Вирок № 128561593, 02.07.2025, Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 338/645/25

02 липня 2025 року селище Богородчани

Богородчанський районний суд Івано-Франківської області в складі головуючого судді ОСОБА_1 , секретаря судового засідання ОСОБА_2 за участю: прокурора ОСОБА_3 обвинуваченої ОСОБА_4 , її захисника адвоката ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Богородчани, обвинувальний акт у кримінальному провадженню внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22025090000000047 від 08 травня 2025 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки смт. Нижня Кринка, Харцизького району, Донецької області, громадянки Українки, з повною загальною середньою освітою, не працюючої, пенсіонерки, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , громадянки України, раніше не судимої,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2,3 ст. 436-2 КК України,

в с т а н о в и в :

Громадянка України ОСОБА_4 створила у соціальній мережі «Одноклассники» обліковий запис з ідентифікатором користувача « ОСОБА_4 » за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 який в подальшому особисто використовувала для спілкування з іншими користувачами соціальної мережі «Одноклассники», залишивши персональний акаунт відкритим для публічного огляду та поширення інформації невизначеному колу осіб.

Знаючи, що публікації в соціально-орієнтованих ресурсах як частина суспільно-політичної комунікації сприяють формуванню суспільної думки, ОСОБА_4 послідовно, систематично, активно стала розповсюджувати у них публічну інформацію з глорифікацією осіб, які здійснювали збройну агресію проти України.

Не пізніше 23 січня 2024 року, перебуваючи у невстановленому місці, на особистій сторінці « ОСОБА_4 » за посиланням « ІНФОРМАЦІЯ_2 » для доведення до інших користувачів вказаної СМ, насамперед з категорії друзів (всього - 313), висловила емоцію «Класс» та умисно поширила публікацію від користувача під іменем « ОСОБА_7 » наступного змісту: «Дословный пересказ вернувшегося из этого ада. Вы обязаны знать, с какими тварями, ублюдками и недочеловеками воюют наши парни на Донбассе. И то что их с каждым днем становится меньше на земле, это заслуга наших парней. Слава армии России», яка містить висловлювання, стверджувальні конструкції з вираженою позитивною оцінкою, возвеличенням і героїзацією (глорифікацією) російських військових, що беруть участь у збройній агресії російської федерації проти України. Водночас, у вказаній публікації вжито висловлювання звинувачувального змісту з вираженою негативною конотацією щодо українських військових, як жорстких, безжалісних, позбавлених морально-етичних принципів. Крім того, у вказаній публікації вжито мовну конструкцію «Слава армии России», що виражає гордість і возвеличення російської армії та возвеличує як країну-агресора, так і учасників збройної агресії російської федерації проти України.

Громадянка України ОСОБА_4 усвідомлюючи суспільну небезпечність своїх дій, реалізовуючи власний злочинний умисел, не пізніше, 08 квітня 2024 року , висловлюючи серед невизначеного, але значного кола користувачів соціальної мережі «Одноклассники», свою проросійську позицію, умисно, цілеспрямовано, переслідуючи антиукраїнські ідеологічні мотиви, достовірно знаючи про публічно комунікативний характер та можливості поширення інформації через всесвітню мережу Інтернет, перебуваючи у невстановленому досудовим слідством місці, використовуючи обліковий запис з ідентифікатором користувача « ОСОБА_4 » за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 будучи прихильницею установлення контролю російської федерації над політичними та економічними процесами в Україні, діючи з мотивів заподіяння шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, державній безпеці України, поширила на власній сторінці публікацію від користувача під іменем « ОСОБА_8 »: « ОСОБА_9 был единственным в мире главой государства, лично воевавшим с оружием в руках, будучи первым человеком страны. Как минимум за это - слава и светлая память», зміст якої містить схвалення і позитивну оцінку дій та водночас героїзацію не лише вчинків а й загалом постаті « ОСОБА_9 » (ватажка угрупування так званої «ДНР»), звеличення і визнання його заслуг, а також скорботу за його загибеллю.

