Рішення № 128559778, 01.07.2025, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2025 року Справа № 915/514/25

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,

за участю секретаря судового засідання Мавродій Г.В.

за участі представників учасників справи:

від позивача (представник позивача) - не з`явився,

від відповідача (представник відповідача) - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТХЕМ ГРУП», вул. Васильківська, 14, м. Київ, 03040, код ЄДРПОУ 40752518

електронна пошта: info@westhem.group

представник позивача, Пілягін Олександр Валерійович

електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «БУДАЛЬЯНС ГРУП», вул. Слобідська сьома, 70/8, м. Миколаїв, 54055, код ЄДРПОУ 40445002

електронна пошта: test@example.com

про: стягнення 2 544 604,98 грн (з урахуванням заяви б/н від 02.06.2025 (вх. № 8366/25 від 03.06.2025) про зменшення позовних вимог).

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕСТХЕМ ГРУП» звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою б/н від 01.04.2024 (вх. № 4978/25 від 01.04.2025), в якій просить суд:

1. Прийняти позовну заяву та відкрити провадження.

2. Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «БУДАЛЬЯНС ГРУП» (ІКЮО 40445002) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕСТХЕМ ГРУП» (ІКЮО 40752518) грошові кошти в розмірі 2 563 717,49 (два мільйона п`ятсот шістдесят три тисячі сімсот сімнадцять гривень 49 копійок).

3. Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «БУДАЛЬЯНС ГРУП» (ІКЮО 40445002) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕСТХЕМ ГРУП» (ІКЮО 40752518) понесені судові витрати судовий збір у розмірі 38 455 грн. 75 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про укладання між сторонам Договору купівлі-продажу № 1089-1023 від 16.10.2023, на виконання якого за видатковою накладною №439 від 06.11.2023 ТОВ «ВЕСТХЕМ ГРУП» передало, а ТОВ «БК «БУДАЛЬЯНС ГРУП» прийняло товар на загальну суму 2 184 084,00 грн. Також, за видатковою накладною №69 від 05.04.2021 ТОВ «ВЕСТХЕМ ГРУП» передало, а ТОВ «БК «БУДАЛЬЯНС ГРУП» прийняло товар на загальну суму 36 000,00 грн. Відповідно до платіжної інструкції кредитового переказу коштів №5519 від 29.12.2023 ТОВ «БК «БУДАЛЬЯНС ГРУП» здійснило часткову оплату за товар на суму 1 000 000,00 грн.

За даними позивача, станом на 31 березня 2025 р. ТОВ «БК «БУДАЛЬЯНС ГРУП» не здійснило повних розрахунків з ТОВ «ВЕСТХЕМ ГРУП» за переданий товар за Договором №1089-1023 від 16.10.2023. Загальна сума заборгованості за Договором становить 1 220 084,00 грн.

Крім того, у зв`язку із порушенням грошового зобов`язання позивачем нараховано до стягнення з відповідача штрафні санкції та компенсаційні нарахування.

Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 6, 22, 11, 96, 509, 526, 610, 611, 623, 626, 629 ЦК України та умовами договору.

Разом з позовною заявою Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕСТХЕМ ГРУП» подало до суду заяву № 002/01042025 від 01.04.2025 про забезпечення позову.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.04.2025 визначено головуючим у справі № 915/514/25 суддю ОСОБА_1 .

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 02.04.2025 (суддя ОСОБА_1) заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТХЕМ ГРУП» № 002/01042025 від 01.04.2025 про забезпечення позову у справі № 915/514/25 було повернуто заявнику.

У зв`язку зі звільненням у відставку судді ОСОБА_1 (підстава - рішення Вищої ради правосуддя від 03.04.2025 №708/0/15-25) розпорядженням керівника апарату Господарського суду Миколаївської області № 31 від 07.04.2025 призначено повторний автоматизований розподіл судових справ, які перебувають у провадженні судді ОСОБА_1

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.04.2025 визначено головуючим у справі № 915/1250/24 суддю Семенчук Н.О.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 15.04.2025 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання у справі на 22.05.2025 о 13:30; встановлено для сторін процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

14.05.2025 до суду від представника позивача надійшла сформована в системі «Електронний суд» заява б/н від 13.05.2025 (вх. № 7290/25 від 14.05.2025) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, яку суд залишив без задоволення ухвалою від 19.05.2025.

20.05.2025 до суду від представника позивача надійшла сформована в системі «Електронний суд» заява б/н від 20.05.2025 (вх. № 7632/25 від 20.05.2025) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, яку суд ухвалою від 20.05.2025 задовольнив в частині проведення підготовчого засідання в режимі відеоконференції призначеного на 22.05.2025.

