніми синами на початку війни виїхали із м. Запоріжжя у більш безпечний регіон, а з березня 2023 року за іншою адресою у м. Запоріжжі.

Відтак споживання холодної води зменшилося. За записами, які збереглися, щомісячне споживання холодної води з початком війни становить від 1 до 3 кубічних метрів.

Відповідачі також не заперечують, що з 01.03.2022 року вони не в змозі оплачувати холодне водопостачання та водовідведення. Надають розрахунок заборгованості за період з 01.03.2022 року по 01.03.2025 року щодо сум помісячної оплати із розрахунку фактичних об`ємів споживання холодної води. Таким чином, відповідачі визнають борг у загальній сумі 7 859,98 грн. 98 коп.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності, та не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідачі в судове засідання не з`явилися, про день та час судового засідання повідомлялися у встановленому законом порядку, причину не явки суду не повідомили.

Суд, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, встановив наступне.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Судом встановлено, що відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідками Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради, та є користувачами послуг централізованого водопостачання і водовідведення, які надаються позивачем за вказаною адресою за особовим рахунком № НОМЕР_1 , відкритий на ім`я ОСОБА_2 .

Так, позивачем протягом періоду з 01.03.2020 по 28.02.2025 надавались відповідачам послуги з централізованого водопостачання і водовідведення у житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 .

З детального розрахунку заборгованості за період з 01.03.2020 по 28.02.2025 року вбачається, що за вказаний період заборгованість за надані послуги з централізованого водопостачання і водовідведення склала 40075,95 грн.

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про житлово-комунальні послуги житлово - комунальні послуги це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

У відповідності до частини першої статті 12 Закону України „Про житлово-комунальні послуги надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Відповідно до ст. 21 Закону України „Про житлово-комунальні послуги, виконавець зобов`язаний, зокрема, забезпечувати своєчасність та відповідну якість житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору.

Відповідно до ст.ст. 23, 24 Закону України „Про житлово-комунальні послуги, послуга з централізованого водопостачання, централізованого водовідведення надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

Порядок оплати за житлово-комунальні послуги визначений у ст. 32 Закону України „Про житлово-комунальні послуги, якою передбачено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується, виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. Тобто, споживач послуги має право встановити індивідуальний засіб обліку.

У відповідності до п. 18 Правил надання населенню послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005 року, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20-го числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

Згідно з ст. 162 ЖК України плата за комунальні послуги береться, крім квартирної плати, за затвердженими в установленому порядку тарифами та вноситься у встановлені строки.

За рішенням Запорізької міської ради № 546 від 28 жовтня 99 року збирання абонентської плати з населення за водокористування та водовідведення проводиться окремо від інших комунально-побутових послуг, а функції зі збору платежів з населення передано КП „Водоканал.

Відповідно до вимог ст.ст. 66-68 ЖК України, наймач (власник) зобов`язаний своєчасно щомісяця вносити оплату за надані йому комунальні послуги, до числа яких входять послуги з водопостачання і водовідведення.

Згідно з п. 2.2 нової редакції статуту комунального підприємства „Водоканал, затвердженого 26 вересня 2019 року розпорядженням Запорізького міського голови, предметом діяльності підприємства є забезпечення безперебійного постачання населенню, підприємствам, організаціям міста й області питної води відповідно до існуючого Державного стандарту та з переданими на експлуатацію Підприємству параметрами мереж і споруджень.

Договір між сторонами про надання послуг не укладався, КП „Водоканал надавав відповідачам як споживачам за вказаною адресою послуги з водопостачання та водовідведення, а відповідачі такі послуги прийняли, від їх отримання не відмовлялися.

Постановою Кабінету Міністрів України від 02 лютого 2022 року №85 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 5 липня 2019 року №690», затверджені типові форми договорів, у тому числі форма типового публічного договору приєднання з індивідуальним споживачем про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення.

На виконання вищезазначених вимог закону, 01.03.2022 на офіційному веб-сайті органу місцевої самоврядування https://zp.gov.ua та на офіційному веб-сайті КН «Водоканал» http://www.vodokanal.zp.ua було розміщено текст публічного договору приєднання.

Тобто, з 01.04.2022 року за зазначеною адресою укладено публічний договір.

Таким чином, судом встановлено, що між сторонами фактично склалися правовідносини з надання послуг з водопостачання та водовідведення, в яких одна сторона зобов`язана надавати другій стороні такі послуги, а друга - зобов`язана своєчасно здійснювати оплату за споживання і користування послугами.

Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідками Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтями 610, 612 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Вимогами ст. 541 ЦК України визначено, що солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

Відповідно до ст. 67, 68 ЖК України наймачі (власники) квартир зобов`язані своєчасно вносити плату за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інше) за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму житла. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору.

Статтею 64 ЖК України передбачено, що наймач і всі повнолітні члени сім`ї несуть солідарну майнову відповідальність за зобов`язаннями, пов`язаними з найманням житла.

Таким чином відповідачі є солідарними боржниками у даній справі.

Як вбачається з матеріалів справи, особовий рахунок на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , за № НОМЕР_1 , відкритий на ім`я ОСОБА_2 .

Відповідно до частин 1, 6 статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа може мати кілька місць проживання.

Разом з цим, частиною першою статті 6 Закону України „Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні встановлено, що громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов`язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена органом реєстрації з одночасним зняттям з попереднього місця проживання. Реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором.

За змістом Закону України „Про житлово-комунальні послуги, зареєстровані у квартирі споживачі комунальних послуг зобов`язані вносити плату за їх використання. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг (пункт 3 статті 9 Закону України „Про житлово-комунальні послуги).

З огляду на викладене, нести витрати з оплати наданих житлово-комунальних послуг зобов`язані не тільки власники квартири, а й особи, місце проживання яких у цій квартирі зареєстровано у встановленому порядку.

Вирішуючи спір, суд застосовує положення підпункту 7 пункту 45 постанови Кабінету Міністрів України N 690 від 05 липня 2019 року „Про затвердження Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення і типових договорів про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення відповідно до якого споживач має право на неоплату вартості послуг у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів за умови надання виконавцю заяви та документального підтвердження (зокрема, довідки з місця тимчасового проживання, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби (у тому числі отримані в іноземній державі), відбування покарання тощо, іншого документа, що підтверджує право на виїзд з України чи в`їзд в Україну у відповідний період часу) в електронній або паперовій формі відповідно до умов договору.

Окрім того підпунктом 11-1 пункту 47 вищезгаданої постанови передбачено, що індивідуальний споживач зобов`язаний інформувати виконавця про тимчасову відсутність в житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів (за відсутності приладів обліку); якщо період відсутності споживача та інших осіб перевищує шість місяців, споживач для реалізації права на неоплату вартості послуг у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) у місячний строк з моменту закінчення кожного шестимісячного періоду зобов`язаний надавати виконавцю оновлену заяву з відповідними підтвердними документами в електронній або паперовій формі.

Таким чином, якщо особа була відсутня за місцем проживання і надала відповідні документи, вона має право на перерахунок розміру наданих послуг та їх оплати.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 7 Закону України „Про житлово-комунальні послуги, підпункту 7) п. 45 „Правил надання послуг з централізованого водопостачання та цетралізованого водовідведення і типових договорів про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2019 № 690, споживач має право на неоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг.

Аналогічні висновки викладені в п. 29 Правил надання послуг з централізованого опалення постачання холодної та гарячої води і водовідведення, що затвердженні Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630.

Згідно з п. 11 ч. 2 ст. 7 Закону України „Про житлово-комунальні послуги передбачає, що споживач зобов`язаний інформувати управителя, виконавців комунальних послуг про зміну власника житла (іншого об`єкта нерухомого майна) та про фактичну кількість осіб, які постійно проживають у житлі споживача, у випадках та порядку, передбачених договором.

Відповідно до п. 29 Постанови Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. N 630 „Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення споживач має право на: 1) зменшення розміру плати у разі: надання послуг не в повному обсязі, зниження їх якості, зокрема відхилення їх кількісних та/або якісних показників від затверджених нормативів (норм) споживання; тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім`ї на підставі письмової заяви споживача та офіційного документа, що підтверджує його/їх відсутність (довідка з місця тимчасового проживання, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби, відбування покарання). 2) усунення виконавцем виявлених недоліків у наданні послуг; 3) несплату вартості послуг за період тимчасової відсутності споживача і членів його сім`ї (у разі відключення виконавцем холодної та гарячої води і опломбування запірних вентилів у квартирі (будинку садибного типу) та відновлення надання послуг шляхом зняття пломб за свій рахунок протягом доби згідно з письмовою заявою; 4) перевірку кількісних і якісних показників надання послуг (якість і тиск води, температура гарячої води, температура повітря у приміщеннях тощо) у порядку, встановленому цими Правилами; 5) установлення квартирних засобів обліку та взяття їх на абонентський облік; 6) періодичну повірку, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) квартирних засобів обліку; 7) ознайомлення з нормативно-правовими актами у сфері житлово-комунальних послуг; 8) внесення за погодженням з виконавцем у договір змін, що впливають на розмір плати за послуги; 9) звільнення від плати за послуги у разі їх ненадання та отримання компенсації за перевищення строків проведення аварійно-відбудовних робіт; 10) відшкодування збитків, завданих його майну та/або приміщенню, шкоди, заподіяної його життю чи здоров`ю внаслідок неналежного надання або ненадання послуг.

Таким чином, обов`язок щодо своєчасного інформування комунальні служби про зміни споживачів комунальних послуг покладається на самих споживачів таких послуг.

Суд звертає увагу, що обов`язковою умовою для застосування наведеного положення законодавства, яка дає право споживачу право на зменшення оплати комунальних послуг, є подача письмової заяви постачальнику таких послуг із відповідними доказами тимчасової відсутності споживача за місцем постачання послуг.

Отже, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідачі не зверталися до позивача із письмовими заявами про фактичне непроживання зареєстрованої особи ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 у спірний період

У зв`язку із порушенням споживачем вимог нормативно-правових актів в частині зобов`язань споживача інформувати виконавця в місячний термін про зміну фактичної кількості осіб, які постійно проживають у житлі споживача та користуються послугою, у виконавця відсутні правові підстави для проведення перерахунку обсягу наданих послуг та розміру плати за надані послуги споживачу в попередніх періодах.

Також відповідачами не було надано належних доказів на спростовування факту надання послуг іншою особою, окрім позивача, доказів на спростування наявної заборгованості по сплаті комунальних послуг, а також розрахунку наявної заборгованості, або ж доказів на погашення заборгованості, яка утворилася у зв`язку із неналежним виконанням зобов`язань з оплати наданих житлово-комунальних послуг.

Відповідачами також не спростовано правильність проведених КП „Водоканал нарахувань плати за користування послугами з централізованого водопостачання та водовідведення за спірний період, що визначався позивачем за нормами споживання відповідно до кількості осіб зареєстрованих за адресою: АДРЕСА_1 , у спірний період.

З довідок Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради про зареєстрованих у квартирі, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , відповідачі зареєстровані в помешканні, отже вони є споживачами житлово-комунальних послуг в розумінні пункту 6 частини 1 статті 1 Закону України „Про житлово-комунальні послуги.

Враховуючи, що за період з 01.03.2020 року позивач надав послуги з водопостачання води та водовідведення за адресою: АДРЕСА_1 , а відповідачі, такі послуги прийняли, від їх отримання не відмовлялися, з яких не оплаченими залишились послуги на суму 40012,87 грн., що підтверджується відповідним розрахунком, суд приходить до висновку про стягнення з відповідачів заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення.

Посилання відповідачів на те, що наданий позивачем розрахунок та довідка є необґрунтованими, суд не бере до уваги, оскільки за приписами ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Також, згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Будь-яких доказів ненадання (неналежного) надання КП «Водоканал» послуг з водопостачання і водовідведення скаржник не надав.

При цьому, чинне законодавство України не містить вимог щодо засобів доказування, за допомогою яких має підтверджуватись розмір заборгованості. Відповідно застосовуються загальні правила щодо доказів та обов`язків щодо доказування. Виходячи з наведеного колегія суддів вважає, що наданий позивачем розрахунок є належним та допустимим доказом утвореної заборгованості у цій справі.

Відповідачами заявлено про застосування позовної давності до вимог позивача.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.

Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.

Законом України від 17 березня 2020 року № 530-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням хвороби COVID-19» (далі Закон № 540-ІХ), який набрав чинності 02 квітня 2020 року продовжено позовну давність на період карантину.

Законом № 540-IX розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту:

«Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

У постановах Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі № 679/1136/21 (провадження № 61-5238св22) та від 20 квітня 2023 року у справі № 728/1765/21 (провадження № 61-6640св21) зазначено, що «у пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)».

З початком повномасштабного вторгнення 24.02.2022 законодавець вніс до Прикінцевих та перехідних положень ЦК України п. 19, яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені ст.ст. 257-259 (позовна давність) цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Тобто було запроваджено механізм, за якого позовна давність на період дії карантину, воєнного стану або надзвичайної ситуації продовжується на строк дії таких обставин.

Суди під час аналізу вимог про застосування строків позовної давності зважають на те, що їх продовження в період дії карантину є безумовним та автоматичним в силу закону. А тому обґрунтування причин, за яких дія карантину не дала б змоги особі подати позов вчасно, не вимагається (постанова Верховного Суду від 22.09.2022 у справі № 920/724/21).

Позивач звернувся з позовом до суду 02.04.2025 року з вимогою про стягнення заборгованості за період з 01.03.2020 року по 28.02.2025 року.

З урахуванням пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, яким було визначено, що під час дії карантину, строки, встановлені низкою статей цього Кодексу (зокрема, позовна давність), продовжуються на строк дії карантину, вимоги позивача про стягнення заборгованості за період з 01.03.2020 року по 28.02.2025 року в сумі 40 0012,87 грн. не виходять за межі трирічного строку позовної давності, а тому клопотання відповідачів задоволення не підлягає.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що відповідачі свої зобов`язання з оплати послуг за спожиту воду і послуги водовідведення виконували неналежним чином, внаслідок чого в них виникла заборгованість перед позивачем, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення заборгованості у розмірі 40 0012,87 грн.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір в сумі 3028,00 грн. за подання позовної заяви підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача. Стягненню виходячи з кількості відповідачів з кожного окремо відповідача підлягають судові витрати (3028,00 : 2 = 1514) в розмірі 1514 грн. 00 коп.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 18, 19, 141, 76-83, 141, 263-265, 279, 280283, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Комунального підприємства «Водоканал» задовольнити повністю.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Водоканал» заборгованість з оплати за централізоване водопостачання і водовідведення за період з 01.03.2020 по 28.02.2025 року розміром 40 012 грн. 87 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Водоканал» судові витрати зі сплати судового збору розміром 1514 грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Водоканал» судові витрати зі сплати судового збору розміром 1514 грн. 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем до Запорізького апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вищезазначених строків, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення складено в повному обсязі 30 червня 2025 року.

Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 Цивільного процесуального кодексу України:

Позивач Комунальне підприємство «Водоканал», ЄДРПОУ 03327121, юридична адреса: вул. Святого Миколая, б. 61, м. Запоріжжя, 69002;

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ;

Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя Ю.В.Геєць