Рішення № 128564414, 30.06.2025, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 30.06.2025

Справа № 334/3030/25

Провадження № 2/334/2124/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2025 року Дніпровський районний суд міста Запоріжжя у складі: головуючого судді Фетісова М.В., за участю секретаря судового засідання Засько О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Запоріжжі в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Тивоненко Данило Русланович, до територіальної громади міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради про визнання права власності в порядку спадкування за законом,

за участю: позивачки ОСОБА_1 та її представника адвоката Тивоненка Д.Р.,

встановив:

представника позивачки адвокат Тивоненко Д.Р. звернувся до суду з позовом до Територіальної громади міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради, в якому просить визнати за позивачкою в порядку спадкування за законом право власності на квартиру загальною площею 36,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_2 .

Позов обґрунтовує тим, що позивачка є найближчою людиною, членом сім`ї, подругою померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , після смерті якої залишилася спадщина - квартира за адресою: АДРЕСА_1 . Спадщина відкрилася свого часу після смерті ОСОБА_2 і не була оформлена померлою. Нотаріус відмовив позивачці у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки не надано рішення суду, що набрало законної сили, яке підтверджує факт проживання позивачки з померлою однією сім`єю не менше як 5 років до часу відкриття спадщини. Позивачка та ОСОБА_2 познайомилися у 1984 році під час роботи на підприємстві «Запорожское автотранспортное предприятие». З моменту знайомства між позивачкою та ОСОБА_2 зав`язалися міцні дружні відносини, які тривали майже 40 років. В період з 1984 року по 2018 рік позивачка та ОСОБА_2 часто бачилися, позивачка завжди запрошувала ОСОБА_2 на сімейні вечері та свята, а також вони неодноразово організовували спільний відпочинок. Зважаючи на такі відносини, колеги на підприємстві, де працювала позивачка та ОСОБА_2 та інші спільні знайомі, вважали їх сестрами, оскільки їх відносини були сімейними. У лютому 2018 року ОСОБА_2 розпочала ремонт у своїй квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , який тривав з лютого 2018 року по січень 2020 року. У вказаний період ОСОБА_2 постійно проживала разом із позивачкою у двокімнатній квартирі останньої за адресою: АДРЕСА_2 . За цей час та за попередні періоди, ОСОБА_2 та позивачку поєднував спільний побут, ведення спільного сімейного господарства та спільні сімейні витрати, оскільки ОСОБА_2 на постійній основі проживала у квартирі позивачки та була разом із нею. Після закінчення ремонту, у період з січня 2020 року по червень 2020 року ОСОБА_2 продовжувала проживати з родиною ОСОБА_3 . 09.06.2020 чоловіка позивачки ОСОБА_4 було госпіталізовано до нейрохірургічного відділення КНП «МЛЕ та ШМД» ЗМР з діагнозом ішемічного інсульту, де останній проходив стаціонарне лікування до 16.06.2020. Після виписки з лікарні, у реабілітаційний період після перенесеного ним ішемічного інсульту, ОСОБА_2 допомагала чоловіку позивачки разом із останньою, а саме: готувати їжу, виконувати хатні справи, купувати ліки, допомагати пересуватися чоловіку після виписки з лікарні, продовжувала проживати з ними у квартирі. З 25.06.2020 по 10.09.2021 ОСОБА_2 продовжувала проживати у квартирі позивачки. 20.08.2021 позивачку було госпіталізовано до ННМЦ «УНІВЕРСИТЕТСЬКА КЛІНІКА» ЗДМУ з діагнозом: дисцикуляторна енцефалопатія II ступеня, де остання перебувала на стаціонарному лікуванні до 30.08.2021. У вказаний період стаціонарного лікування позивачки, ОСОБА_2 також перебувала разом із позивачкою, піклувалася про неї та надавала останній допомогу після виписки з лікарні, продовжувала проживати з нею та її чоловіком у квартирі. 