У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 свою вину у вчинені інкримінованих їй кримінальних правопорушень передбачених ч. 2,3 ст. 436-2 КК України, визнала при обставинах вказаних в обвинувальному акті, які підтвердила суду, погодившись із кваліфікацією вчинених нею діянь. Дала показання, що дійсно мала акаунт та користувалась соціальною мережею «Однокласники». Окрім неї інші особи не мали доступу до її акаунту та не могли користуватись її сторінкою. Заходила у вказану соціальну мережу через свій мобільний телефон. Не заперечує, що відмічала та поширювала зазначені публікації, які їй інкримінуються. Вказує, що її акаунт не є закритим від інших користувачів соціальної мережі та розуміє, що всі збережені нею публікації на своїй сторінці в соціальній мережі можуть читатись іншими користувачами мережі та друзями по соціальній мережі. У скоєному щиро розкаюється, просить вибачення за вчинення таких дій. На цей час жодним чином не схвалює збройну агресію російської федерації. Негативно відноситься до скоєного, зазначає, що більше б такого ніколи не вчинила та не вчинить в майбутньому, про вчинене шкодує.

Суд переконався, що показання обвинуваченої є послідовними, логічними, а тому не викликають сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченою змісту обставин вчинених нею діянь, добровільності та істинності її позиції.

Інші учасники судового провадження не оскаржують фактичних обставин кримінального провадження.

Крім того, судом встановлено, що учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин, а тому не має сумніву в добровільності їх позиції, роз`яснивши, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Суд, з огляду на викладене, визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються, що узгоджується з положеннями ч. 3 ст. 349 КПК України, обмеживши обсяг досліджуваних доказів, допитом обвинуваченої, дослідженням матеріалів кримінального провадження, щодо визначення долі речових доказів та матеріалів, які характеризують особу обвинуваченої, витрат на проведення судової експертизи.

Суд вважає доведеною винуватість обвинуваченої ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2,3 ст. 436-2 КК України та кваліфікує її дії, як поширення матеріалів, у яких міститься виправдовування, визнання правомірною збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році, виправдовування, визнання правомірною тимчасової окупації частини території України, а також глорифікація осіб, які здійснювали збройну агресію Російської Федерації проти України, розпочату у 2014 році, представників збройних формувань Російської Федерації, іррегулярних незаконних збройних формувань, озброєних банд та груп найманців, створених, підпорядкованих, керованих та фінансованих Російською Федерацією, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 436-2 КК України;

та поширення матеріалів, у яких міститься глорифікація осіб, які здійснювали збройну агресію Російської Федерації проти України, розпочату у 2014 році, представників збройних формувань Російської Федерації, іррегулярних незаконних збройних формувань, озброєних банд та груп найманців, створених, підпорядкованих, керованих та фінансованих Російською Федерацією, а також представників окупаційної адміністрації Російської Федерації, яку складають її державні органи і структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованими територіями України, та представників підконтрольних Російській Федерації самопроголошених органів, які узурпували виконання владних функцій на тимчасово окупованих територіях України, вчинених повторно, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3, ст. 436-2 КК України.

Суд, призначаючи ОСОБА_4 вид та міру покарання, виходить із встановленої ст. 50 КК України, його мети кари, виправлення та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, заснованої на вимогах виваженості та справедливості, при цьому враховує визначені ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання стосовно обставин цієї справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи обвинуваченої, обставин, що пом`якшують покарання та обставин, що обтяжують покарання.

Виходячи із засади співмірності, призначене покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують. Без урахування й належної оцінки всіх цих обставин у своїй сукупності обрана міра покарання не може вважатися справедливою.

При вирішені питання щодо призначення покарання обвинуваченій ОСОБА_4 судом встановлено наступне.

ОСОБА_4 скоїла кримінальні правопорушення, які відповідно до ст. 12 КК України, класифікуються, як не тяжкий та тяжкий злочин.

Обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_4 є вчинення кримінальних правопорушень з використанням умов воєнного стану.

Обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_4 є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Крім того, у відповідності до ч.2 ст. 66 КК України, суд вважає за необхідне визнати такими, що пом`якшують покарання ОСОБА_4 - повне визнання вини у інкримінованому, похилий вік, наявність захворювань.

З врахуванням обставин справи, характеру та ступеню суспільної небезпечності скоєного, особи обвинуваченої ОСОБА_4 , яка вчинила декілька кримінальних правопорушень в умовах воєнного стану, разом з тим є особою раніше не судимою, повністю визнала вину в інкримінованих правопорушеннях, щиро розкаюється у скоєному, не перебуває на обліку у лікарів психіатра та нарколога, є пенсіонером та особою похилого віку в якої наявні ряд захворювань, потребує лікування, поведінку ОСОБА_4 після вчинення кримінальних правопорушень, негативне відношення до скоєного та засудження своїх дій, відсутність тяжких наслідків, виходячи із встановленої Кримінальним кодексом України мети покарання, керуючись принципом законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд дійшов висновку про доцільність призначення ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі в межах санкцій ч.2,3 ст. 436-2 Кримінального кодексу України, із застосуванням положень ст. ст. 70, 75 Кримінального кодексу України, звільнивши її від призначеного покарання з іспитовим строком тривалістю 3 (три) роки, із покладенням відповідних обов`язків, визначених ст. 76 КК України.

В зв`язку з відсутністю в обвинувальному акті та в матеріалах кримінального провадження посилання на наявність в обвинуваченої корисливого мотиву і не встановлення корисливого мотиву за наслідком судового розгляду суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для застосування додаткового покарання у вигляді конфіскації майна.

Суд вважає, що призначене покарання, необхідне та достатнє для виправлення обвинуваченої та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень. Більш суворе покарання за скоєні кримінальні правопорушення, призначаються лиш у випадку, якщо менш суворе покарання буде недостатнім для виправлення обвинуваченої та попередження скоєння нею нових кримінальних правопорушень.

Судові витрати на залучення експерта, по проведенню судової експертизи, відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України покласти на обвинувачену ОСОБА_4 .

Питання про долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 368, 370, 374, 376, 394, 395 КПК України, суд

у х в а л и в :

ОСОБА_4 визнати винуватою у скоєні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 436-2, ч.3 ст. 436-2 КК України та призначити їй покарання:

за ч.2 ст. 436-2 КК України у виді двох років позбавлення волі без конфіскації майна;

за ч.3 ст. 436-2 КК України у виді п`яти років позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді п`яти років позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі статті 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі, з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 3 (три) роки.

На підставі статті 76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

В строк відбування покарання зарахувати час затримання (попереднього ув`язнення) ОСОБА_4 - з 08 квітня 2025 року по 02 червня 2025 року.

Запобіжний захід, обраний ОСОБА_4 у вигляді домашнього арешту - до набрання вироком законної сили залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати на залучення експерта по проведенню судової-лінгвістичної експертизи мовлення (висновок №116/24-28) у кримінальному провадженні у розмірі 8 481 (вісім тисяч чотириста вісімдесят одна) грн. 60 коп.

З дня набрання вироком законної сили скасувати арешт на майно, накладений ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 11 квітня 2025 року судова справа №344/6431/25.

Речові докази по справі:

мобільний телефон марки «Samsung Galaxy A32» з сім картою з номером НОМЕР_1 ; планшет марки - Sigma TAB A1020; мобільний телефон марки «Samsung Galaxy J15» з сім картою Tele2 , вилучені під час проведення обшуку 08 квітня 2025 року за місцем проживання ОСОБА_4 , після набрання вироком законної сили повернути останній, як власнику.

Вирок, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду й дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.

Апеляційна скарга може бути подана на вирок протягом 30 (тридцяти) днів із дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченій та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя