Рішення № 128562464, 01.07.2025, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа №639/2358/25

Провадження №2-о/639/83/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2025 року Новобаварський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Труханович В.В.,

за участю секретаря Яременко В.В.,

розглянувши в порядку окремого провадження у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу №639/2358/25 за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Перший відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Чернівці Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції про встановлення факту родинних відносин, -

ВСТАНОВИВ:

09 квітня 2025 року до Жовтневого районного суду м. Харкова звернулась з заявою ОСОБА_1 , в особі свого представника адвоката Колєснікової Ольги Миколаївни, треті особи, ОСОБА_2 , Перший відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Чернівці Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції про встановлення факту родинних відносин, відповідно до якої просила суд, встановити юридичний факт, що громадянка Об?єднаної Республіки Танзанія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є матір?ю дитини жіночої статі ОСОБА_3 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Чернівці (Україна) шляхом використання допоміжних репродуктивних технологій.

В обгрунтування заяви представник заявника посилається на те, що 22 березня 2019 року між громадянином Федеративної республіки Німеччина ОСОБА_2 та громадянкою об`єднаної республіки Танзанія ОСОБА_4 (призвище до шлюбу Kamigisha) ОСОБА_5 на території Федеративної республіки Німеччина було укладено шлюб. В зв`язку з наявними медичними показаннями заявники взяли участь в програмі екстракорпорального запліднення з перенесенням ембріонів у ТОВ «САНА-МЕД» (Центр репродукції людини Клініка професора Феськова О.М.) та подальшим виношуванням вагітності сурогатною матір`ю громадянкою України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з якою подружжям укладено договір про виношування вагітності. Громадянка України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , своєю заявою від 12.11.2024 на підставі ст. 123 Сімейного кодексу України надала згоду на запис подружжя: ОСОБА_2 та ОСОБА_1 батьками дитини, що народилась в результаті переносу ембріона, походженого від подружжя, методом екстрокорпорального запліднення. Відповідно до вимог чинного законодавства та на підставі наданих заявницею, її чоловіком та сурогатною матір`ю документів, 23 листопада 2024 року компетентною установою - Першим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 ОСОБА_3 , батьками якої зазначені: ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , про що 23.11.2024 року складено відповідний актовий запис №1468.Дитина на цей час знаходиться разом зі своїми батьками - у Федеративній республіці Німеччина, де останні спільно проживають та що підтверджується свідоцтвом про шлюб, укладеним у місті Мальзунген (ФРН). У той же час, згідно норм права ФРН, де мешкає заявниця, здійснений в Україні актовий запис про матір в реєстрі актів цивільного стану громадян, та видане на цій підставі свідоцтво про народження дитини не визнається в Німеччині як рішення (акт) компетентного органу України та вказане можливо лише шляхом отримання рішення суду в Україні про встановлення правового статусу батьківства. Таке судове рішення може бути згодом визнаним місцевим судом, згідно з ч.1 ст. § 108 Закону про процедуру у сімейних справах. Таким чином, звернення з даною заявою до суду обумовлене спеціальним для Федеративної Республіки Німеччина порядком реєстрації батьківства щодо дітей, народжених шляхом сурогатного материнства за кордоном.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 14 квітня 2025 року заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Перший відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Чернівці Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції про встановлення факту родинних відносин залишено без руху. Надано строк для усунення вказаних недоліків. 18 квітня 2025 року від представника заявника надійшла заява на виконання вимог ухвали суду. Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 22 квітня 2025 року прийнято заяву до розгляду та відкрито окреме провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Перший відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Чернівці Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції. Призначено судове засідання. 28 квітня 2025 року від представника заінтересованої особи ОСОБА_2 адвоката Гофельд Ганни Сергіївни надійшли письмові пояснення по справі,згідно яких повідомила, що ОСОБА_2 не заперечує проти заявлених вимог, підтримує їх. Заявник та представник заявника Колєснікова О.М., яка діє на підставі Ордеру на надання правничої допомоги від 04.04.2025 № 0404/25 в судове засідання не з?явились, представник заявника надала заяву про розгляд справи без її участі та без участі заявника. Заяву підтримала, просила її задовольнити, посилаючись на обставини викладені у рішенні вище. Заінтересована особа ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_7 , яка діє напідставі Ордеру на надання правничої допомоги від 07.04.2025 № 07042025/2 в судове засідання не з?явились, від представника надійшла заява про розгляд справи без її участі та без участі заінтересованої особи. Надала письмові пояснення, проти задоволення заявлених вимог не заперечують. Представник Першого відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Чернівці Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції в судове засідання не з?явився, про день та час судового засідання повідомлений належним чином, заяв про відкладення розгляду справи до суду не надходило. У відповідності до вимог ст. 223 ЦПК України суд вважає можливим розглянути справу у відсутності нез?явившихся сторін та ухвалити по справі рішення, на підставі наявних в матеріалах справи доказах. Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини. Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до ч.1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У відповідності до положень ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Положеннями ч.1 ст.19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Відповідно до положень ст.ст. 293, 315 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. За п. 1 ст. 315 ЦПК України суд вправі розглядати справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, зокрема, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникам для реалізації своїх прав.У судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. Згідно ч. 1ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Судом встановлено, що 22 березня 2019 року між громадянином Федеративної республіки Німеччина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та громадянкою об`єднаної республіки Танзанія ОСОБА_8 ) ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на території Федеративної республіки Німеччина було укладено шлюб, реєстраційний номер Е 5/2019, засвідчений відділом реєстрації актів цивільного стану міста Мельзунген, Федеративна Республіка Німеччина,підтверджується Свідоцтвом про шлюб (а.с.3). В подальшому заявник та її чоловік ОСОБА_2 з наявними медичними показаннями заявники взяли участь в програмі екстракорпорального запліднення з перенесенням ембріонів у ТОВ «САНА-МЕД» (Центр репродукції людини Клініка професора ОСОБА_9 ) (а.с.19). Між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_6 було укладено договір про виношування вагітності, предметом якого є виношування ОСОБА_6 вагітності, що настала в результаті переносу у порожнину її матки ембріона людини, зачатого подружжям ОСОБА_4 в результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій, а також народження генетично чужої їй дитини для її подальшого передання на виховання біологічним батькам (19,20,21). ОСОБА_6 надала згоду, посвідчену приватним нотаріусом, на запис ОСОБА_1 та ОСОБА_2 батьками дитини жіночої статі, яку вона народила ІНФОРМАЦІЯ_5 у результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій (а.с. 22). 23 листопада 2024 року Першим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції було видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , згідно якого ОСОБА_3 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 , її батьками вказані мати - ОСОБА_1 та батько - ОСОБА_2 (а.с. 14). Згідно результату дослідження №45538 аналізу ДНК на батьківство ОСОБА_2 з ймовірністю 99,999996% є батьком ОСОБА_3 (а.с. 21). Разом з цим, як зазначила представник заявника, відповідно до норм права Федеративної Республіки Німеччини громадянка ОСОБА_1 не може вважатись законною матір`ю дитини ОСОБА_3 , матір`ю може бути лише жінка, яка народила дитину. Хоча материнство після народження дитини за допомогою допоміжних репродуктивних технологій відхиляється від німецького положення про материнство згідно законодавства Федеративної Республіки Німеччини, таке материнство допустиме при наявності позитивного рішення іноземного (у даному випадку - українського) суду з цього питання. Визнання іноземним (у даному випадку - українським) судом батьківства громадян Федеративної Республіки Німеччини, які бажають стати батьками, має принципове значення для охорони інтересів дитини. Без такого рішення батьківські права особи, зокрема, якабажає стати матір`ю, не будуть визнані у Федеративної Республіки Німеччини. Згідно із ст. 496 ЦПК України іноземці та інші іноземні особи, мають право звертатись до судів України для захисту своїх прав, свобод чи інтересі. Іноземні особи мають процесуальні права та обов`язки нарівні з фізичними і юридичними особами України, крім випадків, передбачених Конституцією та Законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Судом встановлено, що правом Федеративної Республіки Німеччина, де проживає заявниця (мати дитини) ОСОБА_1 , сурогатне материнство заборонене, і в якості матері відповідно до параграфу 1591 Цивільного кодексу ФРН визнається лише жінка, яка народила дитину (сурогатна матір).

Відповідно до ч.1 ст. § 108 Закону ФРН «Про порядок розгляду сімейних справ та справ добровільної підсудності» за винятком рішень у справах про шлюб, рішення, прийняті за кордоном, визнаються без особливого провадження.

Верховний суд Німеччини у справі XII ZB 320/17 від 20.03.2019 р., предметом розгляду було питання запису матір`ю в Німеччині саме особи, яка була вже записана такою у свідоцтві про народження в Україні відповідно до українського права, зробив такий висновок: «Запис в українському реєстрі про народження, а також видане на його підставі свідоцтво про народження, не є рішенням, яке може бути визнаним в розумінні ч. 1 § 108 Закону про провадження у справах сім`ї та з питань добровільної підсудності».

Тобто невизнання факту реєстрації матір`ю дитини в Україні Верховним судом ФРН обґрунтовується тим, що така реєстрація підтверджується не рішенням суду, а рішенням українського органу реєстрації актів цивільного стану, яке не відповідає змісту ч. 1 § 108 Закону «Про порядок розгляду сімейних справ та справ добровільної підсудності».

Вказані вище норми права Німеччини та висновок з рішення Верховного суду ФРН були отримані з офіційних джерел, а саме сайтів міністерства Юстиції і захисту споживачів ФРН та реєстру рішень Федерального Верховного суду ФРН, які є доступними джерелами права, український переклад яких посвідчений у встановленому законом порядку.

Таким чином, наданими документами підтверджується, що зроблений в Україні актовий запис про матір та батька в реєстрі актів цивільного стану громадян, та видане на цій підставі свідоцтво про народження дитини не визнається в Німеччині як рішення компетентного органу України.

Отже, здійснений в Україні актовий запис про батьків в реєстрі актів цивільного стану громадян, та видане на цій підставі свідоцтво про народження дитини не визнається в Німеччині як рішення (акт) компетентного органу України, зокрема не визнається і свідоцтво про народження, в якому матір`ю народженої в Україні ОСОБА_3 записана ОСОБА_1 .

Згідно змісту висновку, викладеного у рішенні Верховного суду ФРН XII ZB 320/17 від 20.03.2019 , таке невизнання свідоцтва про народження може бути усунено шляхом встановлення факту родинних відносин в суді України за місцем народження дитини з винесенням відповідного судового рішення.

Рішення суду України про встановлення юридичного факту родинних відносин заявниці та її доньки є єдиним документом, який необхідний для оформлення батьківських прав на території ФРН, тому, у розумінні п. 2 ч. 1 ст. 318 ЦПК України, встановлення цього факту іншими засобами є неможливим з огляду на вищевказані джерела права. Наявність такого рішення забезпечуватиме права заявників та дітей, зокрема матеріального забезпечення та піклування, а також права на повагу до сімейного життя, передбаченого статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно ч. 3. ст. 8 Закону України «Про міжнародне приватне право» особи, які беруть участь у справі, мають право подавати документи, що підтверджують зміст норм права іноземної держави, на які вони посилаються в обґрунтуванні своїх вимог або заперечень, іншим чином сприяти суду чи іншому органу у встановленні змісту цих норм.

Заява подана з метою охорони прав подружжя та дітей на повагу до приватного та сімейного життя, а також, з метою створення умов для здійснення подружжям особистих немайнових прав щодо дітей в країні їх громадянства та постійного проживання.

В силу приписів статті 4 вказаного Закону право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України.

Статтею 65 цього Закону передбачено, що встановлення та оскарження батьківства визначається особистим законом дитини на момент її народження.

Відповідно до ст. 16 цього Закону особистим законом фізичної особи вважається право держави, громадянином якої вона є.

Відповідно до ст. 123 Сімейного Кодексу України, у разі народження дружиною дитини, зачатої в результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій, здійснених за письмовою згодою її чоловіка, він записується батьком дитини. У разі перенесення в організм іншої жінки ембріона людини, зачатого подружжям (чоловіком та жінкою) в результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій, батьками дитини є подружжя. Подружжя визнається батьками дитини, народженої дружиною після перенесення в її організм ембріона людини, зачатого її чоловіком та іншою жінкою в результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій.

Згідно п. 11 глави 1 розділу III Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених Наказом Міністерства юстиції України 18.10.2000 року №52/5, у разі народження дитини жінкою, якій в організм було перенесено ембріон людини, зачатий подружжям у результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій, державна реєстрація народження проводиться за заявою подружжя, яке дало згоду на таке перенесення.

У цьому разі одночасно з документом, що підтверджує факт народження дитини цією жінкою, подається заява про її згоду на запис подружжя батьками дитини, справжність підпису на якій має бути нотаріально засвідченою, а також довідка про генетичну спорідненість батьків /матері чи батька/ з плодом. При цьому в графі "Для відміток" актового запису про народження робиться один з таких записів: "Матір`ю дитини, яка ідентифікована електронною системою охорони здоров`я за даними заяви про згоду на запис подружжя батьками дитини, є громадянка (прізвище, власне ім`я, по батькові)" або " Матір`ю дитини згідно з медичним свідоцтвом про народження є громадянка (прізвище, власне ім`я, по батькові)", а також зазначаються найменування закладу (установи), що видав(ла) довідку, дата її видачі та номер, дані нотаріуса (прізвище та ініціали, нотаріальний округ чи державна нотаріальна контора), дата та за яким реєстровим номером засвідчено справжність підпису жінки на заяві про її згоду на запис подружжя батьками дитини.

Так, матеріали справи містять довідку про генетичну спорідненість батьків (матері чи батька) з плодом №9962 від 11.11.2024, заяву громадянки України ОСОБА_6 , завіреною приватним нотаріусом Лозівського районного нотаріального округу Харківської області Мірошніченко О.М., якою надала згоду на запис подружжя: ОСОБА_2 та ОСОБА_1 батьками дитини, що народилась в результаті переносу ембріона, походженого від подружжя, методом екстрокорпорального запліднення, свідоцтво про народження ОСОБА_3 , батьками якої зазначені: ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , серії НОМЕР_1 , а отже, суд приходить до висновку, що факт родинних відносин, а саме: що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Чернівці (Україна) шляхом використання допоміжних репродуктивних технологій підтверджено належними та допустимими доказами.

У рішеннях від 26 червня 2014 року у справі «Меннессон проти Франції» скарга №65192/11 та у справі «Лабассе проти Франції» скарга №65941/11, Європейський суд з прав людини зазначив, що кожна країна має право заборонити сурогатне материнство на її території. Однак Суд також визначив, що заборона сурогатного материнства не може впливати на дітей, народжених у такий спосіб за кордоном. У цьому контексті Суд висловив позицію, що країни, де сурогатне материнство заборонене, повинні визнати родинний зв`язок між дітьми, народженими від сурогатної матері за кордоном, та їхніми біологічними батьками, інакше буде мати місце порушення прав дітей на повагу до приватного та сімейного життя, гарантованого ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У зв`язкуіз викладеним,для необхідностізахисту інтересівдитини таїї матері,суд вважаєза необхіднезадовольнити заявуі встановитифакт,що громадянкаОб?єднаної Республіки Танзанія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є матір?ю дитини жіночої статі ОСОБА_3 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Чернівці (Україна) шляхом використання допоміжних репродуктивних технологій.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 4, 5, 13, 76-81, 133, 141, 223, 247, 293, 315, 318 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Перший відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Чернівці Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції про встановлення факту родинних відносин задовольнити.

Встановити факт родинних відносин, а саме що громадянка Об?єднаної Республіки Танзанія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є матір?ю дитини жіночої статі ОСОБА_3 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Чернівці (Україна) шляхом використання допоміжних репродуктивних технологій.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Найменування сторін:

Заявник: ОСОБА_1 , громадянка Об?єднаної Республіки Танзанія, ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

Заінтересована особа:Перший відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Чернівці Західного межрегіонального управління Міністерства юстиції ( ЄДРПОУ 44956923, м.Чернівці, вул. Кобилянської Ольги, 29);

Заінтересована особа: ОСОБА_2 (громадянин Федеративної Республіки Німеччина, ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Повний текст рішення суду складено 01.07.2025

Суддя В.В. Труханович