30.08.2021 чоловіка позивачки було госпіталізовано до ННМЦ «УНІВЕРСИТЕТСЬКА КЛІНІКА» ЗДМУ з діагнозом наслідки перенесеного ішемічного інсульту, гіпертонічною хворобою III ступеня, де він перебував на стаціонарному лікуванні до 09.09.2021. На наступний день 31.08.2021 до лікарні була госпіталізована і позивачка з діагнозом вертеброгенна радикулопатія L5-S1 у стадії загострення, де перебувала на стаціонарному лікуванні до 10.09.2021. У період з 30.08.2021 по 10.09.2021, коли позивачка та її чоловік перебували у лікарні, останнім готувала їжу та надавала відповідну допомогу також ОСОБА_2 . Окрім спільного проживання із позивачкою, ОСОБА_2 завжди знаходилася поряд, надавала необхідну допомогу позивачці та її чоловіку у періоди госпіталізацій та реабілітації, а також, допомагала завжди і в інших життєвих ситуаціях, коли позивачка та її чоловік потребували такої допомоги. З другої половини вересня 2021 року по 01 березня 2022 року включно, ОСОБА_2 продовжувала проживати у квартирі позивачки. Після повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України, позивачка разом з ОСОБА_2 починаючи з 02 березня 2022 року переїхали до однокімнатної квартири ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , яка територіально розташована у Дніпровському районі м. Запоріжжя, що є більш територіально віддаленим районом міста від зони проведення бойових у порівнянні з Шевченківським районом, у якому розташований будинок, де знаходиться квартира позивачки. Чоловік позивачки залишився проживати сам. Оскільки безпекова ситуація у місті Запоріжжі у червні 2022 року відносно нормалізувалася, позивачка разом з ОСОБА_2 повернулися проживати до квартири позивачки за адресою: АДРЕСА_2 , у якій проживали однією сім`єю позивачка, її чоловік та ОСОБА_2 до 15.04.2023. Факт проживання однією сім`єю позивачки з її чоловіком та ОСОБА_2 підтверджується також квитанціями по сплаті комунальних послуг за адресами: АДРЕСА_3 та АДРЕСА_1 . 15.04.2023 позивачка разом із ОСОБА_2 поїхали до доньки позивачки у Литовську Республіку. У середині травня 2023 року стан здоров`я ОСОБА_2 почав погіршуватися та позивачка разом із нею знову переїхали до квартири ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки з адреси проживання ОСОБА_2 , їм із позивачкою було ближче діставатися до лікарень та медичних центрів задля здійснення обстежень та лікування ОСОБА_2 . 26.05.2023 у ОСОБА_2 стався інсульт, після чого остання була госпіталізована до КНП «МІСЬКА ЛІКАРНЯ №9» ЗМР та перебувала до 12.07.2023 у відділенні інтенсивної терапії (реанімації), після чого позивачка також була весь час разом з ОСОБА_2 , готувала їй кожного дня їжу та приносила до лікарні, у період реабілітації (до настання другого інсульту у ОСОБА_2 ), позивачка доглядала за нею. 12.07.2023 ОСОБА_2 була переведена до відділення неврології КНП «МІСЬКА ЛІКАРНЯ №4» ЗМР для проходження реабілітації після лікування в інтенсивній терапії. 14.07.2023 у ОСОБА_2 повторно стався інсульт та вона знову була госпіталізована до КНП «МІСЬКА ЛІКАРНЯ №9» ЗМР у відділення інтенсивної терапії (реанімації), після якого до неї приїздила зі Швеції онучка позивачки ОСОБА_5 , яка через війну виїхала, однак коли остання дізналася про суттєве погіршення стану здоров`я ОСОБА_2 , то одразу ж приїхала до м. Запоріжжя задля того, щоб відвідати у лікарні ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла у КНП «МІСЬКА ЛІКАРНЯ №9» ЗМР у віці 62 роки. Похорон ОСОБА_2 організувала та профінансувала позивачка. Таким чином позивачка та ОСОБА_2 постійно проживали разом починаючи з 2018 року, виключенням були періоди, коли позивачка, її чоловік та ОСОБА_2 були госпіталізовані у заклади охорони здоров`я. Отже позивачка та ОСОБА_2 проживали однією сім`єю у період з 2018 року по 2023 рік, який чітко становить 5 років.

Представник Запорізької міської ради Кіпа О.В. подала відзив на позов, в якому просила відмовити у його задоволенні. Зазначила, що в абзаці п`ятому пункті 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 1999 року № 5-рп/99 вказано тлумачення терміна «член сім`ї» членами сім`ї є, зокрема особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з особою у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Між позивачкою та ОСОБА_2 не може виникнути сімейних відносин. Як зазначає сама позивачка, між ними виникли дружні стосунки, засновані на взаємній допомозі одна одній. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім`ї, тощо. Позивачка має чоловіка, дітей та онуків, які не яким чином не мають будь-яку ступень спорідненості з ОСОБА_2 , а також не набули статус члена сім`ї будь-яким допустимим законом способом з померлою. Позивачка та ОСОБА_2 (зі слів) залишаються лише подругами і не яким чином не можуть вважатися сім`єю. Позивачка не надала належних та допустимих доказів на підтвердження факту спільного проживання з померлою ОСОБА_2 однією сім`єю та наявності взаємних прав та обов`язків. До того ж додані нею до заяви докази цього факту не підтверджують. ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , а спадкодавець за адресою: АДРЕСА_1 . Надані позивачкою копії спільних фотографій та відео, також не є належними доказами, які підтверджують факт проживання позивачки зі спадкодавицею однією сім`єю. Показання свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю. Обов`язковою умовою для визнання осіб членами сім`ї, крім власне факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини. В жодній копії товарних чеків про придбання будівельних матеріалів не зазначено хто придбав цей товар та на яку адресу, у зв`язку із чим не можуть розглядатись як докази спільного проживання. Укладений ОСОБА_2 . Договір на централізовану охорону від 23.03.2020 власної квартири за адресою: АДРЕСА_1 доводить лише факт дбання померлої про власне майно. У всіх копіях медичних документів місцем проживання позивачки зазначена адреса: АДРЕСА_2 , що підтверджує її постійне місце проживання за місцем реєстрації. Але квитанції про сплату житлово-комунальних послуг квартири ОСОБА_2 свідчать про постійне її проживання за адресою: АДРЕСА_1 . До того ж з огляду наданих позивачкою доказів, ОСОБА_6 проводила в своїй квартирі ремонт, уклала договір на централізовану охорону житлового приміщення, нарахування за житлово-комунальні послуги нараховувались на одну зареєстровану особу та з огляду квитанцій можливо зробити висновок, що ОСОБА_6 увесь час користувалась водою, газом, світлом, враховуючи зміну показників лічильників. Враховуючи роз`яснення Міністерства юстиції України від 11.10.2011 щодо визнання особи такою, що прийняла спадщину, у випадках, коли спадкоємці заявляють про постійне проживання разом зі спадкодавцем, проте зареєстровані за іншою адресою, судам слід враховувати, що місцем проживання фізичної особи згідно з частиною першою статті 29 ЦК України є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово. Місце проживання необхідно відрізняти від місця перебування фізичної особи, тобто того місця, де вона не проживає, а тимчасово знаходиться. Позивачкою не надано жодного доказу, який підтверджує не тільки факту проживання на протязі п`яти років разом з спадкодавицею, але й навіть взагалі доказу факту проживання однією сім`єю. За життя ОСОБА_2 не виявила бажання передати у спадок все своє майно ОСОБА_1 , заповіт не склала. Отже спірна квартирі має всі ознаки відумерлої спадщини.

Представник позивачки подав відповідь на відзив, в якому зазначив, що позивачкою акцентовано увагу на моменті виникнення міцних дружніх відносин, а саме на тому, що вони виникли в момент знайомства. Наявність міцних дружніх відносин між позивачкою та ОСОБА_2 станом на 1984 рік, не можуть свідчити про відсутність сімейних відносин між останніми у період з 2018 року по 2023 рік. Представник відповідача є непослідовною у викладі своїх доводів в обґрунтування неможливості виникнення між позивачкою та ОСОБА_2 сімейних відносин. Представник відповідача посилається на абзац п`ятий пункту 6 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміна, однак зазначає, що оскільки позивачка має чоловіка, дітей та онуків, які не яким чином не мають будь-яку ступень спорідненості з ОСОБА_2 , а також не набули статус члена сім`ї будь-яким допустимим законом способом з померлою. Позивачка з ОСОБА_2 залишаються лише подругами і не яким чином не можуть вважатися сім`єю. Тобто наведене представником відповідача у відзиві на позовну заяву нормативне обґрунтування та посилання останньої на вказане Рішення Конституційного Суду України прямо суперечить доводам представника відповідача відносно неможливості існування сімейних між позивачкою та ОСОБА_2 лише з тих підстав, що у позивачки є чоловік, діти та онуки. Перелік осіб, які можуть входити до четвертої черги спадкування за законом не є вичерпним. Не погоджується з висновком представника відповідача з приводу того, що надані позивачкою докази на підтвердження факту її постійного проживання однією сім`єю з померлою ОСОБА_2 є неналежними та недопустимими, однак представник відповідача жодним чином не зазначила у чому саме полягає неналежність та недопустимість кожного з наданих позивачкою доказів. Також не погоджується з твердженням представника відповідача щодо не надання позивачкою жодного доказу, який підтверджує не тільки факт проживання на протязі п`яти років разом з спадкодавицею, але й навіть взагалі доказу факту проживання однією сім`єю, оскільки було доволі «універсально» надано оцінку кожному з основних доказів наявних у матеріалах цієї справи, без належного обґрунтування. Доводи представника відповідача в цій частині є безпідставними та необґрунтованими, оскільки остання лише заперечувала доведені позивачкою факти та не погоджувалася з доводами останньої виходячи з особистого переконання. Наявна у матеріалах цієї справи чимала кількість відповідних доказів, у своїй сукупності беззаперечно підтверджує факт проживання позивачки з померлою ОСОБА_2 однією сім`єю починаючи з 2018 року по 2023 рік (5 років). ОСОБА_2 не складала заповіт за життя, оскільки не могла передбачити раптове настання у неї декількох інсультів поспіль, внаслідок яких і настала її смерть. ОСОБА_2 мала намір продовжувати жити та будувала плани на майбутнє, однак померла. Відтак доводи представника відповідача щодо не складання ОСОБА_2 заповіту за життя з тих підстав, що остання не хотіла заповісти своє майно позивачці є передчасними, оскільки смерть ОСОБА_2 настала відносно раптово та остання не мала змоги розпорядитися своїм майном до її настання.

Ухвалою про відкриття провадження у справі від 21.04.2025 відкрите провадження у справі, справа призначена до розгляду у загальному провадженні, призначено підготовче засідання. Витребувано у приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Кріль Олександра Михайловича копію спадкової справи, відкритої після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 . Витребуваний доказ поданий суду 01.05.2025. Ухвалою про призначення судового розгляду від 13.05.2025 закрито підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду по суті.

Позивачка ОСОБА_1 позов та обставини, якими він обґрунтований, підтримала. Додатково зазначила, що вона та ОСОБА_2 разом скуплялися, готували їжу, прибирали її квартиру, були однією сім`єю. Вважала ОСОБА_2 сестрою. Взяли у борг у ОСОБА_7 грошові кошти в сумі 1 000 доларів США на ремонт спірної квартири. Грошові кошти отримала ОСОБА_2 . Проте борг віддавали борг разом. Між нею та ОСОБА_2 була домовленість про те, що остання залишить квартиру у спадщину її донці, через що все необхідне для ремонту спірної квартири вони будуть купувати зі спільні кошти. Вказана домовленість відбулась у 2020 році.

Представник позивачки адвокат Тивоненко Д.Р. позов та обставини, якими він обґрунтований, підтримав.

Представник відповідача Кіпа О.В. в судове засідання не з`явилась. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлялася належним чином. Причини неявки не повідомила. У попередньому судовому засіданні позов та обставини, якими він обґрунтований, не визнала. Просила відмовити у задоволені позову.

Заслухавши пояснення позивачки та її представника, представника відповідача, дослідивши письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Свідок ОСОБА_4 пояснив, що позивачка є його дружиною. З ОСОБА_2 познайомився у 1984 році, разом працювали на одному підприємстві. Позивачка та ОСОБА_2 з першого дня роботи стали подругами та постійно спілкувалися, допомагали одна одній. Вони з позивачкою та ОСОБА_2 мали товариські відносини, постійно спілкувалися на роботі, святах. У 2018 році ОСОБА_2 розпочала ремонт у своїй квартирі та переїхала до їх з позивачкою квартири по вулиці Сікорського за взаємною згодою. Ремонт затягнувся, оскільки почався карантин. Разом їздили навідуватися до квартири. ОСОБА_2 проживала за адресою місця проживання його та позивачки до моменту смерті. Позивачка та ОСОБА_2 пару разів проживали у спірній квартирі по два тижні. Після 2020 року він захворів, ОСОБА_2 проживала у його та позивачки квартирі, допомагала йому з реабілітацією, їздила до нього на машині. У 2023 році позивачка та ОСОБА_2 поїхали до його та позивачки доньки до країни Литва на свято Пасха. Приїхали хворими та залишилися проживати у спірній квартирі для того, щоб він не захворів. 25.05.2023 ОСОБА_2 захворіла, повезли її до клініки Святого Миколая, де лікарі виявили пневмонію, тоді 26.05.2023 потрібно було здати відповідні аналізи, остання зателефонувала позивачці, яка одразу приїхала з роботи і повезла до її до КНП «МІСЬКА ЛІКАРНЯ № 9», в якій була приблизно один місяць з інсультом та була до дня смерті. Коли ОСОБА_2 проживала у його та позивачки квартирі все було спільне, в тому числі грошові кошти. Давали ОСОБА_2 грошові кошти на ремонт. У 2019 році ОСОБА_2 взяла у борг у ОСОБА_7 на підприємстві 1 000 доларів США. Повертали грошові кошти разом, при цьому він та позивачка повернули 500 доларів США. Борг повернули через півроку. ОСОБА_2 перебувала у зареєстрованому шлюбі з 2007 року по 2014 рік. У його та позивачки квартирі були речі ОСОБА_2 , а саме одяг, взяття, у останньої була своя кімната. Під час перебування у Литві ОСОБА_2 казала, що її квартира залишиться у спадок його та позивачки доньці ОСОБА_9 . Він, позивачка та ОСОБА_2 проживали разом, їжу готували по черзі, разом купували продукти харчування. Коли він був у лікарні, ОСОБА_2 готувала їжу та привозила йому, возила його до поліклініці на машині, допомагала йому під час реабілітації після інсульту, у неї були ключі від квартири, жила у їх квартирі як сестра та вважали її членом сім`ї. Також допомагали ОСОБА_2 коли вона хворіла. Разом купували меблі, ліжко до їх з позивачкою зали, диван купували до кімнати ОСОБА_2 у їх квартирі. У квартиру ОСОБА_2 купували ванну, батареї, добавляли їй кошти.

Свідок ОСОБА_10 пояснила, що з позивачкою знайомі дуже давно, разом працювали на підприємстві, є друзями. З 1986 року була знайома з ОСОБА_2 , дружила з нею. Позивачка та ОСОБА_2 дружили з 1984 року, коли остання приїхала до м. Запоріжжя та влаштувалася на підприємство. У 1998 році пішла на пенсію, позивачка та ОСОБА_2 весь час приходили до неї у гості, допомагали, постійно спілкувалася з останніми. З ОСОБА_2 спілкувалася до її смерті. У лютому 2019 року ОСОБА_2 почала робити ремонт у спірній квартирі, ремонт закінчився у 2020 році. Під час ремонту ОСОБА_2 проживала у сім`ї ОСОБА_1 по вулиці Сікорського , та після ремонту у своїй квартирі проживала у них часто, майже весь час, тому що хворіли то ОСОБА_1 , то ОСОБА_4 . Про ремонт ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розповідали їй коли приходили у гості. Коли хворів чоловік позивачки, ОСОБА_2 возила йому їжу. Після початку військової агресії позивачка та ОСОБА_2 проживали у квартирі останньої разом, оскільки квартира позивачки була у Шевченківському районі, де було гучно. Чоловік позивачки залишився проживати у своїй квартирі по вулиці Сікорського . У 2023 році позивачка та ОСОБА_2 поїхали у Литву до доньки ОСОБА_3 , а по приїзду захворіли на COVID та залишилися проживати у спірній квартирі по вулиці Товариська , щоб не заразити чоловіка позивачки. У клініці Святого Миколая у ОСОБА_2 виявили запалення легень та отит, потім стався інсульт, 26.05.2023 її забрали до КНП «МІСЬКА ЛІКАРНЯ № 9», де ІНФОРМАЦІЯ_1 вона померла. Весь цей час була у лікарні. Їй відомо, що сім`я ОСОБА_3 та ОСОБА_2 разом купували продукти харчування, у них був спільний бюджет, витрати на лікарню та похорон ОСОБА_2 покладалися на плечі позивачки. Спочатку померли батьки ОСОБА_2 , потім брат, більше нікого у неї не було. До війни ОСОБА_12 обіцяла доньці позивачки ОСОБА_9 , що переоформить не неї квартиру. Коли у ОСОБА_2 був другий інсульт, онука позивачки приїздила до неї у лікарню. Особисто була у квартирі позивачки та спірній квартирі, у яких знаходилися речі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , екземпляри ключі від квартир також мали обидві. ОСОБА_2 брала у борг у ОСОБА_7 1 000 доларів США для ремонту. Вказану суму позивачка та ОСОБА_2 повертали разом, оскільки остання обіцяла залишити квартиру донці позивачки. Вказані грошові кошти ОСОБА_13 передав ОСОБА_2 у її присутності. Часто була у гостях у ОСОБА_1 , один раз у місяць у ОСОБА_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 08.09.2023.

Після її смерті відкрилась спадщина на все її майно, до якої увійшло право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_2 на праві особистої приватної власності на підставі свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_2 від 08.10.1997, що підтверджується відповідним свідоцтвом та витягом з ДРРП на нерухоме майно від 21.12.2021 № 291631977.

05.02.2024 приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Кріль О.М. заведена Спадкова справа № 12/2024 за заявою ОСОБА_1 , що підтверджується копією Спадкової справи.

12.03.2024 ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом.

Того ж дня приватним нотаріусом ОСОБА_1 видана постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії, в якій їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв`язку із тим, що остання не надала рішення суду, яке набрало законної сили, яке підтверджує факт проживання зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

26.02.2014 між ОСОБА_2 та ОСОБА_14 розірвано шлюб, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 від 26.02.2014.

Відповідно до виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 16.06.2020, виписки з медичної картки стаціонарного хворого неврологічного відділення № 2167, виписки з медичної картки стаціонарного хворого неврологічного відділення № 2185 в період з 09.06.2020 по 16.06.2020 ОСОБА_4 знаходився на лікуванні в КНП «МЛЕ та ШМД» ЗМР у зв`язку із захворюванням на ішемічний інсульт, амбулаторно 17.06.2020, продовжує хворіти, в період з 30.08.2021 по 09.09.2021 в ННМЦ «УНІВЕРСИТЕТСЬКА КЛІНІКА» ЗДМУ у зв`язку із наслідками ішемічного інсульту, та в період з 31.08.2021 по 10.09.2021 на лікуванні ННМЦ «УНІВЕРСИТЕТСЬКА КЛІНІКА» ЗДМУ у зв`язку з вертеброгенною радикулопатією.

Згідно з розрахунками ТОВ «МІСТО ДЛЯ ЛЮДЕЙ ЗАПОРІЖЖЯ», Концерну «МТМ», КП «ВОДОКАНАЛ» ТОВ «ЗАПОРІЖГАЗ ЗБУТ» ОСББ «ДОБРОБУТ 37», ГК «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ» за період з січня 2019 року по лютий 2023 року, ОСОБА_2 користувалася житлово-комунальними послугами за адресою: АДРЕСА_1 , за які самостійно сплачувала кошти.

Відповідно до копій паспортів громадянина України місце проживання позивачки ОСОБА_1 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 , а місце проживання померлої ОСОБА_2 було зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .

На доданих до позовної заяви фотознімках містяться зображення позивачки ОСОБА_1 , а також ОСОБА_2 .

Згідно з договором № 52302 від 09.09.2023, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «ІНТЕК», актом № 10644 від 09.09.2023, свідоцтвом про поховання № 52302, ОСОБА_1 стала замовником ритуальних послуг для поховання ОСОБА_2 .

Відповідно до статті 77 ЦПК України суд не визнає належними доказами, які містять інформацію щодо предмета доказування в цій справі, яким є факт проживання ОСОБА_1 зі спадкодавцем ОСОБА_2 однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, наступні документи: товарині чеки від 26.03.2018, 27.03.2018, 28.03.2018, 29.03.2018, 20.08.2019, 22.08.2019 та 27.08.2019, № ЛД000022931 від 23.08.2019, № ЛД000023461 від 26.08.2019, видаткову накладну № Сам-000012 від 15.08.2019, які не містять інформації щодо покупців товарів.

Не є належними доказами трудові книжки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , паспорти громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , договір № 02-620076807 221 від 23.03.2020.

Крім цього не містять інформації щодо предмета доказування виписний епікриз № 1264, виписку з історії хвороби № 5385, виписний епікриз з історії хвороби № 4046, відповідно до яких ОСОБА_1 в період з 29.10.2014 по 05.11.2014 знаходилася на лікуванні в КУ «ЦПМСП №2», в період з 06.11.2014 по 26.11.2014 на лікуванні в терапевтичному відділенні КУ «ЦКБ №4» м. Запоріжжя та в період з 26.11.2014 по 05.12.2014 на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні 2-ої міської лікарні.

Відповідно до статей 1216 - 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частини першою статті 1220 ЦК України визначено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Згідно зі статтею 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до частин першої та п`ятої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Статтею 1261 ЦК України визначено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до статті 1262 ЦК України у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

Згідно зі статтею 1263 ЦК України у третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця.

Відповідно до статті 1261 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Частиною першою статті 1265 ЦК України визначено, що у п`яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення.

Спадкоємці ОСОБА_2 за заповітом та за законом першої - третьої та п`ятої черги відсутні, що підтверджується копією Спадкової справи № 12/2024.

При цьому позивачка вважає себе спадкоємцем ОСОБА_2 четвертої черги за законом, як особа, яка проживала зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

У справах позовного провадження юридичні факти, належать до предмета доказування і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, якщо цей факт пов`язаний з будь-якими заявленими позовними вимогами. Суд зобов`язаний встановити наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (стаття 76 ЦПК України).