Ухвалою від 22.05.2025, яку занесено до протоколу судового засідання, підготовче засідання було відкладено до 10.06.2025 о 15:00.

Про час та місце проведення засідання учасників справи було повідомлено відповідною ухвалою.

03.06.2025 до суду від представника позивача надійшла сформована в системі «Електронний суд» заява б/н від 02.06.2025 (вх. № 8366/25 від 03.06.2025) про зменшення позовних вимог, за змістом якої заявник зазначає, що ТОВ «БК «БУДАЛЬЯНС ГРУП» з урахуванням індексу інфляції та штрафних санкцій має заборгованість за Договором поставки №1089-1023 від 16.10.2023р. у розмірі 2 508 604,98 грн. та за видатковою накладною №69 від 05.04.2021 у розмірі 36 000,00 грн. Всього заборгованість ТОВ «БК «БУДАЛЬЯНС ГРУП» перед ТОВ «ВЕСТХЕМ ГРУП» складає 2 544 604,98 грн.

За такого позивач просить суд:

1. Прийняти заяву про зменшення розміру позовних вимог.

2. Подальший розгляд справи проводити з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Ухвалою від 11.06.2025, яку занесено до протоколу судового засідання, було закрито підготовче провадження у справі № 915/514/25 та призначено її до судового розгляду по суті на 01.07.2025 о 14:00.

Про час та місце проведення засідання учасників справи було повідомлено відповідною ухвалою.

Суд також зауважує, що в засіданні 11.06.2025 було прийнято до розгляду заяву позивача б/н від 02.06.2025 (вх. № 8366/25 від 03.06.2025) про зменшення позовних вимог, з урахуванням чого у даній справі розглядаються позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТХЕМ ГРУП» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «БУДАЛЬЯНС ГРУП» (Україна, 54055, Миколаївська обл., місто Миколаїв, вул.Слобідська сьома, будинок 70/8; код ЄДРПОУ 40445002) заборгованості в загальному розмірі 2 544 604,98 грн.

11.06.2025 до суду від представника позивача надійшла сформована в системі «Електронний суд» заява б/н від 11.06.2025 (вх. № 8767/25 від 11.06.2025) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, яку суд задовольнив ухвалою від 16.06.2025.

В судове засідання 01.07.2025 учасники справи своїх представників не направили, про час та місце проведення засідання були повідомлені належним чином.

Крім того, відповідач своїм правом у визначений судом строк на подання відзиву на позов оформлений згідно вимог ст.165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення не скористався.

Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

В судовому засіданні 01.07.2025 за результатами розгляду справи за наявними матеріалами судом підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив таке.

16.10.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕСТХЕМ ГРУП», як продавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «БУДАЛЬЯНС ГРУП», як покупцем, був укладений Договір купівлі-продажу № 1089-1023 (далі - Договір), відповідно до предмету якого продавець зобов`язався протягом дії даного Договору передавати покупцеві товар - будівельні матеріали окремими партіями, а покупець зобов`язався приймати товар і оплачувати його на умовах, установлених даним Договором (п. 1.1).

Відповідно до п. 1.2 Договору найменування, кількість, асортимент і ціни товару, який Продавець зобов`язаний передавати за цим Договором, а також терміни передання окремих партій товару узгоджується Сторонами під час оформлення кожного замовлення (усного або письмового) окремо та відображається у видаткових накладних, які після їх підписання Сторонами мають силу Специфікацій до цього Договору і є його невід`ємними частинами.

Згідно з п. 2.1 Договору ціна на товар зазначається у видатковій накладній.

За змістом п. 3.2 Договору передача партії товару здійснюється за видатковими накладними на підставі довіреності уповноваженого представника покупця. Разом з партією товару покупець передає оригінали документів, що засвідчують якість товару (паспорт якості, сертифікат відповідності, декларацію про відповідність та ін.) або належним чином засвідчені копії документів, що засвідчують якість товару.

Відповідно до п. 4.1 Договору розрахунки за придбаний товар здійснюються покупцем у безготівковій формі в націоналі, валюті України шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця через обслуговуючі по даному Договору кредитні установи/банки за цінами, що вказуються продавцем видаткових накладних, які до їх виписки (складання) узгоджуються з покупцем при отриманні усної або письмової заявки.

Приписами п. 4.2 Договору передбачено, що покупець здійснює 100% попередню оплату за замовлений товар продавцю.

За умовами п. 7.1 Договору сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов цього Договору.

Відповідно до п. 7.4 Договору у разі порушення строку оплати товару більше, ніж на 10 календарних днів, покупець зобов`язаний на вимогу продавця сплатити штраф у розмірі 0,1 % вартості своєчасно неоплаченого товару.

Згідно з п. 7.5 Договору за прострочення виконання своїх обов`язків покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від вартості неоплачених в строк Товарів за кожний день прострочення.

Згідно з приписами п.п. 9.1, 9.2 цей Договір набуває чинності з моменту його укладення сторонами і діє до 31 грудня 2023 року, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами зобов`язань.

Термін дії даного договору автоматично продовжується на кожен наступний календарний рік на тих же умовах, якщо жодна зі сторін за три місяці до закінчення терміну його дії письмово не заявить про його припинення.

Договір скріплено підписами та печатками обох сторін.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.

Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 689 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Матеріали справи свідчать про те, що на виконання умов укладеного між сторонами Договору позивачем, як продавцем, було передано відповідачу, як покупцю, а останнім прийнято товар на суму 2 184 084,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 439 від 06.11.2023 та товарно-транспортною накладною № Р439 від 06.11.2023.

Для здійснення оплати за поставлений товар позивачем було оформлено рахунок № 416 від 06.11.2023 на суму 2 184 084,00 грн.

Крім того, з матеріалів справи вбачається передача Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕСТХЕМ ГРУП» Товариству з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «БУДАЛЬЯНС ГРУП» за видатковою накладною №69 від 05.04.2021 товару на суму 36 000,00 грн.

Вищевказані видаткові накладні підписані обома сторонами без жодних зауважень та заперечень.

За даними позивача, не спростованими та не запереченими відповідачем, останній оплату за поставлений товар здійснив лише частково на суму 1 000 000,00 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивачем було оформлено на ім`я відповідача претензію-вимогу № 30-01/2025 від 30.01.2025 щодо здійснення повних розрахунків за поставлений товар на загальну суму 1 220 084 грн.

Матеріали справи свідчать про те, що вказану претензію з супровідним листом до неї було вручено керівнику відповідача 06.02.2025.

У подальшому, 10.02.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕСТХЕМ ГРУП», як продавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «БУДАЛЬЯНС ГРУП», як покупцем, було укладено додаткову угоду № 1 до Договору купівлі-продажу № 1089-1023 від 16.10.2023, відповідно до умов якої сторони погодили, зокрема, таке:

- покупець визнає існування боргу за Договором купівлі-продажу №1089-1023 від 16.10.2023р. на загальну суму 1 220 084,00 грн;

- сторони погодили наступний графік погашення покупцем заборгованості за Договором купівлі-продажу № 1089-1023 від 16.10.2023р: покупець вносить оплату заборгованості на розрахунковий рахунок продавця: - 400 000,00 грн - до 28 лютого 2025р. включно; - 820 084,00 грн - до 31 березня 2025р. включно;

- в разі не сплати покупцем повної суми заборгованості за Договором купівлі-продажу № 1089-1023 від 16.10.2023р. в сумі 1 220 084,00 грн до 31 березня 2025 року, продавець застосовує всі передбачені Договором штрафні санкції та пені починаючи з моменту виникнення заборгованості.

Додаткова угода скріплена підписами та печатками обох сторін.

З огляду на вищевикладені обставини справи та зміст додаткової угоди № 1 від 10.02.2025 до Договору купівлі-продажу №1089-1023 від 16.10.2023, суд вважає встановленими обставини поставки позивачем відповідачу товару на загальну суму 2 220 084,00 грн та здійснення покупцем лише часткової оплати за переданий товар у розмірі 1 000 000,00 грн.

При цьому, за даними позивача, не спростованими та не запереченими відповідачем, станом на дату подання позовної заяви, покупець продовжує уникати виконання зобов`язання за Договором купівлі-продажу № 1089-1023 від 16.10.2023 та Додатковою угодою №01 від 10 лютого 2025.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що згідно з ч.1 ст.692 Цивільного Кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст.530 Цивільного Кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач свої зобов`язання з оплати за отриманий товар не виконав, у зв`язку з чим у Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «БУДАЛЬЯНС ГРУП» існує заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕСТХЕМ ГРУП» в загальному розмірі 1 220 084,00 грн.

За такого, суд зауважує, що відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Суд зазначає, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування «вірогідність доказів».

Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Отже, суд приходить до висновку, що докази, на підтвердження правомірності вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТХЕМ ГРУП» про стягнення заборгованості за поставлений товар вірогідно підтверджують стверджувані позивачем обставини поставки відповідачу товару на відповідну суму та досягнення сторонами згоди щодо строку оплати (як первісно, при укладанні договору, так і в подальшому, при укладанні додаткової угоди), який настав, та дозволяють суду дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Враховуючи наведене, оскільки відповідачем не заперечено та не спростовано факту отримання товару на суму 2 220 084,00 грн, а також не надано доказів на підтвердження оплати відповідного товару у повному обсязі, то у відповідача, як покупця, наявний обов`язок щодо оплати такого товару на заявлену суму 1 220 084,00 грн (з урахуванням часткової оплати 1 000 000,00 грн, факт здійснення якої визнається продавцем).

За такого, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТХЕМ ГРУП» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «БУДАЛЬЯНС ГРУП» заборгованості за поставлений товар є обґрунтованими, матеріалами справи підтверджені, та підлягають задоволенню.

Крім основного боргу позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача:

- інфляційні втрати в сумі 205 313,07 грн за період прострочення виконання основного зобов`язання зі сплати заборгованості в розмірі 1 184 084,00 грн з 07.11.2023 до 31.03.2025;

- штрафні санкції у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ в сумі 464 506,78 грн за період прострочення виконання основного зобов`язання зі сплати заборгованості в розмірі 1 184 084,00 грн з 07.11.2023 до 31.03.2025;

- штрафні санкції у вигляді пені у розмірі, зазначеному в договорі (0,1% вартості своєчасно неоплаченого товару) у сумі 605 066,92 грн за період прострочення виконання основного зобов`язання зі сплати заборгованості в розмірі 1 184 084,00 грн з 07.11.2023 до 31.03.2025;

- 3 % річних в сумі 49 634,21 грн за період прострочення виконання основного зобов`язання зі сплати заборгованості в розмірі 1 184 084,00 грн з 07.11.2023 до 31.03.2025.

Щодо вимог про стягнення інфляційних втрат та процентів річних слід зазначити наступне.

За приписами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні втрати та проценти річні, що сплачуються відповідно до ст. 625 ЦК України, складають зміст додаткових вимог, оскільки законодавець опосередковано визнає їх мірами відповідальності (відповідальність за порушення грошового зобов`язання).

Інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річні не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора у зв`язку зі знеціненням коштів внаслідок інфляційних процесів та компенсації користування цими коштами.

Стаття 625 Цивільного кодексу України застосовується до всіх грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов`язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов`язання.

На підставі ст. 625 ЦК України позивач правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3 % річних.

Судом перевірено розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних, наданий позивачем та встановлено, що нарахування позивача проведені правильно.

Отже, в цій частині позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Щодо вимог про стягнення штрафних санкцій у вигляді пені суд зазначає наступне.

За умовами п.п. 7.4, 7.5 Договору сторони погодили, що у разі порушення строку оплати товару більше, ніж на 10 календарних днів, покупець зобов`язаний на вимогу продавця сплатити штраф у розмірі 0,1 % вартості своєчасно неоплаченого товару.

Крім того, за прострочення виконання своїх обов`язків покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від вартості неоплачених в строк Товарів за кожний день прострочення.

Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, а згідно статті 3 вказаного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Так, позивач згідно розрахунку позовних вимог нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню:

- у розмірі подвійної облікової ставки НБУ в сумі 464 506,78 грн за період прострочення виконання основного зобов`язання зі сплати заборгованості в розмірі 1 184 084,00 грн з 07.11.2023 до 31.03.2025;

- у розмірі, зазначеному в договорі (0,1% вартості своєчасно неоплаченого товару) у сумі 605 066,92 грн за період прострочення виконання основного зобов`язання зі сплати заборгованості в розмірі 1 184 084,00 грн з 07.11.2023 до 31.03.2025.

Водночас, суд зазначає про помилкове застосування позивачем умов п. 7.4 Договору як такого, яким передбачено погодження сторонами ставки пені у розмірі 0,1% вартості своєчасно неоплаченого товару, оскільки п. 7.4 Договору передбачає обов`язок покупця на вимогу продавця сплатити саме штраф у відповідному розмірі (0,1% вартості своєчасно неоплаченого товару).

Суд наголошує, що згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій. При цьому, з урахуванням аналізу абз. 2 ч. 2 ст. 231 ГК України, частини 2, 3 ст. 549 ЦК України суд зазначає, що відмінність між пенею та штрафом полягає в тому, що пеня нараховується за певний встановлений і повторюваний проміжок часу (як правило, календарний день), тоді як штраф має одноразовий характер і не може нараховуватися чи збільшуватися протягом певного строку.

Тож, неустойка має подвійну правову природу. До настання строку виконання зобов`язання неустойка є способом його забезпечення, а в разі невиконання зобов`язання перетворюється на відповідальність, яка спрямована на компенсацію негативних для кредитора наслідків порушення зобов`язання боржником. Разом з тим, пеня за своєю правовою природою продовжує стимулювати боржника до повного виконання взятих на себе зобов`язань і після сплати штрафу, тобто порівняно зі штрафом є додатковим стимулюючим фактором. Після застосування такої відповідальності, як штраф, який має одноразовий характер, тобто вичерпується з настанням самого факту порушення зобов`язання, пеня продовжує забезпечувати та стимулювати виконання боржником свого зобов`язання.

Таким чином, нарахуванням позивачем неустойки у розмірі 0,1% вартості своєчасно неоплаченого товару за кожен день прострочення з урахуванням умов п. 7.4 Договору є помилковим.

Судом здійснено перерахунок заявленої на підставі вказаного пункту Договору неустойки та встановлено, що обґрунтованою сумою штрафу у спірних правовідносинах є 1 184,08 грн (1 184 084,00 грн * 0,1 %), яка і підлягає до стягнення з відповідача.

Крім того, судом встановлено, що при нарахуванні пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (як це передбачено умовами п. 7.5 Договору), позивачем не було враховано приписів ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, відповідно до яких нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Так, словосполучення «якщо інше не встановлено законом або договором», яке містить частина шоста статті 232 ГК України, потрібно розуміти так, що допускається існування іншого припису в законі, яке регулює відповідні відносини, або іншої умови договору, що регулює конкретні відносини сторін, які виконують функцію спеціальної норми стосовно загальної норми частини шостої статті 232 ГК України.

Відповідно до усталеної судової практики Верховного Суду із застосування частини шостої статті 232 ГК України у подібних правовідносинах, цим приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане. Законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/15492/17, від 12.06.2018 у справі № 910/4164/17, від 22.11.2018 у справі № 903/962/17.

З урахуванням наведеного, судом за допомогою програми «IpLех» здійснено перерахунок пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ з дотриманням вимог ч.6 ст.232 ЦК України щодо коректного визначення періоду нарахування (з 07.11.2023 по 06.05.2024) та встановлено, що розмір пені у спірних правовідносинах має становити 176 827,38 грн, яка і підлягає до стягнення з відповідача.

В решті позовних вимог про стягнення з відповідача неустойки позивачу належить відмовити.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За умовами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Будь-яких доказів того, що відповідач належним чином і в повному обсязі виконав свої зобов`язання щодо оплати поставленого товару, відповідач, у порушення приписів ст. 73,74 ГПК України, суду не надав, тобто не довів безпідставність позовних вимог, тоді як надані позивачем докази, як зазначалось вище, навпаки, підтверджують наявність порушених прав позивача.

Ураховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Здійснюючи розподіл судових витрат у даній справі суд зазначає, що приписами ч. 2 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

При зверненні до суду з позовною заявою про стягнення грошових коштів в загальному розмірі 2 563 717,49 грн, позивачем було сплачено до Державного бюджету України судовий збір в розмірі 38 455,76 грн (2 563 717,49 грн * 1,5 %).

При цьому, судом враховано, що у ході розгляду справи позивачем було подано до суду заяву про зменшення позовних вимог, яка була прийнята судом.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Отже, враховуючи зменшення позовних вимог у даній справі, позивач має право звернутися до суду із клопотанням про повернення частини судового збору (пропорційно до розміру позовних вимог, які було зменшено).

В іншій частині, судовий збір в сумі 38 169,07 грн (2 544 604,98 грн * 1,5 %), підлягає розподілу у відповідності до приписів ст. 129 ГПК України.

Так, відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з відповідача належить стягнути на користь позивача судовий збір у розмірі 24 795,65 грн (пропорційно розміру задоволених позовних вимог).

Керуючись ст. ст. 2, 7, 11, 13, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 165, 210, 220, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «БУДАЛЬЯНС ГРУП» (Україна, 54055, Миколаївська обл., місто Миколаїв, вул.Слобідська сьома, будинок 70/8; код ЄДРПОУ 40445002) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТХЕМ ГРУП» (Україна, 03040, місто Київ, вулиця Васильківська, будинок 14; код ЄДРПОУ 40752518) заборгованість у розмірі 1 220 084,00 грн, інфляційні втрати у розмірі 205 313,07 грн, 3 % річних у розмірі 49 634,21 грн, пеню у розмірі 176 827,38 грн, штраф у розмірі 1 184,08 грн та судовий збір у розмірі 24 795,65 грн.

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Повне рішення складено 02.07.2025.

Суддя Н.О. Семенчук