Вимоги про встановлення фактів проживання зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини можуть бути вирішена в порядку окремого судового непозовного цивільного судочинства, що передбачено розділом IV ЦПК України, у випадку, якщо між сторонами не існує спору. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Обґрунтування позиції суду щодо підтвердження чи спростування фактів проживання зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини у справах позовного провадження має бути наведено у мотивувальній частині рішення. У ній, зокрема, мають бути зазначені фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Відповідно до статті 291 ЦК України фізична особа незалежно від віку та стану здоров`я має право на сім`ю. Фізична особа не може бути проти її волі розлучена з сім`єю, крім випадків, встановлених законом. Фізична особа має право на підтримання зв`язків з членами своєї сім`ї та родичами незалежно від того, де вона перебуває. Ніхто не має права втручатися у сімейне життя фізичної особи, крім випадків, передбачених Конституцією України.

У статті 3 СК України зазначено, що сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина належить до сім`ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає. Права члена сім`ї має одинока особа. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Аналіз вищевказаних норм права дає підстави для висновку про те, що особа може мати лише одну сім`ю.

Судом встановлено, що членами сім`ї позивачки є вона та її чоловік ОСОБА_4 , що підтверджується копією її паспорта громадянки України та показаннями свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_10 .

При цьому померла ОСОБА_2 за життя була одинокою особою та була членом своєї сім`ї, що підтверджується копією Спадкової справи № 12/2024 та показаннями свідків.

Таким чином ОСОБА_2 не могла бути членом сім`ї позивачки та навпаки.

Пленум Верховного Суду України у пункті 21 постанови від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснив судам, що при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки.

Тлумачення вказаних норм права дає підстави для висновку, що для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів, а саме: 1) проживання однією сім`єю із спадкодавцем; 2) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п`ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім`єю.

Обов`язковою умовою для визнання осіб членами сім`ї, крім факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18), та Верховним Судом у постановах: від 21 березня 2019 року у справі № 461/4689/15-ц (провадження № 61-43735св18); від 10 жовтня 2019 року у справі № 520/8495/17 (провадження № 61-7058св19); від 17 жовтня 2019 року у справі № 712/1294/17 (провадження № 61-34351св18); від 09 січня 2020 року у справі № 186/421/17 (провадження № 48280св18); від 09 червня 2021 року у справі № 346/5702/18 (провадження № 61-17111св20).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові від 08.12.2021 у справі № 531/295/19 Касаційний цивільний суд Верховного Суду зазначив, що для встановлення спільного проживання однією сім`єю до уваги беруться показання свідків про спільне проживання фактичного подружжя та ведення ними спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання) чоловіка та жінки, фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім`ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо. Показання свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.

Згідно з показаннями свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_10 спадкодавець проживала разом з сім`єю позивачки, вела з ними спільний побут.

Проте показання свідків у сукупності із дослідженими судом письмовими документами не доводять, що позивачка та спадкодавець мали взаємні права та обов`язки.

Суд дійшов висновку про те, що позивачка не є спадкоємцем ОСОБА_2 за законом четвертої черги, оскільки не була членом її сім`ї, а отже відсутні підстави для визнання за нею права власності на квартиру АДРЕСА_6 в порядку спадкування за законом.

За таких обставин суд дійшов висновку про відмову у позові.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З урахуванням відмови у позові, судові витрати покладаються на позивачку.

Керуючись статтями 3 - 5, 10 - 13, 76, 81, 89, 259, 263 - 265, 268 ЦПК України, суд

ухвалив:

у позові відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Дніпровський районний суд міста Запоріжжя шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.

Повне рішення складене 02 липня 2025 року.

Реквізити учасників справи:

позивачка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ,

відповідач - Територіальна громада міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради, місцезнаходження: пр. Соборний, 206, м. Запоріжжя, код ЄДРПОУ 04053915.

Суддя М.В. Фетісов